Аналіз літератури дає
підстави констату¬вати наявність
досить великого кола визна¬чень цього
поняття, наданих представника¬ми
різних галузей знань (філософії, політо¬логії,
державного управління, соціології), однак
вони не суперечать одне одному. Ба¬гато
в чому концептуальні підходи
до фор¬мулювання цього поняття
схожі, оскільки всі визначення сформульовані
з урахуванням таких ознак: наукове
обґрунтування, чітке визначення предмета
прогностичної діяль-ності, вивчення
й використання тенденцій і закономірностей
явища, яке вивчається, визначення певного
часового алгоритму - від минулого до
сучасного та від сучасного до
майбутнього. У цьому аспекті
слід заува¬жити, що в окремих випадках
ці визначення тяжіли до врахування ознак
партійності та класовості, наприклад
шляхом вказівки на те, що "проблема
будь-якого соціального передбачення
має яскраво виражений пар¬тійний
характер" [10, с. 101-102], або ж вказівки
на провідну роль партійного підхо¬ду
до прогнозування будь-яких соціальних
явищ і процесів [11, с. 14].
Науковці, які стояли біля
витоків розробки теоретичних основ
кримінологічного прогнозування (Г.А.
Аванесов, С.Є. Віцин,
В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова,
Р.А. Са¬фаров та ін.), у рамках кримінологічних
досліджень акцентували увагу на
тому, що кримінологічне прогнозування
пов'язане з вивченням стану
злочинності, її рівня, структури, динаміки,
особи злочинця, тобто з явищами,
які входять у коло кримінологі¬чних
досліджень. Отже, явища та процеси,
які вивчаються під час кримінологічного
прогнозування, розглядає й кримінологія.
Г.А. Аванесов, виходячи з того, що будь-
яка наука вивчає власні методи,
оскільки її предметом є не тільки
закономірності, які в її рамках
досліджуються, а і процес їх пі¬знання,
робить висновок, що кримінологіч¬не
прогнозування (прогнозування злочин¬ності)
є частиною предмета кримінології [3,
с. 11]. Ще на початку 1970-х рр. розробник
наукових основ кримінологічного прогнозу¬вання
Г.А. Аванесов, вказуючи на наявність
розбіжностей у використанні в юридичній
літературі понять "передбачення"
та "про¬гнозування", зауважував,
що спір про від¬мінність між зазначеними
поняттями має не стільки принциповий,
скільки термінологіч¬ний характер,
і схилявся при цьому до по¬зиції
тих науковців, які розглядали ці
по-няття як синоніми (А.А. Герцензон,
І.І. Карпець, В.Н. Кудрявцев, Н.Ф. Кузне¬цова
та ін.).
Однак поняття "прогнозування"
та "про¬гноз" і в той час
визначали як різнопоряд- кові, оскільки
прогнозування є певним процесом
пізнання майбутнього визначено¬го
явища, а прогноз - результатом цього
процесу, оформленого у вигляді
висновку або висновків, що мають
імовірнісний хара¬ктер. Ця позиція
домінувала, оскільки, як цілком слушно
зазначав В.М. Кудрявцев, закономірності
руху злочинності мають складний
характер, тому побудоване на них передбачення
може бути здійснене лише на підставі
та в рамках теорії ймовір¬ності [12,
с. 152].
Так, у широкому трактуванні
цього по¬няття прогноз - це тенденція
та перспекти¬ва розвитку тих чи інших
процесів на підс¬таві даних про
їх минулий та сучасний стан, а стосовно
кримінологічного прогно¬зування - це:
- результат прогнозування,
специфічна модель майбутнього злочинності,
стану науки, діяльності людей як у галузі
ро¬звитку кримінологічної науки, так
і в галузі боротьби зі злочинністю [12,с.
