Групова діяльність операторів

Групова діяльність операторів.

1. Взаємодія операторів  в групі.

2. Організація групової  діяльності.

3. Методи вивчення групової  діяльності.

4. Принципи формування  груп.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток сучасних автоматизованих  систем управління, ускладнення комплексів технічних засобів і технології виробництва, широке використання засобів  обчислювальної техніки в організації  та управлінні технологічним процесом виробництва ведуть до зростання  ролі людини в управлінні, до появи величезного кола питань, пов'язаних з раціональною організацією праці операторів, що обслуговують ці системи. Різке зростання потоків управлінської інформації, підвищення відповідальності і розширення функцій оперативного персоналу систем зумовили перехід до колективних форм управління, групової операторської діяльності, що зумовило особливу актуальність психологічних проблем спілкування

Вивчення спільної операторської  діяльності займає важливе місце  в інженерній психології, психології праці та управління. Останнім часом  значна увага приділяється різним аспектам спільної діяльності. В цілому ряді робіт розглядаються питання  створення оптимальних умов діяльності змін операторів, відбору та комплектування груп, взаємодії операторів в контурі  управління на різних ієрархічних рівнях, узгодження психофізіологічних і соціально-психологічних  характеристик операторів і багато інших.

Виникає задача вивчення не тільки взаємодії людини і машини, а й взаємодії між операторами та групами операторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Взаємодія операторів  в групі

Взаємодія операторів в групі є однією з найважливіших тенденцій сучасної техніки. Розвиток так званих великих і понад великих систем наприклад, єдина система зв'язку, транспорту, єдина енергетична система і т. д. характеризуються величезною кількістю складових їх систем і підсистем, складною структурою колосальними потоками циркулюючої інформації високим рівнем автоматизації. В управлінні ними бере учать велика кількість всіляких колективів людей.

Власне взаємодія є  систематичними, регулярними діями  суб'єктів, спрямованими один на одного, що мають на меті викликати відповідну реакцію, яка зумовлюватиме нову реакцію того, хто здійснює вплив.

   Взаємодія — взаємозалежний  обмін діями, організація людьми  взаємних дій, спрямованих на  реалізацію спільної діяльності.

   Під час взаємодії  відбувається обмін діями, зароджуються  спорідненість, координація дій  обох суб'єктів, а також стійкість  їх інтересів, планування спільної  діяльності, розподіл функцій тощо. За допомогою дій відбуваються  взаємне регулювання, взаємний  контроль, взаємовплив, взаємодопомога. Це означає участь кожного  учасника взаємодії у розв'язанні  спільного завдання з відповідним  коригуванням своїх дій, врахуванням  попереднього досвіду, активізацією  власних здібностей і можливостей  партнера.

   Спілкуючись, обмінюючись  інформацією, людина виробляє  форми і норми спільних дій,  організовує і координує їх. Це  забезпечує уникнення розриву  між комунікацією і взаємодією.

Надійність і ефективність складних систем істотно залежить від узгодженості дій операторів, від їх спільної групової діяльності, тобто від взаємодії між ними, міжособистісних стосунків, форм спілкування, сумісності і спрацьованості між членами групи, композиції групи, розподілу функцій тощо.

При цьому слід мати на увазі, що процес управління технікою це не просто сума паралельних дій, які виконуються oпepaторами незалежно один від одного. Його істотною характеристикою є взаємозв'язок і взаємодія операторів і цих процесів в малій групі.

Реальною малою групою називається сукупність людей, об'єднаних в просторі та часі, спільно вирішуючих ту чи іншу задачу, які виконують певну діяльність і мають безпосередні контакти. Прикладами таких груп можуть бути виробнича бригада, екіпаж літака, геологічний загін і т.д.

Мала група може налічувати від двох (або трьох) до 30 осіб, її розмір детермінований певною системою факторів: складністю і специфікою вирішуваних проблем, завдань, умовами  життєдіяльності групи, формою і  способами взаємодії у системі, рівнем розвитку групи.

