Шпаргалка по Общей сексологии

До зовнішніх статевих органів відносять мошонку, яка вміщує яєчка та їхні придатки; і статевий член, або пеніс, який слугує для копуляції й виведення назовні сперматозоїдів. Мошонка це вип'ячуванням шкіри тіла, у яку опускаються яєчка напередодні або відразу після народження дитини.

Статевий член (пеніс) має корінь, тіло і голівку. Тіло утворене двома печеристими і губчастими тілами. Печеристі тіла складаються з численних порожнин, у які відкриваються глибокі артерії. Шкіра статевого члена утворює складку (крайню плоть), що прикриває голівку.

 

 

 

 

 

 

9. Анатомія жіночих статевих органів

Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні  статеві органи.

До зовнішніх статевих органів належать: лобок, великі статеві  губи, малі статеві губи, клітор, переддвір’я  піхви, великі залози переддвір’я –  бартолінових залози. Межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами є дівоча пліва.

Лобок – багате підшкірним жиром піднесення, що розташоване  спереду і вище лонного зчленування. Верхньою межею лобка є шкірна борозенка – надлобковая складка, праворуч і ліворуч – пахові складки, ззаду лобок зливається з великими статевими губами. Лобок покритий волоссям, ріст волосся по формі  трикутника, основою догори (це оволосіння за жіночим типом).

Великі статеві  губи – дві поздовжні складки шкіри, що обмежують з боків статеву щілину.

Під шкірою залягає багата жиром клітковина. Спереду великі губи переходять до кінця лобка, ззаду  вони сходяться і утворюють задню  спайку. Шкіра на зовнішній поверхні губ покрита волоссям, містить  потові і сальні залози. Простір  між великими статевими губами називається  статевою щілиною. У нормі великі статеві губи прикривають малі.

У товщі статевих губ закладені  великі залози переддвір’я – бартолінові  залози. Простір між задньою спайкою (спереду), заднепроходним отвором (ззаду) і паховими складками з боків  називається акушерською промежиною. Це м’язово-фасціальна пластинка, покрита  зовні шкірою.

Шов промежини – лінія, що йде від задньої спайки до заднього проходу.

Малі статеві  губи – друга пара поздовжніх шкірних складок. Спереду вони роздвоюються і утворюють дві пари ніжок. Передня пара з’єднується над клітором, ззаду – під ним.

Клітор – невелике конусоподібне утворення, що складається з двох злитих печеристих тіл. Клітор рясно забезпечений судинами і нервами. Клітор видається у вигляді невеликого горбка в передньому кутку статевої щілини. Клітор є одним з головних органів статевого почуття.

Переддвір’я піхви – простір, обмежений спереду клітором, ззаду – задньою спайкою статевих губ, з боків – внутрішньою поверхнею малих статевих губ. Зверху, з боку піхви, межею переддвір’я є дівоча пліва.

Сечівник (уретра) – його зовнішній отвір розташований на 2-3 см ззаду від клітора. Довжина його у жінок становить 3-4 см.

Хід каналу майже прямий, з незначним вигином догори. Уретра на своєму протязі з’єднана з передньою  стінкою піхви. Збоку від зовнішнього  отвору уретри розташовуються парауретральні ходи (скінєєві залози).

Дівоча пліва – сполучно-тканинна перетинка, яка закриває вхід у піхву у дівчат. Після перших статевих зносин відбувається розрив дівочої пліви, що супроводжується кровотечею із зруйнованих судин.

До внутрішніх статевих органів  належать: піхва, матка, маткові труби  і яєчники.

Піхва – це порожниста трубка довжиною 9-10 см, має 4 стінки – 2 бічних, передню, задню. Стінки піхви разом з шийкою утворюють 4 зводи, що мають назви відповідно стінок. Задній звід – найглибший, з нього беруть вміст на ступінь чистоти піхви, яких всього 4.

Перша ступінь – чиста культура товстої нерухомої грампозитивної палички (Додерлейна) і поодинокі клітини епітелію.

Друга ступінь – поряд з піхвовою паличкою Додерлейна є сапрофіти, ніжна, 
злегка вигнута грамнегативна паличка і поодинокі лейкоцити.

Третя ступінь – велика кількість лейкоцитів, майже відсутня піхвова паличка, присутні різні коки.

