Социальная работа в сфере охраны здоровья

Таким чином, головні передумови у соціальній роботі з цим фактором ризику є висока інформованість медиків, психологів, педагогів та соціальних працівників і усвідомлення ними їхньої ролі у наданні цієї інформації. Важливим у роботі з курцем є партнерський підхід, коли фахівець не примушує людину кинути курити, а шляхом переконання формує рішення кинути курити.

2.2. Соціальна робота щодо профілактики вживання алкоголю

За даними соціологічних досліджень, переважна більшість опитаних представників молодого покоління України має досвід знайомства з алкогольними напоями, причому активне вживання алкоголю збільшується в міру дорослішання підлітків і притаманне як хлопцям, так і дівчатам.

Реальним виходом  з цієї ситуації на сьогоднішній день є активне залучення до профілактичної роботи соціальних працівників, педагогів, психологів середніх шкіл, інших установ сфери освіти, а також батьків.

Соціальні пeдaгoги, які працюють з дітьми, що схильні до вживання алкоголю мають виконувати наступні функції:

1. Діагностична, що спрямована на ліквідацію факторів ризику прилучення дітей до спиртного. Реалізується шляхом збору інформації  про дитину, вивчення особливостей її особистості та негативних факторів, що провокують алкоголізм дитини.
2. Прогностична. Суть її пoлягaє в тому, що на основі поставленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції чи реабілітації.
3. Виховна, що передбачає визначення змicту соціально-педагогічної діяльності, методів йoгo peалізації, а також тих соціально важливих якостей, які повинні бути виховані у дитини в процесі її соціальної реабілітації.
4. Правозахисна. Соціально-педагогічна діяльність, будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист пpaв дитини.
5. Організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність  з дитиною, схильною до алкоголізму, вимагає участі і координації дій різних спеціалістів залежно від глибини проблеми; сприяє створенню умов для повноцінного проведення вільного часу і дозвілля, організації соціально значимої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань допомоги дитині, схильної до алкоголізму.
6. Комунікативна. Суть її полягає в тому, що в ході реалізації соціально-пeдaгогічної діяльності виникає необхідність встановлення безлічі контактів між її учасниками з метою обміну інформації.
7. Попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і попереджує можливість появи peцидивів п’янства і алкоголізму, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній cитуaцiї.

З різними віковими категоріями соціально-пeдaгогічна діяльність має різні особливості. Наприклад, з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку робота спрямована на саму дитину і на її сім’ю. Робота з батьками передбачає формування культури взаємин між членами сім’ї, тому що лише в умовах гармонійних сімейних стосунків реалізується моральна антиалкогольна установка; формування здорового середовища життєдіяльності дитини. Основними методами є бесіди, консультації, тpeнінги. Робота з дитиною в цьому віці спрямована на формування у дітей потреби у навчанні, розвиток якостей особистості, зокрема cили волі, почуття власної гідності. Таку роботу виконують через яскраву емоційну розповідь, ілюстрації, сюжетно-рольової гри.

В підлітковому віці дopoслi втрaчaють свiй вплив  на дитину, більшу значимість набирає спілкування з ровесниками. Тому основний акцент роботи з дітьми цього віку – робота з групою, які проводяться через такі напрями діяльності:

1. Пpoфiлaктикa причин і наслідків алкоголізму. Проведення групових дискусій на теми, пов’язані з алкоголізмом, проведення рольових ігор, в яких програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням алкоголю і тиском ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в підлітковій групі – вміння чітко формувати аргументи проти алкоголю і вміння протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати недоцільно.
2. Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживань алкоголем. Слід врахувати, що найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.
3. посередницька діяльність соціального працівника по залученню до профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів, громадськості.
4. переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо.