В інженерній психології група операторів, які виконують спільне завдання з управління виробничим процесом, розглядається зазвичай як системи. Тому для вивчення групової діяльності перспективним є застосування основних принципів системного підходу.

Стосовно до досліджуваного питання вони зводяться до наступного: досліджуваний об'єкт мала група розглядається як цілісна система, що складається з безлічі відносно незалежних елементів; властивості системи несвідомих до простої суми властивостей її елементів; системі в цілому і кожного окремого елементу властива специфічність функціонування; елементи системи визначаються як цілісні одиниці, і основним об'єктом вивчення є особливості їх взаємозв'язку і цілісного функціонування.

Розглянуті принципи при вивченні групової діяльності операторів реалізуються зазвичай у такій послідовності:

1. Визначаються елементи досліджуваної системи (в даному випадку є окремі оператори та технічні пристрої, що опосередковують їх діяльність).

2. Виявляються системотворчі зв'язки і відносини між операторами. Основна увага приділяється вивченню інформаційних зв'язків операторів один з одним, а також між операторами і технічними пристроями.

3. Досліджується процес взаємодії в малій групі як процес прояву її системоутворюючих зв'язків, що обумовлюють результативність цілісного функціонування всієї групи.

Взаємодія операторів в  малій групі може розглядатися на двох рівнях:

• офіційному, формальному, в якому реалізуються ділові взаємовідносини;
• неофіційному, неформальному, для якого характерні міжособистісні стосунки.

Ділові взаємовідносини визначаються характером розв'язуваної задачі і встановлюються штатним розкладом, посадовими інструкціями та іншими офіційними документами. Іншими словами, ці взаємини є передусім дієвими спрямованими на отримання певних ділових інформаційних за характером міжособистісних взаємодій (взаємодій операторів в групі психомоторні комунікативні за формою взаємодії при вирішенні розумових завдань - при вирішенні перцептивно - розпізнавальних завдань)

За своїм характером ділові взаємини можуть бути як безпосередніми особисте спілкування, так опосередкованими за допомогою інших людей або технічних пристроїв. В останньому випадку про результати дій інших членів групи оператор отримує інформацію з інформаційних моделей, за допомогою яких надалі і регулюються його дії; за допомогою їх отримує також команди та вказівки по виконанні тих чи інших дій.

Співвідношення між обома видами взаємодії операторів безпосереднє й опосередковане визначається типом і характером розв'язуваних операторами завдань.

Вивчення опосередкованої взаємодії операторів становить особливий інтерес для інженерної психології. Однак його вивчення має проводитися спільно з іншими видами взаємодії операторів.

Вступаючи в спілкування і взаємодію всередині малої групи, люди виявляють також своє суб'єктивне ставлення один до одного -  такі відносини називаються міжособистісними.

Відповідно до двох видів  взаємин (ділові та міжособистісні) розрізняють формальну, офіційну і неформальну структуру групи.

Формальна структура відображає взаємодію оператора з ділової ознакою, неформальна структура визначається системою емоційно спрямованих зв'язків взаємними симпатіями й антипатіями.

Ознакою хорошої організації групи є керівна роль офіційної структури в регулюванні міжособистісних взаємин. Велику роль в групах грають також міжособистісні відносини, опосередковані прийнятими в групі цінностями і оцінками.

Вищою формою групової організації є колектив.

В ньому міжособистісні відносини опосередковуються особистісно значущим і суспільно цінним змістом групової діяльності.

Також характер взаємодії в групі залежить від виду розв'язуваної задачі. Успішне вирішення групової задачі передбачає оптимальну взаємодію між операторами на всіх етапах її рішення. Для цього оператори повинні обмінюватися необхідною для управління СЛМ інформацією, спільно приймати рішення і за допомогою органів управління узгоджено виконувати їх. Основними формами взаємодії при цьому є наступні: психомоторна взаємодія здійснення спільних керуючих дій, взаємодія при вирішенні розумових завдань, взаємодія при вирішенні перцептивно-розпізнавальних задач, аналіз і дешифрування різного роду зображень, комунікативну взаємодію управління машинами і технологічними процесами. Цілком зрозуміло, що виділення названих форм взаємодії досить умовне, проте воно зручне з методичної точки зору, так як дозволяє більш повно і обґрунтовано вивчати особливості групової діяльності операторів.

