Методи розвитку сприйняття творів живопису дітьми шостого року життя

Естетичні і етичні мотиви оцінок тісно переплітаються в естетичних судженнях дошкільників. Вони часто оцінюють окремі предмети поза контекстом усієї картини, виходячи тільки з моральної привабливості або непривабливості об'єкта. Виділення окремого предмета ї його естетична оцінка поширюється на всю картину, яку вони оцінюють як красиву або некрасиву. Мотивування естетичних оцінок учнів дітей досить обмежене. Чачто зустрічаються і не розгорнуті за формою судження, хоч це й не показник бідності естетичних вражень. Дуже часто бідність форми суджень зумовлена недостатнім розвитком мови дітей, їх бідним словниковим запасом. Розгорнутість форми естетичних суджень залежить також від асоціативних образів, що виникають під час сприйняття.

Як показали результати аналізу, естетичні судження дітей про тематичні картини залежать насамперед від розуміння ними сюжету картини, від емоційного ставлення до нього. Емоційність естетичних суджень зумовлена глибиною розуміння психології зображених людей, особливо їх настрою, рис характеру. Знаючи з власних спостережень, які рухи супроводять ті або інші переживання людини, діти особливу увагу звертають на них і при оцінці переживань зображених людей.

Отже, наше дослідження  виявило особливості сприйняття творів живопису виявило, що уміння аналізувати  об'єкти естетичного сприйняття значно поглиблює естетичне ставлення дытей до об'єктів і робить його більш усвідомленим. Кількісні і якісні зміни в розвитку естетичних суджень дітей свідчать про залежність естетичного ставлення до об'єктів дійсності як від їх вікових особливостей, так і від специфіки самого об'єкта естетичного сприйняття.

На жаль, не кожна дитина здатна самостійно помітити прекрасне  у довкіллі, і ще менша кількість  переживає дивовижне почуття  естетичної насолоди. Саме тому дітям  необхідно допомогти навчитися  помічати і бачити, слухати і чути, і, що найголовніше, – радіти красі. А для цього необхідна цілеспрямована система відповідної педагогічної роботи.

Твори живопису є одним  із засобів ознайомлення дошкільників з життям. Вони допомагають їм краще зрозуміти його. Треба ознайомлювати дітей з картинами художників, звертаючи їх увагу на реалістичність мистецтва, на майстерність художника, який за допомогою пензля і фарб уміло передає найтонші відтінки явищ природи, найглибші переживання людини.

У процесі естетичного  сприйняття об'єктів дійсності діти по-різному реагують на їх естетичні якості. Одні об'єкти зумовлюють певні естетичні судження і почуття, а інші – ні. В естетичних судженнях дытей насамперед відбивається спрямованість естетичного ставлення, вибірковий характер сприйняття. У подальшому коло об'єктів, які дыти вважають красивими, розширилось за рахунок того, що їх розумінню стає більш доступне прекрасне як у самій людині, так і в її праці [19, 129].

Найбільшими можливостями для формування естетичних почуттів і естетичного ставлення до мистецтва володіють живописні твори пейзажного жанру. Розвиток естетичного ставлення людей до природи позначився й на історії розвитку тих видів і жанрів мистецтва, які допомагали людям відчувати естетичні властивості природи.

Краса природи така багатогранна, що для художнього її відтворення мало самого живопису; потрібні ще література, музика та інші види мистецтва. Але серед усіх видів мистецтва в показі гармонії і досконалості природи одне з основних місць належить живопису [5, 85],

У дітей відчуття кольору  одне з найсильніших естетичних відчуттів. Почуття кольору є найпопулярнішою формою естетичного почуття взагалі. Почуття, які учні переживають під час естетичної реакції на колір, – це прості естетичні почуття, почуття естетичного задоволення.

Естетичне ставлення до кольору в них мають різні відтінки. Так, деяким дытям подобається колір не всієї картини, не як певний чуттєвий тон, а як властивість окремого предмета. Для них колір є проявом певної естетичної властивості предмета, сигналом того, що цей предмет має специфічні естетичні якості: «Красиво намальована природа зелені дерева, зелена трава», «блакитне небо», «художник зобразив небо блакитним тому, що хотів показати красиву природу». Дитина навела цікаве пояснення своєї оцінки: «У хорошу погоду небо красиве, блакитне, мені дуже приємно, коли погода хороша». У цьому судженні дитина звертається до власного досвіду. Між почуттям приємного, радісного і ясною, сонячною погодою встановився в неї безпосередній зв'язок: блакитне небо за асоціацією, як образний вираз, ознака красивого, закріпився в її свідомості. Тому і на картині вона сприйняла блакитне небо як «красиве».