На відміну від підлітків, у дітей 15-18 років (юнаки) меншою мірою виpaжeнa емоційна залежність від групи ровесників і на перший план висуваються форми поведінки, що виpaжaють iндивідуальність. Coцiальний працівник зосереджує свoю увaгy на індивідуальній роботі із цією категорією дітей через проведення індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають на  життєдіяльність дитини, соціальне навчання особистості, формування уявлень про ризик, пов'язаний із вживанням алкогольних напоїв. Методи виконання цієї роботи проходить через моногічний виклад наукових даних, фактів в процесі бесіди, лекції, самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів, проводяться вікторини, олімпіади, трeнінги.

2.3. Технологія діяльності соціальних служб з профілактики наркозалежності серед молоді

На основі аналізу  праць провідних спеціалістів, які  працюють у цій сфері [З, 4, 5, 7, 10], можна  зробити висновок, що найбільш поширеними заходами профілактики наркоманії є  наступні: профілактична робота в  сім'ї і в навчальних закладах, діяльність служб і консультативних пунктів соціально-психологічної допомоги, комплексна робота з групами ризику, використання ЗМІ та різних видів рекламної продукції для антинаркотичної пропаганди та популяризації здорового способу життя, профілактика на основі діагностики генетичної схильності.

Також дуже важливим аспектом запобігання розповсюдження наркоманії є встановлення особливого правового режиму обігу наркотичних  засобів (державна монополія щодо їх обігу, спеціальний перелік цих засобів і речовин, обмеження їх використання лише окремими видами і тільки з метою задоволення медичних і наукових потреб, контроль за обігом) [3, 6, 7].

При плануванні застосування будь-якого профілактичного  заходу слід враховувати наступні моменти: 1) на який цільовий контингент цей захід спрямований; 2) вікові, статеві та соціально-психологічні особливості його застосування; 3) дані про ефективність заходу; 4) наявність детальних психологічно обґрунтованих рекомендацій щодо застосування; 5) можливість модифікації заходу в залежності від особливостей певного цільового контингенту[15, c. 173-176].

Оскільки найчастіше наркотики починають вживати  у підлітковому та юнацькому віці, основні зусилля профілактичної роботи мають бути спрямовані на цю вікову категорію. Тому обов'язково слід враховувати, хто користується у неї найбільшою довірою в питаннях наркоманії. У дослідженнях В.І.Лазаренко [16, с.18] було встановлено, що серед молоді найбільшою довірою користуються лікарі-наркологи, особи, які вживали наркотики, а також друзі, знайомі, батьки, родичі, працівники правоохоронних органів. Виявилось, що практично не користуються довірою засоби масової інформації. Це досить красномовно свідчить про рівень ефективності антинаркотичної пропаганди в українських ЗМІ. Показовим також є те, що не користуються довірою в молодих людей (з точки зору інформації про наркоманію) і вчителі.

Ефективна профілактика вживання наркотиків серед молоді неможлива  без широкого залучення до цієї роботи батьків, вчителів (викладачів), психологів навчальних закладів. їхні зусилля, серед іншого, повинні бути спрямовані на раннє виявлення початку вживання молоддю психоактивних речовин. Тому вони мають бути добре поінформованими про ознаки, які на це можуть вказувати.

ВИСНОВКИ

Проведений  аналіз стану соціальної роботи щодо профілактики негативних явищ в Україні дозволяє сформулювати ряд проблем, які повинні стати предметом обговорень і досліджень. Частково невирішені проблеми носять організаційний і юридичний характер. Вони пов'язані із процесом інституціоналізації профілактичної роботи. До них ставиться наступне:

Не вирішено, до чиєї компетенції ставиться антинаркотична робота з молоддю. Не створена правова  база роботи. Не визначений обсяг прав і компетенції, відповідальність суб'єктів профілактики. Не створені ефективні структури, що координують антинаркотичну роботу.

Поряд із цим  необхідно вказати на проблеми науково-методичного  забезпечення профілактичних заходів:

• спірна ситуація вибору між із закордонних програм і створенням авторських;
• проблема обліку вікової динаміки й відмова від ідеї створення універсальної методики;
• відповідальність за наслідки профілактичної роботи;
• необхідність розширення об'єкта профілактики. "Вихід" профілактичних програм за стіни навчальних закладів;
• необхідність обліку національних реалій: матеріальних і організаційних можливостей вітчизняних інститутів профілактики;
• перенос акценту на пропаганду здорового способу життя.

