Социальная работа в сфере охраны здоровья

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

Соціальна робота у сфері охорони здоров’я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НЕГАТИВНИХ ЯВИЩ, ЯК ЗАГРОЗИ ЗДОРОВ’Ю ЛЮДИНИ ………………………………..7

1.1 Тютюнопаління серед населення та його наслідки для здоров'я ....7

1.2. Наркозалежність як форма девіантної поведінки ………...……….9

1.3. Алкоголізм у молодіжному середовищі та його наслідки……….13

 

РОЗДІЛ  ІІ. ФОРМИ ТА МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТЮТЮНОПАЛІННЯ, АЛКОГОЛІЗМА ТА НАРКОЗАЛЕЖНОСТІ СЕРЕД МОЛОДІ …..………………………………...25

2.1. Соціальна робота з дітьми та молоддю, щодо профілактики вживання алкоголю…………………………..………………….…25

2.2. Соціальна робота щодо профілактики вживання алкоголю..…....31

2.3. Технологія діяльності соціальних служб з профілактики наркозалежності серед молоді…………………………………….34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..36

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Здоров’я –  стан повного фізичного, душевного  і соціального благополуччя, а  не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження, розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Законодавча база охорони здоров’я в Україні містить  більшість міжнародно визнаних прав людини. Відповідно до Конституції  України: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); кожна людина має невід’ємне право на життя і на захист свого життя та здоров’я (ст. 27). У системі охорони здоров’я населення важливе місце займає профілактика вживання алкоголю, наркотичних речовин та тютюнокуріння.

В Основах законодавства  України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року проголошено, що в Україні проводиться державна політика обмеження паління та вживання алкогольних напоїв. У ст.53 цього  закону обумовлено, що з метою охорони  здоров’я населення лікувальні заклади зобов’язані здійснювати соціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань, серед яких тютюнокуріння, хронічний алкоголізм та наркоманія.

Актуальність теми зумовлена тим, що за останні роки в Україні:

• По-перше, зростає частка курців серед жінок та дітей і залишається високою розповсюдженість куріння серед чоловіків. Так, серед жінок за останні двадцять років розповсюдженість тютюнокуріння збільшилася в 4 рази і становить близько 20% від жінок працездатного віку. Серед підлітків 12-17 років тютюн - друга за розповсюдженістю психоактивна речовина (ПАР) (після алкоголю). Приблизно третина 18-25-річних - постійні курці, більш як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.
• По-друге, розширення у сучасній Україні ринку алкогольних напоїв, їх розмаїття та легкість придбання, нав'язлива реклама, а також дуже розповсюджена серед населення країни своєрідна традиція вживання алкоголю стають причинами раннього вживання алкоголю та алкоголізації дітей і молоді. Поява на початку життєвого шляху молодої людини такої шкідливої звички, як регулярне вживання алкоголю, зумовлює погіршення стану здоров'я, деградацію особистісної структури й заважає реалізації можливостей молоді.
• По-третє, наркоманія набула в Україні значного розповсюдження і являє серйозну небезпеку для подальшого розвитку нашого суспільства. Ця небезпека суттєво збільшується внаслідок продовження стрімкого поширення цього явища соціальної патології. Тому профілактика наркоманії справедливо відноситься до найбільш пріоритетних соціальних проблем і на її вирішення мають бути спрямовані скоординовані зусилля державних органів, медичних установ, силових структур, громадських організацій тощо.

Дослідники, зокрема  Максименко С.Д., Максимова Ю.Н., Шаповалов В. вказують на постійне омолодження контингенту споживачів наркотиків з одночасним поширенням спектра вживаних речовин [1, 3, 6]. Нині 12-15-річні наркомани становлять 35 % від загальної кількості зареєстрованих хворих. Якщо в 1997 році вік початку наркотизації становив 14,8 року, то в 2005 році - вже 12,8 року [1, с.30]. Подібна картина спостерігається і стосовно вживання токсикантів [1, с.26]. Існує виражена тенденція прогресуючого збільшення кількості постійних споживачів наркотиків серед учнів різних навчальних закладів та зміна в початку дитячої та підліткової наркотизації, що характеризується вживанням одразу "важких" наркотиків: опіоїдів, психоделітиків, синтетичних препаратів, кокаїну.

Ось чому актуальною задачею для соціології є вивчення не наркоманії як хвороби, адиктивної поведінки як соціальної девіації чи правопорушення, а наркотизму як соціального явища. Безумовно, наркотизм - негативне соціальне явище. І функція соціальної роботи полягає не тільки в тому, аби вивчити явище, а й у тому, щоб слугувати інформаційною, теоретико-методологічною базою профілактики наркотизму. На етапі становлення профілактики наркотизму набуває актуальності соціально-технологічний підхід до превентивної діяльності як засіб її упорядкування і підвищення ефективності. Наркоманія набула в Україні значного розповсюдження і являє серйозну небезпеку для подальшого розвитку нашого суспільства.

