Експериментальне дослідження системи роботи з агресивними підлітками

8) украй обмежена житлова  площа, неможливість побути н  самоті;

9) нудьга, недостатність  стимулів. У цілому агресивна  поведінка в сім’ї формується  за трьома механізмами: наслідування  та ідентифікація з агресором;  захисна реакція у випадках  агресії, спрямованої на дитину; реакція протесту на незадоволення  базових потреб[23,с.5-7].

       Вивченню причин проявів агресії у людей приділяють увагу як світові, так і вітчизняні дослідники. Є кілька теоретичних напрямків які по - різному пояснюють сутність і витоки людської агресії. Теорія інстинкту З.Фройда вважає агресивну поведінку вродженою, а спосіб її зниження бачить у розрядці внутрішньої напруженості. За теорією еволюційного підходу К.Лоренца, джерелом агресії є інстинкт боротьби за виживання. Способи послаблення - любов і дружба. Соціологічний підхід вважає агресію способом отримати свою частку ресурсів і відтак забезпечити переваги роду в природному відборі. У психологічній науці агресію найчастіше розглядають не як емоцію, мотив чи установку, а як модель поведінки. Відхилення у поведінці – одна із центральних психолого – педагогічних проблем. Адже якби не було труднощів у вихованні молодого покоління, то потреба суспільства у віковій та педагогічній психології, педагогіці й індивідуальних методиках просто відпала б[19,с.52].

     У нашому дослідженні  ми посилались на роботи таких вчених сучасності як: Л.Нікітіна, її стаття, присвячена профілактиці агресивності та жорстокості серед неповнолітніх та молоді; Дроздова О.Ю, Скока М.А., які вивчали фактори виникнення та розвитку агресивної поведінки; Афанасьєва В.В., її стаття «Педагогічна профілактика агресивної поведінки підлітків в умовах загальноосвітньої школи»; В.Сагайдак, яка вивчала корекцію агресивної поведінки підлітків; М.Карєва, яка розробила рекомендації батькам агресивних дітей; О.Вітюк, який розробив програму занять з корекції агресивності учнів 5-8 класів.

Отже, підсумувавши все вище сказане, можна зробити висновок, що проблемою агресивності підлітків займались багато вчених як вітчизняних, так і зарубіжних, які зробили неоціненний внесок у вивчення доної проблематики, займались теоретичним та емпіричними дослідженнями, результати яких є підґрунтям для створення нових, більш ефективних технологій щодо профілактики та корекції агресивної поведінки. Серед вітчизняних слід відзначити М.Алемаськін, Б.Алмазов, Ю.Клейберг, С.Белічева, Н.Катаєва І.Невський, Р.Овчарова, Н.Максимової, Н.Михайлової, Л.Семенюк, Л.Толстого, Ф.Думко, М.Козакіна, Р.Лактіонова, П.Пономеренко, Р.Щербак та ін. Серед зарубіжних – А.Бандура, А.Браун, К.Бютнер, А.Мічерліха, М.Пападопулу, Д.Річардсон, З.Фрейд, З.Хол, Р.Арон, К.Вільсон, Ш.Волін, Р.Ковганіч, Р.Моргентау, Р.Нібур, Д.Стей, М.Ганді, М.Кінга та ін.[7,с.68]. Це дає підстави стверджувати, що дана проблема дійсно широко вивчалась і вивчається вченими, оскільки підлітковий вік є кризовим періодом у становленні особистості і те, як буде протікати цей період, чи успішно підліток соціалізується до нових ролей, залежить його подальше життя. Відповідно, якщо підлітку, схильному до агресивної поведінки належним чином не буде надана допомога щодо подолання цієї агресії, то внутрішній світ особистості зазнає деструктивних змін, що у свою чергу є бар’єром успішної соціалізації на інших вікових етапах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості роботи соціального педагога з агресивними підлітками.

      Підлітковий вік характеризується періодом, коли відбуваються інтенсивні й кардинальні зміни в організмі дитини на шляху до біологічної зрілості і статевого дозрівання, відбувається інтенсивне формування особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей.

      Для того, щоб працювати з агресивними дітьми підліткового віку, необхідно знати психологічні особливості дитини, її індивідуальні характеристики інші притаманні їй якості. Американським психологом М.Алвордом були виділені такі характерологічні особливості агресивних дітей:

- сприймають велике коло  ситуацій як загрозливі, ворожі  їм;

- надчутливі до негативного  ставлення до себе;

- заздалегідь налаштовані  на негативне сприйняття себе  з боку оточення;

- не оцінюють власну  агресію як агресивну поведінку;

- завжди звинувачують  оточення у власній деструктивній  поведінці;

- у випадку намірів  агресії відсутнє почуття провини,  або вина виявлена дуже слабко;

- не беруть на себе  відповідальність за свої вчинки;

- мають обмежений набір  реакцій на проблемну ситуацію;

- у відносинах виявляють  низький рівень емпатії;

- слабко розвинений контроль  над своїми емоціями;

- бояться непередбачуваності  в поведінці батьків;

- не вміють прогнозувати  наслідки своїх дій;

- позитивно ставляться  до агресії, тому що через  неї одержують почуття власної  значимості й сили[22,с.145-146].