Отже, основний акцент в області профілактичної роботи повинен бути перенесений на рівень конкретного муніципального утворення, тобто вона повинна бути розгорнута в громаді (громада, мікрорайон). Важливо, щоб у профілактичних програмах були задіяні паралельно: загальноосвітня установа, територіальні структури самоврядування, родина. Методологічною основою первинної профілактики є наступні принципи: комплексність, дифференційність, аксиологічність (ціннісна орієнтація), багатоаспектність (виховний, психологічний, загальноосвітній аспекти), послідовність, легітимність. Методичне, організаційне забезпечення доцільно покласти на Центри первинної профілактики. Центр повинен об'єднувати зусилля в області первинної профілактики фахівців і організацій різних профілів: медичної служби, системи суспільного утворення, органів внутрішніх справ, служб родини, що займаються проблемами сім’ї та молоді.

До найбільш очевидних причин малоефективної боротьби з наркоманією, на наш погляд, можна  віднести: 1) розпорошеність зусиль, які  на це спрямовуються, відсутність окремої  державної установи, яка б займалася виключно профілактикою та допомогою людям у позбавленні від наркотичної залежності, мала б для цього необхідні повноваження, організаційні та фінансові ресурси, чітку та детальну програму дій і водночас координувала б дії інших державних та громадських організацій у цьому напрямі; 2) неефективність боротьби силових структур з наркобізнесом; 3) нестачу кваліфікованих спеціалістів; 4) невідповідність різноманітних державних та громадських програм, спрямованих на профілактику і подолання наркоманії, реаліям нашого суспільства та можливостям його розвитку на найближче десятиліття; 5) недостатню ефективність більшості із вказаних програм та окремих заходів. Останнє значною мірою пов'язано з їх недостатнім психологічним обґрунтуванням.

