Педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

-підвищеною вибірковою чутливістю до певних явищ дійсності – символів, звуків, кольорів, біологічних об’єктів, технічних пристроїв тощо, або до певних форм власної активності (пізнавальної, фізичної тощо);

-яскраво вираженим стійким інтересом до творчості, певних занять або сфер діяльності, захопленістю предметом, зануреністю в справу, працелюбністю;

-підвищеною пізнавальною потребою, що проявляється у великій зацікавленості, багатій фантазії, схильності до абстрактного мислення, готовності з власної ініціативи виходити за межі вимог діяльності, розумінні інструментального характеру знань, незалежності суджень;

-перевагою в уподобаннях щодо парадоксальної, суперечливої інформації, неприйняттях типових завдань і готових відповідей, високим рівнем самодостатності й автономії, самоуправлінням, емоційною стабільністю;

-високою критичністю в оцінці результатів власної праці, невдоволеністю собою, схильністю ставити надскладні цілі, прагненням до досконалості [24, с. 10-11].

Так, інтелектуально обдарована особистість вирізняється міцною пам’яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв’язує різні задачі, зв’язано викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань. Ця молодь, як правило, має дуже значні, глибокі знання, часто вміє самостійно їх отримувати – шляхом опрацювання додаткової інформації.

Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм достатньо легко засвоювати різну інформацію, однак диференційоване ставлення призводить до суттєвої відмінності у результатах навчання. Можна виокремити два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляються, насамперед, загальні розумові здібності і немає певної спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності виявляються у спеціальній галузі знання. Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме у цих студентів виявляється найбільш чітко і виразно. Як правило, цей тип обдарованості відрізняє стійка система пізнавальних інтересів.

Успішність інтелектуально обдарованої молоді не завжди співпадає з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є блискучі студенти, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання взагалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО ОБДАРОВАНОЮ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ

2.1. Організація роботи з обдарованою молоддю

Кожна цивілізована держава дбає про своє майбутнє, підвалини якого започатковують молоді громадяни. Прямий зв'язок виховання з процесом державотворення та національного відродження України надає йому особливої актуальності. Для того, щоб людина навчилася мислити і діяти по-новому, необхідно вже з ранніх років зорієнтувати її на самооцінку, самостійність, саморозвиток й самореалізацію. Тому особистісно орієнтоване виховання у наш час – це не лише висока гуманістична мета, а й передусім потужна сила соціально-економічного розвитку на шляху євроінтеграції України.

Одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики є турбота про обдаровану і талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток. Адже молодь – це той потенціал держави, який буде визначати шляхи розвитку науки, техніки, економіки, мистецтва [21, c. 55].

Усі розвинуті країни світу багато роблять для підтримки обдарованої молоді. Так, наприклад, у 2000 році було прийнято «План економічного і соціально оновлення Європи» так звану Лісабонську стратегію, якою передбачається перетворити економіку Європейського Союзу на найефективнішу у світі структуру. За підрахунками експертів одним з важелів успіху у цьому напрямі є підготовка у найкоротший термін додатково 700 тисяч молодих науковців. Як показує практика багатьох держав, за такою схемою діють більшість європейських освітніх проектів, на які країни-члени Європейського Союзу не шкодують мільйонних коштів для стимулювання молоді до науково-дослідницької роботи. Державна підтримка обдарованої молоді активно здійснюється також і в країнах ближнього зарубіжжя – Росії, Білорусі, Казахстані.

За даними Міністерства освіти і науки України, щороку близько 1,5 млн.   студентської молоді (20% від загальної кількості) залучаються до участі у Всеукраїнських олімпіадах, які проводять із 15 дисциплін, що вивчаються у вищих навчальних закладах. Студенти змагаючись в особистій першості, виявляють самобутні таланти, нестандартні підходи до розв'язання творчих завдань і вміння застосовувати набуті знання [28, c. 4].

В Україні для покращення роботи з обдарованою молоддю Міністерством освіти і науки України за участі Всеукраїнської молодіжної громадської організації розроблена Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на наступні роки. Реалізація програми передбачається на двох рівнях: національному та регіональному. На національному рівні передбачено: удосконалення нормативно-правової бази щодо підтримки обдарованої молоді, робота з громадськістю зі створення сприятливого середовища для розвитку та самореалізації обдарованої молоді; створення та систематичне поповнення банку даних «Обдарованість»; здійснення науково-методичного та психолого-педагогічного супроводу виявлення, відбору та підтримки обдарованої молоді; розроблення індивідуальних програм їх супроводу; пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здібностей обдарованої молоді в усіх сферах життя; створення Української спеціалізованої школи-інтернату для інтелектуально обдарованих як навчального закладу, координаційного центру з науково-методичної роботи відповідних обласних навчальних закладів, вирішення питання його розміщення; удосконалення професійної підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, зокрема щодо методологічних основ роботи з обдарованою молоддю; реалізація системи соціальної підтримки та заохочення обдарованої молоді [28].

