Социальная работа с женщинами

зміст

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНИМИ ЖІНКАМИ

1.1. Зміст і  структура поняття"безробіття"…………………………..….….6

1.2. Причини безробіття жінок в Україні……………………..……………13

1.3. Соціально-психологічні особливості безробітних жінок в Україні…17

1.4. Система і напрями соціальної роботи з безробітними жінками……20

ВИСНОВКИ  ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ……………………………………36

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНИМИ ЖІНКАМИ

2.1. Технології соціальної роботи з безробітними жінками………….….38

2.2. Аналіз роботи Черкаського обласного центру зайнятості щодо подолання проблем безробіття жінок …………………………………………51

2.4.Охорона праці соціального працівника центру зайнятості…………62

ВИСНОВКИ  ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ…………………………………….66

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………68

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...…71

ДОДАТКИ…………………………………………………………….….…..77

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. У наш час актуальність проблеми працевлаштування жінок безперечно зростає Це відбувається через загострення проблеми працевлаштування взагалі і набуває першочергового значення в умовах переходу України до ринкової економіки і економічної кризи. Кількість безробітних зростає з кожним роком, змінюється структура виробництва, форми власності, вимоги до професійно – кваліфікаційного рівня працівників. Разом із тим в умовах кризи постійно знижується рівень життя населення, через це зростає попит на робочі місця, і одночасно зменшується кількість новостворених робочих місць. Попри це велика кількість існуючих робочих місць припиняє існувати, і люди опиняються на вулиці. Багато політиків і економістів як українських, так і іноземних зосереджують свою увагу саме на проблемах працевлаштування жінок, як великої частини суспільства, права якої менш захищені.

Проблеми та тенденції  рівня безробіття та шляхів його мінімізації  розглядали такі українські вчені, як В.Федоренко, П. Нікіфоров, А. Вольська, І. Петрова, А. Казановський, О. Котляр, В. Костиков, О. Рузавіна, І. Маслова та інші. Дослідження різних аспектів професійного навчання безробітних ґрунтується на положеннях, викладених у працях вітчизняних та зарубіжних учених із проблем філософії освіти (В. П. Андрущенко, Б. С. Гершунський, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. С. Лутай), неперервної професійної освіти (С. Я. Батишев, А. П. Біляєва, В. П. Беспалько, С. У. Гончаренко, Р. С. Гуревич, А. О. Лігоцький, В. Т. Лозовецька, Н. Г. Ничкало, В. О. Радкевич, М. М. Скаткін, С. О. Сисоєва та ін.), неперервної освіти дорослих (С. Г. Вершловський, С. І. Змєйов, М. Ш. Ноулз, Н. Г. Протасова, Л. Є. Сігаєва та ін.), профорієнтації населення та психологічної підтримки безробітних (Л. Є. Ляміна, Н. А. Побірченко, В. В. Синявський, Б. О. Федоришин та ін.). Основними напрямами сучасної політики зайнятості є сприяння у працевлаштуванні жінок і надання допомоги у профпідготовці та перепідготовці, а також стимулювання створення гнучкого ринку праці.

Актуальність проблеми дослідження  визначається протиріччям, що склалося у сфері зайнятості жінок, яке  полягає в тому, що, з одного боку ринкова модель і конституційні права дозволяють вільно розвиватися жіночій ініціативі, самостійності і незалежності у виборі форм зайнятості, а з іншого боку в умовах переходу до ринку, жінки виявляються менш захищеними у сфері праці, що робить їх низко конкурентною робочою силою.

Мета дослідження полягає в узагальненні особливостей упровадження технологій соціальної роботи для працевлаштування безробітних жінок.

Завдання дослідження:

– конкретизувати зміст і структуру поняття»безробіття», причини безробіття жінок;

• – визначити систему соціальної роботи з безробітними жінками
• з’ясувати соціально-психологічні особливості безробітних жінок

– розкрити особливості впровадження технологій соціальної роботи з безробітними жінками та експериментально перевірити їх ефективність у діяльності ЧОЦЗ;

Об'єктом дослідження соціальна робота з безробітними жінками.

