Психолого-педагогiчна корекцiя уваги молодших школярiв з затримкою психiчного розвитку

Увага дітей з затримкою психічного розвитку характеризується нестійкістю, підвищеним відволіканням, недостатньою сконцентрованістю на об’єкті. Шум автомашини за вікном, птах, що пролітає, - будь-які сторонні стимули залучають до себе увагу дітей, і вони перестають виконувати завдання або слухати вчителя. Стороні подразники викликають значне уповільнення виконуємої ними діяльності та збільшують число помилок. Особливо сильно ці негативні наслідки проявляються в тому випадку, якщо відволікаючим фактором є мовлення.

Корекція буде тим успішніша, чим швидше сформується стійка навчальна мотивація. Це вимагає певного часу, оскільки в дітей цієї категорії переважають ігрові мотиви [7].

Разом з тим, є можливість використовувати ігрову мотивацію для розвитку стійкості цілеспрямованої діяльності.

Дітям, які в класі могли зосередитися на виконанні завдання всього на кілька хвилин, пропонувалося «пограти у школу». Один з них виконував роль вчителя, інший - учня. Гру діти наповнювали змістом навчального процесу: вирішували приклади, писали букви. «Вчитель» давав «учню» завдання, посильні для себе. У гру входила і оцінка «вчителем» робіт свого «учня». Нерідко «вчитель» брав зошити і виконував ті ж завдання, що і «учень». Показово, що така гра могла тривати більш двох годин на позитивнім емоційнім тлі і сприяла не тільки закріпленню навчальних навичок, але і формуванню навчальної мотивації.

У молодших школярів, що пройшли дошкільну підготовку в спеціальному дитячому садку, грубих недоліків уваги не спостерігається, однак прояв синдрому гіперактивності і дефіциту уваги виявляються і у них, особливо в умовах стомлення і підвищеної напруги [45].

Експертні оцінки та власні спостереження свідчать про те, що увага у молодших школярів має свою динаміку упродовж уроку: після перерви вона має невисокий рівень, а потім поступово підвищується. Найбільш стійкішою є увага приблизно з 4 до 20 хвилини на перших уроках та з 8 до 23 хвилини на останніх. Діти можуть бути зосередженими десь біля 15 хвилин. Найбільш ефективно молодші школярі можуть розподіляти свою увагу лише між 2-3 об’єктами. Їм легше зосереджуватись на конкретному навчальному матеріалі, підкріпленому різними засобами унаочнення.

Стан уваги не завжди може служити характеристикою та показником утоми організму дитини. Упродовж тижня простежуються підйом уваги. Найвищі показники припадають на середину тижня. Тобто можна припустити, що тут наявний ефект входження у стан роботи. А зниження уваги та її найнижчі показники припадають після вихідних днів, оскільки у ці дні учні відпочивають від розумової праці.

Отже, молодші школярі з затримкою психічного розвитку, які прийшли до школи, мають ряд специфічних особливостей. Увагу дослідників було зосереджено насамперед на вивченні пізнавальної діяльності дітей цієї групи. Було встановлено, що властиві цим дітям зниження працездатності та нестабільної уваги мають різноманітні форми індивідуальних проявів. У одних дітей максимальне напруження уваги та найбільш висока працездатність виникає на початку виконування завдання та знижується по мірі продовження роботи; в інших зосередження уваги настає лише після деякого періоду діяльності; в третіх відмічаються періодичні коливання уваги та нерівномірна працездатність на протязі всього часу виконання завдання.

1.4. Шляхи розвитку уваги молодших школярів з затримкою психічного розвитку

Проблемою надання допомоги дітям з затримкою психічного розвитку педагоги займаються багато десятиліть. Класи вирівнювання, що компенсують навчання, корекцію, педагогічну підтримку, адаптацію, здоров'я, - усі ці організаційні форми свідчать про пошуки умов, адекватних психічним і фізичним можливостям учнів. Класи вирівнювання створювалися з першого року навчання, усі інші форми - в основному на другому щаблі навчання, починаючи з 5 класу [11].

