Шпаргалка по «Истории педагогики»

29. християнство та пошир знань у європі та київ русі (x-xІІст.).

Від часів Рим імпЄвропа унасл христ релігію в її зах різнов від як катол (з 1054 р.). Христ церква стала гол ідеолог силою, яка визнач весь розв к-ри і осв в цю епоху.В осн реліг ідеолог було поклад розроб церквою аскету доктрину, яка вчила байдуже став до мирських благ i прояв покірливість зем властям. Люд розгляд як гріх істота, яка зобов’яз молитв i правед життям викупити первород гріх.Церква категор запереч майже всю спадщ античної культури, крім латинської мови. Лат мова стала мовою тогоч європ освіченості. Цією мовою велося богосл в кат церкві, вона ж була i мовою науки. Нею були напис осн твори церк л-ри, зокр богосл книги. Лат м, мертва i незроз для учнів, стала на довгий час мовою навч у середньов школі. Церк вих – осн тип середньов вих. Воно здійсн у христ родинах i гол чином в церк шк, які тоді були найпошир.У церк шк проповід аскет спосіб життя і практик суворі покар, оск вони, як ствердж, сприяють спас душі, виган диявол начало з людини, полегшуючи цим шлях до спокут гріхів.Церк шк, які признач тільки для хлопчиків, ділилися на кілька різнов: монаст, соборні (або кафедр) та параф.Монаст школи, які відкрив при монаст, були вн i зовн: у перших навч хлопчики, яких батьки віддав в монахи i які жили в монаст; зовн шк відвід хлопчики мирян.При єпископ резид відкрив собор або кафедр шк (при кафедрі єпископа). Вони також ділил на внутр і зовн. Найб пошир були параф шк. Ці шк виник при параф церквах, утрим свящслуж і признач для навч дітей парафіян.У всіх церк шк вчит були дух особи. Освіта мала строго теолог характер. Всю істину шук у св письмі і вивчали “на зубок“ лише канонічні (дозвол церквою) підруч й інші свящ книги. Навч буд переваж на запам’ят текстів із свящ письм i комент до них. У зв’язку з цим у школах панував катехіз спосіб оволод знаннями, коли навч матеріал подав у вигл запит і готових відповід до них.У параф шк, де група учнів скл, як правило, 3-10 хлопчиків віком 7-15 р., навч читати, писати, рах, а також церк співу.Розв пис-сті і шк освіти на Русі(ІХ-Х ст.) Перше офіц свідч про появу шкіл на Русі датується 988 р. і пов’язане воно з хрещенням Русі. У "Повісті временних літ" вказується, що князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу "книжного вчення".Вслід за відкриттям школи Володимиром у 988 р., де було 300 дітей, древні літописи зберегли свідчення про відкриття ще ряду шкіл на Русі. На ХI ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи. Школи "книжного вчення" – школи підвищеного типу. Як правило, тут викладалося "сім вільних мистецтв". Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом. А це розширювало рамки пізнання і можливості освіти.Ці школи гот своїх вихованців до діяльності у різних сферах державного, культурного та церковного життя. Прикладом шкіл "книжного вчення" були школа Володимира (988 р.), двірцева школа Ярослава Мудрого (1037 р.) і ін. Остання існувала при Софійському соборі і мала міжнародне значення. Це була школа підвищеного типу, тут велося переписування книг, а також готувалися писарі і перекладачі для цієї справи. В ній було започ першу на Русі бібліот, яка стала дуже відомою.Монастир школи запров з ХI ст. при монастирях згідно Студитського статуту, який вимагав, щоб монахи жили в гуртож і навч грамоти. Споч існ тільки закриті монастирські школи, їх відвідували новоприйняті монахи. Такі школи функціон лише в пер навч ост. Навч носило індивідуал хар.

30. Розвиток писемності і шкільної освіти на Русі(ІХ-Х ст.)

