Розвиток творчого потенціалу дітей дошкільного віку шляхом використання нестандартних занять аплікацією

 

ЗМІСТ

ВСТУП	........................................................................................	3
РОЗДІЛ І.	АПЛІКАЦІЯ З НЕТРАДИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………………………	6
	1.1. Поняття та особливості художньої творчості дошкільнят.......................................................................	6
	1.2. Поняття «аплікація», її види і технічні прийоми. .....	9
	1.3. Розвиток особистості дитини засобами аплікації..... 1.4. Зміст роботи з аплікації в різних вікових групах…	14 15
РОЗДІЛ ІІ.	ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ОБРАЗОТВОРЧОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ ЦІКАВИХ ЗАНЯТЬ З АПЛІКАЦІЇ .............................	21
	2.1. Цікаві заняття інтегрованого характеру за аплікації. 2.2. Розвиток творчого потенціалу дітей дошкільного віку шляхом використання нестандартних занять аплікацією ……………………………………..…………..	21     23
ВИСНОВКИ	………………………………………………………………	32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      …….....................................		34
ДОДАТКИ		Додаток В

 

 

ВСТУП

Образотворча  діяльність має велике значення у  вирішенні завдань естетичного  виховання, так як за своїм характером є мистецькою діяльністю. Специфіка  занять образотворчим творчістю  дає широкі можливості для пізнання прекрасного, для розвитку у дітей емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Кожен вид  образотворчої діяльності, крім загального естетичного впливу, має свій специфічний вплив на дитину. Аплікація має велике значення для навчання і виховання дітей дошкільного віку. Вона сприяє формуванню і розвитку багатьох особистісних якостей особистості, її психічних і естетичних можливостей.

У сучасних педагогічних та психологічних дослідженнях доводиться необхідність занять образотворчою творчістю для розумового, естетичного розвитку дітей в дошкільному віці.

У роботах  Запорожця А.В., Давидова В.В., Подд'якова  М.М. встановлено, що дошкільнята здатні в процесі предметної чуттєвої діяльності, у тому числі і аплікації, виділяти суттєві властивості предметів  і явищ, встановлювати зв'язки між  окремими предметами і явищами і  відображати їх в образній формі. Цей процес особливо помітний у різних видах практичної діяльності: формуються узагальнені способи аналізу, синтезу, порівняння і зіставлення, розвивається вміння самостійно знаходити способи розв'язання творчих завдань, вміння планувати свою діяльність.

Звідси  випливає необхідність занять не тільки образотворчим мистецтвом, а й специфічними видами образотворчого творчості, в тому числі і аплікацією.

Ця проблема актуальна на сьогоднішній день. Це підтверджується тим, що робота з аплікації в сучасних умовах педагогічного процесу винесена за рамки занять, і практикується у вигляді спільної або самостійної діяльності дітей.

Значення  занять аплікацією у тому числі і  з використанням нетрадиційних  технік, з використанням цікавого матеріалу для утворення дошкільнят історично і науково доведено. У результаті узагальнення досвіду педагогів було виявлено значення навчання аплікації:

- Розвиток  естетичного світосприйняття, виховання художнього смаку;

- Розвиток  художньо - графічних умінь і навичок; 

- Розвиток  фантазії, творчого мислення і  уяви, просторового сприйняття;

- Розвиток  точних рухів руки і дрібної моторики пальців;

- Становлення  деяких організаційних навичок  художньої творчості; 

- Отримання  відомостей про вітчизняної та  світової художньої культури;

- Виховання  глядацької культури;

- Можливе  розкриття почав професійної  художньо - образотворчої діяльності.

Сьогодні  є вибір варіантів художнього дошкільної освіти та визначається він наявністю варіативних, додаткових, альтернативних, авторських програмно - методичних матеріалів, які недостатньо науково обгрунтовані і вимагають теоретичної та експериментальної перевірки в конкретних умовах дошкільних освітніх установ. Зокрема, проблема вивчення і розвитку дитячої художньої творчості засобами нетрадиційних технік образотворчого мистецтва не була поставлена і не вирішувалася в теорії та практиці дошкільної художньої освіти.

З усього цього випливає гіпотеза: розвитку художньої творчості дошкільнят сприяє проведення цікавих занять з нетрадиційними матеріалами та техніками в аплікації.

