Социальная работа с женщинами

Під час  дослідження роботи Черкаського  обласного центру зайнятості встановлено існування труднощів в працевлаштуванні жінок через недостатню кількість вакансій для жінок, вимог роботодавців до даної вакансії, необхідність надавати їм певні пільги, як матерям малолітніх дітей, небажання роботодавця брати на себе обов'язки щодо організації робочого місця та режиму праці. На базі Черкаського обласного ценру зайнятості спільно з психологом нами було проведено соціально-психологічний тренінг з жінками які готові повертатися до роботи після закінчення відпустки по догляду за дитиною до 3 років "Стратегії ефективного пошуку роботи". Результатом проведеного тренінгу стало: бажання жінок змінити свій соціальний татус безробітних, кожна з учасниць тренінгу обрала для себе мотивацію та стратегію пошуку роботи, отримала навички з активного пошуку роботи, а двоє учасниць вирішили змінити кваліфікацію. Тому нами було надано допомогу, щодо влаштування цих жінок на курси перекваліфікації при Черкаському обласному центрі зайнятості.

. 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Кузьменко-Гребінська С. Українська жінка  через століття / С. Кузьменко-Гребінська // Слово і час. – 1997. – №2. – С. 59-62.
2. Савчук О. М. Об'єктивізація впливу тренінгу асертивності на психологічний стан жінок, які зазнали насильства / О. М. Савчук // Практична психологія та соціальна робота. – 2003.–№6.–С.74-76.
3. Актуальные проблемы социализации девушек–подростков : сб. науч. ст. / под общ. ред. Г. М. Лактионовой. – К.: А.Л.Д., 1995. –156 с.
4. Ананьев Б. Г. Психология и проблеми человекознания / Б. Г.Ананьев – М.-Воронеж: МПСИ, 1996. – 203 с.
5. Андрієнко В. Чи зможе українка досягти рівноправності?/ В. Андрієнко // Праця і зарплата. – 2003. – № 9 (349). – С. 3.
6. Ашвин С. Влияние советского гендерного порядка на современное поведение в сфере занятости / С. Ашвин // Социологические исследования. – 2000. – № 11. – С. 63-72.
7. Балакірєва О. М. Секс–бізнес в Україні: спроба соціального аналізу / О. М. Балакірєва, Т. В. Бондар, Ю. М. Галустян. – К.: Укр. Ін-т соц. дослідж., 2001. – 159 с.
8. Бедный М. С. Демографические процессы и прогнозы здоровья населения / М. С. Бедный – М., 2009. – 246 с.
9. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн – СПб: Прайм–Еврознак, 2001. –320 с.
10. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 1884-1939. / М. Богачевська-Хомяк – К., 1995. – 215 с.
11. Головленко В. Право жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів / В. Головленко // Право України. – 1999. – №7. – С.38-41.
12. ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. Рабочее место при выполнении работ. Общие эргономические требования.
13. Грабовська І. Україна – простір гендерних утопій чи реальних проблем? / І. Грабовська // Сучасність. – 2002. – № 6. – С. 71-79.
14. Гриньова В. М. Ринок праці: теоретико-методологичні засади та напрямки розвитку / В. М. Гриньова, В. В. Самойленко. – Х. : ВД ІНЖЕК, 2007. – 168 c.
15. Дімченко І. Жінки на ринку праці України/ І. Дімченко / Праця і заробітня платня. – 2011. – №6. – 67 с.
16. ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів
17. ДНАОП 0.01-1.01-95 Правила пожежної безпеки в Україні.
18. ДНАОП 0.03-8.03-97 Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища,  важкості та напруженості трудового процесу.
19. ДСН 3.3.6.042-99  Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
20. ДСТУ 3038-95 Гігієна. Терміни та визначення основних понять
21. Дядюн К. Приборкання гендера: українські особливості дотримання прав чоловіків і жінок / К. Дядюн // День. – 2004. – 14січня. – С. 7.