Перше офіційне свідчення про появу шкіл на Русі датується 988 р. і пов’язане воно з хрещенням Русі. У "Повісті временних літ" вказується, що князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу "книжного вчення".Вслід за відкриттям школи Володимиром у 988 р., де було 300 дітей, древні літописи зберегли свідчення про відкриття ще ряду шкіл на Русі. На ХI ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи.Школи "книжного вчення" – школи підвищеного типу. Як правило, тут викладалося "сім вільних мистецтв". Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом. А це розширювало рамки пізнання і можливості освіти.Ці школи готували своїх вихованців до діяльності у різних сферах державного, культурного та церковного життя. Прикладом шкіл "книжного вчення" були школа Володимира (988 р.), двірцева школа Ярослава Мудрого (1037 р.) і ін. Остання існувала при Софійському соборі і мала міжнародне значення. Це була школа підвищеного типу, тут велося переписування книг, а також готувалися писарі і перекладачі для цієї справи. В ній було започатковано першу на Русі бібліотеку, яка стала дуже відомою.Монастирські школи запроваджувались з ХI ст. при монастирях згідно Студитського статуту, який вимагав, щоб монахи жили в гуртожитках і навчалися грамоти. Спочатку існували тільки закриті монастирські школи, їх відвідували новоприйняті монахи. Такі школи функціонували лише в період навчання останніх. Навчання носило індивідуальний характер.

31. Педагогічна думка Київської Русі

фіксувалася і дійшла до нас у найрізном джерелах: у пам пис-сті та л-ри різних жанрів, у творах образотв мист, в зас нар пед (в усній нар тв.-сті), в церк та побут практ тощо. Вона включ офіц пед концеп та нар пед погл. Перші виступ важл складовою держ ідеології, а другі вираж верхов мудрість народу в цілому. Обидві ці сторони були тісно пов’яз, взаємод і доповн одна одну. Вперше пед думка К.Русі прослідк у творах др-рус л-ри. Найд пам, де піднім пит вих і осв, дат ХI ст. Серед них є твори переклад і ориг (вітчизн пох). До перекл належ "Пчела", "Златоуст", "Златоструй", "Ізб" Св-ва 1073 р., "Ізб" Св-ва 1076 р. і ін. Ориг твори: "Слово про з-н і благод" Ілларіона, "Сл деякого калугера про чит книг" Іоанна, "Пов врем літ" Нестора, "Повч дітям"Мономаха і ін. "Пчела" – склад у Візантії і перек на Русі в кін ХI ст. зб цитат із св пис, афор і висловл отців церкви, ант філос Демокр, Сокр, Плат, Аріст, Плутарха та інших філос, поетів, істор, політ діячів тощо. Зб вміщ 71 розділ, кож з яких присв різ темам. "Пчела" мала на меті настан читача "як жити христ-ві". Серед ін тут є думки і щодо вих й навч. "Златоуст" (за прізв гр пропов Златоуста) – це збірка окр промов і вислов отців церкви. "Ізборнік" Святослава 1073 р. – збірник текстів ант л-ри пізнав хар з різних облас знань (всього 383 статті). Напис у ф-мі запит і відпов, має філос-богосл оболонку. В цілому признач для розшир знань. Для іст пед цінний тим, що тут зроб спробу викласти о-ви тих наук, які скл зміст візант осв. "Ізборнік" Святослава 1076 р. – зб статей (44 статті), які мають виховний, повч хар. Повч дано у різних ф-мах: у вигл притч, невел житт оповід тощо. Вони часто зверн до дітей. Н-д, "Повч Ксенофонта дітям" і т. п. Автором "Ізборніка" 1076 р. був дрр книжник і монах Іоанн, який вибирав статті з рукоп у Киів великокняж бібліотеці. До "Ізборніка" Іоанн напис передм, яку іст розгляд як окр твір. Вона наз "Слово деякого калугера про чит книг" (калугер – монах). "Слово..." є першим вітчизн пед твором.Найд літ пам вітч пох, у якій звуч пит пед змісту, був філос-пед трактат "Слово про закон і благодать". Твір напис київ митропол Іларіоном між 1037-1050 рр. Це був виступ Ілларіона перед Ярославом Мудрим та прихож Київ храму Софії. Твір має мор-патр спрям.Вищ досягн пед думки Київ Р є "Повч дітям" В Мономаха (1096 або 1117 р.). Твір напис за аналог до "Повч дітям" Ксенофонта.Тут вперше у Європі було обґрунт необх перех від реліг-аскет вих до вих, яке пов’яз з практ потр людини. Мономах також вперше у вітч літ-рі вказав на зв осв з потр життя і діял особистості. До нього в д-рус книжності проблеми вих та навч розгляд в аспекті "пізнання волі божої". Мономах вважав, що основою всіх успіхів людини є її праця. Вих необх здійсн не шляхом повч, а в процесі діяння добрих справ. У св "Повч..." Мономах дає важл мат для судж про вих ідеал Київ Русі. Виклад думки про гум віднос між людьми, він вперше заклад гум начала, які згодом стали основою педагогіки українського народу.У тв піднім важл пробл морал, труд, патріот, реліг вих. Мономах вказ на важл роль освіти у вих.Значне місце відводив прикладу старших. Тактовно ілюстр свої настан прикл із влас життя.      

