Естетико-культурологічний аспект маніпуляції свідомістю

Людина перетворюється на «машину  бажань», яка виробляє і споживає головний свій продукт – тілесну  спокусу. Майже до маніакальності й ексцентризму, екстазу натовпу може доходити естетизм, який проявив себе зі ще небаченою до того силою і масштабністю у так званій «зірковій» індустрії. Щоправда у «зірковій енергетиці» забувається й відходить на другий план естетична мотивація як така. Чистота ідеалів і естетика спілкування між шанувальниками та їх кумирами губиться у морі емоцій, які межують з екстатичністю, чи навіть втратою розуму. Екстатичне захоплення не має кордонів. Але що стосується маніпулятивних дійств, то вони на відміну від суто зовнішньої рефлективності (причому це може торкатись як політичних маніфестацій, так і художньо-творчих велелюдних містерій та дійств), мають свою персоніфіковану приховану магію. Творці й диригенти маніпулятивного шоу, умовно кажучи, перебувають за кулісами. Натомість на всьому зірковому просторі залишається маніпулятивне «тавро Великого Бізнесу». Ці останні слова використав Р.Геррі Паттерсон у книзі «Пол Маккартні: історія жертвоприношення» про знамениту англійську рок-групу «Бітлз». Про чистий панестетизм в традиції англійської школи неоестетизму на фоні облоги бізнес структур не може бути і мови. Звичайно, у різній мірі участі у її системі, маніпуляційні механізми діють жорстко й безкомпромісно. «Діловий світ турбується лише про отримання прибутків, - зауважує Р.Геррі Паттерсон, посилаючись на досвід прославлених музичних колективів і імен, - «Бітлз» щоночі невпинно займались студійним звукозаписом, намагаючись вкладатися в жорсткі терміни, відведені для виробництва альбомів, мандруючи по нескінченних турне, потрапивши в жорна, які перемелювали їх з несамовитим скрипом і витискали з них усі соки… Вони стали справжніми в’язнями, лише на відміну від стальних грат у них був золотий знак долара – символ достатку.» [146; 42] Цим текстом як одним з численних прикладів засвідчується вплив одного з найпотужніших маніпулятивних («жорна») механізмів у сферах духовності й естетизму.

Отже, трансформації в культурі та мистецтві у ХХ столітті, стрімкий розвиток науково-технічного прогресу й удосконалення засобів масової комунікації, відставання в духовному самовдосконаленні і естетизація оточуючого середовища, яка проявлялася в архітектурі, дизайні, технічному моделюванні, моді, садово-парковому мистецтві та полонила художньо-естетичний простір людини, сприяли маніпулятивним впливам на масову свідомість. Засоби масової комунікації стали головними чинниками маніпуляцій свідомістю у сфері культури, естетики, мистецтва і, водночас, активно залучали мистецтво у сферу маніпуляцій, розширюючи коло масових комунікацій. У цьому полягає естетичний аспект масових комунікацій і з’являються вагомі причини, аби розглядати можливості маніпуляцій з точки зору естетики.

1.2. Генеза феномену маніпуляції в історичному контексті

Істинна мудрість приходить  до кожного із нас тоді, казав  Сократ, коли ми усвідомлюємо, як мало розуміємо в житті, у самих собі та у світі, що навколо. У цьому нерозумінні самих себе саме й криються безмежні можливості маніпулювання думками і вчинками людини. Кожним керують потреби, кожен має якісь слабкості або пристрасті та звик діяти за певними правилами, дотримуючись традицій, - усе це ефективно використовується фахівцями у сфері маніпуляцій, які намагаються змінити свідомість і поведінку людини.

Засоби масової інформації іноді користуються терміном «зомбування», - науковці, описуючи це явище, стверджують, що є такі психологічні методи й прийоми, які дозволяють перетворити людину на слухняного «психоробота», «стираючи» її розумову програму. Цим ефективно керує той, хто володіє спеціальними засобами й технологією змінювання людської психіки. У деяких країнах навіть проводилися закриті дослідження, під час яких діяльність людини програмувалася шляхом безпосереднього зовнішнього впливу на біологічні структури й процеси, наприклад, вживлюючи електроди в мозок і стимулюючи або блокуючи ті або інші центри, які керували її поведінкою. За допомогою деякої технічної витонченості можна вплинути і на вищу нервову систему людини на відстані – за допомогою фізичних полів або хімічних засобів. Але оскільки без постійного комунікативного контакту неможливий повноцінний розвиток людини й нормальне функціонування соціальних груп у суспільстві, то мову сьогодні потрібно вести про різноманітні методи, способи і засоби таємного спонукання особистості, які систематично використовуються у нашому повсякденному житті майже в усіх сферах соціальної взаємодії людей під час передачі інформації. Об’єктом впливу такої взаємодії виступає будь-яка людина сучасного суспільства. Інформаційно-комунікативні процеси можуть таїти в собі не тільки односторонні переваги, але й небезпеку, що є реальною загрозою для розвитку особистості й суспільства в цілому.

