Експериментальне дослідження системи роботи з агресивними підлітками

       Виділяють чотири групи підлітків, з якими працює соціальний педагог:

• активно-позитивні підлітки, можна пропонувати реалізацію таких напрямів психолого-педагогічної діяльності, як: встановлення стосунків довіри з дитиною, створення для неї психологічного комфорту, формування у дитини позитивної самооцінки, вироблення мотивації досягнення.
• пасивно-позитивні підлітки, пропонуються такі напрями роботи: створення умов для підвищення рівня успішності в діяльності, вироблення правильних навичок поведінки й спілкування, підвищення рівня саморегуляції через формування звички до самоаналізу.
• ситуативно-нестійкі підлітки, доцільними є такі напрями роботи: формування у дитини позитивної життєвої перспективи, визначення із нею шляхів її самореалізації, сфер самоповаги, розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення кругозору.
• пасивно-негативні підлітки,  корисно коригувати емоційно-вольову сферу, наголошуючи на диференціації рівнів ураження емоційної сфери особистості.
• активно-негативні підлітки, робота здійснюється у таких напрямах, як визначення афективної зони їхньої діяльності та розв’язання конфліктних ситуацій[20,с.13].

     При здійсненні педагогом психокорекційної роботи акцентується увага на створенні атмосфери взаємодовіри, взаємоповаги у спілкуванні. При цьому передбачається, що довірливі слова підлітка мають залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками й педагогами лише за згодою підлітка. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є психологічною травмою для підлітка і може призвести до непередбачених наслідків. Складність роботи з агресивними учнями зумовлюється їхньою соціометричною позицією в класі, що нерідко характеризується ізольованістю від позитивного оточення. Правила роботи з агресивними підлітками:

1. Бути уважним до потреб  дитини.

2. Демонструвати модель  неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у  покаранні дитини, карати за конкретні  вчинки.

4. Покарання не повинні  принижувати дитину.

5. Навчати прийнятих способів  вираження гніву.

6. Давати дитині можливість  виявляти гнів безпосередньо  після фрустрації.

7. Розвивати здатність  до емпатії.

8. Розширювати поведінковий  репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички  регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність  на себе.

Прийоми, які можна використовувати  під час роботи з агресивними  підлітками:

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку  дитини, то для дорослого важливо  не піддатися на таку маніпуляцію.  При цьому доречно досить різко  присікти агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом  садомазохістських схильностей,  психолог має працювати спільно  з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом  гніву, можливе використання різноманітних  стратегій впливу:

1) навчати підлітків контролювати  свої емоції і способи регулювання  негативних почуттів без шкоди  для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у  прямій формі). Наприклад, треба  вчити змінювати пряму агресію  на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження  через активні дії, заняття  спортом, рухливі ігри, вияв символічної  агресії;

2) розвивати у підлітка  вміння знижувати рівень емоційного  напруження через фізичну релаксацію (для цього використовують медитативну  музику, фантазії-візуалізації, повільні  танці, спеціальні дихальні вправи, методи аутотренінгу тощо);

3) вчити показувати співрозмовникові  свої почуття через їх вербалізацію  і запрошення до співпраці,  завдяки чому можна подолати  суперечності, запобігти конфліктам  у майбутньому.

     Способи подолання агресивності:

- виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда  на велосипеді);

- займатися силовими видами  спорту (бокс, боротьба);

- займатися фізичною працею;

- виливати злість на  неживі об’єкти (побити подушку,  диван, боксерську грушу, пошматувати  газету);

- використовувати масаж,  особливо верхньої частини спини,  з метою зняття напруження;

- викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на  об’єкт роздратування;

- обговорити ситуацію, яка  викликає роздратування, з близькою  людиною;

- висловити уявному об’єкту  своє невдоволення;

- змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від  проблеми;

- використовувати комунікативну  техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків.

- релаксація – метод,  за допомогою якого можна частково  чи повністю позбутися фізичного  чи психологічного напруження;

- медитація – занурення  розумом у предмет, ідею, що  досягається шляхом зосередження  на одному об’єкті й усунення  всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне  напруження) чинників[9,с.105-106].

       А.Д.Гонеев вважає, що поєднуючи індивідуальний та колективний педагогічний вплив, а також застосовуючи різні види позанавчальної діяльність у корекційно-педагогічній роботі з агресивними школярами посилюється її результативність, ефективніше відбувається процес подолання недоліків у розвитку особи і відхилень поведінці учнів, формування позитивних моментів , інтеграції в соціум[2,с.18].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ

2.1  Характеристика методичного  інструментарію та хід дослідження

   В ході дослідження були використані  такі методики: методика діагностики показників і форм агресії А.Басса і А. Дарки; опитувальник внутрішньої агресивності С.Дайхофф, анкета «Пізнай себе».