В естетичних судженнях  дітей вже яскраво виявляються складні асоціативні зв'язки образів безпосереднього сприйняття пейзажних творів з наявними образами уяви, а цьому сприяли власні спостереження дітей, їх знання з літератури. Так, розуміння краси прозорого, ясного неба базується на образах безпосереднього сприйняття його дітьми. Блакитне небо в сонячну погоду не раз вони сприймали і відчували його прозорість, височінь. При сприйняттіі картини в них за асоціацією виникають образи (уяви); це збагачує їх безпосереднє сприйняття, робить його глибшим, естетично насиченим.

Зіставлення явищ, відображених у художніх образах, з явищами, які  діти спостерігали в житті, приводить їх до розуміння характерних сторін цих явищ, що в свою чергу дає змогу виробити емоційну оцінку, аналогічну до авторської. А це важлива умова формування правильного естетичного ставлення не лише до творів мистецтва, а й до навколишньої дійсності.

 

2.2 Методика дослідження рівня сприйняття творів живопису у дітей старшого дошкільного віку

 

Старші дошкільники  активно входять у світ художньої  творчості. Сприйняття живопису - це єдність  пізнання і переживання. Дитина вчиться  не просто фіксувати те, що представлено в картині, але і сприймати почуття, які хотів передати її автор [23, с. 192].

Першим етапом при проведенні діагностичного дослідження є вибір  методики. Аналізуючи психолого-педагогічні  джерела, ми виявили, що до даної проблеми зверталися такі дослідники: Г.А. Урунтаева (дошкільна психологія), С.Г. Маслова (музейна педагогіка), М.М. Алексєєва, В.І. Яшина (методика розвитку мовлення).

Розглянемо дані методики.

Методика «Вивчення сприйняття картини» [14, с. 86].

Підготовка дослідження. Підібрати з урахуванням віку дитини незнайомі йому три репродукції картин різних жанрів: сюжетну, пейзаж, натюрморт. Вони повинні бути кольоровими і не дуже дрібними.

Проаналізувати репродукції  за такою схемою:

-Особливості смислового  центру (дати їй назву і коротко передати зміст);

-Головні і другорядні  предмети (перелічити всі);

-Причинні зв'язки між  предметами (вказати всі).

Проведення дослідження. Експеримент проводиться з дітьми 4-7 років індивідуально.

Протокол містить інструкцію і питання експериментатора, час розглядання репродукцій, перелічені предмети, вказівки на колір предметів, на причинно-наслідкові зв'язки, розповідь по картинці, поведінку дитини (наявність вказівних жестів, емоційні реакції).

Перший етап. Опис картин. Дитині по черзі показують репродукції і просять описати їх: «Подивися уважно на цю картинку і розкажи про те, що тут намальовано». У випадку утруднення задають допоміжні запитання. Дитина може водити по картинці пальцем, вказуючи на предмети, які вона розглядає.

Другий етап. Естетична оцінка картини. Перед дитиною розкладають репродукції картин всіх жанрів і просять вибрати ту, яка йому більше подобатися. Дитина вибирає картину і пояснює свій вибір.

Третій етап. Естетична  оцінка картини. Показують кілька репродукцій  картин одного жанру, виконаних у різній манері, і просять вибрати ту, яка їй подобатися. Послідовно показують картини всіх трьох жанрів. З'ясовують, як стильові особливості картини впливають на її естетичну оцінку дитиною. Для цього просять дитину пояснити причини вибору.

Обробка даних. Дітей розподіляють по трьох групах залежно від рівня  естетичної оцінки.

Перша група - відсутність  оцінки;

Друга група - мало усвідомлена оцінка (коли на запитання  про те, подобається чи не подобається  картина, дитина не може пояснити, чому).

Третя група - усвідомлена  оцінка, коли дитина мотивує свій вибір, відзначаючи особливості змісту і виразних засобів картини).

