Проблеми вдосконалення управління діяльністю дошкільного навчального закладу

Л.І. Фалюшіна [10] для створення бази формування сучасної системи управління якістю дошкільної освіти пропонує використовувати такі механізми:

· Проведення глобального моніторингу за витрачанням бюджетних коштів системи дошкільної освіти;

· Визначення на цій основі гнучких нормативів фінансування дошкільного закладу;

· Регулювання батьківської плати за послуги дитячого саду залежно від реальних витрат у розрахунку на одну дитину (реальні витрати мінус норматив)

Л.Г. Логінова [11] припускає, що існує пряма залежність управління якістю освіти в дошкільному закладі від доходу, який може отримати установа, якщо зможе оперативно виявити соціальні запити населення і потреба дітей і батьків в основних і додаткових освітніх послугах, спрогнозує проблеми і намітить шляхи їх вирішення , організовує «бізнес-процес».

Другий напрямок управлінням якістю умов освіти полягає у вдосконаленні управлінських рішень, що стосуються питань кадрового забезпечення щаблі дошкільної освіти та підвищення професійної компетентності педагогів.

Необхідно вдосконалювати процес підготовки фахівців у ВНЗ, коледжах і училищах, а вже працюючим фахівцям необхідна постійно поновлена ​​інформація про наявність програм, методичних комплектів до них, традиційних і нетрадиційних технологіях, кількість яких постійно збільшується. Крім цього необхідна систематична робота з підвищення рівня професійної культури вихователів. У рамках організації проектної діяльності в дошкільному закладі і проведення семінарів-практикумів потрібно передбачити комплекс заходів з координації дій усіх фахівців ДОП, спрямованих на створення організаційних умов управління якістю освіти при варіативності програмно-методичного забезпечення освітнього процесу.

Нарешті, рішення проблеми управління якістю умов дошкільної освіти вимагає підвищення управлінської культури керівника дошкільного закладу. Тут необхідно вирішити такі завдання:

· Розкриття психолого-педагогічних, методичних і управлінських засад діяльності завідуючого та старшого вихователя в галузі управління розвитком персоналу та створення умов для підвищення якості освітнього процесу в дошкільному закладі;

· Розкриття здібностей управління розвитком персоналу в дошкільних установах різних видів та вдосконалення якості методичної служби в них, оволодіння технологією управління якістю роботи за цілями і результатами;

· Формування культури управління розвитком персоналу дошкільного закладу, оволодіння соціально-психологічними методами роботи з педагогічним колективом і теорією поведінкового менеджменту та ін

1.4.2 Удосконалення якості процесу дошкільної освіти

Які ж напрямки вдосконалення якості процесу дошкільної освіти виділяє сучасна наука і практика?

Передбачається оптимізація спеціально організованого, що розвивається в часі в межах певної виховної системи взаємодії вихователів і вихованців. Взаємодія має бути спрямована на досягнення поставленої мети виховання і покликане призвести до перетворення особистісних властивостей і якостей виховання.

При цьому важливо, щоб якість процесу дошкільної освіти відповідало цілям розвитку і виховання дітей дошкільного віку, освітнім стандартам (сучасним вимогам), а також питань споживачів освітніх послуг. І щоб цілі співвідносилися з використовуваними методами освітнього процесу і враховували дії всіх факторів ефективності виховання і навчання, що впливають на даний процес; ресурси та організація предметно-розвиваючого середовища були адекватні освітній програмі, що реалізується в дошкільному закладі, особливостям освітнього процесу, задовольняли потребу дітей у вільній самостійної діяльності та розвитку їх творчих здібностей. При цьому щоб зміст і форми організації освітнього процесу були взаємопов'язані між собою і забезпечували єдність взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу, і логіку педагогічної підтримки предметно-розвиваючого середовища дошкільного закладу та психологічної підтримки педагогічного колективу закладу.

1.4.3 Удосконалення процесу взаємодії між педагогами, дітьми і батьками

Прихильники даного напрямку дотримуються традиційної системи виховання і навчання дітей дошкільного віку, пов'язаної з управлінням якістю освіти з його цілям. У цьому випадку функцію цілепокладання зазвичай бере на себе завідувач дитячим садом при взаємодії з Опікунською і Батьківським радами, радою педагогів.

