Шпаргалка по «Истории педагогики»

  1.Пред і завд «Історія пед». Оснпол п-пи розгл іст-педагогічного процесу.

Предметом  є вивч істор законом розв вих, школи і пед думки в різні іст перз найд часів до наших днів. Осн завд як науки•  отримання достов наук знань про з-ном розв різних пед явищ і трансформ різних пед теорій, обумов цими явищами;•  аналіз бор прогрес і консерват тенд в розв пед;•  розкриття з наук позицій причин якісних змін в розв пед;•  встан шляхів, якими йшов процес форм нового теорет змісту пед науки (генезис прогрес начал пед теорії).

Завдання як предмету пед освіти (навчальної дисципліни):

•  виявити й ознай студ із осн шляхами та з-ном розв вих, школи і пед думки у різні іст періоди;•  сформ в студ сист знань про світовий іст-пед процес та про місце укр пед в ньому; ознай з суч ф-ми вих і пед течіями через їх іст родовід;•  розкрити кращі здоб пед мудрості укр й ін народів та виробити уміння застос їх у своїй мб проф діяльн;•  вихов любові до пед професії, формув ідеалу вчителя на осн яскр прикл життя відомих пед (Коменський, Песталоцці, Ушинський, Макаренко тощо) і форм о-в пед майст;•  сформ самост іст-пед мисл (навчити бачити і розуміти законом розв пед катег); форм крит ставл до пед спадщини мин, що буде утрим мб педагога від консерватизму і рутини, а також від псевдоноват в учит роботі;•  оволод метод ретроспект аналізу іст-пед явищ і фактів;•  розшир проф світогляд, збаг дух культ мб педагогів.

Основні принципи:1. Історизм, що передбачає вивч будь-якого явища в процесі його виникн, становл і розвитку, розгляд пед явищ стосовно конкретної історичної епохи, соціально-економічних особливостей цієї епохи, що детермінують зміст, методи і організацію навчально-виховного процесу.Багато досл, прагнучи «актуалізувати» свою роботу, намаг встан безпосер зв’язки між явищами, фактами, поглядами віддалених від нас епох і сучасністю, проводять неправомірі історичні паралелі, затрачають час і зусилля на пошуки у педагогів минулого висловлювань, що обґрунт сучасні ідеї, посилаються на поняття і факти з минулого, лише зовнішньо схожі з суч. Зовсім ігнорується той факт, що багато термінів і понять, що зустріч в літ-рі мин століть, при всій їх подібності на суч мали зовсім інше трактув і в ході іст розвитку суттєво змінили свій зміст.Істор підхід до пед явищ передбачає врах низки моментів, а саме: соціально-економічні особливості епохи, що детермінує зміст, методи і орг навч-вих процесу, а також напрям шляхів пошуків їх зміни, а звідси — виникнення тих чи інших педагогічних теорій і концепцій; вплив у кожну епоху успіхів загальнонаук прогресу на концепції вих і пед теорії; еволюцію і трансформ ідей, концепцій, теорій, понять і термінів; виділ тенд розв.

2. Системності, що передбачає розгляд фактів і явищ виховання і навчання в рамках всієї шкільної системи і шкільних традицій відповідної епохи; аналіз ідей, висловлювань, теорій педагогів минулого в рамках їх цілісних концепцій виховання; вивчення педагогічних систем минулого в системі конкретних соц відносин, політ ладу, сусп та ідеол поглядів із врах бор між окр їх напрямками.

3. Науковості. В період розвитку демократії, коли дано імпульс творчому мисленню, необхідно осмислити минуле з позиції глибшого, більш справедливого і чесного підходу до тих подій, які ми переживаємо. Науковість, що передбачає об’єктивність дослідника, вимагає від нього неупередженого ставлення до всіх етапів розвитку виховання, школи і педагогічної думки.

2.  Виховання  як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних  суспільствах.