Дослідники, зокрема  Максименко С.Д., Максимова Ю., Шаповалов  В. вказують на постійне омолодження  контингенту споживачів наркотиків з одночасним поширенням спектра вживаних речовин [1, 3, 6]. Нині 12-15-річні наркомани становлять 35 % від загальної кількості зареєстрованих хворих. Якщо в 1997 році вік початку наркотизації становив 14,8 року, то в 2005 році - вже 12,8 року [1, с.30]. Подібна картина спостерігається і стосовно вживання токсикантів [1, с.16].

Сьогодні не можна задовольнитись суто медичними  термінами «наркоманія», «алкоголізм», «хімічна залежність» і подібними, бо за останні роки фактично виникло  й швидко поширилося нове соціальне явище, яке виходить за рамки спеціальних дефініцій. Маються на увазі масові факти адиктивної поведінки. Ось чому актуальною задачею для соціальної роботи є вивчення не наркоманії як хвороби, адиктивної поведінки як соціальної девіації чи правопорушення, а наркотизму як соціального явища.

Безумовно, тютюнокуріння, алкоголізм та наркотизм - негативні соціальні явища. І функція соціального працівника полягає не тільки в тому, аби вивчити ці явища, а й у тому, щоб слугувати інформаційною, теоретико-методологічною базою профілактики їх.

Об’єктом дослідження виступає дослідження впливу тютюнопаління, алкоголізму та наркотизму на здоров’я та стан населення, зокрема, молоді.

Предмет дослідження – зміст соціальної роботи щодо профілактики д алкоголізму, тютюнопаління та наркоманії серед молоді.

Мета дослідження:вивчити та науково обґрунтувати методи та форми соціальної роботи, спрямованих на вирішення проблеми алкоголізму, тютюнопаління та наркоманії серед молоді;

Гіпотеза дослідження - описового характеру з вказівкою причин і можливих наслідків алкоголізму, тютюнопаління та наркоманії.

Завдання дослідження:

• вивчення зазначених теоретичних питань, що входять у загальну проблему;
• виявлення сутності досліджуваних понять та явищ; подальше удосконалення їх визначення;
• розробка форм та методів соціальної роботи щодо профілактики негативних явищ;
• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення поставленої мети.

Робота складається  з двох частин, які в свою чергу  поділяються на підрозділи. Перша частина присвячена аналізу тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії серед населення, зокрема, молоді, шкідливому впливу на організм людини та шляхи подолання цієї згубної звички.

Друга частина, яка також поділяється на підрозділи, присвячена розгляду форм та методів соціальної роботи щодо профілактики тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії.

Закінчується  робота висновками, в яких коротко  підсумовується виклад матеріалу в  роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ НЕГАТИВНИХ ЯВИЩ, ЯК ЗАГРОЗИ ЗДОРОВ’Ю ЛЮДИНИ

 

1.1. Тютюнопаління серед населення та його наслідки для здоров'я

 

Сучасні спостереження  фахівців ВООЗ свідчать про те, що близько 1,1 млрд. людей у світі є курцями. До 2025 р. очікується, що цей показник зросте до більш як 1,6 млрд. чол.

Через найближчі 20-25 років  смертність від хвороб, викликаних курінням, зросте і становитиме 10 млн. випадків смерті на рік, або кожен  шостий випадок смерті, - більше, ніж  від будь-якої іншої окремої причини.

Поширеність куріння серед  чоловіків в Україні є однією з найвищих в європейському регіоні. Україна входить до групи 11 європейських країн, у яких поширеність куріння серед чоловіків перевищує 50%, у нашій країні цей показник становить 57% серед чоловіків, тоді як по Європі відповідно 38% [19, с.7].

За даними національного опитування, проведеного у 2000-2001 рр. серед населення України (14 років і старше) поширеність тютюнокуріння має такі виміри: 34,1% респондентів курять щодня, 6% - нерегулярно, 9% покинули курити, 40,2% ніколи не курили, 10,3% були експериментаторами (викурили менш як 100 сигарет за життя). Інтенсивність куріння становить у середньому 15,6 сигарети на день серед чоловіків та 9 сигарет на день серед жінок. Якщо виокремити з цієї вибірки частку жінок репродуктивного віку, то виявиться, що з 20 до 34 років курять 51,2% жінок-курців. Це свідчить про небезпеку для здоров'я майбутніх дітей тих жінок, які курять, і вказує на те, що можна спрогнозувати підвищення смертності, пов'язаної з курінням, для людей цих вікових груп (через 20-30 років)[19, с.8].

За даними НДІ  кардіології ім. М. Д. Стражеска, в  Україні курить 50% чоловіків 20-59 років  та 21 % жінок 20-59 років, що проживають у  містах. Якщо за останні двадцять років  рівень куріння чоловіків залишається  незмінним, то серед жінок рівень куріння зріс у чотири рази - з 5% до 21%. Одним з несприятливих факторів куріння жінок репродуктивного віку є продовження куріння під час вагітності. Анкетування жінок-курців показало, що 30% з них, зменшивши кількість викурюваних сигарет, продовжували курити упродовж першої половини вагітності, а 5% - до пологів.