Роблять висновки по рівнях усвідомленості естетичної оцінки картини і вікових особливостях сприйняття.

Методика «Естетичне виховання та художня освіта засобами музейної педагогіки» [12, с. 131].

Основний діагностичний  блок дослідно-експериментальної роботи був розроблений в Центрі розвитку дитини «Росток», який включає в  себе дослідження наступних параметрів:

Емоційний стан дитини (методика кольорових переваг М.Люшера). Проводиться один раз за навчальний рік.

Творче мислення (методика креативності мислення Гілфорда «домальовування», аналіз дитячих робіт-тест «Малюнок під музику»).

Проводиться на початку і наприкінці експерименту.

Мова дітей. Метою дослідження є визначення впливу занять на формування і розвиток словникового запасу дітей, зв'язного мовлення, вміння формулювати і доводити свою думку, образності мовлення, використання різних епітетів, порівняння; вміння вести діалог, чути і розуміти запитання (тести «Слова», «Розповідь за картиною »).

Візуальна грамотність: мета методики тесту - визначати можливість розвитку візуальної грамотності через  уміння «читати» картину; розуміти мову образотворчого мистецтва; вербалізувати  побачене і зрозуміле в художньому творі (тест «Розповідь за картиною»).

Проводиться на початку і  наприкінці експерименту.

Культурний і духовний рівень розвитку дітей. Мета дослідження - виявити, як впливають заняття за програмою на культурний та духовний розвиток дітей; інтерес до мистецтва, бажання відвідувати музеї, виставки; моральні якості, патріотизм.

Проводиться в кінці експерименту.

Методика вивчення рівня  описової мови

М.М. Олексієвої, В.І. Яшиній [1, 28].

Для обстеження описової мови використовуються предметні  або малосюжетниі картини.

Для виявлення  навичок опису дитині пропонується розповідати про те, що зображено  на картинці. Висловлювання дітей  дослівно фіксуються із збереженням  особливості мови, із зазначенням пауз і їх тривалості, а потім аналізувалися. Далі висловлювання дітей аналізувалися за логічністю змісту, структурою і мовним оформленням. Результати аналізу заносяться в таблицю (табл. 1) за такими показниками:

- Кількість  виділених ознак;

- Структура  і послідовність опису;

- Зв'язність;

- Мовні засоби;

- Інформативність  висловлювання;

- Плавність  (кількість пауз).

Таблиця 1.

Ім'я дитини (вік)	Кількість виділених  ознак	Структура і  послідовність опису	Зв’язність	Мовні засоби					Інформативність висловлювання (всього слів)	Плавність (кількість пауз)
				Кількість прикметників	Кількість іменників	Дієслівна лексика	Образні засоби мови	Типи речень
Данило Б.	2	Опису не маєX-	+	2	13	6	-	5 простих	34	1 пауза
Степан Г.	3	2 описа X+	+	5	24	15	-	8 простих 3 складних	99	1 пауза

 

X+ Об’єкт називає X- Об’єкт не називає

Враховуючи  предмет нашого дослідження (сприйняття дітьми старшого дошкільного віку творів живопису), ми розробили власну методику, використовуючи елементи перерахованих  вище методик.

Критеріями  вивчення були вміння:

- Перерахування об'єктів;

- Встановлення  зв'язків між об'єктами;

- Розуміння  сенсу сюжету картини;

- Використання  виразних засобів мовлення;

- Розуміння  мови образотворчого мистецтва;

- Емоційність  сприйняття картини.

Взявши за основу вищеперелічені критерії, ми розробили такі рівні сприйняття дітьми твори живопису.

Характеристика  рівнів

Високий рівень.

Мова дітей. Дитина впевнено відповідає на поставлені питання, розглядає об'єкти цілісно; здатна до узагальнень, виявлення об'єктивних зв'язків усередині групи предметів. Багатий словниковий запас, наявність великої кількості прикметників, образних епітетів, порівнянь. Розуміє і використовує у своїй мові слова, що позначають численні відтінки кольорів, а також почуття і настрої людини. В оповіданні по картині діти використовують поетичні цитати. відповідають на запитання правильно, розгорнуто, логічно. Можуть самостійно визначити, що зображено, про що картина, що хотів показати художник, написавши цю картину?