22. Євдокимов В. І. Ах, жінки… / В. І. Євдокимов // Жінка. – 1997. – березень. – С.15.
23. Іванова Н. Безробіття з жіночим обличчям / Н. Іванова // Урядовий кур’єр. – 2000. – 14 верес. – С. 9.
24. Іващенко О. Участь у політиці України / О. Іващенко // Слово і час. – 1997. – Вип. 2. – С. 69.
25. Ковалішина Н. П. Витоки, умови виникнення та етапи розвитку жіночого руху в Україні / Н. П. Ковалішина // Вісник української академії державного управління . – К., 2001. – Вип. 1. – С. 72-77.
26. Ковалішина Н. П. Жіночий рух України – важливий чинник розбудови громадянського суспільства / Н. П. Ковалішина // Вісник української академії державного управління . – К., 2001. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 260-268.
27. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. –141с.
28. Косовская И. Ролевые стереотипы и профессионализация женщин / И. Косовская // Персонал. – 1998. – № 2. – С. 79-81.
29. Костриця В. Безробіття у нас, в Європі, в світі/ В. Костриця / Голос України. – 1997. – 15 квітня. – С.17-19.
30. Кріт С. В. Жінка як об'єкт соціальної допомоги / С. В. Кріт // Бібліотека школяра. – 2010. – №5. – С. 10-12.
31. Купець О. В. Оптимізація роботи державної служби зайнятості з безробітними / О. В. Купець // Формування ринкової економіки : зб. наук. пр. – К. : КНЕУ , 2007. – 234с.
32. Лакіза - Самук Н. Жіноче питання в контексті демократизації / Н. Лакіза – Самук // Політика і час. – 1994. – №17. – С.36-39.
33. Лемешко О. Гарувати – не означає заробляти / О. Лемешко // Діло. – 1998. – № 31 (17–24 серпня). – С. 7.
34. Майерс Д. Социальная психология: пер. с англ. / Д. Майерс.– СПб. : Питер Ком, 1998. – С. 259-262.
35. Макар Ю. М. Технологія соціальної роботи із жертвами сімейного насилля [Електронний ресурс] / Ю. М. Макар – Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/psychology/00025817_0.html
36. Маршавін Ю. Н. Соціальне партнерство на ринку праці України : навч. посібник. / Ю. Н. Маршавін, С. В. Бакуменко та ін. – К., 1998. – 152 с.
37. Мельник Т. М. Гендерна політика в Україні / Т. М. Мельник – К., 1999. – 548 с.
38. Міжнародна благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Українська Всесвітня Рада (звіт про роботу за 2009-2010 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uvkr.com.ua/ua/visnyk/uvkr–2002/january2002/ukr–contury.html
39. Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки – жертви сімейного насилля/ К. Мінакова // Соціальна педагогіка. – 2005. – №2. – С.43-47.
40. Основы социальной работы : учебник / отв. ред. П. Д. Павленок. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2002. – С. 181-195.
41. Петрова І. Загострення проблеми прихованого безробіття / І. Петрова // Економіка України. – 2007.–№3. – 68с.
42. Плисовская Э. Современное общество: роль мужчины и женщины / Э. Плисовская, М. Линовицкая // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 1-2. – С. 40-46.
43. Плісовська Є. Жіноча праця. Яка вона в світі та в Україні / Є. Плісовька // Віче. – 1999. – № 11. – С. 75-83.
44. Приймак В. Регіональні особливості безробіття в Україні / В. Приймак // Україна : аспекти праці. – 2008. – № 4. – С. 8 - 13.
45. Пристанева А. А. Рынок труда: занятость и безработица / А. А. Пристанева. – К., 1993. – 284 с.
46. Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків [ Чинний від 26 липня 2005 року] – № 1135/2005. – (Указ Президента України)
47. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.– [ Чинний від 8 серпня 2005року] – № 2866–ІV – (Закон України). [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2866-15
48. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – [ Чинний від від 2 березня 2000 року] – № 1533-III – (Закон України).
49. Про зайнятість населення. –[ Чинний від від 1 березня 1991 року] – №  804-XII – (Закон України).
50. Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками – [ Чинний від від 10 грудня 1993 року] – № 241.– (Наказ Міністерства охорони здоров'я України )
51. Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року – [ Чинний від27 грудня 2006 року] – № 1834.– ( Постанова Кабінету Міністрів України)
52. Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи. –[ Чинний від 27 червня 2007 року]. – Рекомендації парламентських слухань – (Постанова Верховної Ради України).
53. Рубанець М. Чого хоче українська жінка? / М. Рубанець // Україна і світ сьогодні. – 2003. – 8–14 лют. (№ 4). – С. 2.
54. Савчук О. М. Стратегії роботи із співзалежними жінками, які зазнають насилля в сім'ї/ О. М. Савчук // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №4. – С.51-60
55. Сафонова Т. Я. Жесткое обращение с детьми / Т. Я. Сафанова // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – №2. – С.17-29
56. Сах Ю. С. Становище дітей та жінок в Україні. [Ситуаційний аналіз] / Ю. С. Сах. – К., 2001. – 18 с.
57. Семенец Р. Равноправная интеграция женщин в сферу занятости / Р. Семенец // Бізнес Информ. – 1999. – №3-4. –С. 21-58.
58. Семигіна Т. Соціальна робота як професійна діяльність. Форми і методи соціальної роботи з жінками /. Т. Семигіна, Н. Кабаченко. – К., 2002. – 24 с.
59. Силласте Г. Г. Гендерная социология как частная социологическая теория / Г. Г. Силласте // Социологические исследования. – 2000. – № 11. – С. 5–14.
60. Солдатенко М. Державні зусилля подолання бідності/ М. Солдатенко // Соціальний захист. – 2006. – № 10. – С. 10 - 11.
61. Соціальна робота в Україні / за заг. ред. І. Д. Зверєвої, Г. М. Лактіонової. – К.: Наук. світ, 2003. – С. 181-194.
62. Таран А. Українські жінки на порозі тисячоліття / А. Таран // Праця і зарплата. – 2002. – берез.(№ 9). – С. 2-3.
63. Тумакова С. Держава і організація ринку робочої сили/ С. Тумакова // Вісник УАДУ. – 2007. – № 3. – С. 132 - 137.
64. Турецкая Г. В. Деловая активность женщин и семья / Г. В. Турецкая // Социс. – 2001. – № 2. – С. 67–82.
65. Тюптя Л. Т. Соціальна робота (теорія і практика) : навч. посіб. / Л. Т. Тюптя, І. З. Іванова. – К. : ВМУРОЛ Україна, 2004. – 574 с.
66. Ушенко Н. Інноваційна модель менеджменту зайнятості / Н. Ушенко // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 7.– С. 9 - 16.
67. Федяй В. Стан та шляхи поліпшення ситуації у сфері зайнятості населення / В. Федяй // Соціальний захист. – 2005. – № 3. – С. 40 - 43.
68. Фирсов М. В. Теория социальной работы : [учеб. пособие]. / М. В. Фирсов, Е. Г. Студенова. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 329 с.
69. Чепурко Г. І. Ринок праці в Україні: проблеми зайнятості в період становлення ринкової економіки / Г. І. Чепурко / НАН України; Інститут соціології. – К., 2011. – 274с.
70. Черепанов В. О. Методологічні аспекти зайнятості населення в контексті регіональної політики / В. О.Черепанов / Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах – Х., 2005. – С. 80 - 83.
71. Шкурко Я. Женщина у штурвала? Стереотипы и реальность / Я. Шкурко // Персонал. – 1998. – № 5. – С. 86-89.
72. Якобінчук В. Політика зайнятості та її вплив на зменшення рівня бідності в Україні з огляду на досвід США та країн ЄС / В. Якобінчук  // Україна: аспекти праці. – 2007. - № 3. – С. 13 - 17.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ 

