Вплив рівня тривожності підлітка на успішність навчальної діяльності

 
 
 

     Дивлячись на дані у таб.№ 3 бачимо , що гіпотеза не підтверджується . У нас є дві учениці (С.К. та С.О.) з високим рівнем тривожності, але ж у них також і висока успішність. У трьох дівчат (К.І.,К.О.,Ж.В.,) при низькому рівні тривожності спостерігається висока успішність у навчальної діяльності. У трьох дівчат (С.А.,Г.В.,М.А.) при середньому рівні тривожності спостерігається середні успішність у навчанні. У двох дівчат (Г.М.,А.А.) при середньому рівні тривожності спостерігається низька  успішність у навчальної діяльності. У одної дівчини (Д.К.)при середньому рівні тривожності спостерігається висока успішність у навчанні. 
 
 
 
 
 
 
 

     Все це можна викласти у математичному  відношенні:

     Хлопці 

     Високий рівень - середній успіх 2   25%

     Низький рівень - низький успіх 2    25%

     Середній  рівень - високий успіх 2   25%

     Низький  рівень - середній успіх 1  12,5%

     Середній  рівень - середній успіх 1  12,5%

     Дівчата

     Високий рівень - високий успіх 2  18,2%

     Низький рівень - високий успіх 3  27,3%

     Середній  рівень - середній успіх 3  27,3%

     Середній  рівень - низький успіх 2   18,2%

     Середній  рівень - високий успіх 1    9,0% 

     По  всій виборці не зважаючи на статеві ознаки

     Високий рівень-високий успіх        2  10,5%

     Високий рівень-середній успіх       2  10,5%

     Середній  рівень-високий успіх       3   15,8%

     Середній  рівень –середній успіх    4     21,0%

     Середній  рівень – низький успіх    2   10,5%

     Низький рівень-високий успіх       3    15,8%

     Низький рівень - низький успіх      2   10,5%

     Низький  рівень - середній успіх    1   5,4%

     Зважаючи  на вищезгадане, спробуємо пояснити ці факти і припустимо, що високий  рівень тривожності викликаний у  підлітків є основним проявом їх характеру, а саме безпричинною зміною періодів різного настрою. Мабуть дані випробовувані знаходилися, у момент тестування, в циклі зниженого настрою, який характеризується смутком, іпохондрією, невірою у власні сили і втратою відчуття безпеки. Окрім цього усі представники цієї групи перебували в досить складній життєвій ситуації, обумовленій соціальними і економічними причинами, що у свою чергу є додатковим чинником, що впливає на рівень загальної тривожності.

     Основні завдання нашого дослідження полягали в тому, щоб виявити у старшокласників  вплив тривожності на успішність .Мною застосовувались  методики - визначення рівня шкільної тривожності Прихожан, яка включала виявлення загальної тривожності ,шкільної тривожності, самооціночної тривожності, міжособистісної тривожності, магічної тривожності, а також методика Спілбергера - Ханіна по виявленню рівня розвитку самосвідомості, самооцінкової тривожності (реактивної і особистісної, як психічний стан особистості). Особистісна тривожність характеризується нервовою напругою, хвилюванням, нервозністю. Висока тривожність викликає порушення уваги школяра, координацію рухів, вона пов'язана з виникненням невротичного конфлікту, з емоційними та невротичними зривами, психосоматичними захворюваннями. Але певний низький рівень тривожності - це природна властивість активності особистості.

     Проаналізуємо отримані результати. Аналіз результатів показав, що в учнів дев’ятого класу загальну тривожність в навчальній діяльності виявили від 10,5% до 73,7%; шкільну тривожність в навчальній діяльності виявили від 15,8% до 57,9%; тривожність самооцінки в навчальній діяльності виявили від 15,8% до 42,1%; міжособистісну тривожність в навчальній діяльності виявили   від 10,5% до 68,4%; магічна тривожність  від 5,3% до 78,9% За методикою Спілбергера - Ханіна виявлено, що в  учнів старших класів переважає емоційна збудженість, неврівноваженість, емоційна і психічна нестабільність, що призводить нервову систему до перенапруги, пере- втомлюваності, дисбалансу процесів збудження і гальмування.

     Так, неадекватно завищену самооцінку виявили  42,1% учнів, адекватну самооцінку 42,1% і занижену 15,8% учнів. Ті учні, які виявили високі рівні тривожності мали  занижену самооцінку .  
 
 
 
 

     Висновок 

     Для виконання цієї роботи ми ознайомилися з працями багатьох психологів і педагогів, практиків і теоретиків. Вивчили і проаналізували літературу з питання впливу тривожності на успішність навчальної діяльності, розглянули поняття тривожності, діяльності в цілому, а також виявили взаємозв'язок і вплив тривожності на успішність навчальної діяльності.