32. Зародження  і поширення знань в епоху Ярослава Мудрого.

Князь Ярослав Мудрий, син Володимира, заклав Софійський собор у Києві, благословив літописання, відкрив перші в Україні бібліотеки рукописних книг і стародавніх актів, збільшив кількість шкіл.Пошир шкіл (школи “книжного вчення”, монастирські, школи грамоти, жіночі школи) було зумов потребами життя. Вищі школи, або школи “книжного вчення”, відкривали при дворах удільних князів. Освічені люди потрібні були церкві й державі для здійснення економічних, торговельних, господарських справ тощо. І хоча в школах домінували схоластика, примітивні методики, вишкіл (усі явища, характерні для європейської освіти того часу), у Київській Русі було досягнуто високої грамотності населення, відбувалося формування науки, у тому числі й пед. 
Монастирські школи відкривали при монастирях. В них навчалися ченці, майбутні священнослужителі. Як і в Європі, такі школи, засновані різними монашеськими орденами, поділялися на зовнішні (в яких навчалися миряни) і внутрішні (де навчалися майбутні монахи). Освіта була диференційованою: ченці із заможних родин опановували надбання середньовічної європейської освіти і готувалися до високих посад у церковній ієрархії, особи ж простолюддя вчилися читати та писати і гот до службових відправ.Тривіум (тришляховий) і квадривіум (чотиришляховий) цикли середньов шк передбач вивч в першому випадку — граматики, риторики і діалектики; у другому — арифм, геометрії, астрономії й музики. Ці цикли становили “Сім вільних мистецтв” — класичний середньовічний підхід до середньої освіти, що мав безпосередній зв'язок з надбанням античної школи та освіти. Монастирські школи України-Русі значно випередили школи європейських країн, побуд навчання і виховання своїх учнів у раціонально-практичному плані.Постійна школа закритого типу працювала при Києво-Печер монастирі. Навчання здійснювалося методами системат настанов, повчань з окремих тем християнського вчення з подал обговоренням. На відміну від європейських шкіл, навчання проводилось рідною мовою. За прийнятим у ній статутом до ченців ставилися суворі вимоги: сподвижн діяльність, грамотність, щоденне спілкування з книгами, тлумачення складних і незрозум місць у церковних книгах менш досвідч монахам і пастві. 
   У школі Видубецького монастиря (м. Київ) навчалися і миряни, і майбутні монахи, яких готували до можливої учительської діяльності, вони мусили знати іноземні мови й живу розмовну, особливості навчання лічби і читання. 
   Школи грамоти відкривали при церквах і утримувалися світськими людьми. У них навчали дітей бояр, купців, лихварів, заможних ремісників читати, писати, лічити. .Навчання проводили за спрощеною 32-буквеною абеткою, використовуючи Євангеліє, Псалтир, Молитвослов та інші богослужебні книги, вчили практичним навичкам ведення діловодства, складання листів, договорів, цифрових рахунків тощо. Вчителями були служителі церкви. Через постійну загрозу Київській Русі з боку кочівників надзвичайно важливим було патріотичне виховання, яке здійснювалося на билинах, казках, оповіданнях учасників воєнних походів, піснях та іншими засобами народної педагогіки.  
   Церковні школи давали початкову освіту та релігійне виховання. Зміст освіти зводився до навчання дітей читання, письма, церковного співу, християнської моралі, віровчення. Як і в усіх європейських школах середньовіччя, проповідували покірність, терпіння, аскетизм, релігійно-моральні якості. Певного терміну навчання не було, вчилися невеликими групами з 3—10 дітей. Успіх навчання значною мірою залежав від знань, здібностей, можливостей, особистого досвіду, моральних якостей вчителів. 
   Всесвітньо відомим було відкрите онукою Ярослава Мудрого Анною Всеволодівною при Андріївському монастирі (1086) перше в Європі жіноче училище для виховання жінок із шляхетних родів, яке свідчило про прогресивну педагогічну думку щодо рівноправності громадян обох статей.  
   Більшість дітей простолюду виховувалась у сім'ях, їх навчали сільськогосподарської праці, іншої домашньої роботи, зрідка віддавали майстрові для опанування ремесла. Поширеним залишалося домашнє виховання і для дітей знаті.В Європі Київ посів славу освітнього центру, куди приїжджали на навчання іноземці, серед яких були і престо-лонаслідники. Представники влади в Київській Русі були освіченими людьми, князі володіли кількома мовами.Дочка князя Ярослава, королева Франції Анна…