11];
- імовірне припущення про майбутній
стан злочинності, її детермінант і мож¬ливостей
протидії, яке містить якісну оцінку передбачуваних
змін у певні те-рміни [13, с. 253];
- імовірне, науково обґрунтоване
су¬дження про майбутній стан злочинності,
її детермінанти, можливості впливу на
неї в певний період часу [14, с. 58]. Кримінологічний
прогноз є важливою умовою ефективності
всієї системи плану¬вання та управління
процесом запобігання злочинності. Обґрунтовані
висновки кримі¬нологічного прогнозування
відкривають можливості проведення більш
ефективної політики в цій сфері. Головна
ж цінність кримінологічного прогнозування
полягає в тому, що воно відкриває можливості
для активного втручання правоохоронних
ор¬ганів і суспільства в питання, які
стосують¬ся стану та структури, динаміки
злочиннос¬ті в майбутньому, а також у
його запобіж¬ному характері. Вивчаючи
стан, структуру й динаміку злочинності,
виявляючи прита-манні цьому соціально-правовому
явищу закономірності, кримінологія не
тільки по¬яснює майбутнє з наукової точки
зору, а й створює базу для передбачення
та прогно¬зування майбутнього злочинності.
При аналізі питань, пов'язаних
з прогно¬стичною діяльністю в кримінології,
слід враховувати, що в кримінально-правовій
літературі для цього використовують
різні терміни, оскільки вважається,
що "криміно¬логічне прогнозування"
є ширшим понят¬тям, ніж "прогнозування
злочинності". Це положення базується
на тому, що, крім безпосередньо злочинності
як суспільно небезпечного явища, до
предмета криміно¬логії належать і
інші складові, наприклад методи аналізу
злочинності, історія кримі¬нології
тощо. Отже, об'єктами кримінологічного
прогнозування є наука кримінологія
як така і злочинність, а об'єктом
прогнозування злочинності - тільки
явища, пов'язані зі злочинністю (стан,
структура, динаміка, детермінанти тощо).
Звідси й по¬діл прогностичної діяльності
на криміноло¬гічне прогнозування
(в широкому значенні) та прогнозування
злочинності (у вузькому значенні).
Хоча аналіз сучасних досліджень у цій
сфері свідчить про переважання під¬ходу
щодо використання цих термінів як синонімів.
Проте, на нашу думку, праві ті автори,
які вважають, що кримінологічне прогнозування
не зводиться лише до про-гнозування злочинності,
яким воно обмежувалося протягом тривалого
часу, а має значно ширші рамки предмета
дослідження, зумовлені його тісним зв'язком
з пред¬метом кримінологічної науки. Сьогодні
все частіше висловлюються припущення,
що кримінологічне прогнозування здійснюється
й стосовно інших частин предмета криміно¬логії,
а також інших процесів, явищ, фактів, діянь,
що мають кримінологічне значення. Зокрема,
А.П. Закалюк пропонує вважати предметом
кримінологічного прогнозування процес
пізнання майбутнього стану явищ, фактів,
діяльнісних процесів, що становлять предмет
кримінології або мають кримінологічне
значення, з метою забезпечення управління
діяльністю у сфері їх функціонування
й зараховує до них: злочинність у всіх
її проявах, станах та взаємодіях; детермінанти
злочинності; її "фонові" та зумов-
лювальні чинники; особистість злочинців;
діяльність щодо запобігання й протидії
зло¬чинності, управління цією діяльністю
[15, с. 392]. Ми повністю поділяємо вищезазна¬чені
точки зору, оскільки саме особливістю
об'єкта продиктований вибір відповідних
методів прогностичної діяльності, які
мають бути найбільш адекватними та давати
змогу з'ясувати дійсну картину або стан
досліджуваного явища чи ситуації й отримати
найбільш імовірні прогнози.
Прогнозування злочинності
являє собою процес пізнання закономірностей
імовірно¬сті злочинних дій і
процесів, в основу якого покладено
вивчення емпіричних даних та врахування
тенденцій цього розвитку від
минулого до сучасного й від сучасного
до майбутнього [16, с. 3].