Ці технології мають глибоку історію. Кажуть, що у світі вже давно ведеться таємна війна з використанням невидимої, але могутньої інформаційно-психологічної зброї, головною метою якої є оволодіння свідомістю людей і, відповідно, керування їх поведінкою. В історичному аспекті найбільш досконалий та практикований досвід соціальної взаємодії між людьми, яка передбачає психологічні маніпуляції, а також уміле поводження з ними, має східна культура. Харро фон Зенгер, автор монографії «Стратагеми. Про китайське мистецтво жити і виживати» зауважує, що маніпуляційний підхід у таких країнах, як Китай, Японія, Корея і В’єтнам було органічно уведено в мистецтво таємного керування супротивником, що стало ідейним підґрунтям і практикою їх дипломатії й політики.

Мистецтво складати поетапний план взаємодії між людьми з прихованою метою, застосовуючи різноманітні хитрощі й пастки для досягнення успіху, з давніх-давен стало відмінною рисою мислення та поведінки китайських державних діячів, дипломатів і військових. Століттями передавалося воно від покоління до покоління й ретельно приховувалося від представників інших народів. В узагальненому вигляді таке «мистецтво» стало метафоричними схемами методів маніпуляційного впливу і набуло певного методологічного підходу до їх використання у найрізноманітніших ситуаціях. Такі знання були сконцентровані в «Трактаті про 36 стратагем», де термін «стратагема» означав стратегічний план, у якому для супротивника поміщали якусь маніпулятивну пастку або хитрощі.

В.Мясников теж акцентує увагу на багатій історичній традиції використання психологічних маніпуляцій у східній культурі. Вони були описані більше як дві з половиною тисячі років тому в «Трактаті про військове мистецтво». Автором трактату, рахується, був видатний китайський полководець і державний діяч Сунь-цзи. У даний час спеціалісти вважають, що під літературно-філософським псевдонімом Сунь-цзи виступав видатний полководець-«стратагемник» Сунь Бінь, який жив у IV столітті до н.е. у давньокитайському царстві Ци. На двадцяти листах трактату Сунь-цзи викладає основні принципи й поради про те, як повинен думати і діяти полководець, аби обстоювати інтереси своєї держави, - відображалася суть маніпулятивного підходу й стратагемного мислення.

Прагнення маніпулювати було притаманним людині завжди, проте в найдосконалішому вигляді маніпуляція виступає сьогодні, - коли утверджується демократія, оскільки саме зараз людина почала аналізувати своє негативне відношення до зовнішнього втручання у її поведінку. Сьогодні майже кожен переконаний у тому, що управляти суспільством так, як це було 200 років тому, абсолютно неможливо, - воно гостро відчуває неприйняття зовнішнього керування. Можна вважати, що епоха керування «батогом» завершилася перемогою над нацизмом, бо саме тоді за ініціативи голови комісії ООН з прав людини Е.Рузвельт з’являються на міжнародному рівні документи про захист непорушного й найвагомішого – прав людини. Це стало першим завоюванням демократії і протиставленням маніпуляції.

Поряд з терміном маніпуляція  неодмінно слідує термін «свідомість». «Свідомість» як поняття виникло давно, проте змінилася етимологія його трактування. Наприклад, під свідомістю в ХVІІ – ХІХ століттях розуміли сферу осмисленого, пізнаваного буття, яка передбачала ratio – сферу інтелекту, що забезпечувала нормальну самокритичність людини, змогу відрізнити те, що вона має від того, чого їй хотілося, - це допомагало людині відчувати реальність. У сфері «ratio» не можна маніпулювати, - тут можна лише міркувати, дискутувати, сперечатися. Сьогодні термін свідомість нашаровують іншими міркуваннями і намагаються протиставити свідоме підсвідомому або несвідомому. Саме сфері підсвідомого й притаманна маніпуляція. Виявляється дивна ілюзія: чим більше ззовні закликають до свідомості, тим більше хочуть вплинути на підсвідомість.

Який же вид впливу на поведінку  називають маніпуляцією? Спроби керувати людиною, групою людей або іншими людськими спільностями досить часто наштовхуються на супротив останніх. У цьому випадку перед ініціатором впливу відкриваються два шляхи: 1) намагатися змусити виконати дію, яку він нав’язує, тобто зламати опір (відкрите керування); або 2) замаскувати прихований вплив так, щоб він не викликав заперечення (приховане керування).

Є.Доценко вказує на два рівні психологічного впливу: явний і прихований. Явний рівень виконує функцію «легенди» або «міфу», які маскують справжні наміри маніпулятора. Прихованим є той, на якому як факт впливу, так і його мета ретельно приховуються від адресата. [64; 216] Оскільки приховане керування здійснюється поза його волею, воно може допускати можливу незгоду із тим, що пропонується, інакше маніпулятору немає підстав приховувати свої наміри. Такий вплив, що спонукає робити вчинки, якими ми згодом, ймовірно, будемо незадоволені, можна назвати маніпуляцією. Оскільки вона передбачає приховане керування поведінкою людини, то саме це слово вже набуває негативного забарвлення. Чи етично потай керувати думками або поведінкою іншої людини проти її волі? Тут погляди можуть розходитися: з одного боку, це абсолютно несприйнятливий для сучасної розумної та вільної людини процес, і тому ніхто не має права нею керувати;  з іншого – це залежить від мети маніпулятора, - якщо його мета – отримати власну користь за рахунок жертви, то, безумовно, аморально.