Виховання підростаючих поколінь суспільства, як процес їх підготовки до суспільно-виробничої діяльності, оволодіння підрост поколіннями відповідним виробничим досвідом і навиками праці є необхідний процес оволодіння всім життєвим досвідом, створеним всіма попер поколіннями і реаліз як безпосер у вир, так і в узаг вигляді в науці, культурі, в мові, в самих людях - в їх духовних і фіз якостях, у ф-мах сусп стос, у ф-мах і нормах побуту і тому подібне

Вих підрост поколінь - це процес становл дітей людьми, як найважливішим елементом продукт сил суспільства.Цей процес виховання підрост поколінь є обєктивно-закономірне суспільне явище, що визначається "потребами і способом виробництва" і властиве суспільству на всіх стадіях його розвитку, бо сусп без нього не може жити і розвиватися. Існ первісного ладу вимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо, родова община, розклад первісного ладу. Виховання підрост покол на кожному його етапі мало свої особливості.За первісного стада, коли тільки завершується процес біологічного становлення людини, ніяких організованих форм виховання ще нема. Не існує диференціації вих впливів морал, трудового, тим більше інтелектуал спрям. Вих відбув стих і обмеж прямим відтвор небагатого сусп досвіду.Епоха родового устрою характериз значним розшир сусп досвіду та перетвор людських стад у сталі колективи родичів – роди, племена. У людей з’явл релігійні уявлення. Первісна родова сім’я спочатку ділилася на три вікові групи: перша – діти i підлітки; друга – дорослі, повноправні учасники життя i праці; третя – люди похилого віку, старики. Кільк таких вікових груп з часом збільшувалася. Для багатьох первісних родів перехід у групу дорослих супроводжувався спец актами, які дістали назву “ініціація“.Вікова ініціація –1в історії пед iнституалiзована форма виховання дітей. Вона являє собою систему випробувань та церемонію посвяти підлітків у повноправні члени колективу, чому передує досить тривала спеціальна підготовка.Мета виховання у цей період полягала у передачі підростаючому поколінню трудових навичок, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів.Єдиною вих інституцією виступає ціла община. Вих є сусп, спільним і однаковим для всіх. Ф-ція вихователя поступ закріпл за групою стариків, які були носіями i хранителями колект досвіду. Часто роль вихователів викон і старші діти. Існув лише вікові i статеві відмінності у вихованні дітей. Вих здійснювалося шляхом прямого включ дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих i мало практичний характер. Воно було природним і вільним. Діти сприймали його як невід’ємну частину їх дійсного сьогоднішнього життя, а не як підготовку до життя мб.На ост етапах матріархату з’явилися перші в історії заклади для життя i виховання підростаючих людей – будинки молоді. Вони були окремими для хлопчиків i дівчаток. Тут діти під керівництвом старійшин роду готувалися до життя та праці.Вершиною первіснообщинної культ виступ поява писемності у вигляді піктографічного письма. Піктографічне письмо – це спосіб передачі інформ за доп спец малюнків.До найпер в iсторiї людства організац ф-м вихов належать: дитячі ігри, традиції, звичаї, ритуали, обряди, ритуалiзованi обряди, усна творчість первісних людей. Особливе значення надавалося дотриманню встановлених заборон — табу.Епоха розкладу первісного ладу характеризується виникненням сусідських общин, поступовим встановл патріарх суспільних стосунків і моногам сім’ї, становим і майновим розшар сусп.Вих у цей час починає складатися як особлива суспільна функція i набирає деяких організованих форм. Разом з первісним колективом ще одним виховним інститутом поступово стає сім’я. На зміну єдиному, колективному i рівному для всіх поступово приходить станово-сiм вих, яке диференц для кожного стану згідно його ідеалів. Поступ втрач безпосер зв’язки між дитиною i суспільством. Вих все більше втрачає свій природовiдповiдний i ненасильн характер.Розшир релігійні уявлення людей, зростають відомості з астрономії, історії, медицини, ускладнюється досвід виконання сільс/г робіт. Зростання об’єму людських знань разом із становим розшар сусп породили відокремл розумового вих від фіз праці і необхідність організації спеціального навчання.Причому розумове вих стає монополією панівної групи людей, оскільки саме в їхніх руках зосередж такі знання. Все це також привело до появи людей, для яких вих стає сферою їхньої проф діяльності.    