Відповідно Програма вирішує проблему забезпечення ефективної діяльності вищих навчальних закладів із метою створення умов для розвитку особистості та вироблення в неї самобутніх професійних якостей; розширення системи підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, які працюють з обдарованою молоддю; популяризація здобутків обдарованої молоді, кращого педагогічного досвіду роботи з обдарованою молоддю; сприяння підвищенню кваліфікації педагогічних працівників із питань роботи з обдарованою молоддю; створення дієвої системи стимулювання обдарованої молоді та її наставників.

На основі багаторічного наукового аналізу запитів батьків, студентів, зацікавленості представників педагогічної громадськості, працівників науки, освіти та суспільства в цілому, на сучасному етапі відпрацьовані основні засади державної політики щодо підтримки обдарованої молоді в Україні. Ця політика здійснюється на таких принципах:

-доступності наукових, мистецьких і спортивних закладів для обдарованої молоді незалежно від місця її проживання, етнічного і соціального походження, мовних та інших ознак;

-індивідуалізації роботи з обдарованою молоддю відповідно до її інтересів;

-самореалізації та самоактуалізації;

-добровільності;

-достатності організаційного, науково-методичного забезпечення;

-правового захисту інтересів обдарованої молоді.

    Аналіз державної політики у сфері роботи з обдарованою молоддю дає змогу визначити її головні соціально значущі завдання:

-громадянське виховання особистості;

-пошук, розвиток і державна підтримка здібної, обдарованої, талановитої молоді;

-формування соціально адаптованої особистості та її громадського досвіду;

-пропаганда важливості наукових досліджень, мистецьких пошуків молодих людей та захист їхніх авторських прав;

-задоволення молоді у професійному самовизначенні та творчій самореалізації [26, c. 11-15].

Українськими науковцями і педагогами розроблена широка палітра освітніх технологій, які сприяють становленню обдарованої молоді через конкретно продуктивні чи конструктивно продуктивні форми і методи навчання і виховання відповідно напрямів, що визначені навчально-виховними програмами.

Усім відомо, що для багатьох обдарованих молодих людей успіхи приходять через кропітку нелегку працю, інші припиняють її вже на початкових етапах, і лише небагато з них досягають справжніх успіхів. Одним із складників такого успіху є намагання педагогів створити індивідуальну програму розвитку, за якою кожна дитина має можливість розкривати свої природні задатки та обдарування в індивідуальному темпі.

Як свідчить приклад Малої Академії наук України це не гра у науковців, а серйозна копітка робота з студентською молоддю, яка має конкретні результати, що здебільшого формують вагомий соціальний і економічний ефект і мають велике соціальне значення [31, c. 84].

Вивчення досвіду виховної діяльності обдарованої молоді підтверджує, що засобами позавузівської освіти можливо оптимально задовольнити потреби особистості, яка робить крок у велику науку. Аналіз тематики наукових праць молодих дослідників, які подають на щорічний Всеукраїнський конкурс-захист, свідчить, що перевагу вони надають таким питанням як :

• нові та недосліджені сторінки історії України,
• української державності,
• української культури і літератури;
• розвиток економіки в Україні;
• підготовка молоді до життя в ринкових умовах господарювання;
• розвиток держави і права;
• комп'ютеризація та використання обчислювальної техніки;
• розвиток таких наук як психологія, математика, фізика, хімія, біологія, медицина, мовознавство тощо.

 Юні науковці, як правило, вибирають тематику наукового дослідження переважно з проблеми, вивчення якої допоможе їм обрати майбутню професійну діяльність [35].

Важливим питанням державної ваги у справі роботи з обдарованими студентів є також проведення та впровадження фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розв'язання теоретичних, методологічних і практичних проблем виявлення та розвитку творчих обдарувань молоді, які сприятимуть соціально-економічному, політико-правовому та духовно-культурному розвитку громадянина, суспільства, держави.

Поряд із науковим дослідженнями вищих навчальних закладах має вестись різностороння і глибока практична робота щодо підтримки ініціатив обдарованої молоді. Тому саме зміст роботи з обдарованими студентами у ВНЗ ІІ рівня акредитаїї містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування і максимальне сприяння її розвитку.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю. Важливим фактором для цього є використання різноманітниїх методик для виявлення уподобань та здібностей молоді, спостереження за їхніми подальшими успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих студентів враховуються відомості про досягнення в певній сфері діяльності, надані батьками,  педагогами і кураторами груп. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло осіб, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.

Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання психологом та викладачами творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу студента. З огляду на результати першого етапу, обстеження обдарованих проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й студент легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення когнітивних і мовленнєвих параметрів, наприклад методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо [50, c. 48-54].

У студентів, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до вивчення мов, економіко-математичного моделювання або фізико-хімічного спрямування. Тому завдання психолога — не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати «Стенфордський тест досягнень».

Особи з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.

Таке творче спрямування обдарованості особистості передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін.

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві студенти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі у ході занять. Під час досліджень таких студентів використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна [43].

Якщо ж у студента переважають художні здібності, він з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки такий студент дуже вразливий і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок. Зазвичай такі студенти професійо займаються певними видами спорту та приймають участь у спортивних змаганнях, спартакіадах тощо.