Товароведческая характеристика кожанной обуви

ЗМІСТ

ВСТУП

1 АНАЛІЗ РИНКУ ТА АСОРТИМЕНТУ ШКІРЯНОГО

1. Аналіз ринку шкіряного взуття
2. Класифікація та асортимент  шкіряного взуття
3. Висновки з розділу один

2 ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ВЗУТТЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно економічна характеристика магазину «Нікіта»

2.2 Аналіз асортименту взуття в магазині за показниками

2.3 Аналіз асортименту  за класифікаційними ознаками

2.4 Висновки  з розділу два

3 ОЦІНКА ЯКОСТІ  ВЗУТТЯ

3.1 Аналіз нормативно-технічної документації з якості шкіряного взуття

3.2 Контроль  якості взуття на підприємстві

3.3 Комплексна  оцінка якості взуття

3.4 Висновки  з розділу три

4 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

5 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

6 ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

1. АНАЛІЗ РИНКУ  ТА АСОРТИМЕНТУ ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ,

1.1Аналіз ринку шкіряного взуття

Українська легка промисловість сьогодні є потужним багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів.[1]

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній  промисловості – близько 2,5 тис., з виробництва готового одягу  і хутра – близько 6 тис., шкіри  і шкіряного взуття – близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%.[1]

Галузь складається  з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.

Взуттєва промисловість. За різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100-170 млн пар, його приріст – 10-12% на рік. Тоді як в Західній Європі припадає 6-8 пар взуття на душу населення, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.

Експорт взуттєвої  промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з  давальницькими матеріалами або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції галузі були експортовані до Італії – близько 32%, Польщі – 20%, Росії – 16%, Угорщини – 8%, Німеччини – 6%, Білорусі і Румунії – по 4% (рисунок 1.1).

Діаграма 1.1– Експорт та імпорт взуттєвої промисловості світу в грошовому вираженні за 2009 р. (USD) [2]

В 2009 р. найбільше експортували частин взуття, шкіряного взуття, взуття із гуми і пластмаси. Загальна сума експорту за 2009 р. склала 143,5 млн USD.

Значну частку на українському ринку взуття займає імпорт, який у більшості випадків базується на поставках із Китаю, що склали в 2009 р. близько 69% загального імпорту взуттєвої продукції. Уже багато років Китай залишається найбільшим у світі експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинників, велосипедів, швейних машин тощо, тому практично в кожній країні в імпорті легкої промисловості він займає лідируючі позиції.

Сьогодні в  Україні існує кілька фабрик, що працюють на давальницькій сировині. Це підприємства в Ужгороді, Житомирі, Києві. Свою продукцію вони переважно відправляють на експорт – до Румунії, Словаччини, Польщі.  По суті, це виробництва збірки. Інші регіони, в яких зосереджено взуттєве виробництво, – Харків, Дніпропетровськ, Бровари. Багато більш дрібних виробництв розміщено на територіях колишніх великих підприємств на основі оренди. За підсумками 2009 р. найбільше було вироблено взуття з натуральної шкіри (близько 17 млн пар), із текстильних матеріалів і штучної шкіри (понад 11 млн пар), набагато менше взуття з гуми і полімерних матеріалів (близько 2 млн пар).[2]

Інвестиційна  привабливість підприємств легкої промисловості у розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає в швидкій окупності  вкладень, завдяки незначним строкам  виробництва і реалізації продукції, в швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціальній ємності ринку України.

Висока конкурентоспроможність провідних компаній національної легкої промисловості, зростаючий середній доход населення, історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє галузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні має серйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі сильних конкурентів на ринку.

Міністерством було розроблено ряд заходів, направлених на удосконалення державного регулювання розвитку легкої промисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку світових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчизняної сировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики, забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управління якістю, а також науково-технічне забезпечення технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості. Крім того, раніше Кабінет міністрів України схвалив концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р.

У наступному році очікується зростання продажу взуття приблизно на 10-20 %. Загальна ситуація на ринку буде залежати від дієвості заходів, спрямованих проти «сірого» імпорту та заниження митної вартості, кажуть експерти. Причому, якщо останній показник залишиться на стабільно низькому рівні, то український взуттєвий ринок може опинитися під загрозою чергового нашестя дешевої продукції азійського виробника.[2]

1.2. Класифікація та асортимент шкіряного взуття

Класифікацією називається систематизований розподіл множини об'єктів на підмножини відповідно до встановлених правил та принципів. Вона допомагає систематизувати безліч товарів, раціонально організувати їх облік і зберігання при розміщенні в магазинах і на складах, полегшує складання замовлень і заявок на товари, специфікацій до договорів поставки, управління асортиментом і якістю товарів, сприяє впровадженню комп'ютеризації. Класифікація використовується при розробці стандартів, каталогів, довідників та інше.

Для класифікації товарів використовують чотири групи  ознак:

1) функціонально-цільові,  що відображають призначення  товарів, виконувані ними функції,  цілі застосування і способи використання;

2) генетичні,  що характеризують походження  товарів, вихідні матеріали та  сировина;

3) технологічні, що відображають спосіб виробництва,  особливості конструкції, ступінь  обробки, обробку і способи  декорування;

4) специфічні, що характеризують властивості товарів, їх агрегатний стан, хімічний склад, особливості будови, геометричні параметри та розміри, конструкцію, особливості форми, фасони, моделі, марки.[3]

Асортимент  шкіряного взуття різноманітний  і складний. Він постійно змінюється під впливом моди, внаслідок чого з'являються нові види і конструкції виробів, застосуються нові матеріали.

Головним завданням  для торговельних працівників при  формуванні асортименту є всебічне і повне задоволення попиту населення  в різноманітному взутті. При цьому повинні враховуватися потреби всіх статевовікових груп споживачів для різних умов експлуатації.