Предмет дослідження: особливості технологій соціальної роботи щодо працевлаштування безробітних жінок.

Поставлені завдання зумовили вибір методів дослідження: загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) і методи емпіричного дослідження (вивчення та узагальнення вітчизняного досвіду соціальної роботи з безробітними жінками; узагальнення теоретичних та емпіричних даних із проблеми дослідження).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя для подальших теоретико–методологічних та прикладних досліджень проблеми безробіття жінок, практичного використання соціальними працівниками при роботи з безробітними жінками та при викладанні курсу «Соціальна робота з жінками».

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, додатків (вміщених на ___ сторінках) та списку використаних джерел (72 найменування). Обсяг основного тексту роботи становить _сторінок.

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНі ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З БЕЗРОБІТНИМИ ЖІНКАМИ

 

1. Зміст і  структура поняття"безробіття"

 

В умовах сучасної України однією з найактуальніших виявилася проблема безробіття. Сьогодні вона загострюється все більше, торкаючись інтересів кожного працівника, кожного працездатного громадянина. Роздержавлення та приватизація державної власності, структурна перебудова економіки, економічні зміни останніх років супроводжуються масовим вивільненням та перерозподілом робочої сили. Починаючи з січня 1996 р. і по сьогодні цей процес набув надзвичайних масштабів, що викликало різке збільшення безробіття при одночасному скороченні вільних вакансій.

Безробіття – складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

– нестача сукупного ефективного  попиту;

– негнучкість системи  відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

– недостатня мобільність  робочої сили;

– структурні зрушення в  економіці;

– дискримінація на ринку праці щодо жінок;

– демографічні зміни в  чисельності та складі робочої сили;

– сезонні коливання в  рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих  країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане  безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане – наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституційне.

Фрикційне безробіття пов’язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає, що існують постійний зв’язок між звільненням з однієї організації і найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

В умовах ринкової економіки  цей вид безробіття завжди існує. Одні змінюють роботу добровільно, інші – у зв’язку зі звільненням або втратою сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, у США наприкінці 80–х років близько 49 % безробітних не працювали менше п’яти тижнів. Це свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку праці [29].

Виникнення структурного безробіття пов’язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих підприємств.

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов’язане з переходом до нової техніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне безробіття – це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов’язано з циклом ділової кон’юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму – під час піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями циклу ділової кон’юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Інституціональне безробіття – це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили[23].

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття. 

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних – бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки  супроводжується виникненням і  розширенням масштабів хронічного безробіття. Це пов’язано з тим, що інвестиції у створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

У визначенні МОП безробітними є особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

– не мають роботи (прибуткового заняття);

– шукають роботу або намагаються  організувати власну справу;

– готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді  або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють [41].

Згідно із Законом України  «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державний службі зайнятості, тобто це особи, що шукають роботу та здатні почати працювати [49].

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами в організації  виробництва і праці: реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією  підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від  проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, у тому числі роботи тимчасового характеру;

в) які відмовилися від  двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства  України [49].

Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним  бажанням в зв’язку з незадовільним  рівнем оплати праці, умовами праці, з-за психологічного клімату в колективі  або з інших причин всупереч бажанню  адміністрації. Його рівень залежить від  стадії економічного циклу (підвищується під час буму та знижується під  час спаду в економіці країни), престижності професії, рівня кваліфікації, належності до того чи іншого соціального  прошарку населення. Закономірність даного виду безробіття полягає у тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами  найму, тим менше у нього бажання  добровільно залишити робоче місце.

 Вимушене безробіття виникає  тоді, коли працівник не бажає  звільнятися, а адміністрація  скорочує персонал. Таким чином,  тільки частина безробітних можуть  претендувати на нові робочі  місця, а інші становляться  вимушено безробітними в результаті  перевищення пропозиції праці  над попитом на неї. Таке  становище на ринку праці характерне, як правило, для періодів спаду  в економіці, коли підприємці  вимушені скорочувати обсяги  виробництва та чисельність персоналу  з-за несприятливої ділової кон’юктури [57].