Діагностичні можливості вивчення рівня комунікативних властивостей та труднощів спілкування у підлітків

Дослідження проведені  Д.І. Фельдштейном показують, що потреба  підлітка в інтимно-особистісному  спілкуванні в основному задовільняється, потреба в соціально-орієнтованому спілкуванні залишається незадоволеною в 38,5% випадків, що обумовлює переважання стихійно-групового спілкування (56%), хоча потреба в даній формі виражена в мінімальній кількості. [14]

 

17

Матеріали проведеної дослідницько-експериментальної роботи показують, що спілкування підлітків набуває інтимно-особистісної і стихійно-групової форми за відсутності розвернутої суспільно-корисної діяльності. Невключенність підлітків в систему суспільно-корисних справ, як наслідок цього, неможливість задовольнити потребу що з’явилася, в затвердженні своєї нової соціальної позиції в суспільстві, що забезпечується розширенням соціально-орієнтованої форми спілкування, приводить до активізації інтимно-особистісного, і ще в більшій ступені, стихійно-групового спілкування. [15, с. 24]

Також Фельдштейн Д.І. вважає, що «в умовах планомірного і послідовного включення підлітків в систему  суспільно-корисної діяльності різко  зростає, по-перше, потреба підлітка в соціально-орієнтованій формі спілкування, по-друге, потреба в інтимно-особистісному спілкуванні дещо знижується, а воно само зазнає істотні зміни, потреба в стихійно-груповому спілкуванні падає майже до нуля». [15, с. 26]

Фельдштейном Д.І. проводилися  дослідження на визначення кола спілкування підлітків і мотивів спілкування. Результати дослідження показали, що кожній з форм спілкування відповідає певне коло спілкування. Так, при інтимно-особистісній формі партнерами по спілкуванню у підлітків найчастіше виступають товариші по класу – 50, 5%, друзі по двору – 29%, товариші по команді, клубу, кружку – 14%, більш старші друзі – 8, 2%. Дорослі, а також молодші діти виключені як партнери спілкування, які мабуть, не представляють для підлітків особистісної значущості як суб’єктів спілкування.

При стихійно-груповій формі  спілкування ієрархія надання переваги партнерам спілкування інша. У  ній провідне місце займають товариші по двору (65, 5%), більш старші (18, 9%) і  більш молодші діти (6, 7%), випадкові  дорослі (2, 7%). Товариші по класу займають незначне місце в кругу спілкування підлітків даної групи.

18

Педагоги і батьки взагалі не входять в круг спілкування  підлітків даної форми. Цей факт не може не насторожувати, оскільки неформальні  групи підлітків, що стихійно складаються, нерідко набувають протиправну спрямованість, перетворюючись на кримінальні об’єднання. [15]

Для підлітків, що беруть участь в  соціально-орієнтованій формі спілкування, особово значущими партнерами спілкування  є однолітки. Однією з складних проблем  психології є утруднення, з якими людина стикається в діяльності, спілкуванні. В учбовій діяльності утруднення взаємодії між учнями усередині класу або групи досліджуються достатньо інтенсивно з метою визначити чинники, що впливають на утруднення, причини, що їх викликають, значення утруднень в діяльності. І.А.Зімняя дає поняттю «утруднення в спілкуванні» таке визначення: «Утруднення в спілкуванні – це стан, що суб’єктивно переживається людиною в реалізації прогнозованого (планованого) спілкування унаслідок неприйняття партнера спілкування, його дії, нерозуміння тексту (повідомлення), нерозуміння парнера, зміни комунікативної ситуації, власного психологічного стану.»[10, с.387]

Утруднення, як вважає А.К.Маркова, виявляються  у формі зупинки, переви діяльності, самого спілкування, неможливості його продовження. Утруднення мають декілька функцій. Позитивна функція утруднення по А.К.Маркової має два значення: [10]

а) індикаторне (залучення уваги  слухача-парнера);

б) стимулююче, що мобілізує (активація  дфяльності при аналізі і подоланні утруднення, набуття досіду).

В той же час, А.К.Маркова фіксує і негативну функцію утруднення, що має два значення:

а) стримуюче (у разі відсутності  умов для подолання утруднення або  наявності незадоволеності собою, наприклад, заниженої самооцінки);

 

19

б) деструктивне, руйнівне (утруднення приводить до зупинки, розпаду  діяльності, відходу від спілкування).