У сучасних умовах, коли злочинність
змінилася як за кількісними, так
і за якіс¬ними показниками й
набула більш органі¬зованого та
професійного характеру, охо¬пила майже
всі сфери життєдіяльності сус¬пільства,
необхідно вдосконалювати на всіх рівнях
напрями протидії останній. У свою
чергу, цей процес повинен бути поставленим
на наукову основу, враховувати дані
про стан, структуру та динаміку
злочинності за більший або менший
період, закономі-рності та останні
тенденції суспільного розвитку, оскільки
злочинність - це, перш за все, явище соціальне.
Свого часу Г.М. Мінковський зауважував,
що прогноз допомагає визначити стратегію
законодав¬чої та правозастосовної діяльності,
виділи¬ти пріоритети боротьби з урахуванням
за¬гальних і регіональних тенденцій,
явищ, якими вона супроводжується, і здійснювати
відповідний маневр силами й засобами,
формувати баланс загальносуспільних
та спеціальних, запобіжних заходів і
заходів реагування у сфері боротьби зі
злочинністю [17, с. 10]. На труднощі прогнозування
злочинності, які зумовлені її соціальною
природою і які обов'язково слід враховува¬ти
при розробці проблем кримінологічного
прогнозування, дослідники вказували
ще на початку 1970-х рр. Зокрема,
Н.Ф. Кузнецова до таких
факторів зараху¬вала такі: різноманітна
природа обставин (економічних, соціальних,
ідеологічних, психологічних, організаційних),
які зумов¬люють збереження злочинності;
різний ха¬рактер впливу цих факторів
на злочинність (причинний і зумовлювальний
зв'язок, зв'язок станів, пряма та обернено
пропор¬ційна залежність тощо); складна
структура злочинності, елементи якої
перебувають у складному взаємозв'язку;
нерівномірність динаміки злочинності
та її структурних сто¬рін; тенденції
злочинності, якій притаманні зміна
факторів (припиняються одні, з'являються
інші); зворотний вплив зло¬чинності
як наслідку та її причини [18, с. 24].
Г.А. Аванесов доповнює цей
перелік іс¬нуванням латентної
злочинності, а також нерозробленістю
питань кримінальної, кри¬мінологічної
та кримінально-трудової стати¬стики
[3, с. 17]. Видається, що правдивість цих
припущень підтверджується сучасними
дослідженнями, отже, зазначені фактори
обов'язково слід враховуватися при
прове¬денні кримінологічних досліджень
у сфері прогнозування злочинності
в місцях позба¬влення волі, зумовленої
функціонування груп засуджених негативної
спрямованості. Отже, на підставі вищезазначеного
при по¬дальшому аналізі прогнозування
злочинно¬сті в місцях позбавлення
волі, безпосеред¬ньо прогнозуванні
утворення й функціону¬вання
груп негативної спрямованості та вчинення
ними пенітенціарних проступків ми будемо
виходити з того, що криміноло¬гічне
прогнозування може мати конкретні
цілі й завдання залежно від обраного
об'єкта дослідження, а серед кримінологіч-них
прогнозів ми будемо спрямовувати до¬слідження
на такий різновид кримінологіч¬ного
прогнозування, як прогнозування "фонових"
явищ, пов'язаних зі створенням криміногенної
обстановки в місцях позбав¬лення волі,
оскільки нами вже раніше було зазначено,
що діяльність членів груп нега¬тивної
спрямованості виступає саме таким чинником
для злочинності засуджених у виправних
установах.
У процесі прогнозування
ставиться декі¬лька цілей у
певному порядку, який пов'язаний з
виявленням закономірностей злочинності
в прогнозованому відрізку ча¬су, визначення
умов проведення заходів запобігання
спрогнозованому рівню зло¬чинності
та їх ефективності, а також з
ура¬хуванням різних галузевих прогнозів
еко¬номічного, соціального, політичного,
демо¬графічного характеру та інших.