Система корекційно-розвиваючого навчання - форма диференціації утвору, що дозволяє вирішувати завдання сучасної активної допомоги дітям з затримкою психічного розвитку в навчанні і в адаптації до школи. Ця форма диференціації можлива при звичайній традиційній організації навчально-виховного процесу, але більш ефективна при створенні спеціальних класів корекційно-розвиваючого навчання. Вони дозволяють забезпечити оптимальні педагогічні умови для дітей із труднощами в навчанні і проблемами в соматичному і нервово-психічному здоров'ї. Саме у цих класах можлива послідовна взаємодія діагностико-консультативних, корекційно-розвиваючих, навчально-профілактичних та соціально-трудових напрямків діяльності [49].

Психологічна корекція - це психологічний вплив на структуру психічної діяльності з метою виправлення або ослаблення дефектів у розвитку [54].

При реалізації психолого-педагогічної корекції враховуються такі принципи організації корекційно-розвиваючої роботи з молодшими школярами з затримкою психічного розвитку [37]:

-         єдності діагностики та корекції. Спостереження за динамікою розвитку дитини з затримкою психічного розвитку в умовах цілеспрямованої корекційної роботи, має важливе значення для визначення шляхів, методів і конкретного змісту на різних етапах навчання і виховання;

-         етіопатогенетичного підходу, за допомогою якого визначається етіологія, механізми та структура дефекту при тому або іншому варіанті затримки психічного розвитку, що є основою для вибору оптимальної корекційно-розвиваючої програми;

-         комплексного підходу. Діагностична частина програми включає медичне, психологічне, педагогічне, логопедичне дослідження дитини з затримкою психічного розвитку, що дозволяє прогнозувати її подальший розвиток в умовах адекватної педагогічної корекції;

-         динамічного вивчення. Характер спільної діяльності дитини з дорослим при засвоєнні нових засобів та дій, дозволяє визначити зону найближчого розвитку, а значить і навчання;

-         якісного аналізу результатів обстеження. Застосування критеріально-орієнтовних методик дозволяє визначити рівень інтелектуально-емоційного розвитку дитини з затримкою психічного розвитку і відмежувати даний варіант недорозвинення від подібних станів;

-         обліку закономірностей онтогенетичного розвитку при організації корекційно-педагогічної роботи. Важливо виявити якісну своєрідність психічного розвитку дитини з затримкою психічного розвитку, визначити її рівень, щоб розкрити повноцінну базу для корекції і подальшого розвитку; 

-         єдності корекції і розвитку. Це значить, що рішення про необхідність корекційної роботи ухвалюється тільки на основі психолого-педагогічного аналізу внутрішніх і зовнішніх умов розвитку дитини.

У якості основних умов розвитку можна назвати наступні:

а) максимальна реалізація вікових можливостей дитини,

б) розвиток індивідуальних особливостей дитини,

в) створення сприятливого, емоційного позитивного фону, яке визначається, насамперед , продуктивним спілкуванням;

-         єдності вікового і індивідуального в розвитку дитини. Це означає індивідуальний підхід до дитини в контексті її вікового розвитку;

-         діяльнісний принцип здійснення корекції. Цей принцип визначає вибір шляхів і засобів досягнення поставленої мети.

Увага молодших школярів з затримка психічного розвитку піддається психолого-педагогічній корекції при правильно організованому розвиваючому середовищі в межах психофізичних можливостей дітей [26].

Труднощі побудови психолого-педагогічних програм корекції обумовлені різноманіттям проявів затримки психічного розвитку, комбінацією незрілості емоційно-вольової сфери і не сформованості пізнавальної діяльності. Корекційно-педагогічна робота має бути спрямована на формування базових складових психічного розвитку. У роботі з дітьми з затримкою психічного розвитку слід виділити два блоки: освітній і корекційно-розвиваючий. Цілеспрямована підготовка до шкільного навчання, організація корекційного впливу по основним лініям психічного розвитку - у цьому помічено пріоритет педагогічної роботи з дітьми з затримкою психічного розвитку [35].

Корекційна робота з дітьми молодшого шкільного віку повинна активізувати психічні процеси, поліпшувати процеси сприйняття, розбудовувати словесно-логічні операції, формувати довільну психічну активність. План корекційно-розвиваючих заходів повинен бути спрямований на формування інтелектуально-емоційних операцій.

Формування загальної здатності до навчання дітей з затримкою психічного розвитку молодшого шкільного віку в умовах школи відбувається в процесі всіх видів діяльності. Принциповий шлях допомоги дітям при формуванні загальної здатності до навчання - це допомога в оволодінні власною інтелектуальною діяльністю, основними її структурними компонентами: мотиваційно-орієнтовним, операційним, регуляційним.