Серед дітей  і молоді України спостерігається  високий рівень куріння. За даними досліджень, 40% хлопців та дівчат 10-14 років відповіли, що курили протягом останніх 30 днів. Майже половина (48%) молодих людей у старшій віковій групі (15-22 роки) більш-менш регулярно курять сигарети, тобто курили протягом останніх 30 днів. Серед 10-14-річних курців: 60% курять менше однієї сигарети на день, 38% дівчат та 31% хлопців викурюють від 1 до 5 сигарет на день. В Україні серед 15-річних курить принаймні один раз на тиждень 45% хлопців та 23% дівчат, а щодня у цьому віці курить 35 % хлопців та 14% дівчат. Це один з найвищих показників у Європі[7, с.8].

Тютюн є легальним  наркотиком, який дуже широко розповсюджений, який руйнує психічне та фізичне здоров'я людини і впливу якого можна запобігти шляхом припинення його вживання.

В основних напрямках  політики суспільного здоров'я Всесвітньої  організації охорони здоров'я  визначено навіть кількісні та якісні показники, на які треба орієнтуватися в європейських країнах для того, щоб зменшити шкоду, якої завдає тютюн. Так, пропонується до 2015 р. збільшити число некурців принаймні до 80% серед осіб старших 15 років та біля 100% серед тих, хто ще не досягнув 15 років.

Хронічна тютюнова інтоксикація і пов'язані з нею різноманітні захворювання обумовлюють 6% усіх щорічних випадків смерті. Стабільно високий рівень поширеності куріння серед чоловіків та його загрозливе зростання серед жінок можуть призвести через два-три десятиліття до збільшення показників захворюваності та смертності. За прогнозами ВООЗ, в 2020 р. вживанням тютюну може бути обумовлено понад 22% смертей.

Від хвороб, пов'язаних з курінням, в Україні гине 110-120 тис. людей. Це 18% усіх смертей (31% чоловічої  та 6% жіночої смертності).

Ризик розвитку раку легенів, пов'язаний з курінням, становить 90%. Понад 80% смертельних випадків від раку легенів та близько 30% усіх смертельних випадків від раку викликані  вживанням тютюну. У розвинутих країнах  помирають протягом одного року після виявлення раку легенів 66% чоловіків та 62% жінок, протягом 5 років - відповідно 85% чоловіків і 80% жінок. В Україні ці показники мають відповідно такий вигляд: 70,4% чоловіків та 61,1% жінок помирають протягом року, 92,1 % чоловіків та 84,6% жінок - протягом 5 років. Дуже важливим показником ризику розвитку раку легенів є тривалість куріння.

Курці мають  у 20 разів більшу ймовірність померти  від раку легень в середньому віці, ніж некурці, і в 3 рази більшу ймовірність  померти в середньому віці від судинних захворювань, у т. ч. від серцевих нападів та інсультів.

Деякі автори визначають куріння як різновид токсикоманії. Запеклий курець упродовж років набуває  такого захворювання, як нікотинова інгаляційна  токсикоманія.

 

1.2. Наркозалежність  як форма девіантної поведінки

Проблема адиктивної поведінки взагалі і наркоманії зокрема за своєю природою є комплексною  проблемою. Вона має декілька аспектів. Серед них можна виділяти медичний, психологічний, юридичний, соціальний…  Нас, ні в якому разі не принижуючи значення інших аспектів, цікавить соціальний аспект цієї проблеми. Дотепер він залишається недостатньо розробленим.

Наркоманія  сьогодні розглядається як соціальна  патологія, що належить до глобальних проблем сучасності. Частина людського життя, яка називається молодість, часто асоціюється з необдуманими діями і вчинками. Бажання розширити власний кругозір, здобути новий досвід, взагалі збагатити своє життя всілякою інформацією можуть супроводжуватись неадекватним співвідношенням, зіставленням власних прагнень і можливостей. Молоді роки людини є тим періодом, на який припадає найбільше можливостей для самореалізації, розкриття свого творчого та інтелектуальних потенціалу. При адекватній кореляції бажань, прагнень молода людина конструює у своїх думках, уяві те, що реально можливо втілити в життя, не переоцінюючи і не недооцінюючи себе при цьому. Але далеко не завжди намічені людиною завдання, проекції здійснюються («матеріалізуються»). Юнацький максималізм, завищена самооцінка, ті чи інші суб’єктивні причини і фактори, суспільство, родина та ін. можуть поставити хрест на самореалізації молодої людини, на жаль, не все для втілення цілей та намірів залежить від останньої… Слід зазначити, що йдеться про діяльнісний тип молоді, молодь активну, ініціативну та ін.