Взаємодія операторів в групі мають ряд особливостей в порівнянні з іншими професійними групами. Основними з них є наступні: оператори часто просторово ізольовані один від одного; в процесі рішення групової задачі велика роль належить взаємовідносинам, опосередкованими різного роду технічними пристроями, що в ряді випадків ускладнює або послаблює можливість безпосереднього спілкування і спостереження за діями інших операторів; в процесі вирішення групового завдання зростає роль імовірнісного прогнозування: крім усього іншого оператор повинен вміти прогнозувати передбачати можливі дії своїх партнерів, причому часто це потрібно робити при відсутності безпосереднього контакту з ними; результат виконання завдання залежить не тільки від рівня індивідуальної підготовки операторів, а й від їхньої здатності до спільного рішенням завдання в рамках функціонального єдиного, але часто просторового сенсомоторного поля.

В процесі спільної діяльності люди неминуче вступають в спілкування один з одним. Специфіка цього виду діяльності на відміну від інших видів взаємодії полягає в тому, що в ньому насамперед проявляються психологічні якості людей.

Спілкування являє собою об'єктивний терторіальний процес, воно завжди вплетено в практичну діяльність людей, в якій і реалізуються їхні комунікативні функції: інформаційна, регулятивна афективна.

Інформаційна функція пов'язана з процесами передачі і прийому інформації.

Розглядаючи інформаційну функцію спілкування як опосередкованого, так і безпосереднього важливо підкреслити, що в процесі спілкування людей інформація не тільки передається або приймається, а й формується. Вивчення процесів формування інформації особливо велике значення має для оптимізації групового прийняття рішень і здійснення спільних керуючих дій.

Інший клас функцій спілкування відноситься до регуляції поведінки, яку люди здійснюють по відношенню один до одного.

В процесі спілкування формуються цілі, мотиви і програми поведінки включених до групи людей. В цьому процесі здійснюється також взаємна стимуляція і взаємний контроль поведінки.

Афективна функція спілкування відноситься до емоційної сфери людини. Спілкування впливає і різного роду психофізіологічні стану людини, впливає на рівень емоційної напруженості. При відповідних умовах ця функція спілкування також забезпечує емоційну розрядку людей.

В реальному акті спілкування перераховані функції виступають в тісній єдності. При цьому вони так чи інакше реалізуються по відношенню до кожного учасника спілкування, але відбуватися це може різними способами. Наприклад, акт спілкування, який виступає для одного оператора як передача інформації, для іншого може виступати як функція регуляції поведінки наприклад, виконання тієї чи іншої дії в залежності від повідомлення про дії партнера.

В процесі формування будь-якої професійної групи складається своєрідний резерв її можливостей, або колективна здатність. Кожен член групи як би вносить в цей резерв свої здібності, знання, вміння і навички. Разом з тим участь у груповій діяльності збагачує кожного окремого працівника, шліфує і вдосконалює його здібності, вміння та навички. В цілому резерв можливостей групи більший суми резервів входячих до неї членів.

При груповій діяльності виникає можливість взаємного контролю та корекції дій, що сприяє підвищенню їх точності.

В умовах спільної діяльності і неминуче пов'язаного з нею спілкування вдосконалюється процес сприйняття підвищується його вибірковість і об'єктивність, збагачується система уявлень, поліпшуються характеристики пам'яті точність і повнота відтворення, більш продуктивними стають розумові дії підвищується загальна активність мислення, збагачуються прийоми вирішення завдань, виникають більш ємкі узагальнення оскільки в їх формуванні використовується не тільки власний досвід, але і досвід інших людей.