Четверта ступінь – вагінальна паличка повністю витіснена гноєродной флорою, велика кількість лейкоцитів – гнійний секрет, з’являються трихомонади.

Піхва покрита складчастою  слизовою, під якою знаходиться м’язовий шар. У піхву при статевих зносинах виливається сперма.

Матка має грушовидну форму довжиною 8 см, в ній 4 відділи: 2/3 складає тіло, l/З частина – шийка, між шийкою і тілом знаходиться перешийок. Тілом матки називають верхню, найбільш масивну частину. Куполоподібно височіє частина тіла, що розташовується вище ліній прикриття прикріплення маткових труб, називається дном матки.

Шийка матки має циліндричну  форму. У шийці проходить цервікальний канал, який має зовнішній і внутрішній отвір (зів). Зовнішній зів має  круглу або овальну форму у  жінок, які не народжували і щілинну  форму у жінок, які народжували. Порожнина матки має форму  трикутника, основою догори, бічні  кути переходять в маткові труби, а вершина – в цервікальний канал. Секрет залоз матки являє  чисту, прозору слиз, який заповнює цервікальний канал як пробка.

У слизовій оболонці тіла матки  існують два шари: функціональний і базальний. Матка є плодовмістилищемм, до функціонального шару слизової матки  прикріплюється запліднена клітина.

Маткові труби мають довжину 10-12 см, просвіт 0,5-1 мілімікрон, на кінці труби – воронка, що закінчується фімбріями (бахромки).

Труба має три відділи.

Інтерстиціальна частина  – в товщі стінки матки, перешиїчна (істмічна) – середня і ампулярна  — кінцевий відділ (воронка). Слизова  оболонка маткових труб покрита одношаровим  циліндричним миготливим епітелієм, війки  якого мерехтять в одну сторону  матки. В ампулярній частині труби  відбувається запліднення.

Яєчники мають мигдалеподібну форму, їх довжина – 3,5-4 см, ширина – 2-2,5 см, товщина – 1-1,5 см, вага – 8 р.

Яєчник вставлений одним  краєм в задній листок широкої  маткової зв’язки, вся інша поверхня яєчника очеревиною не покрита. Розрізняють  зародковий епітелій, білкову оболонку, корковий шар, мозковий шар.

Яєчник виробляє яйцеклітину (жіночу статеву клітину) і гормони.

 

10. Функції окремих органів жіночої статевої системи

Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні  статеві органи.

До зовнішніх статевих органів належать: лобок, великі статеві  губи, малі статеві губи, клітор, переддвір’я  піхви, великі залози переддвір’я –  бартолінових залози. Межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами є дівоча пліва.

Лобок – багате підшкірним жиром піднесення, що розташоване  спереду і вище лонного зчленування. Верхньою межею лобка є шкірна борозенка – надлобковая складка, праворуч і ліворуч – пахові складки, ззаду лобок зливається з великими статевими губами. Лобок покритий волоссям, ріст волосся по формі  трикутника, основою догори (це оволосіння за жіночим типом).

Великі статеві  губи – дві поздовжні складки шкіри, що обмежують з боків статеву щілину.

Під шкірою залягає багата жиром клітковина. Спереду великі губи переходять до кінця лобка, ззаду  вони сходяться і утворюють задню  спайку. Шкіра на зовнішній поверхні губ покрита волоссям, містить  потові і сальні залози. Простір  між великими статевими губами називається  статевою щілиною. У нормі великі статеві губи прикривають малі.

У товщі статевих губ закладені  великі залози переддвір’я – бартолінові  залози. Простір між задньою спайкою (спереду), заднепроходним отвором (ззаду) і паховими складками з боків  називається акушерською промежиною. Це м’язово-фасціальна пластинка, покрита  зовні шкірою.

Шов промежини – лінія, що йде від задньої спайки до заднього проходу.

Малі статеві  губи – друга пара поздовжніх шкірних складок. Спереду вони роздвоюються і утворюють дві пари ніжок. Передня пара з’єднується над клітором, ззаду – під ним.

Клітор – невелике конусоподібне утворення, що складається з двох злитих печеристих тіл. Клітор рясно забезпечений судинами і нервами. Клітор видається у вигляді невеликого горбка в передньому кутку статевої щілини. Клітор є одним з головних органів статевого почуття.

