Социальни аспекти освити людей з обмеженими можливостями здоровя

Теоретико-методологічні  аспекти індивідуальної та соціальної інтеграції дітей і молоді з обмеженими функціональними можливостями в систему освіти розглянуто в працях відомого європейського дослідника О.Шпека. Розроблено та реалізується декілька концепцій інтегрування дітей і молоді з обмеженими функціональними можливостями в суспільство, а саме: кооперативно-діяльнісна (Г. Файзер), екосистемна (А. Зандер), реально-процесуальна (Г. Райзер), медико-філософська (У. Хеберлін).

У науковій практиці з’являються  дослідження (Є. Ярська-Смірнова, О.М. Дікової-Фаворської, П.Романов, Дж. Холл, Т. Тінклін та ін.), де розглядаються питання власної оцінки студентами з обмеженими функціональними можливостями складнощів інтегрованого навчання у ВНЗ.

Вивченню проблеми забезпечення повноцінної освіти та інтеграції осіб з обмеженими функціональними можливостями в соціум присвячені дослідження щодо доступності вищої освіти інвалідів (М. Нікітіна), психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу інвалідів у процесі освіти (Є. Казакова, М. Нікітіна, Л. Шипіцина), щодо інтеграції інвалідів засобами освіти (С. Лебедєва) та ін.

Особливої уваги в контексті  аналізу зарубіжних традицій у сфері доступу до освіти дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями заслуговують праці В. Шмідт “Соціальна ексклюзія та інклюзія в освіті” та фундаментальне дослідження Н. Малофєєва “Западная Европа: эволюция отношения общества и государства к лицам с отклонениями в развитии”, де проаналізовано аспект зародження та розвитку системи спеціальної освіти, започаткування тенденцій інтегрованого навчання дітей з обмеженими функціональними можливостями, його специфічні особливості, динаміку розвитку та здобутки в різних країнах. [61]

Незважаючи на значні науково-теоретичні та науково-методичні напрацювання у сфері дослідження питань зародження, розвитку та становлення системи інтегрованого навчання, проблема всебічного розкриття процесу змін суспільних поглядів на проблему потреби та організації вищої освіти студентів з обмеженими функціональними можливостями в інтегрованому освітньому просторі залишається недостатньо вивченою.

Рух назустріч  інклюзії включає в себе ряд змін на рівні цілого суспільства та малої громади, які супроводжуються розробкою правових норм на міжнародному рівні. Вперше інклюзія була підтримана Всесвітньою декларацією прав людини у 1948 р. і знаходить відображення у всіх міжнародних документах у сфері освіти [91].

Інтегрована освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу [12].

У сучасній освітній політиці США та Європи інклюзивна освіта існує у різних варіантах: розширення доступу до освіти (widening participation), мэйнстриминг (mainstreaming), інтеграція, інклюзия, тобто включення (inclusion). Мейнстрімінг передбачає, що учні-інваліди спілкуються з однолітками на святах, в різних дозвіллєвих програмах; якщо ж вони і включені в класи масової школи, то перш за все для того, щоб розширити можливості соціальних контактів, а не для досягнення освітніх цілей.

Інтеграція  означає приведення потреб дітей  з психічними і фізичними порушеннями  у відповідність з системою освіти, що залишається в цілому незмінною, не пристосованою для них; учні з обмеженими можливостями здоров`я відвідують масову школу, але не обов'язково вчаться в тих же класах, що і всі останні діти.

"Включення", або інклюзія" - найбільш відповідний термін до потреб людей з обмеженими функціональними можливостями, тому що це реформування шкіл і перепланування навчальних приміщень так, щоб вони відповідали потребам всіх дітей без виключення. Це означає: всі діти мають бути із самого початку включені в освітнє і соціальне життя школи за місцем проживання; завдання інклюзивної школи - побудувати систему, яка задовольняє потреби кожного; в інклюзивних школах всі діти, а не лише з функціональними обмеженнями здоров`я, забезпечуються підтримкою, яка дозволяє їм добиватися успіхів, відчувати безпеку, цінність спільного перебування в колективі. Інклюзівні школи націлені багато в чому на інші освітні досягнення, ніж ті, що найчастіше визнаються звичайною освітою. Мета такої школи - дати дітям з ФОЗ можливість найбільш повноцінного соціального життя, найбільш активної участі в колективі, місцевому співтоваристві, тим самим забезпечити якнайповнішу взаємодію, допомогу один одному як членам співтовариства [70, с. 58]