33.Просвітництво в період В.Мономаха.

Вищим досяг пед думки Київської Русі є "Повчання дітям" Володимира Мономаха (1096 або 1117 р.). Твір написаний за аналогією до "Повчання дітям" Ксенофонта. Воно є перший у середньовічній Європі пед твір, написаний світською особою.Тут вперше у Європі було обґрунт необхідність переходу від релігійно-аскетичного виховання до виховання, яке пов’язане з практичними потребами людини. Мономах також вперше у вітчизняній літературі вказав на зв’язок освіти з потребами життя і діяльністю особистості. До нього в давньорус книжності проблеми виховання та навчання розглядалися в аспекті "пізнання волі божої". Мономах вважав, що основою всіх успіхів людини є її праця. Виховання необхідно здійснювати не шляхом повчань, а в процесі діяння добрих справ.У своєму "Повчанні..." Мономах дає важливий матеріал для суджень про виховний ідеал Київської Русі. Викладаючи думки про гуманні відносини між людьми, він вперше закладає гуманні начала, які згодом стали основою педагогіки українського народу.У творі піднімаються важливі проблеми морального, трудового, патріотичного, релігійного виховання. Мономах вказує на важливу роль освіти у вихованні. Наводив приклад свого батька, який умів розмовляти п’ятьма іноземними мовами, за що його поважали й за кордоном. У 1113 р. повсталий народ закликав на київський престол Володимира Мономаха, після чого князь полегшив становище найбідніших верств. У результаті реформ було розроблено юридичний статут, що доповнив основний текст «Руської правди» («Статут Володимира Мономаха»). Князь відновив централізовану владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення держави.  
Епоха Володимира Мономаха була часом розквіту літературної та художньо-мистецької діяльності в Київській Русі, мала освітньо-виховний характер. За його князювання в Києві та інших містах споруджувалися кам’яні храми, оздоблені живописом (Михайлівський і Кирилівський монастирі в Києві, церква на Альті біля Переяслава, де вбито князя Бориса,—на його пам'ять). Різнобічна літературна діяльність — це й укладання початкового літопису ігуменом Сильвестром, переклади з візантійського письма, життєписи святих Антонія, Феодосія — засновників Києво-Печерського монастиря, святих Ольги й Володимира, написані монахом Заковом, початки Печерського патерика, укладені Нестором, повісті про смерть Бориса і Гліба. Все це сприяло формуванню гуманістичних і патріотичних цінностей у молодих поколінь.

34. Пересопн Євангеліє як вітчизн  першокнига.Книги – сл першодруки.