Цілепокладання здійснюється відповідно до вимог Концепції дошкільного виховання: мета дошкільного закладу як освітньої системи - створити умови для гармонійного розвитку, виховання і навчання дитини на рівні його індивідуальних можливостей, забезпечити цілеспрямовану соціалізацію особистості. При цьому аналіз специфіки процесу соціалізації в дошкільному закладі можливий через аналіз структури їх взаємовідносин всіх суб'єктів освітнього процесу в ДОУ: від дітей (однолітків) до адміністрації та батьків. Вона така:

дитячий сад - зовнішнє середовище;

адміністрація - громадськість;

керівник - підлеглий;

педагог - педагог;

педагог - батьки;

педагог - діти;

дитина - дитина.

Дана структура знаходиться завжди в динаміці, тобто в реально існуючому, мінливому і розвивається освіті. Якість освітнього процесу в цьому випадку складається з суми якостей усіх його складових.

Зміни взаємовідносин між усіма компонентами структури залежать від цілеспрямованості та узгодженості дій усіх суб'єктів освітнього процесу, в першу чергу, від дій педагогів і адміністрації дошкільного закладу.

В якості основних управлінських умінь керівника дошкільного закладу, здатного «скласти» в єдине ціле всі перелічені напрямки роботи з управління якістю освітнього процесу, виступають:

· Адресність управлінських впливів, вміння привернути увагу до проблем розвиваючої взаємодії, доброзичливість звернень і роз'яснень завідуючої та старшого вихователя;

· Аргументованість їх точок зору, що виявляється через обгрунтування розпоряджень, доручень, прохань, оцінок;

· Переважання позитивних оцінок дій вихователів, спеціалістів дошкільного закладу, батьків дітей над негативними.

Величезне значення також набуває володіння членами педагогічного колективу ефективними навичками комунікації, так як саме педагоги стають посередниками управлінських впливів старшого вихователя та завідувача дошкільним закладом на батьків і вихованців. Вони проявляються в умінні не переривати висловлювання партнера і приділяти увагу його невербальному поведінці (міміці, жестах, позі, інтонації, поставі, напрямку погляду); бути уважним до почуттів партнера по спілкуванню, співпереживати йому і вміти виражати це і т.д.

Тому для співробітників, батьків і вихованців дошкільного закладу проводять спеціальні тренінги з нормування навичок ефективної комунікації.

Окрема тактика повинна бути розроблена для організації розвивального та навчального взаємодії з дітьми. Сучасні дослідники (Л. РЕВ, В. К. Воробйова та ін) виділяють три підходи: індивідуальні, типологічний та топологічний [12].

Індивідуальні підхід полягає в процесі розвитку, виховання і навчання з опорою на мотиви взаємодії з дорослими й однолітками самої дитини.

Типологічний підхід полягає в тому, що педагог спирається на провідні мотиви спілкування в дітей даного вікового етапу або мовного рівня (в дошкільних установах комбінованого або компенсуючого виду). Стратегія взаємодії тут є підгруповий.

Топологічний підхід передбачає формування мотивів спільної діяльності в процесі виховно-освітній або корекційно-розвивальної роботи. Спонукання до розвиваючої і обучающему взаємодії з'являється завдяки виробленню пізнавальних і особистісних мотивів.

Аналізуючи даний напрямок вдосконалення, можу сказати, що при його використанні принципи і програма виховно-освітньої роботи з дітьми залишаються традиційними - основні зміни при побудові системи управління якістю освітнього процесу стосуються окремих методів, прийомів і умов взаємодії суб'єктів спілкування. Провідним фактором, що впливає на якість освітнього процесу в рамках розглянутого напрямку, виступають дитячо-батьківські, дитячо-виховні та дитячо-дитячі стосунки.

 

1.4.4 Оптимізація результатів освітньо-освітньої роботи

Це напрям удосконалення передбачає вплив на кожен компонент освітнього процесу: цільовий, змістовний, діяльнісний, результативний.

Удосконалення цільового компонента освітнього процесу передбачає облік і корекцію всієї різноманітності цілей і завдань виховно-освітньої роботи на кожному етапі її здійснення. Наприклад, планувати виховно-освітню роботи з дітьми можна таким чином, щоб перехід до наступного тематичного блоку здійснювався тільки за умови засвоєння матеріалу попередньої теми.

Удосконалення змістовного компонента передбачає відбір і розподіл навчального матеріалу, що підлягає засвоєнню дошкільнятами. Таким матеріалом є сенсорні еталони та орієнтовні способи дій з предметами, способи організації спільної діяльності з однолітками і дорослими. Все це освоюється в процесі різних видів дитячої діяльності: предметної, комунікативної, ігрової, експериментальною.