3.Країни старод Сх – прабатьк осв (Вавілон, Асірія, Єгипет, Китай, Індія).

У древньосх кр вих підрост покол вже чітко виділ як самост соц ф-ція сусп. Найгол його озн у цей пер була поява спец навч-вих закл – шкіл, де відбув системат навч дітей. Появі шкіл сприяло ств різних систем письма (шумерс, єгипет, китай i т. д.) та накопич наук знань, що розвив завд запитам виробн (побуд скл споруд, іригац систем), військ, мед, реліг і ін. потребам. Перші школи вин у III-II тисячол. до н. е. у таких держ як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навч з цього часу стає осн, але не єдиною, стороною виховання.Школи у Шумері вин у сер III тисячол. до н. е. Шумер – рання рабовлас держава, яка існувала з V до кінця II тисячол. до н. е. на території Дворіччя (між річками Тигр i Євфрат).Шумери перетв піктограф письмо у клинопис, який являв собою передачу інформації за допомогою комбінації різноман вертик і горизонт клиновидних рисок. Ця система письма була складною і тяжкою для вивч. Вона нарах біля 600 знаків. Школи у шумерів вин з метою підгот писарів – людей, які вміли користув клинописом. Власної назви вони не мали і назив “будинки глин табличок“, вчитель – “батько будинку глин табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Це тому, що писали шумери на глиняних табличках (по мокрій глині).Тексти на знайд вченими глиняних табл свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, геогр, матем, астрономії. Школи у Єгипті також виникають у III тисячол. до н. е. Приблизно у цей час тут з’яв і писемність. Єгиптяни викор для письма папірус. Саме письмо було ієрогліф, тобто – “свящ“ (ієрогліф – свящ знак). Воно було надзвич скл (нарах близько 700 різних ієрогліфів).У Єгипті існ двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців. Найпер тут виникли, як i в Шумері, школи для писарів. Учень споч вправлявся у письмі на глин табл або навощ дощечках і тільки тоді, коли набував дост навичок, йому давали папірус. Писарі використ спрощ варіант письма – ієратичне. Лише у школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трим у таємниці від інших людей.У II тисячол. до н. е. виникають перші навч заклади у Китаї. Про них дізнаємося з найд китай записів, зробл на кістках і панцирах черепах. На рубежі II i I тисячол. до н. е. з’являються літописи на бамбук і дерев’яних дощечках. Важливі документи з VIII ст. до н. е. записували на дорогому шовку. У I ст. китайці навчилися виготовляти папір.У Стародавньому Китаї писали ієрогліфічним письмом, яке нараховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалися спеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. З розвитком науки у Китаї виникають вищі аристократичні школи, де навчали, передусім, ораторському мистецтву, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини тощо.Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.Осн навч скл "шість мистецтв": стрільба з лука, управління конем, музика, письмо, арифметика, етикет. Вивченню письма і рахунку не надавали такого особливого значення як всім іншим дисциплінам.На рубежі I i II ст. н. е. у Китаї вперше було запровадж систему державних екзаменів на зайняття державних посад: хто хотів у мб стати вченим або чиновником, повинен був складати ряд екзаменів впродовж кількох років. Тому вся розумова освіта, як правило, спрямовувалася на підготовку до здачі цих екзаменів.У II тисячол. до н. е. виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди – найдавніший пам’ятник релігійної індійської літератури. Веди були складені санскритом – стародавньою індійською мовою. 
В Індії була розвинута усна традиція, яка до останнього часу залишалася її характерною рисою. Вже у III ст. до н. е. тут існували два алфавіти – кхароштхі та брахмі. Ост є джерелом всіх пізніших індій алфавітів. Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.У Ведах збер відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р. Для учня день розподілявся на дві частини. Частина дня виділялася для виконання різних господарських обов’язків у домі вчителя, обумовлених при вступі дитини до школи. Інша частина дня призначалася для шкільних занять. Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.