На сучасному етапі утруднення або «барьєри» спілкування розглядаються  з різних позицій. В рамках загальної  психології вони класифікуються як смислові, емоційні, когнітивні, тактичні. [10]

У діяльнісному підході, на думку Л.А.Поварнішиной, виділяються  дві групи утруднення спілкування: мотивоване і операційне, які в  свою чергу виявляються в когнітивній, афективній і поведінковій сферах. [16]

Серед індивідуально-психологічних  особливостей партнерів, що роблять найбільший вплив на спілкування і викликають у разі невідповідності йому утруднення, найчастіше наголошується: комунікативність, контактність, емоційна стійкість, імпульсивність, екстра-, інтровертованість і так далі.

Найбільш вивченим серед  індивідуально-психологічних чинників, що викликають утруднення спілкування, є екстра-інтроверсія. До індивідуально-психологічних  чинників, що вікликають певні утруднення в спілкуванні, як з позиції що говорить, так і з позиції що слухає, відноситься когнітивний стиль діяльності. Це ціла система особливостей пізнавальної, перш за все аналітико-синтетичної діяльності. (С.Л.Рубінштейн). [10] Когнітивний стиль – стійка, що проявляється в змінних ситуаціях, і зокрема в комунікативних ситуаціях, специфіка пізнавальної діяльності. Розмежовуються два полярні стилі – з низькою і високою диференціацією. Дані багатьох досліджень свідчать про те, що суб’єкти з низькою психологічною диференціацією віддають перевагу міжособистісній і груповій діяльності, ніж індивідуальній, вони успішніші в спілкуванні. (Н.П.Іванов). Люди з високою диференціацією когнітивних структур проявляють більше розуміння іншої людини.  Достатньо великі утруднення викликає відсутність або низький рівень емоційної регуляції, спілкування, що виявляються в неконтрольованій реакції партнерів один на одного, на всю комунікативну ситуацію. Стрессором може

20

бути діяльність, партнер  або сам розмовляючий. (Н.В.Вітт). Залежно від цього міняється загальна тональність спілкування, інтонаційна, лексико-граматична характеристика тексту, невербальні засоби. [10]

Відповідність індивідуально-психологічних  особливостей, що включають інтелектуальні, емоційні, поведінкові, особові прояви, можуть як полегшити, так і утруднити спілкування.

Н.В.Клюєва, Ю.В.Касаткіна вважають, що причинами трунощів спілкування  є: неблагополучні стосунки в сім’ї, які виявляються в непослідовності і суперечності виховання. [13] Також причинами, на їх думку, можуть стати психофізіологічні порушення, соматичні і спадкові захворювання. Часто ознакою захворювання є відмова від контактів з людьми, уникнення будь-якого спілкування, відхід в себе, замкнутість і пасивність. Можливий прояв підвищеної збудливості з агресивністю, забіякуватістю, підвищена схильність до конфліктів, мстивість, прагнення заподіяти біль.

Труднощі в спілкуванні  випробовують люди з руховою розгальмованістю, з схильністю до різких коливань настрою, плаксивістю, недовірливістю. На особливості  спілкування впливає тип темпераменту. Наприклад, для сангвініків характерна підвищена активність, багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість, контактність з людьми, хоча немає постійності в своїх прихильностях. [13]

Кон І.С. вважає, що найпоширеніша  трудність спілкування підлітків і молодих людей – це соромливість. З 2500 опитаних американських студентів у віці від 18 до 21 року Р.Пільконіс, Ф.Зімбардо – 42% вважає себе за соромливих, причому 60% з них розглядають соромливість як серйозну трудність. [7]

Кон І.С. стверджує, що ті, хто вважає себе за соромливого, відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, вони менш здатні контролювати і направляти свою соціальну поведінку, тривожніші, схильні

21

до невротизму і переживають більше комунікативних труднощів [7]. Щоб спілкування протікало в нормальному руслі, на думку Кона І.С., підліткам треба позбавитися від їх соромливості.

Зімняя І.А. називає  ще одну область комунікативних утруднень  – це міжособистісні стосунки. У  їх основі лежать симпатія (антипатія), ухвалення (неприйняття), збіг ціннісних орієнтацій (розбіжність), сумісність або відмінність когнітивних і в цілому індивідуальних стилів діяльності спілкування. Все це і багато іншого може полегшити або утруднити взаємодію людей, аж до її припинення. [10]

За даними досліджень, серед чинників утруднення спілкування міжособистісні стосунки займають перше місце. Поварніцина Л.А. виділяє п’ять груп труднощів спілкування [16]

1 група – труднощі, пов’язані з невмінням поводитися, незнанням що і як сказати;

2 група – труднощі, пов’язані з нерозумінням і неприйняттям партнера спілкування;

3 група – труднощі, викликані нерозумінням партнера  спілкування, тобто недостатньою  сформованістю власної перцептивної  сторони спілкування;

4 група – труднощі, пов’язані з переживанням незадоволення, навіть роздратування по відношенню до партнера;

5 група – труднощі, викликані загальною незадоволеністю  людини спілкуванням.