Удосконалення діяльнісного компонента передбачає створення розвиваючих умов для придбання самої можливості отримувати знання, вміння і навички; використання їх для пізнання і перетворення світу; переживання почуття емоційного передбачення і формування емоційно-смислового ставлення до самого процесу спілкування з іншими людьми, пізнання і перетворення навколишнього світу.

Удосконалення результативного компонента освітнього процесу відображає ефективність протікання освітнього процесу і характеризує досягнуті зрушення у відповідності з поставленою метою.

Говорячи про якість результатів, ми говоримо про випускників дитячого саду.

Формально під якістю освіти випускників дитячого саду можна вважати позначення рівня знань, умінь, фізичного, морального і розумового розвитку, що досягається випускниками навчального закладу відповідно з планованими цілями виховання і навчання.

У цьому випадку при оцінці якості освітнього процесу аналізується відображення в навчальному плані і освітній програмі дошкільного закладу основних особистісних характеристик і ключових компетентностей випускника; динаміка зміни фізичного та психологічного здоров'я дітей; наявність позитивних цінностей дитячого колективу і доброзичливих відносин дітей між собою; рівень освоєння дітьми програмного матеріалу, ступінь сформованості позитивної пізнавальної мотивації і прагнення до самоосвіти та рівень готовності дітей до наступної сходинки освіти.

При цьому якість результатів дошкільної освіти має торкатися оцінку не тільки поточних і кінцевих, а й віддалених результатів розвитку, виховання і навчання дошкільнят, які проектують у відповідності до вимог наступному ступені розвитку й освіти, зокрема, з вимогами Концепції змісту безперервного та початкової шкільної освіти.

Аналіз цього напрямку вдосконалення дозволив виявити такі позитивні якості:

· Освітній процес в дошкільному закладі спрямований на розвиток здібностей вихованців дитячого саду;

· Цілі виховно-освітньої роботи можуть формулюватися через її результати, що відповідає вимогам сучасних педагогічних технологій;

· При формуванні якістю задіяні: організаційно-педагогічний вплив, здатність до навчання і навчальний матеріал (за І. П. Підласий)

1.4.5 Вдосконалення системи відносин між компонентами освітнього процесу

Основою вдосконалення системи управління якістю освітнього процесу в ДОУ виступають єдність компонентів, цілісність і гнучкість функціонування системи виховно-освітньої роботи в дошкільному закладі.

В якості мети в дошкільному закладі загальнорозвиваючого виду можна назвати створення умов для гармонійного розвитку особистості дитини.

Підпорядкування всіх компонентів виховно-освітньої роботи з дітьми єдиної мети можливе завдяки єдності процесів діагностики, розвитку та формування.

Теоретичною основою для цього в дошкільному закладі загальнорозвиваючого виду служать загальні та спеціальні, тобто специфічні для певних методик розвитку та виховання дітей дошкільного віку, принципи навчання та виховання.

Цілісність може бути досягнута за рахунок розробки спеціальної системи діагностики і контролю проміжних і підсумкових результатів діяльності педагогічного колективу, тое тобто за рахунок комплексного використання технологій управління якістю виховно-освітньої роботи за цілями і результатами. Природно, що діагностика здійснюється за існуючими на сьогоднішній день методиками і картам обстеження знань, умінь і навичок дітей у певних видах дитячої діяльності: образотворчої, конструктивної, театральної і т.д.

Гнучкість системи відображає рухливість і стійкість зв'язків між компонентами. Вона забезпечується за рахунок наявності домінуючих і супутніх функцій компонентів освітнього процесу. Так, розвиток здійснює не тільки розвиває, але й корекційно-виховну і корекційно-освітню функції.

Аналіз даного напрямку вдосконалення управління показує, що її використання можливе тільки за умови вдосконалення результатів освітньо-освітньої роботи, тобто того, про що я говорив вище, тому що спирається на зв'язку між компонентами існуючої системи виховно-освітньої роботи.

Позитивними сторонами даного напрямку вважаються:

· Прогнозування результатів освітньо-освітньої діяльності;

· Можливість впливу на ефективність всієї виховно-освітньої роботи через вплив на один з компонентів;

· Облік таких чинників ефективності освітнього процесу, як «Розподіл навчального часу», «самообучаемость» і «самовиховною».