Ті вчителі, які вже мають досвід роботи на принципах інклюзивної/інтегрованої освіти, розробили наступні способи включення:

1) приймати учнів  з ФОЗ "як будь-яких інших дітей в класі",

2) включати їх  в однакові види діяльності, хоча  ставити різні завдання,

3) залучати учнів  до колективних форм навчання  і групового вирішення завдань, 

4) використовувати й інші стратегії колективної участі - ігри, спільні проекти, лабораторні, польові дослідження тощо.

Таким чином, завданнями інклюзивної школи є не тільки створення умов для розвитку хворих дітей серед здорового середовища однолітків та формування толерантного відношення батьків, вчителів та учнів до дітей з обмеженими можливостями, але й досягнення повної освітньої інтеграції, що незмінно веде до прогресу.

Гарним прикладом  впровадження неперервної інклюзивної  освіти в Польщі є інфраструктура місто Гнєзно. Освітня система побудована таким чином, що від самого народження неповносправна людина включена в систему навчання і виховання поряд зі здоровими людьми. Про це свідчить наявність таких освітніх закладів як дошкільна установа №10, загальноосвітня школа №12, гімназія №4, установа післягімназійної освіти № 4 та спеціальний шкільний осередок для дітей та молоді з різним ступенем психічних відхилень № 2. У цих закладах навчаються діти з обмеженнями різного роду: фізичними відхиленнями, вадами зору, слуху, з різним ступенем психічних відхилень (наприклад, спеціальна група дошкільної установи).[76]

Загальним для  цих осередків є специфічна побудова приміщень: вхід обладнаний пандусами  для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, милиці, тростинки чи інші засоби; широкі двері та бильця спрощують пересування; також передбачено окремі туалетні кімнати для дітей з особливими потребами. В лекційних та ігрових кімнатах парти та меблі розташовані таким чином, щоб і дітям, і координатору було зручно сприймати навчальний матеріал та пересуватися. Наявні реабілітаційні та терапевтичні кімнати для занять фізкультурою та лікувальних вправ. З кожною дитиною працюють за особливим індивідуальним навчальним планом, що є основним документом, який вміщує детальну інформацію про стан здоров’я і послуги, які повинна отримати дитина з певними освітніми проблемами. Учні інтеграційних класів беруть активну участь у житті школи: конкурсах, змаганнях, подорожах та відпочинку. Кожна установа має психолога, логопеда, реабілітолога та методиста. Вчителі, крім основної спеціальності, отримують додаткову освіту у вищих начальних закладах.

Спонсорами  таких закладів виступають Міністерство Освіти, Європейська Унія, громадські та юридичні організації та фірми, які надають можливість придбати специфічне обладнання для вихованців.

На разі в  нашій державі також створені експериментальні інклюзивні школи  в таких містах як Київ, Львів, Сімферополь  на основі різноманітних освітніх проектів. Так, з 2003 року розпочато програми «Через освіту до соціальної інтеграції», «Інклюзивна освіта в Україні – шлях до дій» (2005 р.), «Впровадження інклюзивної освіти в Україні» (2007 р), «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (2001-2011 рр.), Метою проектів є вивчення та аналіз проблем освіти та професійної реабілітації людей з інвалідністю, моніторинг діяльності системи спеціального та інтегрованого навчання інвалідів тощо [66].

Крім цього, з метою реалізації основних положень Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про збереження виживання, захист і розвиток дітей та Національних програм щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з особливостями психофізичного розвитку і їхніх батьків, в Україні розпочато державний експеримент з навчання цих дітей в загальноосвітньому просторі. Він здійснюється за двома напрямами:

Перший - інтегроване  навчання дітей з особливостями  психофізичного розвитку в умовах загальноосвітньої  школи. Згідно цієї моделі при загальноосвітній школі організуються спеціальні класи (класи компенсуючого типу) для дітей з конкретним порушенням психофізичного розвитку. В них навчальний процес здійснюється роздільно за спеціальними навчальними планами, програмами, підручниками та супроводжується обов'язковими заняттями з корекційного блоку. У вільні від навчання години учні спільно зі здоровими однолітками беруть участь у різних сферах шкільного життя.