     Головною суперечністю цього віку можна вважати суперечність між розсудливою формою виникнення у свідомості підлітка рефлексії, що стала для нього провідною формою свідомого ставлення до світу, і знеособленим світом дорослих, розсудливості, який не укладається в рамки, і водночас проголошує розсудливість(свідомість свого буття)[16,с.12].

       Підлітковий вік відмічається різким розвитком самопізнання. Підліток усвідомлює, що він не просто людина, якій скількись років, не просто школяр, який має успіхи і невдачі, він – особистість, у якого, як і в інших, є свої погляди, бажання. Тому підліток претендує на шанобливе ставлення до себе, до своїх запитів, до своєї думки, тому виникає у нього емоційний "вибух", тому він конфліктує з дорослими. Самопізнання підлітка викликає потребу у більш тісному спілкуванні з однолітками, з ким можна поділитися своїми мріями, думками, переживаннями. І це спілкування допомагає йому краще усвідомити світ власних переконань

       Соціальним педагогам важливо володіти навичками спілкування з учнями, які мають негативну установку на оточення, позбавити їх таких рис, як байдужість, холодність і зверхність у спілкуванні, егоїзм, нещирість, агресивність, домагатися переорієнтації проблемних учнів на доброту, простоту, справедливість, розум, доброзичливість у спілкування, проявляти терпимість і ні в якому разі не відповідати агресивністю на агресивність[22,с.145-146].

     Становлення агресивності у підлітків – складний процес, у якому беруть участь багато чинників. Агресивна поведінка викликана впливом сім’ї, однолітків, а також масової інформації. Діти вчаться агресивної поведінки як за допомогою прямих підкріплень, так і шляхом спостереження агресивних дій. Намагаючись припинити сварки між своїми дітьми, батьки можуть ненавмисно заохочувати ту саму поведінку, якої хочуть позбавитись. Батьки, які застосовують вкрай суворі покарання і не контролюють заняття дітей, можуть виявити, що їхні нащадки агресивні і неслухняні. Це проявляється, по-перше, через фізіологічні та гормональні зміни, які викликають неусвідомлений статевий, а також емоційно – статевий потяг. По-друге, закінчення дитинства і перехід у світ дорослих, пов'язаний із розвитком у свідомості критичного рефлексивного мислення у розсудливій формі. Це створює у свідомості підлітка певну тенденцію до максималізму, примушує його жертвувати дружбою, ставить у антагоністичні стосунки з близькими людьми, оскільки різноманіття і суперечність реальності і людських відносин не вкладаються в рамки розсудливої логіки; а він готовий відкинути все, що не відповідає цій логіці, оскільки саме вона – панівна сила в його свідомості, критерій його думок і оцінок. Протестуючи проти брехні, лицемірства і панування над ним світу дорослих – підліток потребує душевної теплоти, ласки, розуміння, схвалення дорослих. Відкидаючи авторитети, підліток потребує дорослих. Таких, яким він міг би повністю довіряти. З'являється тенденція відособлення від світу дитинства, і світу дорослих, до створення власного світу однолітків, внутрішньо однакових[13,с.12].

       Підлітковий вік – один із найскладніших періодів розвитку людини. Попри відносну короткочасність(із 14 до 18 років), він практично цілком визначає подальше життя. Саме в підлітковому віці відбувається формування характеру та інших основ особистості. Перехід від опіку нового дорослими дитинства до самостійності, зміна шкільного навчання на подальшу освіту, бурхлива гормональна перебудова організму роблять підлітка особливо вразливим і залежним від негативного впливу середовища. При цьому необхідно враховувати прагнення звільнитися з – під контролю і опіки рідних, педагогів, вихователів. Нерідко це прагнення призводить до повного заперечення духовних цінностей і стандартів життя старшого покоління. З іншого боку, дедалі очевиднішими стають і помилки у виховній роботі з підлітками. Велику роль серед причин, які зумовлюють відхилення у поведінці, відіграють соціально – психологічні, психолого – педагогічні і психобіологічні фактори, знання яких необхідне для ефективної виховної профілактичної діяльності.

      Підлітковий вік є закономірним етапом розвитку організму, але відрізняється від інших етапів життя людини. У цей період змінюється психіка та поведінка дитини. Важливою особливістю підліткового періоду також є можливість свідомої і активної участі у суспільному житті. Значне місце у інтересах і житті підлітка займає фізична культура і спорт. Але навчально- виховна робота з підлітками набуває досить важкий характер. Потрібна велика педагогічна майстерність тренера-викладача, яка повинна бути направлена на зниження і стриманість збудженості підлітків та на виховання у них гальмівних процесів. Підлітковий етап розвитку є важливим періодом підготовки людини до майбутнього, до повноцінного здійснення громадської місії[19,с.52].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основні методи роботи з агресивними підлітками.