 ДОДАТОК А

 

Єдина технологія обслуговування незайнятого  населення

Єдина технологія обслуговування незайнятого населення – це засіб діяльності фахівців державної служби зайнятості щодо надання відвідувачам соціальних послуг, які передбачені законодавством, на основі раціонального розподілу дій. Нові приміщення центрів дозволяють розмежувати потоки клієнтів, завдяки чому відвідувачі можуть оперативно та на якісному рівні одержати всі соціальні послуги відповідно до їхніх запитів, поліпшити інформування роботодавців і населення. Будівлі забезпечені пандусами для безперешкодного доступу до них осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Спілкування з клієнтами, які звернулися до центру зайнятості, розпочинається в довідково–консультаційному секторі. Диспетчер–консультант встановлює причини звернення клієнта до служби зайнятості, пояснює йому, як користуватися довідково–інформаційними матеріалами, направляє до спеціалістів центру зайнятості за напрямками їх функціональних обов’язків. Щоб позбутися черг, диспетчер–консультант визначає час прийому клієнта.

У наступному секторі – секторі самостійного пошуку роботи – встановлені стенди, на яких розміщені картки з інформацією про вільні робочі місця. Кожний відвідувач має вільний доступ до стендів, отже, можливість самостійно підібрати роботу. Це активізує власні зусилля клієнтів, підвищує їх відповідальність. Доцільність існування сектору самостійного пошуку роботи підтверджує той факт, що значна кількість безробітних підбирає собі роботу самостійно саме тут.

Кожен клієнт служби зайнятості має можливість відвідати профінформаційний  сектор. У ньому розміщені матеріали, з якими також можна вільно ознайомитися. Тут є буклети з  описами професій (спеціальностей), довідкові матеріали про навчальні  заклади, паспорти підприємств району тощо. Ця інформація допомагає клієнту чітко уявити та сформувати свої потреби і запити, дізнатися про свої права та обов’язки.

У призначений диспетчером–консультантом час клієнт запрошується на співбесіду до спеціаліста реєстраційно–приймального сектора. Робочі місця спеціалістів обладнанні номерами, кожне робоче місце відокремлене від іншого, що забезпечує певну конфіденційність, яка є важливою умовою роботи з відвідувачами.

Найважливішою процедурою в  роботі спеціаліста є співбесіда з клієнтом про працевлаштування. Під час співбесіди виявляються  потреби, наміри та побажання відвідувача, всі обставини, які можуть прискорити пошук роботи для нього, активізуються  власні зусилля клієнта. Практична  реалізація складених планів самостійного пошуку роботи допомагає шукачам  роботи систематизувати свої дії.

Аби активізувати власні зусилля  безробітного та підвищити його конкурентоспроможності на ринку праці, в центрах створено сектор активної підтримки безробітних. Тут проводиться робота із залучення  безробітних до оплачуваних громадських  робіт, надаються направлення на професійне навчання, консультації та практична допомога із само зайнятості, проводяться семінари з техніки  пошуку роботи. Як результат, збільшується кількість громадян, які розпочали  власну справу або проходять професійне навчання та працевлаштовуються після  його закінчення.

Основою підвищення ефективності діяльності центру зайнятості є зміцнення  взаємодії з роботодавцями. Таке завдання стоїть перед спеціалістами  відділів взаємодії з роботодавцями. В нових приміщеннях створені всі необхідні умови для роботодавців, зокрема, в наявності інформаційні матеріали про послуги служби зайнятості та умови співпраці, передбачено приміщення для проведення семінарів та співбесід з претендентами, створено окреме робоче місце для роботодавців. Роботодавці мають можливість ознайомитися з інформацією про послуги, які надає служба зайнятості, скористуватись інформаційними листівками, буклетами, пам’ятками.

Будівля нових приміщень  центрів зайнятості, можливість роботи в них за сучасною технологію роботи з населенням формує «нове обличчя» служби зайнятості, поліпшує культуру надання соціальних послуг. У результаті в області, як і по Україні, громадяни  можуть отримувати послуги в службі зайнятості без черг, мати повну  і достовірну інформацію про вільні робочі місця. Наявність просторих, з необхідною інформацією приміщень для чекання безробітними часу прийому, обладнання робочих місць спеціалістів для проведення співбесіди та спеціальних приміщень для масових заходів задовольняє як відвідувачів центрів зайнятості, так і спеціалістів. Безробітним надаються більш якісні послуги, дії спеціалістів стали більш цілеспрямовані, зникли черги. В нових приміщеннях центрів зайнятості панує спокійна, доброзичлива робоча атмосфера, що сприяє підвищення продуктивності роботи загалом.