Асортимент  шкіряного взуття досить широкий  (рисунок 1.2.1). За цільовим призначенням взуття поділяють на побутову, спортивну, спеціальну, ортопедичну та профілактичну. Побутове взуття підрозділяється на повсякденний і модельну. Модельне взуття призначена для короткочасного носіння в різних урочистих випадках, відповідає сучасним вимогам моди.

Повсякденне взуття підрозділяється на домашню – для будинку, дорожню і для активного відпочинку – прогулянок, занять фізкультурою.[4]

По сезону взуття підрозділяється на літнє, зимове, весняно-осіннє та демосезонне.

За матеріалами  деталей верху розрізняють побутове взуття зі шкіри, з текстилю, зі штучних і синтетичних матеріалів, з комбінованим верхом.

За матеріалами, застосовуваними для підошов розрізняють взуття з підошвою з натуральної шкіри, з гуми, полівінілхлориду, термоеластичному еластомеру, поліуретану, та інших матеріалів.

В залежності від методу кріплення деталей низу до заготівки верху розрізняють взуття клейового, литтєвого, рантові, сандального, доппельного, бортового, цвяхового та інших методів кріплення.

По висоті заготовки верху побутове взуття поділяється на такі види: напівчеревики, туфлі, черевики, напівчоботи, чоботи, чоботи з видовженими халявами.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.2.1–  Класифікація асортименту взуття

Черевики – це взуття, берци якої нижче щиколотки, але заготівля верху не повністю закриває тильну поверхню стопи. Черевики – взуття з берцями, що закривають кісточку або доходять до початку ікри.

Напівчоботи – взуття з берцями, що доходять до половини литки. Різновидом напівчобіт є півчобітки, що мають які-небудь пристосування для закріплення на стопі для щільного облягання її.

Чоботи – це взуття, халяву якої закриває ікру. Різновидом чобіт є чобітки. Чоботи з видовженими халявами закривають ногу вище колін.[5]

За конструкцією заготовки верху взуття може бути з овальною вставкою, з цілими деталями, з відрізними деталями, з цілою союзкою, з цілими берцями, з відрізним носком, з настрочними союзками, з настрочними берцями.

Залежно від  конструкції заготовки верху  і низу розрізняють кілька різновидів взуття: мокасини, сандалети, пантолети, туфлі-човники, опанкі, капці, сандалі, ремешкові сандалі, спортивні туфлі, кросове взуття та інше.

Мокасини – це взуття, заготівля верху якої представляє конструктивну єдність з устілкою і в передній частині має овальну вставку. Якщо овальна вставка з'єднана із заготівлею верху нитками або шнурівкою, то таке взуття називають взуттям типу мокасини.

Пантолети – взуття, заготівля верху якої закриває тильну поверхню області плесна-фалангового зчленування стопи і має тільки союзку.

Сандалети – взуття, заготівля верху якої по конструкції відповідає напівчеревикам і має різноманітні за формою і розмірами перфораційні отвори.

Опанкі – взуття, виготовлене бортовим, клеєпрошивним або строчно-клеєпрошивним методом кріплення.

Капці – взуття, виготовлене з каблуком висотою не більше 5 мм. або набойкой.

Сандалі – взуття, виготовлене без підкладки та основний устілки сандальним методом кріплення.

Кросовою називають взуття, заготівля верху якої відповідає черевикам, з накладними ременями, посиленими шкарпеткової і п'яткової частинами; застосовується для активного відпочинку.

У залежності від статево-вікових  груп розрізняють пінетки, дитячу, жіночу та чоловіче взуття.

Пінетки - черевики або туфлі  для дітей ясельного віку з  шкір хромового дублення (опойок ,шевро), виворотного методу кріплення. Відрізняються легкістю, м'якістю, легко закріплюються на стопі.

Дитяче взуття включає  в себе гусаріковую, дошкільну і  шкільну - дівочу та хлопчачі.[5]

Гусарікі – взуття для дітей у віці до двох років. Виробляють такі види гусаріків: чобітки, черевики, напівчеревики і туфлі. Конструкція взуття повинна сприяти нормальному розвитку стопи й охороняти від можливих деформацій. Для виготовлення верху гусарікового взуття використовують шкіри хромового дублення, тканини, неткані матеріали, трикотажні полотна, для підошви - натуральну шкіру, повсть.[5]

Дошкільна взуття призначене для дітей у віці від двох до семи років. Вона повинна мати внутрішній стійкий задник, надійно закріплюватися на стопі. Літнє взуття може вироблятися  з відкритою шкарпеткової і (або) п'яткової частиною.

Шкільне взуття призначене для дітей від семи до десяти років, дівоча і хлопчача - для підлітків старше десяти років. Випускають її на колодках з помірно-розширеної або значно розширеною шкарпеткової частиною.[5]

У межах статевовікових груп взуття поділяють за розмірами і повнотою. Розмір взуття висловлює довжину стопи в міліметрах або сантиметрах (метрична система нумерації). Фактична довжина устілки взуття більше на величину припуску на вільне розміщення пальців під час руху. Величина припуску устілки різна в залежності від призначення і виду взуття.

Взуття одного розміру розрізняється по повноті. Повнота - умовне позначення обхвату внутрішньої форми взуття в пучках. Різниця між повнотою по обхвату в пучках становить: для взуття з юхти - 10 мм., Для повсякденного взуття - 8 мм., Для модельної - 6 мм.[6]

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ДОСЛІДЖЕННЯ  АСОРТИМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно  економічна характеристика магазину

Повна назва  – магазин «Нікіта». Форма власності – приватна. Місцезнаходження об'єкта торгівлі – м. Славутич, пр-т Дружби Народів, 20.