Свої міркування щодо можливостей  прихованого керування викладає В.Шейнов у книзі «Приховане керування  людиною». «Приховане керування людиною проти її волі, яке приносить ініціатору однобічні переваги», автор називає маніпуляцією. [204; 4] Є багато визначень поняття «маніпуляції», оскільки кожен автор, який займався вивченням даного феномену, намагався дати своє формулювання, проте усі вони єдині у своїй основі – маніпуляція це неусвідомлюваний вплив, який має на меті змінити поведінку людини.

Етимологію поняття маніпуляції зводять до латинського manipulus – пращура терміну «маніпуляція», який мав два значення: а) пригоршня, жменя (manus – рука + ple – наповнювати); б) маленька група, кучка, жменька (manus + pl – слабка форма кореня). У другому значенні це слово, скажімо, означало невеликий загін воїнів (близько 120 чоловік) у римському війську. В енциклопедичному словнику 80-х років це слово пояснюється як «рухи руки або обох рук при виконанні складної роботи; складний прийом у ручній роботі». [185; 341] Тлумачний словник майже аналогічно трактує термін «маніпуляції»: як «виконувану руками складну дію, що звичайно вимагає вправності, вміння» [173; 389], але далі додає, що в розмовному виразі він означає «те саме, що махінація; шахрайство». [173; 389] У техніці пристосування для керування механізмами, які є ніби продовженнями рук (важелі) називають маніпуляторами. Звідси й трактують сучасне значення слова – вправне поводження з людьми як з об'єктами, речами. Таким чином, термін «маніпуляція» - це метафора, де спритність рук у поводженні з речами перенесено на спритне керування поведінкою людей (уже не руками, а спеціальними «маніпуляторами»).

Метафора маніпуляції  складалася поступово, - психологи вважають, що важливим етапом у її розвитку було позначення цим словом фокусників, які працювали без складних пристосувань («фокусник – маніпулятор»).  Мистецтво цих артистів (у словнику «маніпулятор» - «цирковий артист-фокусник, що вправно маніпулює різними предметами» [176; 184]), засноване на властивостях людського сприйняття і уваги, на знаннях психології людини. Своїх ефектів фокусник-маніпулятор домагається використовуючи психологічні стереотипи глядачів, відволікаючи, переміщаючи і концентруючи їх увагу, впливаючи на уяву та створюючи ілюзію нового сприйняття. Якщо артист володіє майстерністю, то помітити маніпуляцію дуже складно.

І саме тоді, коли усі  ці принципи увійшли в технологію керування поведінкою людей, виникла  метафора маніпуляції у її сучасному  розумінні – як програмування  думок і прагнень мас, їх настроїв і навіть психічного стану з метою забезпечити необхідну для того, хто володіє засобами маніпуляції, поведінку. Однією із перших книг, присвячених маніпуляції свідомістю, була книга західно-германського соціолога Герберта Франке «Маніпульована людина» (1964 рік), де автор визначає маніпуляцію як психічний вплив, який проводиться таємно, а тому і на шкоду тим людям, на яких він спрямований. У сучасній літературі під маніпуляцією (або маніпулюванням) розуміється мистецтво керувати поведінкою людей за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психіку, свідомість та інстинкти людини. Узагальнюючи дослідження авторитетних теоретиків, доходимо висновку, що маніпуляцію можна розглядати, як: форму духовного впливу прихованого панування, яка здійснюється насильницьким шляхом (Б.Бессонов); панування над духовним станом, керування зміною внутрішнього світу (Д.Волкогонов); приховане застосування влади (сили) урозріз з передбачуваною волею іншого (Р.Гудін); оманливий непрямий вплив в інтересах маніпулятора (О.Йокояма); прихований вплив на здійснення вибору (Л.Прото); таке структурування світу, яке дозволяє вигравати (У.Рікер); спонукання поведінки через обман або гру на слабкостях іншого (Дж.Рудінов); відношення до іншого як до засобу, об’єкту, знаряддя (В.Сагатовський); прихований примус, програмування думок, намірів, почуттів, відносин, настанов, поведінки (Г.Шиллер); керування і контроль, експлуатація іншого, використання в якості об’єктів, речей (Е.Шостром); майстерне керування або використання (П.Робінсон).    

Об’єднавши їх за критеріями, отримуємо п’ять груп, які пояснюють, що у повному розумінні означає  маніпуляція:

1)  це вид духовного, психологічного впливу  на людину, групу або суспільство. Мішенню дій маніпулятора є дух, психологічні структури людської особистості;