Виховання гуманного ставлення у старших дошкільників засобом художньої літератури

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3-5

РОЗДІЛ I. Теоретичні засади виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей.

1.1 Аналіз стану проблеми  у вітчизняній і зарубіжній  літературі………..6 - 15

1.2 Сутність поняття «гуманні відносини» людей ………....…………...15 -23

1.3 Особливості використання  художньої літератури в контексті  гуманного ставлення дітей старшого  дошкільного віку до оточуючих  людей……..23 - 33 Висновки з I розділу….……………………………………………………33-34  

РОЗДІЛ II. Експериментальне дослідження виявлення рівня гуманного ставлення до оточуючих людей у дітей старшого дошкільного віку. 

2.1 Характеристика базових понять гуманності в системі дошкільної освіти…………………………………………………………………………35-39

2.2 Визначення рівня сформованості гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей ………………………….………39-44

2.3 Ефективні заходи виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури..44-51

2.4 Порівняльний аналіз  виховання гуманного ставлення  у старших дошкільників до оточуючих людей в контрольному експерименті…….51-54   Висновки з II розділу………………………………………………………..54-56

Висновки……………………………………………..……………………....57-58

Список використаних джерел………………………………………………59-63

Додатки……………………………………………………………….……..64-84

ВСТУП

Однією з головних задач становлення суспільства є гуманізація взаємовідносин людей. Висока вимогливість повинна супроводжуватися такою ж високою повагою, принциповість  - сполучатися з уважністю, діловитість у відносинах – з точно зваженим індивідуальним підходом.

Сучасна освіта, розглядається як складний процес створювання умов для розвитку особистості. Багато уваги приділяється вихованню людини, орієнтованого на розуміння, визнання і прийняття іншої людини. Для цього важливу роль відводять художнім засобам, тому що дослідження багатьох вчених показують, що художня література викликає емоційний відгук у дітей раніше інших мистецтв.

Актуальність теми дослідження обумовлена назрілою необхідністю перебудови системи виховання дітей в умовах соціально-економічних перетворень, що відбуваються в сучасному суспільстві. В даний час підростаюче покоління звинувачують у втраті моральних орієнтирів, бездуховності, агресивності, жорстокості. Завдання гуманізації педагогічного процесу вимагають створення атмосфери зверненості до дитини, забезпечення необхідних умов для її повноцінного розвитку, в тому числі розвитку її моральної сфери, соціальних емоцій, таких як співпереживання, співчуття, милосердя, яке виконує найважливішу регулятивну роль у психічному та особистісному розвитку дитини, визначає її відношення до інших людей і самої себе.

Сьогодні особливо гостро назріли проблеми, пов'язані з моральною культурою особистості, яка виявляється у взаєминах з людьми, в прояві таких гуманних якостей, як співчуття, доброта, милосердя, співпереживання, готовність зрозуміти іншого.

Проблема виховання гуманних відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків, до дітей старшого та молодшого віку; вивчалися засоби виховання гуманних відносин (художня література, гра, заняття, праця) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли дослідження Л. А. Пеньєвської, A.M. Виноградової, Л. П. Князевої, Л. П. Стрілецької, А. Д. Кошелєвої,               Т. В. Черник, Г.В. Довженок, Кульчицької Є. І., Литвиненко С.А. та ін.

Гуманне виховання - цілеспрямований процес залучення дітей до моральних цінностей людства і конкретного суспільства. З плином часу дитина поступово опановує прийняті в суспільстві людей норми і правила поведінки і взаємин, привласнює, тобто робить своїми, що належать їй, способи і форми взаємодії, вираження ставлення до людей, природи, до себе. Результатом морального виховання є поява та затвердження в особистості певного набору моральних якостей, сформованість етичних уявлень у дошкільників. І чим міцніше сформовані ці якості, чим менше відхилень від прийнятих у суспільстві моральних устоїв спостерігається у особистості, тим вище оцінка її моральності з боку оточуючих.

