Вплив типу темпераменту на розвиток інтернет залежності

 Основним лейтмотивом психічного розвитку в підлітковому віці є становлення самосвідомості, зміна Я-концепції, спроби зрозуміти самого себе і свої можливості. У цьому віці відбувається становлення складних форм аналітико-синтетичної діяльності, формування абстрактного, теоретичного мислення [14].

У контексті дослідження заслуговує на увагу думка вчених Л. Г. Леонової та Н. Л. Бочкаревої, які вважають, що за відсутності умов для позитивної реалізації своїх потенціалу, у підлітків, процеси самоствердження, самостановлення можуть проявлятися в спотворених формах, приводити до несприятливих реакцій і наслідків, тобто виникає небезпека вибору адиктивної лінії поведінки. Істотним фактором може стати недостатня для підлітків інформація про те, що, як і чому з ними відбувається, і які можуть бути наслідки. Масштаби відходу від реальності небезпечні не тільки в прихильності до таких вкрай важких форм адикції, як алкоголізм, наркоманія, вживання фармакологічних і токсичних речовин. Проблема відходу від реальності носить глобальний характер. Існує велика кількість "м'яких" проявів адикцій, але вони також деструктивні. Криза підліткового віку стає у зв'язку з цим значущим фактором ризику, так як адекватне сприйняття реальності для підлітків утруднено, насамперед, тими змінами, що відбуваються в них а також складними процесами становлення [18].

Розглянемо докладніше новоутворення та поведінкові реакції, властиві цьому віковому періоду.

 А. М. Прихожан наголошує, що для розуміння підліткового віку, вибору правильного напрямку і форм роботи необхідно мати на увазі, що цей вік відноситься до так званих критичних періодів життя людини, або періоду вікових криз. Причини виникнення, характер і значення підліткової кризи психологами розуміються по різному.  Зокрема, Х. Ремшмідт, Д. Б. Ельконін та М. Раттер підкреслюють можливість і бажаність безкризового протікання цього періоду – криза в цьому випадку розглядається вченими, як результат неправильного ставлення дорослих, суспільства в цілому до підлітків, і пояснюється тим, що особистість не може впоратися з актуальними труднощами проблем котрі постають перед нею на новому віковому етапі. Вагомим аргументом на користь вчених у галузі «безкризових» теорій є те, що спеціальні дослідження часто свідчать про відносно спокійне переживання підлітками цього етапу розвитку [23].

Підліткова криза, на думку Л. І. Божович [12] пов'язана з виникненням нового рівня самосвідомості, характерною рисою якого є поява у підлітків здатності і потреби пізнати самого себе як особистість, що володіє тільки їй властивими якостями. Це породжує у підлітка прагнення до самоствердження, самовираження та самовиховання. Механізмом розвитку самосвідомості є рефлексія. Підлітки критично ставляться до негативних рис свого характеру, переживають через ті риси, котрі заважають їм в дружбі і взаєминах з однолітками та дорослими. Хоча в цей період відбувається об'єктивна зміна соціального стану підлітка, зокрема виникають нові відносини з оточуючими, розширюється поле діяльності, соціальних цінностей та ін, найважливішим чинником, що впливає на виникнення та перебіг кризи, є рефлексія на внутрішній світ і глибока незадоволеність собою. Втрата ідентичності з самим собою, дисгармонічність внутрішньої будови особистості, негативізм, емоційна нестабільність - ось основний зміст підліткових переживань, що можуть спричинити розвиток залежності у підлітка, зокрема і комп’ютерної залежності.

Л. С. Виготський  вважав, що особливості протікання і тривалість підліткового віку помітно варіюють залежно від рівня розвитку суспільства, що саме в підлітковому віці вплив середовища на розвиток мислення набуває особливої ​​значущості. Вчений. дійшов висновку про те, що в підлітковому віці структура вікових потреб та інтересів визначається в основному соціально-класовою приналежністю підлітка [22].

Ключевою проблемою цього періоду Л. С. Виготський вважав проблему інтересів підлітка, коли руйнуються колишні групи інтересів та розвиваються нові. До них він відносив «егоцентричну домінанту» – інтерес підлітка до власної особистості; «домінанту далі» – домінування широких інтересів, спрямованих у майбутнє, над сьогоднішніми, поточними інтересами; «домінанту зусилля» – тяга до опору, подоланню, вольовим зусиллям, що нерідко проявляється в упертості, протесті, хуліганстві; «домінанту романтики» – прагнення до невідомого, ризикованого, героїчного [1].

Д. Б. Ельконін висунув припущення, що в підлітковому віці провідною діяльністю стає особистісне спілкування, яке виступає як особлива практика дій підлітків у колективі, спрямована на самоствердження себе в цьому колективі, на реалізацію в ньому норм відносин дорослих. Усередині особистого спілкування у підлітків виникає таке центральне психічне новоутворення, як почуття дорослості. Ретельне вивчення показало, що це почуття – певна форма самосвідомості підлітків, дозволяє їм порівнювати і ототожнювати себе з дорослими і товаришами, знаходити зразки для наслідування, будувати по ним свої відносини з людьми [33].