        Сьогодні в Україні проблема підліткової агресії хвилює не лише педагогів і науковців, а всю громад кість у цілому. Часто сучасні підлітки не можуть вирішити конфліктну ситуацію без застосування сили чи лайливих слів. Тому сучасна наука потребує доопрацювань у цій галузі. Не дивлячись  на те, що в наш час використовується велика кількість підходів і методів профілактики агресії, жоден з них не є універсальним, а проблема агресії серед підлітків не втрачає своєї актуальності. Причини цього явища полягають у тому, що в підлітків можуть бути різні передумови для сплеску агресії. Як правило, зустрічаються не один, одразу декілька варіантів відхилень(наприклад, Інтернет – залежність, агресія, крадіжка, втечі з дому й школи, експерименти з алкоголем та наркотиками), які через свою комплексів вимагають застосування комбінованих профілактичних заходів[1,с.55].

      Зважаючи на усі обставини та чинники, які беруть участь в становленні агресивної поведінки у підлітків, можна попередити або обмежити прояв агресивної поведінки. Це сприятиме зменшенню антисоціальних вчинків, які доставляють стільки занепокоєння батькам, педагогам і самому підліткові. Оскільки, підлітки, як і інші люди, мають свої особливі риси характеру та поведінки, одним із підходів до агресивного підлітка є поведінковий підхід, який має низку очевидних переваг – це насамперед чіткість і відносна простота методів. Крім того, він безпосередньо орієнтований на поведінкові зміни і має виражений характер. Існують певні принципи, за допомогою яких                                виявляється агресивність. Одними із таких принципів є:

-  принцип об’єктивності.  Він орієнтується переважно на  вияв зовнішніх змін. Це можуть  бути: емоційні реакції, висловлювання,  жести, фізіологічні прояви  (серцебиття, почервоніння, тремтіння), рухові реакції, симптоми (запаморочення, спазм м'язів, страхи ), думки, конкретні дії і вчинки. Такі прояви агресії фіксуються максимально конкретно (об’єктивно) і систематично.

- принцип поведінкової  оцінки. Вказує на необхідність  проведення функціонального аналізу  поведінки учня, який може здійснюватися  у формі заповнення таблиці  з трьома колонками, кожна з  яких відповідно містить:

1) стимули і ситуації (що передували агресивній поведінці);

2) поведінкові реакції особистості (як реагувала особистість);

3) результати і наслідки  цих реакцій. Поведінкову оцінку  здійснюють під час бесіди  з дитиною. Для аналізу поведінки  можна використовувати щоденник  самоспостереження учня, пряме спостереження  за учнем; одержання інформації  від інших фахівців; організацію  рольових ігор та ін. Додатковими  джерелами даних для оцінки  агресивної поведінки підлітка  можуть бути: медична інформація, результати анкетування і тестування, експертні оцінки.

- принцип системності.  Припускає оцінку ролі агресивної  поведінки в різних ситуаціях.  Важливо розуміти, яку функцію  агресивна поведінка виконує в певний момент (у сім'ї, групі однолітків, на уроці, на перерві). Отримані дані дають можливість визначити, в чому суть проблеми, як вона виникає. При цьому важливе значення має оцінка агресивної поведінки. У результаті поведінкового аналізу формулюються завдання допомоги, способи контролю її ефективності. Оскільки в учнів є кілька проблемних ситуацій, необхідно виявити ступінь небезпеки кожної з них, відповідно спланувати послідовність роботи. Завдяки спостереженням за підлітком можна визначити рівень агресивності, проте, для визначення типу агресії та способів її подолання проводяться певні дослідження[4,с.37-38].

     Будь – яка проблема спочатку діагностується, якщо результати дослідження, в нашому випадку агресивності підлітків, покажуть негативні результати, тобто високий рівень агресивності, то необхідна корекційна робота. Психолог-педагогічний вплив може бути спрямований на: ослаблення або усунення агресивної поведінки; розвиток здатності розуміти свої почуття; зменшення емоційних реакцій (наприклад, тривоги), що супроводжують агресивну поведінку; формування навичок адекватного і безпечного вираження гніву; розвиток здатності розслаблятися; самостверджуватися. Досягнення позитивних поведінкових змін у конкретному напрямі є метою корекції агресивної поведінки. Психолого-педагогічна профілактика здійснюється у формі консультування, педагогічної корекції, психологічних тренінгів, психотерапії. Також вона може мати форму індивідуальної, сімейної або групової роботи. В усіх випадках, незалежно від форми й умов, мають дотримуватися принципи поведінкової корекції. Поведінкова корекція оцінюється як досить авторитарна система, що припускає контроль педагога або батьків за поведінкою дитини. Для підлітка із поведінковими проблемами виникає реальна небезпека перекладання відповідальності за власну поведінку на педагога. Шляхи проведення корекційної профілактичної роботи добираються з урахуванням типології підлітків.