       Дослідження проводились на базі Голенищівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ці всі методики проводились з учнями  8 класу, тому що за допомогою якоїсь однієї методики не можна остаточно визначити дану проблему.

      Першою методикою є методика Басса-Дарки діагностики показників і форм агресії. Мета: визначення рівня виразності агресивних тенденцій у підлітків.

       Агресивність володіє якісною і кількісною характеристикою. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний степінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати всю зовнішність особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.д.

    Прояви агресії можна розділити на два основні типи: перший – мотиваційна агресія, як самоцінність, другий – інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями (гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки.

    А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій". Створюючи свого опитувальника, диференціюючого прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3. Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

 Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи ні". При обробці даних у звичайних умовах відповіді "ТАК" і ""МАБУТЬ, ТАК"" об'єднуються (підсумовуються як відповіді "так"), так само як і відповіді "НІ" і "МАБУТЬ, НІ" (підсумовуються як відповіді "ні").

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Сума балів, помножена на коефіцієнт, указаний в дужках при кожному параметрі агресивності, дозволяє отримати зручні для зіставлення – нормовані – показники, що характеризують індивідуальні і групові результати (нульові значення не прораховуються)

Ключ до методики                                                                                    Табл.1

Номер виду реакції	"1"	"3"	"5"	"4"	"7"	"6"	"2"	"8"
	1+	2+	3+	4+	5+	6+	7+	8+
	9–	10+	11–	12+	13+	14+	15+	16+
	17–	18+	19+	20+	21+	22+	23+	24+
	25+	26–	27+	28+	29+	30+	31+	32+
	33+	34+	35–	36–	37+	38+	39–	40+
	41+	42+	43+		44+	45+	46+	47+
	48+	49–	50+		51+	52+	53+	54+
	55+	56+	57+		58+	59+	60+	61+
	62+	63+	64+			65–	66–	67+
	68+		69–			70–	71+
			72+				73+
							74–
							75–
	11	13	9	20	13	11	8

  Користуючись даною методикою, необхідно пам'ятати, що агресивність як властивість особистості, і агресія як акт поведінки можуть розумітися в контексті психологічного аналізу мотиваційно-потребнісної сфери особистості. Опитувальник не вільний від мотиваційних спотворень (наприклад, у зв'язку з соціальною бажаністю). Вимагає додаткової перевірки на надійність одержаних результатів (або за допомогою ретесту, або за допомогою інших методик).

      Тому для дослідження даної проблеми був використаний також метод анкетування. Анкетування є методом отримання інформації за допомогою складених відповідно до певних правил системи запитань, кожне з яких логічно пов´язане з метою дослідження. Анкети класифікують за змістом, функцією, формою. За змістом анкети можуть торкатися фактів; характеристик окремих людей, явищ, процесів; намірів. За функціями анкети поділяють на питання-фільтри з функцією розсіювання і перевірні, або контрольні, запитання, основна функція яких — перевірити достовірність отриманої інформації. За формою анкети можна поділити на відкриті (передбачають вільні відповіді) і закриті (передбачають вибір відповіді з низки запропонованих). В нашій анкеті була відкрита і закрита форми опитування. Враховуючи вимоги до анкетування, а саме ту вимогу, що запитання закритої анкети мають передбачати лише одно значні відповіді ("так", "ні", "не знаю" або кілька відповідей), - анкета побудовано саме таким чином. Не можна пропонувати запитання, які вимагають моральної або соціальної оцінки своїх якостей ("Чи вважаєте ви себе самовпевненою чи невпевненою людиною?"). Запитання мають бути лаконічними, точними, чіткими, зрозумілими за змістом, доступними для розуміння, простими, конкретними.  Переважно кожна анкета не є простою сумою питань, вона має певну структуру і може складатися з таких комунікативних компонентів:перший -  правила заповнення анкети та пояснення; другий - основна частина анкети, яка містить питання про факти, поведінку, продукт діяльності, мотиви, оцінки і думки респондентів[25,с.96].

       Анкета дослідження «Пізнай себе» проводилась на базі Голенищівської ЗОШ І - ІІІ ступенів з учнями 8 класу, яка складається з 10 питань кожне питання оцінюється в один бал.

     Мета: скласти уявлення про агресивні схильності учнів. Реалізація: Дітям пропонується тест і визначається час на його заповнення (не більше 2 хв.). Потім бланки з відповідями збиралися і оброблялись. Обробка результатів: 8-10 відповідей "так" – у дитини можуть бути агресивні схильності. 6-8 позитивних відповідей – агресивні схильності виявляються помірно, 4-6 – слабо.

    Але з результатів тесту не можна робити суттєві і остаточні висновки, тому що відповіді можуть бути далеко не відвертими, результати цього тесту лише доповнять відомості, і дадуть не повну картину про дитину.