Для аналізу  висунутої гіпотези були розроблені завдання:

1. Вивчення наукової літератури з проблеми організації та проведення цікавих занять в аплікаційній техніці.
2. Вивчити зміст і специфіку художньої творчості дітей в техніці аплікації.
3. Вивчити особливості методики організації та проведення цікавих занять інтегрованого заняття з аплікації.
4. Розробити та випробувати заняття цікавого характеру за аплікації з дітьми дошкільного віку.

Об'єктом даної курсової роботи є художньо - творча діяльність дітей дошкільного віку.

Мета: виявити й обгрунтувати, експериментально перевірити особливості художньо - творчого розвитку дітей дошкільного віку.

Предметом дослідження є нетрадиційні форми занять аплікацією у дошкільному віці.

Базою дослідження є ДНЗ «Лазурний» № 12 м. Рубіжне, у якому брали участь 10 дітей середньої групи.

Практична значимість роботи: данні дослідження можна використовувати у практиці роботи дошкільного навчального закладу.

Структура: робота складається зі вступу; двох розділів: теоретичного та практичного; містить список літератури та додатки.

 

 

РОЗДІЛ  І.

АПЛІКАЦІЯ З НЕТРАДИЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ЯК ЗАСІБ  РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

1.1. Поняття та особливості художньої творчості дошкільнят

Творчість розглядається вченими як людська  діяльність вищого рівня по пізнанню та перетворенню навколишнього природного і соціального світу. У процесі творчої діяльності, що особливо важливо, змінюється і сама людина (форми і способи його мислення, особистісні якості): він стає творчою особистістю.

На сьогоднішній день творчість перестає бути таким  собі таїнством, в яке, на думку ряду вчених (А. Бакушинский, Є. Флерина, В. Глоцер, Б. Джефферсон, тощо), не можна вторгатися і яким не можна управляти; допустимо  лише створювати для нього відповідні умови. Психологічна наука відкрила завісу над цим таїнством і  показала фундаментальне значення діяльнісного підходу до формування творчості

Творчість у широкому сенсі - це діяльність, спрямована на отримання чогось нового, неповторного, і тому основним показником творчості  є новизна його результату (художній твір, ідея, механічний прилад і т.п.). Інакше кажучи, новизна результату творчої діяльності носить об'єктивний характер, оскільки створюється те, чого раніше не існувало. Сам же процес створення має суб'єктивне забарвлення, оскільки в ньому проявляється індивідуальність творця [11, с. 189].

Вітчизняні  психологи і педагоги (Л. С. Виготський, В. В. Давидов, О. В. Запорожець, Н. Н. Подд’яков, Н. А. Ветлугіна, Н. П. Сакуліна, Є. А. Флерина  та ін) довели, що творчі можливості дітей  проявляються вже в дошкільному  віці і розвиток їх відбувається при  оволодінні суспільно виробленими  засобами діяльності у процесі спеціально організованого навчання. Так, В. В. Давидов у післямові до книги Л. С. Виготського «Уява і творчість у дитячому віці» вказує на те, що творчість є постійним супутником дитячого розвитку.

Дитяча  творчість, яка розглядається як процес, що приводить до створення  суб'єктивно нового продукту, вивчається, як правило, в руслі дослідження саме тієї діяльності, в якій воно формується (П. М. Якобсон, Н. А. Ветлугіна, К. В. Тарасова, О. С. Ушакова, А. Г. Тамбовцева (Арушанова), Т. В. Кудрявцев та ін.) Звідси випливають і специфічні показники розвитку творчості (музичне, образотворче, літературне і т.п.), пов'язані насамперед з аналізом продукту діяльності[8, с. 78].

Діти  роблять безліч відкриттів і створюють  цікавий, часом оригінальний продукт  у вигляді малюнка, конструкції, вірші і т.п. (Є. А. Флерина, Г. В. Лабунська, М. П. Сакуліна, К. І. Чуковський, Дж.Родарі, Н. А. Ветлугіна, Н. Н. Поддьяков та ін.) Новизна відкриттів і продукту суб'єктивна, це перша важлива особливість дитячої творчості.