Другий - інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування  дітей з різними порушеннями  психофізичного розвитку з їхніми здоровими  однолітками. Навчальний процес тут  здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціалізованої корекційної допомоги. Тому, крім учителя, у навчальному процесі активну участь бере помічник (асистент) вчителя, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями. Він здійснює превентивне і корекційне сприяння та надає психологічні і корекційні послуги. Меншою, ніж у звичайних класах, є наповнюваність учнів.

Введення різнорівневих  моделей навчання дітей з особливостями  психофізичного розвитку в інтегрованому середовищі зовсім не означає, що мережа традиційних спеціальних закладів (спеціальні школи і школи-інтернати) повинна скорочуватись. По-перше, соціально-економічні, культурологічні проблеми багатьох сімей настільки незадовільні, що батьки цих дітей не можуть більш-менш задовільно утримувати їх в умовах сім'ї, не кажучи вже про можливість оплати освітніх послуг дитини на рівні тих, які вона отримує в школі-інтернаті. По-друге, для окремих груп дітей навчання в інтегрованому середовищі мало результативне, а часом й протипоказане (аутичним, з важкими вадами мовлення, з комбінованими порушеннями та ін.). Попередньо вони повинні певний час навчатися у спеціальному закладі і отримати відповідну корекційну допомогу, без якої навчання в загальноосвітньому закладі - мало результативне. Досвід роботи спеціальних шкіл-інтернатів підтверджує їх необхідність як закладів для дітей, що потребують особливої державної допомоги у здобутті освіти і соціально-трудової реабілітації.

Отже, інтегроване навчання в загальноосвітніх закладах – альтернативне навчанню в спеціалізованих закладах і має ряд переваг. Перше і саме головне – дитина вчиться життєдіяльності в суспільстві здорових людей, у нього формується направленість до нормального, повноцінного життя і тут головне в тісному співробітництві з сім’єю, сформувати у дитини сприйняття своєї хвороби не як обтяжливої життєвої обставини, а як певного образу життя.

Міжнародна практика свідчить про те, що чим швидше ізольоване інтерноване виховання дітей-інвалідів  зміниться на інтегроване навчання -виховання, тим швидше вони зможуть адаптуватися в житті. Тому отримання якісної освіти, особливо у вищих навчальних закладах стає однією з умов інтеграції людей з особливими потребами у суспільство. Вагомий внесок у вирішення завдань здобування вищої освіти особами з функціональними обмеженнями здоров'я вносить Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Це вищий навчальний заклад інтегрованого типу, метою якого є забезпечення рівного доступу до якісної освіти всім членам суспільства, зокрема - людей з інвалідністю. Університет має 29 регіональних філій і інститутів, здійснює підготовку молодших фахівців, бакалаврів, фахівців і магістрів із 35 спеціальностей. Загальний контингент студентів Університету «Україна» складає близько 45 000. Понад 2000 студентів з обмеженими можливостями здоров`я навчаються в регіональних інститутах і філіях університету, близько 1 500 - у м. Києві [34].

Цілісна модель системи  супроводу навчання студентів з  особливими потребами вперше стала предметом наукового дослідження в Університеті «Україна». Ця модель припускає комплексний супровід студентів з обмеженими можливостями у процесі їх навчання в університеті. Такий супровід обумовлює необхідність тісної співпраці психологів, соціологів, соціальних працівників, медиків, зокрема, - реабілітологів, спортивних медиків, програмістів, а також фахівців інших профілів, зусилля яких спрямовані на створення максимально сприятливих умов для навчання студентів з різними фізичними недоліками (глухонімих, слабозорих і т.д.). З цією метою створюються спеціальні програми, зокрема, - з використанням комп'ютерних технологій, що істотно полегшують доступ цієї категорії студентів до інформації навчального характеру.

Соціальній інтеграції студентів з обмеженими функціональними можливостями здлрорв`я сприяє також залучення до діяльності у студентському науковому товаристві (багато хто з них бере участь у наукових конференціях як внутрішньоуніверситетських, так і в інших українських вузах, має наукові публікації), до роботи органів студентського самоврядування, до всіх виховних заходів, що запроваджуються в Університеті «Україна».