     На  початку роботи ми висунули припущення про те, що існує зв'язок між тривожністю і успішністю навчальної діяльності. Ми також вважали, що тривожність негативно впливає на успішність і діяльність школярів.

     Для підтвердження нашого припущення нам  необхідно було підібрати методики за визначенням рівня тривожності у школярів. Ми зупинили свій вибір на двох методиках:

     1.Тест "Дослідження тривожності" (опитувач  Спилбергера);

     2. "Шкала особитстої тривожності"    (опитувач А.М. Прихожан, форма Б, від 13-16 років).

     В результаті проведення експерименту ми не змогли  підтвердити гіпотезу , поставлену на початку роботи і довести, що у всіх школярів з високим рівнем тривожності успішність навчальної діяльності нижча.

     Щоб покращити життя підлітка, потрібно помітно вплинути, і тоді міцніє його воля. Зростає інтерес до трудової діяльності, змінюються стосунки в колективі, поглиблюються і стають більш стійкими почуття, естетичні смаки. У старшому підлітковому віці інтенсивно формується ідейна спрямованість, світогляд і самосвідомість особистості. Діяльність стає більш спрямованою і соціально вмотивованою.

     На  мою думку складність виховання  підлітків полягає в тому, що дорослі  вважають їх дітьми, а вони самі прагнуть бути дорослими. Ось чому невміла  опіка і навчання батьків пригнічують  підлітка. І він бачить у цьому приниження своєї гідності. І він прагне грубо, різко уникнути опіки. У процесі формування характеру підліток виявляє нестійкість свого психологічного стану: підвищену збудливість, часті швидкі та різкі зміни настрою, форм поведінки.

     У даний період формуються моральні почуття, але в поведінці підлітка не завжди поєднуються слова, почуття і  діла, тому на це слід звернути велику увагу.

     Підлітковий вік і юність для всіх сімей  тяжкий час. Границі цих періодів розмиті, умовні, тому діти цього віку називаються то юними то підлітковими. Деякі діти уже досягли статевої зрілості, інші находяться посередині процеси зрілості.

     Виникає закон нерівномірного індивідуального  розвитку. Так само приходить розумовий  і соціальний розвиток.

     Ці  розвитки не співпадають у різних життєвих сферах. Дитина може бути зовсім дорослою фізично, зате розумове і соціальне відставатиме від ровесників.

     І все ж дівчата і хлопці так  чи інакше стикаються з однаковими проблемами: взаємовідношення з батьками, однолітками, вчителями, самотність, перш кохання, вибір професії, шкідливі звички, зовнішній вигляд, фанатизм і секти, молодіжна мода, музика, незалежність від батьків, проблеми підліткового сексу, кумири, ідеали. І подолати всі ці проблеми підлітки повинні з допомогою батьків, вчителів, деколи і психолога, який повинен бути у кожній школі.

     Діти  повинні знати, що кожна людина має  якесь задоволення, захоплення, чимось цікавиться і така людина завжди буде цікавити оточуючих, а якщо в цієї людини є почуття гумору успіх цій людині забезпечений. А ось вродливим обличчям життя не купиш. Тому зовнішній вигляд не повинен бути на першому місці.

     Підлітки, які надмірно зацікавлені алкоголем, нікотином, наркотиками потребують допомоги, батькам потрібно спостерігати за своїми дітьми і якщо вони помітили зміни характеру, галюцинації ,важке дихання, нудоту, несвідомий стан, збудливість, вам необхідно подати руку допомоги, звернутись до лікаря, застосувати якісь міри.

     Підлітки  повинні гуляти півтори-дві години. Ліпше скоротити час перегляду телебачення та користування інтернетом. Після школи необхідно відпочити. І тоді підлітки будуть: спокійнішими, урівноваженими.

     У цей кризовий період батьки, вчителі, друзі, рідні повинні допомогти підліткові перебути це самоутвердження в суспільстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Список використаної літератури

1. Аболин Л. М. Психологические механизмы эмоциональной устой- 
чивости человека. Казань: KГУ, 1987.

2. Анохин П.К. Эмоции. Психология эмоций. - М.: Педагогика, 1984.

3. Л.Ф.Анн. Психологический тренинг с подростками /– СПб.: Питер, 2003.

4. Аракелов Г. Г. Стресс и его механизмы // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 
14, Психология. 1995.

5. Аракелов Г. Г., Лысенко Н.Е., Шотт Е.К. Психофизиологический метод оценки тревожности // Психол. журн. 1997.

6. Р. Бернс . Развитие Я-концепции и воспитание. /Пер. с англ. – М.; Прогресс, 1986.

7. Бороздина Л.В., Залученова Е.А. Увеличение индекса тревожности при расхождении уровней самооценки и притязаний //Вопросы психологии, 1993.

8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике – СПб.: Питер Ком, 1999.