При цьому  процес створення продукту для дошкільника  має чи не першорядне значення. Діяльність дитини відрізняється великою емоційною включеністю, прагненням шукати і багато разів випробувати різні рішення, отримуючи від цього особливе задоволення, часом набагато більше, ніж від досягнення кінцевого результату (А. В. Запорожець, Н. Н. Поддьяков, Л. А. Парамонова, О. А. Христ та ін.) І це - друга особливість дитячої творчості.

Для дорослої людини початок вирішення проблеми (її усвідомлення, пошук підходів) є  самим важким і болісним, іноді  призводить до розпачу. Дитина ж, на відміну від дорослого, не зазнає таких труднощів (якщо, звичайно, над ним не тяжіють жорсткі вимоги дорослих). Він з легкістю і перш за все практично починає орієнтовну, часом навіть не зовсім осмислену діяльність, яка, поступово стаючи більш цілеспрямованою, захоплює дитини пошуком і часто призводить до позитивних результатів (Н. Н. Поддьяков, Л. А. Парамонова, Г.В. Урадовскіх). І навіть в музичній творчості дитини спостерігається одночасність письменництва і виконання (К. В. Тарасова). І це третя особливість дитячої творчості, безумовно пов'язана з першими двома і особливо з другої. [18, с. 48]

Зазначені вище особливості дитячої творчості  демонструють певну ступінь недосконалості психічних процесів дитини, що природно в цьому віці. І облік цих особливостей необхідний в організації розвивального навчання дітей.

Істотно значущим є і розуміння того, що розвиток творчості у дітей пов'язано  з цілеспрямованим навчанням, орієнтованим на «зону найближчого розвитку»  дитини (Л. С. Виготський).

У формуванні творчості особлива роль відводиться  уяві (Л. С. Виготський, Е. В. Ільєнко, В. В. Давидов, О. М. Дяченко, В. Т. Кудрявцев  та ін.) Саме розвинене творче уяву породжує нові образи, що складають основу творчості.

Е. В. Ільєнко  розглядає уяву як універсальну функцію, притаманну людині завжди і виявляється  в різних видах діяльності незалежно  від того, на якому змісті воно було сформоване. В якості особливого механізму уяви він бачив перекомбинирование образів, перш за все таке, коли ознаки одного предмета переносяться на інший, що дозволяє розкрити істотні характеристики і взаємозв'язки дійсності.

В. В. Давидов, розвиваючи цю думку, вказує на те, що перенесене властивість виступає як якась чільна частина, що впливає на зміну інших  частин, що власне і дозволяє отримати нові цілісності.

Процес  уяви носить глибоко особистісний характер, і його результатом є формування особливої внутрішньої позиції (Є. Є. Кравцова), уміння бачити «очима іншої  людини» (Е. В. Ільєнко) і виникнення особистісних новоутворень: прагнення  змінити наявну ситуацію, вміння знаходити  нове у відомому, ігрове ставлення  до дійсності (М. М. Палагіна).

 

1.2. Поняття «аплікація», її види і технічні прийоми

Аплікація - найбільш простий і доступний  спосіб створення художніх робіт, при  якому зберігається реалістична  основа самого зображення. Це дає можливість широко використовувати аплікацію не тільки в оформлювальних цілях (при виготовленні наочних посібників, посібників до різних ігор, іграшок, прапорців, сувенірів до святкових дат, оформлення стінгазет, виставок, приміщень д / с), а й у створенні картин, орнаментів і т.д.

Основними ознаками аплікації є силуетність, площинна узагальнена трактування  образу, однорідність кольорової плями (локальність) великих колірних плям.

Аплікація може бути предметною, що складається з окремих зображень (лист, гілка, дерево, гриб, квітка, птах, будинок, людина і т.д.); сюжетною, що відображає сукупність дій, подій («Салют Перемоги», «Політ у космос» , «Птахи прилетіли» і т.д.); декоративною, що включає орнаменти, візерунки, якими можна прикрасити різні предмети.

Аплікація є одним з найдавніших способів оздоблення одягу, взуття предметів  побуту, житла, застосовуваним і понині у багатьох народів. Виникнення аплікації відноситься до найдавніших часів і пов'язано з появою, стібка, шва на одязі зі шкір тварин [3, с. 79].