Для підлітків спілкування – цікава і значуща сфера життя, вони багато і із задоволенням спілкуються, легко знайомляться. Спілкування підлітків носить складний і змістовний характер, передбачає взаємні зобов'язання, набуває інтимно-особистісного спрямування в суспільно корисній діяльності з однолітками. Найважливішим придбанням підліткового віку є дружба, формування референтних груп, які є опозицією дорослому суспільству. Активна орієнтація в міжособистісних відносинах, засвоєння моральних норм призводять до появи і формування розумових дій з етичними нормами: підліток оцінює і обмірковує свої вчинки і дії, спочатку він починає оцінювати свою поведінку, а потім осмислювати і виділяти особливості своєї особистості. Оцінки товаришів починають набувати більшого значення, ніж оцінки вчителів і дорослих. Підліток максимально схильний до впливу групи, її цінностей, у нього виникає велике занепокоєння, якщо піддається небезпеці його популярність серед однолітків, цінності і думки референтної групи підліток визнає власними. У спілкуванні як діяльності відбувається засвоєння дитиною соціальних норм, переоцінка цінностей, задовольняється потреба в домаганні на визнання і прагнення до самоствердження тощо.

К. Левін   говорив про своєрідну маргінальність підлітка, що виражається в його становищі між двома культурами - світом дітей і світом дорослих. Підліток вже не хоче належати до дитячої культури, але ще не може увійти до спільноти дорослих, зустрічаючи опір з боку реальної дійсності, і це викликає стан «когнітивного дисбалансу», невизначеність орієнтирів, планів і цілей в період зміни «життєвих просторів» [32].

Т. В.  Драгунова  [4] вважає, що дорослість підлітка виявляється:

- В наслідуванні зовнішнім  проявам дорослого;

- В прагненні сформувати  якості дорослого;

- У співпраці з дорослими, яким довіряють.

І. Ю. Купач наголошує на тому, що почуття дорослості стає центральним новоутворенням молодшого підліткового віку, а до кінця періоду, приблизно в 15 років, підліток робить ще один крок у розвитку своєї самосвідомості. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у нього формується «Я-концепція» - система внутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я». Образи «Я», які створює в своїй свідомості підліток, різноманітні - вони відображають все багатство його життя. Фізичне «Я», тобто уявлення про власну зовнішню привабливість, про свій розум, здібностях в різних сферах, про силу характеру, товариськість, доброту, з'єднуючись, утворює великий пласт «Я - концепції» - так зване реальне «Я».

Розглядаючи психологічні аспекти дорослішання, відомий німецький психіатр Х. Ремшмідт  надає значимість таким аспектам як "пристосування до свого тіла і його змін, когнітивний і особистісний розвиток, статеве дозрівання і специфічні для кожної статі проблеми, а також відділення від сім'ї". Актуальним стає порівняння себе з однолітками. В даному випадку, широка мінливість процесів росту і погане уявлення про ці процеси в поєднанні з хворобливою увагою до уявлень про норму, можуть стати причиною зниження самооцінки і почуття власної значущості [18].

Отже, зважаючи на все вищезгадане, можна зробити висновок, що підлітковий вік, як перехідний, є найбільш вразливим у відношенні виникнення залежності, адже підлітковому віці спостерігається висока сенситивність до будь-якого зовнішнього впливу, ще недостатня розвиненість соціальних навичок, низька самооцінка,  в окремих випадках спостерігається порушення адаптації, все це веде підлітка до відходу від вирішення проблем у віртуальний світ.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА РОЗВИТОК КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ.

 

2.1. Опис процедури та методи дослідження

 

У другій частині нашого дослідження ми маємо на меті емпірично дослідити вплив типу темпераменту на розвиток комп’ютерної залежності в підлітковому віці. Якісну вибірку нашого дослідження склали учні Херсонської ЗОШ № 52 з поглибленим вивченням української мови у кількості 46 чоловік, що навчаються у 7 та 8 класах.

Для досягнення поставленої мети були використані наступні психодіагностичні методики:

1. Діагностика комп’ютерної залежності Л. Н. Юр'євої та Т. Ю. Боябот [34].
2. Методика діагностики схильності до різних видів залежностей Г. В. Лозової. (шкала комп’ютерна залежність).
3. Тест «Формула темпераменту» А. Бєлова.
4. Методи математико-статистичної обробки даних (кореляційний аналіз за Пірсоном).

Для діагностики ми розробили спеціальні бланки, відповідно до інструкції, для відповідей і надавали кожному досліджуваному.   

Методику «Формула темпераменту» А. Бєлова використовували у своїй роботі з метою виявлення переважаючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів.