9. “Вікова психологія”. За ред. Г. С. Костюка. - Київ. 1976

10. Вилюнас В. К. Психологические механизмы эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.

11. Вострокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации / Школьная дезадаптация: эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков.- М.: Педагогика, 1995.

12. Гончарук П. А. “Психологія навчання”. - Київ .1985

13. Губачев Ю. М., Иевлев Б. В., Карвасарский Б. Д. и др. Эмоциональный 
стресс в условиях нормы и патологии. Л.: Медицина, 1996.

14. Дубровина И.В. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. М., 1996.

15. Изард К.Э. Психология эмоций //Пер. с Англ. – СПб.:Питер, 1999.

16. Исурина Г.Л. Групповая психотерапия при неврозах. М., 1999.

17. Костюк Г. С. “Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості”. - Київ .1989  

18. Лайтес Н.С. Умственные способности и возраст. - М.: Педагогика,1971.

19. Лебединская К.С., Райская М.М. Подростки с нарушениями в аффективной сфере.- М.: Педагогика, 1988.

20. Максименко  С.Д. , Соловієнко В.О. Загальна  психологія – Київ , 2001

21. Наенко Н.И. «Природа психической напряженности» М., 1976

22. Немчинов Т. А. «Тесты, диагностики», М.1999

23. «Основи психології та педагогіки» Баранівський В.Ф. , Терещенко Л.Ф. 2009

24. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.П. Горностая,

25.“Психологія” – підручник для студентів вищих закладів освіти. – Київ: “Либідь”. 2000

26. Т.М.Титаренко. – К.: Рута, 2001.

27. Фоминова А. Н. К вопросу о причинах эмоционального дискомфорта ребенка в процессе обучения и возможностях эмоциональной саморегуляции / А. Н. Фоминова // Психология псих. состояний. – Казань, 2002.

28. Фрейд З. Психология бессознательного. - М., 1984

29. Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы. - СПб, 1997.

30.Шкала личной тревожности (А.М. Прихожан)/ Диагностика эмоционально-нравственного развития.Ред. и сост. И.Б.Дерманова.- Спб.,2002 г.

31.Энциклопедия психодиагностики.Психодиагностика детей. Самара: издательский дом «Бахрах-М».2008 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Додаток

     Описание теста А.М.Прихожан 
 
Настоящая шкала тревожности была разработана А.М.Прихожан в 1980-1983 гг. по принципу «Шкалы социально-ситуационного страха, тревоги» О. Кондаша. Особенность шкал такого типа в том, что в них тревожность определяется по оценке человеком тревогогенности тех или иных ситуаций обыденной жизни. Достоинствами шкал такого типа является то, что, во-первых, они позволяют выделить области действительности, вызывающие тревогу, и, во-вторых, в меньшей степени зависят от умения школьников распознавать свои переживания, чувства, т.е. от развитости интроспекции и наличия определенного словаря переживаний.  
Методика относится к числу бланковых, что позволяет проводить ее коллективно. Бланк содержит необходимые сведения об испытуемом, инструкцию и содержание методики.  
Методика разработана в двух формах. Форма А предназначена для школьников 10-12 лет, Форма Б – для учащихся 13-16 лет. Инструкция к обеим формам одинакова. 
Инструкция к тесту  
 
(На первой странице бланка). На следующих страницах перечислены ситуации, обстоятельства, с которыми ты встречаешься в жизни. Некоторые из них могут быть для тебя неприятными, так как могут вызвать тревогу, беспокойство или страх.  
Внимательно прочти каждое предложение, представь себя в этих обстоятельствах и обведи кружком одну из цифр справа – 0, 1, 2, 3 или 4, – в зависимости от того, насколько эта ситуация для тебя неприятна, насколько она может вызвать у тебя беспокойство, опасения или страх.  
 
• Если ситуация совершенно не кажется тебе неприятной, в столбик "Ответ" поставь цифру 0.  
• Если она немного тревожит, беспокоит тебя, в столбик "Ответ" поставь цифру 1.  
• Если беспокойство и страх достаточно сильны и тебе хотелось бы не попадать в такую ситуацию, в столбик "Ответ" поставь цифру 2.  
• Если ситуация очень неприятна и с ней связаны сильные беспокойство, тревога, страх, в столбик "Ответ" поставь цифру 3.  
• При очень сильном беспокойстве, очень сильном страхе в столбик "Ответ" поставь цифру 4.  
 
Переверни страницу.  
 
(На второй странице инструкция продолжается) Твоя задача – представить себе каждую ситуацию (себя в этой ситуации), определить, насколько она может вызвать у тебя тревогу, беспокойство, страх, опасения, и обвести одну из цифр, определяющих, насколько она для тебя неприятна.  
 
Что означает каждая цифра, написано вверху страницы (Далее следует текст методики).