Здійснюючи психолого-педагогічну корекцію уваги, слід ураховувати своєрідність психомоторного розвитку, нерівномірний розвиток різних психічних функцій [48].

Корекційно-розвиваючі заходи активно стимулюють інтелектуальний розвиток дітей з затримкою психічного розвитку, попереджають емоційну нестійкість і порушення поведінки.

Для реалізації психолого-педагогічної корекції уваги треба передбачити оптимальний відбір технологій, що сприяють інтелектуально-емоційному розвитку; організацію взаємодії педагога та дитини на основі діалогового підходу; активізацію інтелектуального, емоційного розвитку; порівняльний аналіз ефективності роботи фахівців школи.

Період дошкільного та шкільного віку є найбільш сприятливим для здійснення корекції заходів з метою подолання затримки психічного розвитку дітей і попередження проявів дезадаптації та труднощів навчання на наступному віковому етапі [43].

Психолого-педагогічна корекція уваги здійснюється з урахуванням психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку.

При роботі з цими дітьми враховують високу стомлюваність і низьку працездатність, недостатню сформованість логічного запам'ятовування, просторового сприйняття, логічного мислення та активної функції уваги, незрілість емоційно-вольової сфери.

Психолого-педагогічна програма містить у собі корекцію пізнавального та емоційного розвитку дітей, розвиток довільності в будь-якому виді діяльності [54].

Важливою вимогою до корекційної роботи в школі є запобігання виникнення втоми, для цього використовуються такі педагогічні засоби та методичні прийоми, як подання навчального матеріалу невеликими дозами, чергування розумової та практичного видів діяльності, використання цікавого дидактичного матеріалу, яскравої наочності, проведення фізкультпауз, активізація та формування пізнавальних інтересів дітей, їхньої розумової діяльності, зокрема, введення в урок ігрових моментів тощо.

Неабияку роль у корекційній роботі відіграє заохочення дитини навіть за найменші успіхи, педагогічний такт, уважність та доброзичливість з боку вчителів та вихователів, готовність прийти на допомогу, наполегливе формування  учнів впевненості у власних можливостях.

Особливу увагу слід приділити озброєнню молодших школярів уміннями користуватися узагальненими способами виконання навчальної діяльності, що дає їм змогу здійснити її більш самостійно та ефективно, одержуючи задоволення від успіхів у своїх шкільних справах [42].

Для підтримки стійкої довільної уваги молодших школярів необхідні наступні умови:

-         чітке розуміння конкретної задачі виконуваної діяльності;

-         звичні умови роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

-         виникнення непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий інтерес до результату діяльності);

-         створення сприятливих умов для учбової діяльності, тобто усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи та ін.). Проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її);

-         тренування довільної уваги (шляхом повторень і вправ) з метою виховання спостережливості у дітей [36].

Молодшим школярам з затримкою психічного розвитку необхідні численні тренувальні вправи. Підтримувати інтерес до занять, а також попереджувати стомлюваність учнів шляхом чергування різних видів діяльності [19].

Цілі корекційно-розвивальної роботи можна сформулювати як систему задач трьох рівнів [42]:

-         корекційного - виправлення відхилень і порушень розвитку, вирішення труднощів розвитку уваги;

-         профілактичного - попередження відхилень і труднощів у розвитку уваги як властивості особистості молодшого школяра;

-         розвивального - оптимізація, стимулювання і збагачення змісту розвитку властивостей уваги в процесі цілеспрямованої систематичної діяльності.

Складаючи психолого-педагогічну програму, треба опиратися на підходи [11]:

-         системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач;

-         єдності діагностики і корекції, діяльнісний принцип корекції;

-         урахування вікових, індивідуальних особливостей дитини;

-         комплексності методів психологічного впливу;

-         зростання складності пізнавальних завдань;

-         врахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу;

-         врахування емоційного забарвлення матеріалу.

Реалізація психолого-педагогічної програми корекції уваги вимагає постійного контролю динаміки змін особистості, поведінки і діяльності, емоційних станів, почуттів і переживань молодших школярів з затримкою психічного розвитку. Такий контроль дозволяв внести необхідні корективи в задачі програми, методи і засоби психологічного впливу на дитину. Інакше кажучи, кожен крок у корекції має бути оцінений з точки зору його впливу з урахуванням кінцевих цілей програми.