Переддвір’я піхви – простір, обмежений спереду клітором, ззаду – задньою спайкою статевих губ, з боків – внутрішньою поверхнею малих статевих губ. Зверху, з боку піхви, межею переддвір’я є дівоча пліва.

Сечівник (уретра) – його зовнішній отвір розташований на 2-3 см ззаду від клітора. Довжина його у жінок становить 3-4 см.

Хід каналу майже прямий, з незначним вигином догори. Уретра на своєму протязі з’єднана з передньою  стінкою піхви. Збоку від зовнішнього  отвору уретри розташовуються парауретральні ходи (скінєєві залози).

Дівоча пліва – сполучно-тканинна перетинка, яка закриває вхід у піхву у дівчат. Після перших статевих зносин відбувається розрив дівочої пліви, що супроводжується кровотечею із зруйнованих судин.

До внутрішніх статевих органів  належать: піхва, матка, маткові труби  і яєчники.

Піхва – це порожниста трубка довжиною 9-10 см, має 4 стінки – 2 бічних, передню, задню. Стінки піхви разом з шийкою утворюють 4 зводи, що мають назви відповідно стінок. Задній звід – найглибший, з нього беруть вміст на ступінь чистоти піхви, яких всього 4.

Перша ступінь – чиста культура товстої нерухомої грампозитивної палички (Додерлейна) і поодинокі клітини епітелію.

Друга ступінь – поряд з піхвовою паличкою Додерлейна є сапрофіти, ніжна, 
злегка вигнута грамнегативна паличка і поодинокі лейкоцити.

Третя ступінь – велика кількість лейкоцитів, майже відсутня піхвова паличка, присутні різні коки.

Четверта ступінь – вагінальна паличка повністю витіснена гноєродной флорою, велика кількість лейкоцитів – гнійний секрет, з’являються трихомонади.

Піхва покрита складчастою  слизовою, під якою знаходиться м’язовий шар. У піхву при статевих зносинах виливається сперма.

Матка має грушовидну форму довжиною 8 см, в ній 4 відділи: 2/3 складає тіло, l/З частина – шийка, між шийкою і тілом знаходиться перешийок. Тілом матки називають верхню, найбільш масивну частину. Куполоподібно височіє частина тіла, що розташовується вище ліній прикриття прикріплення маткових труб, називається дном матки.

Шийка матки має циліндричну  форму. У шийці проходить цервікальний канал, який має зовнішній і внутрішній отвір (зів). Зовнішній зів має  круглу або овальну форму у  жінок, які не народжували і щілинну  форму у жінок, які народжували. Порожнина матки має форму  трикутника, основою догори, бічні  кути переходять в маткові труби, а вершина – в цервікальний канал. Секрет залоз матки являє  чисту, прозору слиз, який заповнює цервікальний канал як пробка.

У слизовій оболонці тіла матки  існують два шари: функціональний і базальний. Матка є плодовмістилищемм, до функціонального шару слизової матки  прикріплюється запліднена клітина.

Маткові труби мають довжину 10-12 см, просвіт 0,5-1 мілімікрон, на кінці труби – воронка, що закінчується фімбріями (бахромки).

Труба має три відділи.

Інтерстиціальна частина  – в товщі стінки матки, перешиїчна (істмічна) – середня і ампулярна  — кінцевий відділ (воронка). Слизова  оболонка маткових труб покрита одношаровим  циліндричним миготливим епітелієм, війки  якого мерехтять в одну сторону  матки. В ампулярній частині труби  відбувається запліднення.

Яєчники мають мигдалеподібну форму, їх довжина – 3,5-4 см, ширина – 2-2,5 см, товщина – 1-1,5 см, вага – 8 р. Яєчник вставлений одним краєм в задній листок широкої маткової зв’язки, вся інша поверхня яєчника очеревиною не покрита. Розрізняють зародковий епітелій, білкову оболонку, корковий шар, мозковий шар.

Яєчник виробляє яйцеклітину (жіночу статеву клітину) і гормони.

 

 

11. Забезпечення статевої функції нервово-ендокринним апаратом

Ендокринна система — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.

Ендокринна система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму і координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою та імунною системами регулює:

• зростання та розвиток організму;
• його статеве диференціювання та репродуктивну функцію;
• бере участь у процесах утворення, використання та збереження енергії.