Отже, зага¬льними цілями прогнозування
злочинності є: встановлення можливих
змін у стані, рі¬вні, структурі, характері
та динаміці зло¬чинності в майбутньому,
а також обставин, які сприяють
таким змінам; встановлення можливих
проявів нових видів злочинності
та усунення існуючих на цей момент
фак¬торів та обставин, які здатні
впливати на ці процеси; визначення нових
категорій зло¬чинців. Решта цілей
окремих кримінологіч¬них прогнозів
випливає з названих та спів¬відноситься
з ними як окреме із загальним [5, с. 35].
При цьому цілями кримінологіч¬ного
прогнозування є забезпечення того,
що має суттєве значення для складання
перспективних планів при прийнятті
довго¬строкових управлінських
рішень, розробки відповідних вказівок
щодо підготовки мате-ріалів для складання
загальної концепції плану боротьби
зі злочинністю, вибору оп-
тимального шляху розвитку
(удосконален¬ня) діяльності органів,
які ведуть боротьбу зі злочинністю
на різних рівнях. Вони по¬винні бути по
можливості конкретними та постійно
уточнюватися, конкретизуватися й поновлюватися.
Також важливо спрогнозу- вати динаміку
досягнення цілей, тобто в прогнозі
слід вказувати, в якому обсязі і
яка частина цілей, поставлених
на останній рік обраного проміжку
часу, буде досягнута в інші роки
[5, с. 35]. Основними завдан¬нями прогнозування
визначалися: отримання інформації про
майбутнє об'єкта до¬слідження, відповідна
обробка цієї інфор¬мації та приведення
у відповідність усіх по¬казників майбутньої
злочинності для прак¬тичних та наукових
потреб з метою окрес¬лення сфери діяльності
наукових колекти¬вів і практичних установ
як на відповідний період часу, так і на
майбутнє відповідно до отриманого прогнозу,
тобто розробка стратегії й тактики боротьби
зі злочинністю.
Висновки. Аналіз сучасних досліджень
у сфері теоретичних розробок
кримінологі¬чного прогнозування
дає змогу стверджу¬вати про
наступність у головних методоло¬гічних
підходах щодо визначення мети та завдань
кримінологічного прогнозування, проте
з окремими відхиленнями у визна¬ченні
завдань останнього. Так, М.М. Биргеу
метою кримінологічного прогнозування
ви¬значає встановлення показників,
які харак¬теризують злочинність
у перспективі, вияв¬лення на цій
основі негативних тенденцій та закономірностей,
пошук засобів зміни цих тенденцій
і закономірностей у необхід¬ному
напрямі. Він конкретизує зазначену
мету в окремих завданнях, які, на
його ду¬мку, залежать від практики
й полягають у такому: встановлення
можливостей появи нових видів
злочинів чи категорій злочин¬ців (Г.А.
Аванесов виділяв це як мету про¬гнозування),
а також факторів, що можуть впливати
на розвиток відповідних проце¬сів;
формування бази для розроблення
планів, стратегії й тактики боротьби
зі зло¬чинністю. Інші автори завданнями
криміно¬логічного прогнозу визнають:
виявлення загальних тенденцій
розвитку та змін зло¬чинності в майбутньому;
виявлення обста¬вин, які мали б
суттєве значення для підго¬товки
перспективних планів; розробку за-гальної
концепції боротьби зі злочинністю,
складовою якої є визначення основних
на¬прямів розвитку правоохоронних
органів; виявлення можливих змін рівня,
структури, динаміки та характеру злочинності
в май¬бутньому. А.П. Закалюк, на нашу
думку, більш точно визначає завдання
криміноло¬гічного прогнозування (використовуючи
при цьому термін "функції")
і зараховує до них: визначення майбутнього
імовірного стану, в тому числі зміни
об'єктів злочинності, її детермінантів,
"фонових" та зумовлювальних чинників,
особистості злочинців; прогностичну
оцінку кримінологічного значення цих
змін; передбачення потрібних відповідних
змін антикримінальної діяльності та
системи управління нею; створення кримінологічного
обґрунтування управлінського рішення
для відображення необхід¬них змін системи
управління з огляду на прогнозовані зміни,
а також на постійні орі¬єнтири у вигляді
мети, стратегії, правових норм діяльності
щодо запобігання та про¬тидії злочинності
[15, с. 392].