Як відомо,дошкільний вік відрізняється підвищеною сприйнятливістю до соціальних впливів. Дитина, прийшовши в цей світ, вбирає в себе все людське: способи спілкування, поведінки, ставлення, використовуючи для цього власні спостереження, емпіричні висновки та умовиводи. І рухаючись шляхом проб і помилок, вона може в кінці кінців опанувати елементарні етичні норми життя в людському суспільстві. Проте шлях цей дуже довгий, не завжди ефективний і не забезпечує глибини в освоєнні моралі. Тому роль дорослого як «соціального провідника» дуже важлива і відповідальна. Завдання дорослого - визначити, чому, як і коли вчити дитину, щоб її адаптація до людського світу відбулася і пройшла безболісно.

Тема дослідження – Виховання гуманного ставлення у дітей старшого дошкільного віку до оточуючих людей засобами художньої літератури.

Мета дослідження - науково обґрунтувати та експериментально перевірити методику виховання гуманного ставлення до оточуючих людей засобами художньої літератури.

Завдання:

1. Вивчити і проаналізувати стан проблеми в психолого-педагогічній літературі.

2. Визначити критерії  та показники гуманного ставлення  старших дошкільників до оточуючих людей.

3.Виявити та охарактеризувати рівні гуманного ставлення  старших дошкільників до оточуючих людей.

4.Розробити систему роботи по визначенню показників гуманного ставлення  до оточуючих людей в старшій групі та експериментально їх перевірити.

Об’єкт дослідження: гуманне ставлення старших дошкільників до оточуючих людей.

Предмет дослідження: процес виховання гуманного ставлення у старших  дошкільників до оточуючих людей  засобами художньої літератури.

Методи: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, що складається з: констатувального, формувального і контрольного етапів.

Структура роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 84 сторінки, з них основного тексту 58 сторінок, у тексті вміщено 4 таблиці, діаграма. Список використаних джерел містить 54 найменування.

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ГУМАННОГО СТАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ОТОЧУЮЧИХ ЛЮДЕЙ

1. Аналіз стану проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі

 

Основні положення, ідеї, концепції гуманістичного виховання своїми витоками сягають у давнину. Українська нація має самобутню історію, глибоко гуманістичну ідеологію, багату теоретичну спадщину. Як зазначає Володимир Штефуряк, наші прадіди ще в дохристиянські часи знали про нескінченність і незмірність світу, вічну змінюваність життя, про те, що людина перебуває в центрі світобудови, що природа – як матір, земля – годувальниця, а хліб – усьому голова, свобода – найбільша цінність для людини, кожний має жити по правді та ін.. Народна філософія стверджує культ Людини, Дитини, і Природи. Упродовж століть ці ідеї визначали сутність життя, народного гуманізму, моралі, естетики, становили основний зміст та напрями розвитку національної системи виховання.

Народна філософія зазнала впливу християнської філософської думки і це не могло не позначитися на національній системі виховання. В епоху великого національного Відродження (ХVI ст. – перша половина XVII століття) формувалася самобутня система навчально-виховних закладів, у яких переважали демократичні та гуманістичні принципи роботи.

Визначальними ідеями в системі педагогічних поглядів народного мислителя є ідеї гуманізму, демократизму, народності та патріотизму. Григорій Сковорода був першим вісником глибокого гуманізму. Він високо цінував знання людини: « Не будь ні вельможею, ні лихварем, ні Алкідом, ні Пігмеєм! Будь тільки Людиною. Людиною і знайдеш щастя і благо»[7, c. 7 ].

Справжнього педагога, вважав Г.Сковорода, характеризує насамперед висока людяність, чесність, принциповість, відсутність розбіжностей між словом і справою. Тільки такий педагог здатний установити теплі, сердечні стосунки з дітьми, без яких неможливий успіх виховання та навчання.             Г. Сковорода сам був зразком педагога, який уміє встановлювати гуманістичні стосунки з дітьми. [ 7, с.7- 9 ].

Ще один вітчизняний педагог Ушинський К. Д. вважав, що моральне виховання дитини слід починати з найменшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів, зокрема, гуманізму, чесності й правдивості, почуття обов'язку, відповідальності та ін. Головними методами й засобами морального виховання є переконання, заохочення, покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вихователя, а також батьків, правильний режим дня тощо. К. Ушинський визначав вихователя як головну постать у виховному процесі.