Разме Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей навіть за умови, що це повноцінна сім'я, в якій є чоловік. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві.

Поширена теорія гармонійного поєднання виробничої праці з  материнством є оманливою, оскільки нею приховується експлуатація жінки.

Громадська думка не схильна  вважати, що жінка взагалі не повинна  працювати в суспільному виробництві. Навпаки, серед виробничих спеціальностей є багато професій, які традиційно вважаються жіночими. Склались галузі народного господарства, де жінки займають чільні місця. Це торгівля і громадське харчування, охорона здоров'я і соціальний захист населення, народна освіта.

При виборі трудової діяльності робота жінки бажано щоб була достойною, добре оплачуваною, а не будь–якою, що дає якусь оплату та пільговий стаж.

Пільги та переваги, передбачені законодавством про працю, підірвали конкурентноздатність жіночої робочої сили на ринку праці. Утримувати працівників, які мають багато пільг, власнику або уповноваженому ним органу невигідно, а примусити підприємців брати жінок на роботу в сучасних умовах практично неможливо. Робота ж жінок поза домашнім вогнищем викликана економічною необхідністю якщо не самій утримувати себе і свою сім'ю, то принаймні бажанням допомогти чоловікові здобувати необхідні, хоч мінімальні засоби до існування, оскільки не завжди сім'я має змогу прожити за винагороду, яку отримує чоловік.

Вимушене суміщення сімейних обов'язків з роботою на виробництві  не проходить безслідно. Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки є хронічна перевтома, що призводить до зниження продуктивності її праці на виробництві.

Держава намагається не допускати  застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах і гірничодобувній промисловості та на будівництві підземних споруд, за винятком жінок, які займають керівні пости і не виконують фізичної роботи; жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням; жінок, які проходять курс навчання та допущені до стажування у підземних частинах стажування; жінок, які повинні спускатися час від часу у підземні частини підприємств для виконання нефізичних робіт.

Кабінет Міністрів України постановою від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програму вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996–1998 р. Припинено, починаючи з 1996 p., прийняття на навчання жінок за професіями, передбаченими Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. Такий Перелік затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256.

Забороняється також залучення  жінок до підіймання і переміщення важких речей. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Гранично допустима вага вантажу, що може підійматися при чергуванні з іншою роботою, при цьому підкреслено — до двох разів на годину, — становить 10 кг. Гранично допустима вага вантажу при підійманні і переміщенні постійно протягом робочої зміні не повинна перевищувати 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола, верстата тощо [34].

В колишньому СРСР гранична норма перенесення вантажів для  жінок, що досягли 18 років, становила  20 кг, а з 1966 р. — 10 кг.

Відповідно до ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного  висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і  виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

При підшуканні легшої роботи вагітна жінка вивільняється від роботи з несприятливими виробничими чинниками із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства.

Жінки при народженні дитини і до набуття нею віку трьох  років, у разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Необхідно наголосити, що у  випадку більш високого заробітку  по роботі, на яку переводиться жінка, їй виплачується фактичний заробіток.

Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох  років, не можуть залучатися до роботи у нічний час, до надурочної роботи і направлятись у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину–інваліда, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Не допускається нічна  робота й інших жінок, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей й видів  робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок  у нічний час затверджується Кабінетом  Міністрів України.

Ці обмеження на роботу у нічний час не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати  їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю  дітей віком до трьох років, а  одиноким матерям — за наявності  дитини віком до чотирнадцяти років  або дитини–інваліда. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.

У зв'язку з вагітністю і  пологами жінкам надаються соціальні відпустки, їх тривалість становить 70 календарних днів до родів і 56 — після родів. У разі ненормальних родів або народження двох або більше дітей відпустка після родів надається тривалістю 70 календарних днів.

Дні відпустки по вагітності і пологах обчислюються сумарно  і надаються жінкам повністю незалежно  від кількості днів, фактично використаних до пологів.