Розвиток творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання

Розвиток творчих здібностей особистості — це насамперед врахування на змістовому і процесуальному рівнях сутності творчого процесу.

Виявляється, що для розвитку творчих здібностей особистості шкідливим є не великий обсяг опанованих нею знань (як свого часу вважалось), а мертвий характер знань, тобто знання, які засвоєні формально, без глибокого з'ясування, коли і де вони можуть бути застосовані. Немає сумніву в тому, що особистість для успішної творчої діяльності має володіти якомога більшим обсягом знань. Але знання ці не мають бути механічно засвоєними, неповними, спрощеними. Мертві знання, як нагромадження розрізнених фактів, гальмують розвиток творчих здібностей особистості. Знання, отримані в процесі самостійного пошуку, не несуть ніякої загрози для оригінального мислення індивідууму. Отже, шкідливі не самі знання (маємо на увазі великий їх обсяг як фактор інерції мислення), а неправильний спосіб їх отримання. Великий обсяг мер­твих, нерухомих знань сковує творчу думку особистості. Мобільні знання, отримані на рівні логічного чи творчого мислення, навпаки, відкривають у своїх комбінаціях невидимі простори для оригінальності і нестандартності запропонованих особистістю розв'язків проблемної ситуації, що постала перед нею.

Тепер щодо міцності знань. Для міцного засвоєння необхідне кілька­разове повторення фактів, що вивчаються. Разом з тим, кожне чергове повторення сприяє виробленню звички до механічної дії, а отже, гальмує розвиток творчих здібностей особистості. Вихід із суперечності, що складається, вбачається в тому, щоб кожне чергове повторення фактів, що вивчаються, дещо відрізнялося від їх попереднього представлення, але не надто, бо в такому випадку ускладнюється процес переносу.

Відомо, що перенос можливий за умови, коли розв'язані людиною в минулому задачі і дана задача аналогічні. Аналогія, як форма зв'язку між предметами і явищами, єднає їх не за формою, а за змістом. Тому в інтересах розвитку творчих здібностей особистості її навчання має бути побудоване таким чином, щоб засвоювалась не форма, а зміст предметів і явищ об'єктивного світу, способів розв'язання тих чи інших творчих задач. Ця вимога пояснюється тим, що перенос суті — усвідомлений, повторення (наслідування) форми — сліпе.

Результати недавно проведених дидактичних досліджень  свідчать, що на якому рівні засвоєні знання, на такому рівні вони будуть відтворені. Знання, отримані в процесі розв'язання проблемних ситуацій, потенційно можуть бути використані індивідуумом в аналогічній діяльності. Знання, засвоєні особистістю як сума донесених ззовні фактів, у кращому випадку можуть бути відтворені на такому самому рівні, тобто репродуктивному рівні, а не в процесі розв'язання творчої задачі. Твердження, що відомості, нагромаджені не з метою з'ясування і розв'язання проблеми, можуть бути в майбутньому, за бажанням, вільно використані думкою, абсолютно помилкове. Єдині факти, які можуть використовуватися для творчих цілей, — це відомості, отримані в процесі самостійного розв'язання проблемної ситуації.

Свого часу вважалося, що необхідною умовою, за якої процес мислення набуває властивості продуктивності, є проблемність ситуації, задачі. Звідси, педагогічні засоби розвитку творчих здібностей учнів, формування їхнього творчого мислення зводились до пропонування їм проблемних ситуацій в послідовності з наростаючою складністю. Згодом стало очевидним, що проблемна ситуація, внесена в учнівський колектив ззовні, не завжди достатньою мірою активізує творче мислення школярів і неодмінно приводить до оригінальних розв'язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ                                  ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

2.1.  ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ  НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ  ЯК ВИД СТИМУЛЮВАННЯ ТВОРЧОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ

 

Метою трудового навчання є формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства, забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці. Трудове навчання в 11-річній школі сприяє формуванню в учнів компетентностей, а саме:

технічного і технологічного кругозору;

культури праці та побуту;

самостійного та критичного мислення;

розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.

Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта.

Сьогодні поширеною є думка про те, що для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба повернутися до технологій проектного навчання. В основу якої має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

На розвиток творчого мислення учнів впливає безліч чинників, а саме такі, як зміст уроку, майстерність вчителя, методи і прийоми навчання, уміла організація уроку, правильний вибір виробу і т.д.

 

Тут ми розглянемо деякі найбільш ефективні умови, прийоми, й методи сприяючі розвитку творчого мислення учнів на, уроках трудового навчання. Такі як проблемний виклад знань. «Проблемне навчання, — пише М. І. Махмутов, — є навмисна цілеспрямована діяльність вчителя і учнів по постановці учбових проблем, їх формулюванню, висуненню гіпотез, їх обґрунтовуванню і перевірці на практиці»[3].

При проблемному викладі перед учнями висуваються вузлові проблеми і питання. До яких відносять ті, на які учнів не можуть відповісти відразу: для цього у них не вистачає якихось відомостей, певної інформації.