4. Афінська  шк. Осв і вих ідеали. Осв в грец містах-колоніях на терит У-ни.

 Особливості  афінської виховної системи. Тут виховання мало виражений індивідуаліст характер. Афіняни прагнули до поєднання розумового, морал, естет та фіз розв. Кінц метою вих виступала гармонійно розвинута особистість. Ця мета визначалася грецьким поняттям "калокагатiя" (внутрішня і зовнішня досконалість). Ідеальна людина – той, хто прекрасний тілом i душею.Сімейне виховання для хлопчиків тривало до 7 років, а для дівчаток – до заміжжя. Вихов дiвчаток було обмеженим i замкнутим. Вони перебували в окремих частинах житлових приміщень – гінекеях. Хлопчики після 7 років починали відвідувати школу. З метою уникнення небажаних вуличних знайомств, хлопчика у школу і зі школи супроводжував спеціально приставлений раб – педагог (з гр.: “пайс“ – дитина, “аго“ – веду за руку)Школа (“схоле“) з грецької означає спокій, дозвілля. У подал цим словом назив бесіди філософів з учнями, а ще далі – i шкільні заняття взагалі.Школи були приват i платними. Окр існ мусичнi i гімнаст (палестри) школи. Перші давали всеб інтелект розв, а другі – таку ж культуру тіла. Відвідув мусичної школи припадало на вік з 7-16 р.; у 12-16 р. хлопчики займалися паралельно ще й у гімнастичній школі. У подальшому (16-18 р.) найбільш забезпечена частина молоді поступала до державних гiмнасiїв – навчальних закладів підвищеного типу. Весь осв шлях закінч 2-рiч ефебією (18-20 р.) – військ службою. Мусична школа (з гр.: “мусична“ – мистецтво муз) мала два відділи – граматиста i кiфариста. Тут зан провод вчителі – дидаскали (“дидаско“ – я вчу).У школi граматиста навчали читати, писати i рахувати. У процесі навчання грамоти застосовувався "буквосклад метод". Для письма використ навощені дерев’яні дощечки, по яких писали загостр паличками – стилем. Вивч всі чотири арифметичні дії. Рахувати вчилися за доп пальців, камінчиків та рахувальної дошки (абаки). Цифри позначалися за допомогою букв алфавіту.У школі кiфариста давалася літ i муз освіта. Вивчали твори Гомера, Гесiода, а з кінця V ст. до н. е. студіювали Есхiла, Софокла, Еврiпiда. Літ твори часто декламували в муз супроводі. Частіше всього у школі навчали гри на лірі i кефалі. Тісно з музикою стояло навчання співу.У гімнастичній школі – палестрі (палестра – майданчик для занять гімнастикою) хлопчики займалися системою фізичних вправ, які отримали назву п’ятиборство. Сюди вход: біг, бор, стрибки, метання диска i метання списа. Крім цього, у систему фіз вправ школи входило і плавання. На чолі цієї школи стояв учитель – педотриб – спеціаліст з усіх видів гімнастики. Гiмнасiй – держ навч заклад підвищ типу в Афінах. У V-IV ст. до н. е. тут нараховувалося три гiмнасiя, що утрим за держ рахунок: Лiкей, Академія i Кiносарг. Тут молодь доскон вивчала філософію, політику, ораторське мистецтво, літературу, а також продовж займ гімнастикою. Підтримуючи міцні економ й культ зв з місц племенами, центри давньогр цивіліз на Чорномор узбер справ значн вплив на соц-економ, політ, культур розв місц насел. Греки принесли на причорном землі найрозвин на той час к-ру. Під її впливом тут пошир грамотність, розвив освіта. Діти вільних громадян училися читати, писати й рахув, розуміли риторику, філос, музику. Випускники шкіл добре знали літ-ру, баг хто читав Гомера, знав напам «Іліаду». Вел увага приділ фіз підгот громадян. Високорозвин були мист й наука. Кожне місто мало своїх поетів, музик, худ, артистів, учених. Буд храми й театри, які прикраш високохуд розписами, фресками, мозаїкою.