— визнач рукопис пам'ятка староукр мови та мист XVI ст. 1 із перш укр перекл канон тексту четвероєвангелія. Писець Перес Єв — Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, прац над створ пам'ятки під керівництвом архімандр Пересопн монаст Григорія.Вперше пед думка Київської Русі прослідк у творах дррус літ. Найд пам, де піднім пит вих і освіти, дат ХI ст.Серед них є твори перекладні і ориг (вітчиз походж). До переклад належ "Пчела", "Златоуст", "Златоструй", "Ізборнік" Святослава 1073 р., "Ізборнік" Святослава 1076 р. і ін. Ориг твори: "Слово про закон і благод" Ілларіона, "Слово деякого калугера про читання книг" Іоанна, "Пов врем літ" Нестора, "Повч дітям" Володимира Мономаха і ін."Пчела" – складений у Візантії і перекладений на Русі в кінці ХI ст. збірник цитат із святого письма, афоризмів і висловлювань отців церкви, античних філос Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Плутарха та інших філософів, поетів, істориків, політичних діячів тощо. Збірник вміщував 71 розділ, кожний з яких присвяч різним темам. "Пчела" мала на меті настан читача "як жити християнинові". Серед інших тут є думки і щодо вих й навч."Златоуст" (за прізв гр проповідника Златоуста) – це збірка окремих промов і висловлювань отців церкви."Ізборнік" Святослава 1073 р. – збірник текстів античної літератури пізнав хар з різних обл знань (всього 383 статті). Напис у ф-мі запитань і відповідей, має філософсько-богословську оболонку. В цілому признач для розшир знань. Для іст пед цінний тим, що тут зробл спробу викласти о-ви тих наук, які скл зміст візантійської освіти."Ізборнік" Святослава 1076 р. – збірник статей (44 статті), які мають виховний, повчальний характер. Повчання дано у різних формах: у вигляді притч, невеликих життєвих оповідань тощо. Вони часто звернені до дітей. Н-д, "Повч Ксенофонта дітям" і т. п.Автором "Ізборніка" 1076 р. був дррус книжник і монах Іоанн, який вибирав статті з рукописів у Київській великокняжій бібліотеці. До "Ізборніка" Іоанн написав передмову, яку історики розглядають як окремий твір. Вона називається "Слово деякого калугера про читання книг" (калугер – монах). "Слово..." є першим вітчизняним педагогічним твором.Найдавнішою літературною пам’яткою вітчизняного походження, у якій звучать питання пед змісту, був філософсько-педагогічний трактат "Слово про закон і благодать". Твір написаний київським митрополитом Іларіоном між 1037-1050 рр. Це був виступ Ілларіона перед Ярославом Мудрим та прихожанами Київ храму Софії. Твір має морально-патріотичне спрям.

Вищим досягненням педагогічної думки Київської Русі є "Повчання дітям" Володимира Мономаха (1096 або 1117 р.). Твір написаний за аналогією до "Повчання дітям" Ксенофонта. Воно є перший у середньовічній Європі педагогічний твір, написаний світською особою.

Євангеліє середини ХVI століття - твір не пересічного книжника-переписувача. У ньому тісно пов'язані традиції і новації, які характеризують цю епоху. В його основі - кілька євангельських джерел, написаних різними слов'янськими мовами і латиною, які порівнювалися, обмірковувалися і перекладалися церковнослав'янською книжковою мовою, тим самим зливалися в новий текст. Тут уже багато авторських думок. За канонами не можна було міняти євангельський текст, але можна було його прокоментувати. Цей коментар звернений не лише до Бога, але й до читача. Називаючи себе за традицією книгописання "багатогрішний, слуга, або раб Божий", автор дозволяє собі вільний коментар до тексту, що перекладається, висловлює своє до нього ставлення. 
Пересопницьке Євангеліє є спробою розвитку книжкових традицій з урахуванням суперечностей епохи, стику культур і вимог нового часу. Воно створювалося в складне століття, коли богословськими спорами завершилася зустріч Сходу і Заходу, а боротьба з католицькою експансією і впливом протестантизму досягла апогею. Водночас Схід приймає багато традицій Заходу. Перед нами - перший відомий нам переклад Євангелія українською мовою XVI століття.

Пересопницьке Євангеліє таким чином стає в один ряд з прадавніми пам'ятками древнеукраїнської мови - грамотами XV століття, Кам'яно-Струмилівським Євангелієм 1411 року, Четьї-мінеєю (1489) і Крехівським Апостолом (близько 1560), а також записами української народної поезії у чеській граматиці Яна Благослава (1571 року). У рукописі згадується ім'я "монаха Григорія, архімандрита Пересопницького", по старанності і ради якого було зроблено цей переклад. Чи був архімандрит Григорій сам перекладачем або лише керував роботою над книгою - не ясно досі, текст про це не повідомляє. Деякі вислови тексту - польські і чеські запозичення, що свідчить про знання цих мов перекладачем, а також про помітний латинський вплив на текст Євангелія. У цю епоху Святе Письмо рідними мовами створюється і в інших слов'янських народів. Пересопницьке Євангеліє серед них вирізняється своєю живою, багатою літературною мовою, яка максимально наближена до церковнослав'янського оригіналу, але все таки зрозуміла пересічним людям. В цьому відношенні воно не поступається відомим у ту епоху перекладам Святого Письма національними мовами в Європі, таким, наприклад, як німецький переклад Мартина Лютера.

35. Братські  школи в Україні і Білорусії (XYI-XYII ст.)