 

 

 

 

 

 

22

Висновок  до першого розділу

Зробивши теоретично-методологічний аналіз психолого-педагогічної літератури по проблемі труднощів спілкування у підлітковому віці, ми дійшли висновку, що дуже важливо щоб комунікативні здібності були сформовані в підлітковому віці. Для цього необхідно виявити і усунути причини, що викликають утруднення у підлітків в процесі спілкування.

Підлітковий вік вважається найважливішим у виховному відношенні. В ході бурхливого зростання і  фізіологічної перебудови організму  у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, понижена самооцінка. Як загальні особливості  цього віку наголошуються мінливість настроїв, емоційна нестійкість, несподівані переходи від веселості до смутку і песимизму. Прискіплене відношення до рідних поєднуються з гострою незадоволеністю собою.

Як правило, суспільна  оцінка класного колективу означає  для підлітка більше, ніж думка вчителів або батьків, і він, зазвичай, дуже чуйно реагує на дію колективу товаришів. Придбаний досвід колективних взаємин прямо позначається на розвитку його особистості, а значить пред’явлені вимоги через колектив – один з шляхів формування особистості підлітка.

Для підлітка важливо  не тільки бути разом з однолітками, але і головне, займати серед  них положення, що задовольняє його. Таким чином, аналізуючи причини, що викликають утруднення в спілкуванні, можна зробити висновок, що частими причинами утруднень спілкування можуть виступати індивідуально-психологічні особливості спілкування, що включають інтелектуальні, вольові, особові прояви людини.

 

 

 

 

 

23

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення проблем комунікативних здібностей дітей підліткового віку

2.1. Опис вибірки і методів дослідження

Метою даної роботи є  вивчення комунікативних здібностей підлітків  для виявлення причин, що викликають труднощі в спілкуванні. Ми поставили такі завдання:

1. Вивчення рівня комунікативних схильностей за допомогою методики КОС-1 до і після проведення корекційної роботи.
2. Вивчення особистісних особливостей досліджуваних за допомогою методики 14 PF- опитувальника Р. Кеттела.
3. Порівняння виявлених показників експериментальної групи і встановлення залежності комунікативних схильностей від особистісних особливостей випробуваних з метою виявлення основних причин, що викликають утруднення в спілкуванні.
4. Складання корекційної програми по профілактиці і подоланні труднощів спілкування в підлітковому віці.

Експериментальною базою для проведення діагностики були учні сьомого класу ЗОШ № 74 м. Кривого Рогу. Всього 14 чоловік, з них 5 хлопчиків і 9 дівчаток. На базі цієї вікової групи була сформована експериментальна група.

Відповідно до цілей  і завдань, ми здійснили 3 етапи дослідження:

1 етап – констатуючий. Діагностика комунікативних схильностей по методиці КОС-1 і особистісних особливостей досліджуваних за допомогою 14- PF опитувальник Р. Кеттела.

2 етап – формувальний. Складання і виконання програми  психокорекційних завдань для профілактики та подоланню труднощів спілкування підлітків в експериментальній групі.

3 етап – контрольний.  Повторна діагностика комунікативних схильностей по методиці КОС-1 в експериментальній групі.

24

Відповідно до поставлених  завдань 1 етап дослідження ми розбили на 2 серії:

1 серія – направлена  на вивчення комунікативних схильностей випробуваних.

2 серія – направлена  на вивчення особистісних особливостей  випробуваних.

Методика «14- PF опитувальник Р. Кеттела»

Мета - тестування особистісних особливостей дітей підліткового віку. Випробуваним пропонується 142 питання. Треба обрати один з трьох варіантів відповідей (a, b, c) та помітити на бланку відповідей, де треба строго дотримуватися запропонованого розташування номерів питань. Середні значення представлені в таблиці. (Додаток 1)

Методика КОС-1

Мета – виявити  рівень комунікативних і організаторських схильностей і їх відповідність  вимогам вибраної школярами майбутньої професії. Випробуваним пропонується відповісти на 40 питань (Додаток 2). Обробка результатів віконувалася за допомогою дешифратора, де підраховувалася кількість співпадаючих з дешифратором відповідей по кожному розділу методики.