Говорячи про прогноз
імовірності й тен¬денцій утворення
груп негативної спрямо¬ваності засуджених
(як "фонового" явища злочинності
в місцях позбавлення волі), слід
спиратися на якісний аналіз усієї
сис¬теми, яка передбачає вивчення
не тільки природи та змісту суб'єктивних
факторів, негативних проявів, а й
соціально- психологічних відносин,
головним чином, неформальних, які регулюються
неписани¬ми нормами та правилами
кримінальної су- бкультури в місцях
позбавлення волі. Саме на цьому
чиннику слід акцентувати увагу
при кримінологічному прогнозуванні
утво¬рення та функціонування груп негативної
спрямованості в місцях позбавлення
волі, деструктивного впливу таких
груп на інших засуджених; здійсненні
функціональних обов'язків співробітниками
адміністрації виправної установи.
З погляду значущості прогноз
та профілактика протиправної по¬ведінки
засуджених є завданням контролю
за станом відносин і побудови оптимально¬го
їх типу, за якого протилежні сили й
тен¬денції збалансовані та не спричинюють
по¬гіршення оперативної обстановки
[29, с. 4]. Як цілком слушно зазначається
в криміно¬логічній літературі, логічним
наслідком ти¬пології та класифікації
прогнозування зло¬чинності в місцях
позбавлення волі є пе¬редбачення
того, виправиться чи не випра¬виться
злочинець у результаті впливу, який
був спрямований на нього системою
кримі¬нальної юстиції [20, с. 271].
2.Кримінологічна
характеристика злочинності неповнолітніх
в Україні
Злочинність являє
собою специфічну форму антигромадських
явищ. Ціна злочинності величезна.
Злочи¬ни заподіюють шкоду особистості,
економіці, екології, громадському
порядку, суспільній безпеці,
державній владі та іншим об’єктам
посягання. У ціну злочинності
включають і величезні витрати
суспільства, спрямо¬вані на боротьбу
з нею, відновлення справедливості,
покарання винних та утримання
останніх в ізоляції. Злочинність неповнолітніх
є складовою частиною злочинності взагалі,
але, у той же час, має свої специфічні
особливості, що дозволяє розглядати її
як самостійний об’єкт кримінологічного
вивчення.
Аналіз статистичних даних
МВС України свідчить про те, що
у структурі злочинності неповнолітніх
домінуюче місце належить групі
злочинів проти власності - крадіжкам,
грабежам, розбоям, шахрайствам, вимаганням.
До 65 % від загальної кількості
зареєстрованих злочинів складають
цю групу. Цей показник значно перевищує
частку вказаних видів посягань у
загальній структурі злочинів, що
реєструються за лінією карного розшуку.
Щодо виявлених неповнолітніх осіб,
які вчинили злочини, то їх питома
вага за період 2005-2009 рр. становить 7,5 %
(81 802 злочинів) від загальної кількості
злочинів, які були вчинені на тери¬торії
України (1 085 617 злочинів). Найбільше
зростання злочинності неповнолітніх
спостерігається в 2005 р. - 22 767 (9,6 %) злочинів,
далі до 2009 р. спостерігається зниження
зростання злочинності до 12 956 (6,1
%) злочинів1. Вказане зумовлює вивчення
причин та умов, які сприяють вчиненню
неповнолітніми зло¬чинів, є однієї
з найважливіших проблем кримінології,
що, у свою чергу, зумовлює вибір
мети даної статті.