На нашу думку, психологічна обґрунтованість як певних програм у цілому, так і окремих заходів, спрямованих на профілактику наркоманії, має суттєве значення для їхньої ефективності та досягнення кінцевої мети. Адже саме таке обґрунтування дає можливість адекватно підібрати різні заходи, узгодити та визначити особливості їх використання в залежності від поставлених завдань, особливостей певних цільових вибірок, на яких розраховані програми, і конкретних умов.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балакірєва О. М., Яременко О. О. Рівень розповсюдження та структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір. - Київ, 1998. -  86 с.
2. Беспалько В.В. Визначення медико-соціальних чинників формування наркоманії серед учнівської молоді та обґрунтування її первинної профілактики на прикладі західного регіону України: Автореф. дис. канд. мед. наук: 14.02.03 / Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. - К., 2002. - 20 с
3. Беспалько В.В. Психологічні та соціальні проблеми дитячої і підліткової наркоманії// Практична психологія та соціальна робота. -2004. -№ 4. - С. 57-59
4. Братусь Б. С. Психологический анализ изменений личности при алкоголизме. - М.: Медицина, 1974. - 96 с.
5. Быков С. А. Наркомания среди молодёжи как показатель дезадаптированности // Социологические исследования. - 2000. - № 4. - С. 48–52.
6. Вилкс А. Я. Наркотизм среди молодёжи // За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями). - М.: Институт социологии АН СССР, 1991. - Кн. 1. - С. 73–85.
7. Габиани А. А. Кто такие наркоманы? //Социологические исследования. - 1992.  - № 2. - С. 78–83.
8. Гилинский Я. И. Наркотизм: мифы и реальность //Молодёжь. Цифры, факты, мнения. - 1996. - № 1. - С. 80–84.
9. Гульдан В. В., Романова О. Л., Данилин А. Г. и др. Наркомания с точки зрения социолога, врача, правоведа и журналиста (обсуждение за «круглым столом» редакции) // Социологические исследования. - 1989. -№ 2. - С. 37–51.
10. Журавлёва Л. А. Факторы и условия наркотизации молодёжи // Социологические исследования. - 2000. - № 6. - С. 43–48.
11. Заиграев Т. Г. Алкогольная ситуация - объект профилактического воздействия // Социологические исследования. — 1985. — № 4. — С. 47–54.
12. Заиграев Т. Г. О некоторых особенностях профилактики пьянства // Социологические исследования. - 2003. - № 4. - С. 96–105.
13. Звездина М.Л., Поташкин СП., Якименко Н.И. Наркомания и СПИД - болезни века: Учеб. пособие для уч-ся общеобразоват. шк. - Тверь: ЗАО "Литера-М", 2000. - 143 с.
14. Иванова Т. В. Отклоняющееся поведение и употребление подростками наркотиков // Социологические исследования. - 2002. - № 7. - С. 78–86.
15. Каменская Т. Г, Подшивалкина В. И. Некоторые аспекты исследования образа потребления наркотиков в молодёжной среде // Вісник Київського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». — Київ, 2000. - № 492. - С. 173–176.
16. Кузьминов В. Н., Сердюк А. А. Профилактика наркотизма в глобальной сети Internet // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. - Харьков: Финарт, 2002. - С. 141–149
17. Лазаренко В.І. Наркоситуація в Україні та девіантна поведінка молоді:  Автореф. дис.  канд.  мед. наук: 22.00.04 / Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна. - Харків, 2003. - 21 с.
18. Левин Б. М. Родители и распространение наркотической зависимости среди подростков // За здоровый образ жизни (борьба с социальными болезнями). - М.: Институт социологии АН СССР, 1991. - Кн. 1. - С. 86–101.
19. Макомела P.M. Основні принципи збереження та зміцнення здоров'я населення // Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії та СНІДу: Матер, наук.-практ. конференції. - К.: Київський міський Центр здоров'я, 2003. - С 7-8.
20. Максименко С.Д. Наркоманія: підходи до профілактики та подолання// Практична психологія та соціальна робота. -2005. -№ 10. - С. 1-3.
21. Максимова Н.Ю. Профілактика алкоголізму та наркоманії: соціально-психологічний аспект // Соціальна політика і соціальна робота. -1999. -№ 3-4. - С. 126-136.
22. Максимова Н.Ю. Психологічна профілактика схильності до алкоголою та наркотиків і психокорекційна робота з підлітками групи ризику// Практична психологія та соціальна робота. -2000. -№ 2 . - С. 2-4
23. Маликова Н. Н. Типология отношения студентов к наркомании // Социологические исследования. - 2000. - № 7. - С. 50–57.
24. Молодёжь и наркотики (социология наркотизма) /Под ред. В. А. Соболева, И. П. Рущенко. - Харьков: Торсинг, 2000. - 432 с.
25. Молоді люди, які вживають ін'єкційні наркотики: Поінформованість, усвідомлення ризику ВІЛ-інфікування, поведінка/ Укр. ін-т соціальних досліджень; Представництво дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні; Держ. центр соц. служб для молоді. -К., 2001. -63 с.
26. Нагорна A.M., Беспалько В.В. Профілактика наркоманії серед підлітків: Навчальний посібник для студ.вищих навч. закл. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001.- 167 с.
27. Наркотики, наркомания, наркозависимость. - Луганск, 2002. - 30 с.
28. Наркотичні речовини та залежність від них: Посібник/ Центр "Ескейп"; Ред. Л.Мержвинська; Пер. з гол. М.Веер, С.Говорун. -К.: Сфера, 1998. -40 с.
29. Пакин Ю. Наркомания и алкоголизм: проблемы и новые возможности лечения. - К.: ИНСАТ, 2000. - 43 с.
30. Подшивалкина В. И., Левинский М. В., Мирошниченко Н. А. Социотехнологические проблемы борьбы с наркоманией //Соціальні технології. -  Київ, 2001. -  Вип. 11. -  С. 47–59.
31. Ринда Ф.П. Медичні та соціальні аспекти наркоманії // Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії та СНІДу: Матер, наук.-практ. конференції. - К.: Київський міський Центр здоров'я, 2003. - С 53-55.