Дана методика складається із 40 тверджень. Досліджуваним необхідно відмітити ті якості, які для них є звичайними та повсякденними.(див. додаток А)

Далі у своїй роботі, ми використовували спосіб скринінгової діагностики комп’ютерної залежності Л. Н. Юр'євої та Т. Ю. Боябот. (див. додаток Б)

Спосіб містить 11 питань, щодо проявів емоційного стану особистості за комп’ютером, або в інтернеті, міркувань щодо реалізації задумів і передчуття задоволення, кількості часу перебування за комп’ютером і матеріальних витрат, пов’язаних з цим, вольових властивостей, відчуттів які виникають під час роботі за комп’ютером, асоціативного характеру сприйняття одержуваного задоволення, впливу захоплення комп’ютера на соціально-побутові обов’язки, впливу комп’ютера на психофізичний стан, режим сну і неспання. При оцінці результатів оцінюють стадію сформованої комп'ютерної залежності, якщо сума становить 38 і більше балів;

- Стадію ризику комп'ютерної залежності, якщо сума досягає 23-37 балів;

- Стадію захопленості, якщо сума дорівнює 16-22 балам ;

- Відсутність  ризику розвитку комп'ютерної залежності, якщо 15 балів і менше.

Непрямим чином результати тестування дозволяють виділити «групу ризику» з ознаками комп'ютерної залежності з метою застосування ефективних профілактичних програм, які спрямовані на попередження розвитку психічних і поведінкових розладів. Використання способу в психіатрії довело, що оцінка емоційного стану, вольових якостей, здібностей контролювати поведінку, фізичного і психологічного впливів на користувача, які відображені в питаннях за допомогою розширеного ряду «адаптованих» показників симптоматики комп'ютерної залежності, дозволяє диференціювати вихідні дані між стадіями «залежності», «захоплення» і «ризику виникнення», що інформує про підвищення об'єктивності результатів діагностики [34].

Методика Г. В. Лозової “Діагностика схильності до різних залежностей» спрямована на вивчення схильності індивіда до 13 видам залежностей. В своїй роботі ми використовували лише шкалу комп’ютерної залежності (див. додаток В)

2.2. Аналіз результатів  експериментального дослідження

 

Ми провели аналіз результатів дослідження, яке виявило наступні особливості, діагностика комп’ютерної залежності Л. Н. Юр'євої та Т. Ю. Боябот дозволила нам виділити чотири групи досліджуваних: першу групу склали досліджувані з відсутністю комп’ютерної залежності, другу – досліджувані на стадії захопленості, третю – досліджувані на стадії ризику, четверту – досліджувані на стадії сформованої комп’ютерної залежності.

Отримано наступне співвідношення результатів тесту: підлітки з відсутньою залежністю – 8,7 % (4 особи), на стадії захопленості – 56,5 % (26 осіб), на стадії ризику – 34,8 % (16 осіб), на стадії сформованої комп’ютерної залежності не виявлено жодної особи. Результати дослідження представлені на рис. 2.1.

Рисунок 2.1.

Рис. 2.1. Відсоткове співвідношення результатів діагностики комп’ютерної залежності Л. Н. Юр'євої та Т. Ю. Боябот

Як видно з діаграми, більшість досліджуваних знаходяться на стадії захопленості комп’ютером, це свідчить про те, що досліджувані проводять своє дозвілля за комп’ютером, але не відчувають гострої необхідності в ньому, так як мають віддають перевагу реальному спілкуванню, хобі та іншим видам діяльності.

Також вагому кількість випробуваних склали підлітки, що знаходяться на стадії ризику розвитку комп’ютерної залежності, це означає що досліджувані проводять багато часу у віртуальному світі, інколи нехтуючи своїми обов’язками та спілкуванням з однолітками. Причинами, цього є відсутність хобі, незадоволеність реальним спілкуванням, низька самооцінка, недостатня увага зі сторони батьків.

Відсутній ризик залежності виявився у третьої групи досліджуваних, це свідчить про те, що підлітки, використовують комп’ютер лише за необхідністю, для навчання чи саморозвитку, розумно контролюючи час проведений за комп’ютером.

Далі ми провели діагностику типу темпераменту за методикою А. Белова «Формула темпераменту» в трьох досліджуваних групах і отримали наступне співвідношення результатів тесту: в першій групі, що склали досліджувані з відсутністю комп’ютерної залежності холериків – 0 осіб, сангвініків – 2 особи, флегматиків – 1 особа, меланхоліків - 0, змішаних типів – 1 особа; в  другій,  де досліджувані на стадії захопленості холериків – 5 осіб ,сангвініків – 1 особа , флегматиків – 14 осіб, меланхоліків – 1 особа, змішаних типів – 5 осіб; в третій, в якій  досліджувані на стадії ризику холериків – 8 осіб, сангвініків – 2 особи, флегматиків – 6 осіб, меланхоліків – 0 осіб, змішаного типу – 0 осіб. Результати дослідження зазначені у таблиці 2.1. та на рис. 2.2.