На іншу особливість проблемного викладу знань указує М. Н. Скаткін: «Суть його полягає в тому, що вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, як не відоме що звідки взялися, але й відтворює в якійсь мірі шлях її відкриття. Поставивши питання, він розкриває внутрішні суперечності, що виникають при його рішенні, міркує в голос, виказує припущення, обговорює їх, спростовує можливі заперечення, доводить істину за допомогою експерименту .» [4].

Таким чином, можуть бути наступні два види проблемного викладу:

1. Висунення окремих проблем, постановка проблемних питань, основна  мета яких полягає в організації  активної діяльності учнів при  засвоєнні нових знань. Вчитель  ставить перед учнями такі  проблеми і питання, які зацікавлюють  їх, викликаючи активну розумову  діяльність.

2. Висловлюючи зміст теми, вчитель демонструє перед учнями  самий шлях наукового мислення, примушує учнів стежити за  діалектичним рухом думки до  істини, робить їх як би співучасниками  наукового пошуку.

Дуже важливим є питання про типи проблемних ситуацій. Це питання слід вирішити з урахуванням умов, в яких проводиться трудове навчання учнів. Можна виділити наступні типи проблемних ситуацій.

I-тип. Проблеми, що виникають при поясненні нової операції, робочих прийомів. При рішенні подібних проблем виявляється недостатність раніше засвоєних знань і виникає потреба в нових знаннях, уміннях і навиках.

II-тип. Проблеми, що виникають при виконанні практичних завдань. Проблеми такого типу мають особливо важливу роль. Вони сприяють творчому застосуванню системи наявних знань при виконанні конкретного завдання, розвивають здатність творчо вирішувати трудові задачі [2].

Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта.

 

 

2.2.    МЕТОДИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

 

Сьогодні поширеною є думка про те, що для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба повернутися до технологій проектного навчання. В основу якої має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

Метод мозкового штурму. Автором цього методу є А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є дві групи людей. Перша група — це ті, хто генерує ідеї, друга — критично аналізує. Він запропонував штучно створювати такі групи (відповідно — генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв'язку певної проблеми. Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють такі як: аналогія (зробити так, як це було вже в розв'язаній задачі).

Метод фантазування. Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Метод зразків. Суть цього методу полягає у тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.

Метод фокальних об'єктів. Винайдений Ч. Вайтингом. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим — тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».

Метод створення образу ідеального об'єкта. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі — 10 евристичних прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі — 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень [1]. У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

 

2.3.  МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ  ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ ТВОРЧОЇ   ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ.

        МЕТОДИ  ПРОЕКТУВАННЯ.

 

 В різні історичні  періоди становлення та розвитку  різноманітних технологій актуальною  була проблема пов’язана з  підготовкою працівників здатних  до творчої праці. Особливо гостро  питання розвитку творчості постають  у тих сферах людської діяльності  де створюються (проектуються) технічні  та технологічні об’єкти. Спочатку  загальновизнаною була думка  про те, що процес творчого  пошуку є прерогатива обдарованих  чи „геніальних ” особистостей. Проте невпинний розвиток техніки, технологічних процесів, і відповідне становлення проектної культури на виробництві, вказувало на необхідність залучення до творчої діяльності якомога більшої кількості робітників.

 Дослідження науковців  засвідчили, що творчість – це  досить складний і своєрідний  процес, якому можна навчитись. Для  цього необхідно виявити його  закономірності, на основі яких  можна створити певні методи  або прийоми, володіння якими  дозволило б більш ефективно  займатись винахідництвом чи  проектуванням технологічних об’єктів.

У другій половині ХІХ століття з’являються перші спроби аналізу та пояснення процесу розв’язування технічних протиріч з психологічної точки зору. Дослідники ретельно вивчали особистість винахідника намагаючись встановити зв’язок між психологічними особливостями (навіть рівнем нервових захворювань) та геніальністю. І лише на початку ХХ століття почала утверджуватись думка про те, що творчі здібності є практично у всіх людей.

 Наступним кроком науковців  було віднайти спеціальну методику  або сукупність методів, які б  давали змогу людині більш  повно долучитись до творчості. Пошук наукової організації творчої  праці дав змогу розробити  нові методи розв’язку проблемних  задач. Серед розроблених вченими  методів творчої діяльності, найбільш  ефективними і відомими в сучасній  літературі з питань технічної  творчості, є: метод мозкового штурму, морфологічний аналіз, метод фокальних  об’єктів, основи теорії розв’язування  винахідницьких задач тощо.

Метод мозкового штурму. В літературних джерелах можна знайти твердження, що одним з перших методів, яким було започатковано науковий підхід до організації творчої праці є метод мозкового штурму. Автором цього методу є американський бізнесмен та винахідник А.Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей існує дві групи людей. Перша група це ті хто генерують ідеї, друга – критично аналізують. А.Осборн запропонував штучно створювати такі групи (відповідно - генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв’язку певної проблеми. Було запропоновано наступні умови для проведення „мозкового штурму”.