5. Система  освіти і виховання у Спарті.

Гол мета - вих рабовлас, підгот воїна, який би повн підтрим спарт держ.Освіта в Спарті була привілеєм спартіатів – рабовласн. Вільні періеки одерж лише труд навички необх для заняття ремеслом, торгівлею. Ілоти – пригнобл землероб насел, яке вваж власн держ і були безправні – не одерж ніякого навч. Контроль держ над вихов спартіатів-рабовлас розпоч з перших днів в житті дитини. Народж немовля огляд члени держ комісії, яка наз герусією. Якщо дитина виявл кволою, її однімали від матері і знищували, кидаючи немовля у провалля з гори Тайгет. До 7 років хлопчики вихов в сім’ї. З семи років їх відд на вихов в держ школи інтернат типу (агели). Від 7 до 18 років діти жили в агелах і харч разом, привч гратися і пров час один з одним. Проте вих було суворим. Все вих переслід одну мету: вироб у дітей безвідмов покору, витривалість, уміння перемагати, тобто, виростити вмілого воїна. Хлопчики одного віку об’єдн у загони – агели або іли з військ розпор життя. Керув усією справою вих признач відому владі людину – педонома (пайс – дитя, номос – управляю). Він признач старійш з числа знатних аристокр. Педоном вів спостереж за мор повед і військ-фіз вправами вихованців, карав їх за поруш правил повед тощо.З кожним роком суворість режиму зростала. В юнаків виховували безвідмов покору старшим. Спали вихованці на твердому ліжкові, одягали легкий одяг. Особливу увагу звертали на фізичне виховання підлітків: їх загартовували силами природи, привчали зносити холод, голод і спрагу, витримувати біль. Багато уваги приділялось військово-гімнастичним вправам. Юних спартатів учили бігати, стрибати, метати диск і спис, боротись, користуватись прийомами рукопашного бою, співати войовничих пісень. Організ і спец ігри, що мали войовн хар. Фіз вих підсил муз, співами танц та реліг обряд. Муз і співи підбадьор, тому дітей вчили гімнів і військ пісень. Для розв спритності хлопчикам дозвол крадіжка з приват городів або в час громад трапез. Проте ті, хто попад з краденим жорстоко карався. Особл завд було вих в молоді презирства, жорсток до рабів. Для цього організ нічні облави, набіги на поселення рабів – криптії, під час яких вбив рабів. Морал вих і політ вих давалось під час спец бесід держ кер з молоддю, в якій вони розпов про стійкість і мужність предків у боротьбі з ворогами, про героїв. Дітей привч до чіткості і лаконічності відповідей. Юнаків у 18-20 років перевод в особл групу – ефебів, які відбували військову службу. Молоді юнаки 20-30 років одерж право завод сім’ями, одруж, проте громад повноліт здійсн в 30 років. Вел увагу приділ також у Спарті вихов дівчаток. Дівчатка пов були для зміцн тіла бігати, бор, метати спис, диск, щоб їх мб діти народж міцні тілом. Діючі статути забор дівчатам сидіти дома і вести розбещений спосіб життя. Поясн це ще й тим, що під час походів і воєн чоловіків, жінки пов вміти придуш непокір рабів. В цих умовах охор лягала на плечі жінок-спартіаток.