Творча спадщина педагога Софії Русової про духовний розвиток дітей дошкільного віку особливо наголошує на великому значенні релігії у становленні особистості. Софія Федорівна писала про необхідність                       «з дитини, якою вона є, з природи, витворити різними засобами, що педагогічно нам слугують, людину в найкращому значенні цього слова, розвиваючи до максимуму всі позитивні здібності дитини і зводячи до мінімуму її негативні нахили» [47, c. 35]. Тому й мета нинішньої дошкільної освіти - розвиток світогляду кожної дитини, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, самовизначення й духовний розвиток . В особі малої дитини, Софія Русова поважала людину, хай ще недосвідчену, але повноцінну душею. Дитина здатна досягти високого духовного розвитку значно раніше, ніж дехто може собі уявити. Видатного педагога найбільше приваблювала чистота внутрішнього світу юної душі, ще не зіпсованої життям. Саме особистісний підхід до вищого духовного світу дитини проголошували Каменський Я. А., Шевченко Т. Г., Леся Українка,             І. Франко, Ф. Фребель та багато інших мислителів.

Сьогодні кращі вітчизняні педагоги відчувають велику відповідальність за рівень людського в людині, за її духовність, адже в тому й полягає сенс гуманізації освіти. Багато хто з науковців та практиків переконаний в тому, що нашим дітям, з метою виховання у них гуманних почуттів, конче потрібно повернути основи християнської моралі й духовності. Ще відомий Т. Шевченка “Буквар” для українських дітей містив молитви і євангельські тексти. Великий Кобзар був переконаний, що найпершою абеткою для малечі мав бути голос Божий [47, с. 35-44].

Велику увагу розробці питань морального виховання приділяв                   А.C. Макаренко. Педагог, письменник, він створив наукову методику виховної роботи з дитячим колективом. В часи найбільш важких випробувань він вірив в перемогу ідей гуманізму, мужньо взявши на себе відповідальність за виховання нової людини. Він наголошував, що «виховання - процес соціальний у найбільш повному змісті. Зі всім світом навколишньої дійсності дитина входить в безмежне число відношень, кожне з яких розвивається, переплітаючись з іншими відносинами, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини» [ 7, c. 19]. А. С. Макаренко надавав великого значення впливу колективу на формування морально-стійкої людини і підкреслював, що дитина не може жити ізольовано, що у деяких дітей раніше, в інших пізніше перевага гри на самоті починає переростати в інтерес до товаришів, до групової гри; і треба допомогти дитині з найбільшою вигодою здійснити цей досить важкий перехід.

Важливий внесок зробив видатний український педагог Сухомлинський Василь Олександрович у розробку гуманістичної новаторської педагогіки. Його педагогічна концепція високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку. Його праці знайшли визнання в цілому світі. Головною метою, яких є прагнення до виховання та всебічного розвитку особистості. Важливим аспектом педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського є її гуманізм. Виховання гуманних почуттів і відносин, а також людяності повинно, на думку педагога, стати одним із провідних завдань діяльності навчального закладу і педагога. Вони мають виявлятися в таких якостях і рисах особистості, як талант доброти, потреба в служінні людям - радість самовіддачі [ 7, с.19-25].

Проблема виховання гуманних почуттів і відносин вивчалася у вітчизняній дошкільній педагогіці досить докладно і з різних позицій. Розглядалося ставлення дитини до дорослих, до однолітків; вивчалися засоби виховання гуманних відносин  ( художня література, гра, заняття, праця) в умовах сім'ї та дошкільного закладу. Значний внесок у розробку проблеми внесли: Л.А. Пеньєвська, А.М. Виноградова, І.С. Дьоміна, Л.П. Князева,             Л.П. Стрілецька, А.Д. Кошелєва, І.В. Княжина, Т.В. Черник та ін.

Відома вчена А.М. Гончаренко дослідивши педагогічні умови становлення гуманних взаємин старших дошкільників. Стверджує, що гуманні взаємини старших дошкільників є взаємоспрямованим і позитивно забарвленим зв’язком партнерів, здатних до встановлення, узгодження та збереження контактів, розгортання конструктивної спільної діяльності. Становлення та розвиток гуманних взаємин відбувається у специфічних для дошкільного віку видах діяльності: продуктивній, ігровій, художній і спілкуванні [47, с.45].