Організаційні засади розвитку зелених екологічних маршрутів у Закарпатській області

Туристська фірма, що відповідає за якість і безпеку обслуговування туристів на екологічних маршрутах, повинна дуже ретельно підбирати керівників туристичних груп.В дорозі його забезпечують всім необхідним: харчуванням, житлом, спорядженням, транспортом та екскурсійним супроводом. На планових маршрутах з активним способом пересування (пішки, на байдарках, лижах, конях і т.п.) туристи подорожують за певними, заздалегідь розробленим і підготовленим маршрутами з досвідченим інструктором. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
1.3. Безпека туристів  при здійснення екоподорожей

Туризм у сучасних умовах є надзвичайно динамічною галуззю  еконо-

міки та невід'ємною складовою  більшості регіональних суспільних систем.

Водночас, туристична діяльність спрямована насамперед на природні рекре-

аційні ресурси, які часто  є вичерпними та невідновлюваними. Однак, природ-

ні комплекси також  зазнають негативного впливу з боку низки видів еконо-

мічної діяльності, змінюючи свої властивості та втрачаючи атрактивність  для

туристів. Усе це зумовлює щораз більшу актуальність питань зміцнення  еко-

логічної безпеки туризму  та проблем переходу територіальних рекреаційних

систем до моделі сталого  розвитку.

Проблеми оцінки та зміцнення  екологічної безпеки держави  загалом

та окремих регіонів у  різних аспектах розглядали у працях вітчизняні науков-

ці: І.М. Волошин, Л.В. Жарова, О.М. Кобзар, О.Ю. Кононенко, В.А. Ліпкан,

А.Л. Мельничук, Я.Б. Олійник, Є.В. Хлобистов, В.Я. Шевчук та ін.

Однак проблематика екологічної  безпеки туризму, як і безпеки  турис-

тичної діяльності загалом, є досить новим і малодослідженим  напрямом на-

укових пошуків. Роботи окремих  авторів (В.І. Куценко, І.В. Свида та ін.) ли-

ше окреслюють напрями  відповідних досліджень та мають  переважно описо-

вий характер. Саме необхідність обґрунтування теоретико-методичних основ

дослідження екологічної  безпеки туризму, а також удосконалення  підходів

до її забезпечення на рівні  регіону, і зумовили мету та завдання цього дослі-

дження. Зокрема, на наш погляд, актуальним, особливо у Карпатському регі-

оні, завданням є аналіз особливостей взаємодії у системі "туризм-навко-

лишнє природне середовище" з метою вирішення суперечностей, що виника-

ють у процесі її функціонування. Виходячи із широкого розуміння категорії  безпеки, ми пропонуємо розглядати безпеку туризму як стан функціонування туристичної сфери пев- ного регіону (держави) у визначений період, що характеризується відсутніс-тю загроз і таким поєднанням туристичних ресурсів та інфраструктури, яке дає змогу забезпечити стабільний розвиток конкретноїтериторіальної рекре-аційної системи у майбутньому.

У науковій літературі прийнято виділяти три рівні безпеки туризму:

● безпека споживачів тур-продукту (туристів);

● безпека виробників тур-продукту (туристичних підприємств);

● безпека туристичних об'єктів (дестинацій).

На наш погляд, розглядати ці рівні доцільно лише в комплексі, оскіль-

ки їх суб'єкти є складовими однієї системи і тому тісно пов'язані  між собою.

Екологічна безпека, враховуючи переважну орієнтацію туристичної  діяль-

ності на використання природних  ресурсів рекреаційних територій, має  важ-

ливе значення поряд із соціальною, економічною, інформаційною, політич-

ною та іншими видами безпеки  туризму.

У загальному розумінні, екологічна безпека − це такий стан навко-лишнього середовища, при якому не порушується екологічна комфортність життя, реалізується здатність протистояти загрозамжиттю, здоров'ю всіх живихістот, а також людини, включаючи її добробут, право на безпечне середовище життя, на джерела життєзабезпечення та природні ресурси [3, с. 272]. Однак, на наш погляд, екологічну безпеку варто розглядати дещо вужче – з ухилом у напрямі особливостей взаємодіїміжсуспільствомта природнимсередовищем.

У цьому контексті екологічну безпеку туризму можна трактувати як відсутність загрози активізації деструктивних процесів у функціонуванні системи "туризм навколишнє природне середовище", а також наявність можливостей для сталого розвитку відповідних територіальних рекреаційних систем.

Оскільки зазначені деструктивні процеси, а також різні аспекти  необхідності

забезпечення сталого  розвитку, можуть бути також визначеними  як екологічні

проблеми туризму, то, водночас, екологічну безпеку туризму можна  розгляда-

ти і як відсутність (вирішеність) таких проблем у певному регіоні (державі).

Виходячи з положень системного підходу, ми трактуємо екологічні

проблеми туризму як особливості  та напрями протікання деструктивних  про-

цесів, пов'язаних із функціонуванням  територіальних рекреаційних систем.

РОЗДІЛ 2  РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ  ОБЛАСТІ

2.1. Умови розвитку  екологічного туризму

Закарпаття розташоване  за головним Карпатським хребтом, на стику кордонів України і чо-тирьох сусідніх держав -Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини. Поблизу Рахова встановлено  пам'ятний знак, що символізує географічний центр Європи.

Населення області - 1258,1 тис. чол. (2,4% населення країни). В його національному складі переважають  українці (77,6%), які представлені етнічними  групами лемків (на північному заході) і гуцулів (на сході). Тут живуть також  угорці (13%), росіяни (3%), румуни, словаки, німці, євреї, цигани та ін.

Закарпаття лежить у межах  Українських Карпат. Це гірська область: 4/5 її території займають гори. В  Закарпатті знаходиться найвища  вершина України - Говерла (2061 м). Майже  половина території області вкрита лісами.

В Закарпатті 152 річки, що належать до басейну Тиси - притоки Дунаю: Боржава, Латориця, Уж та ін. Майже всі  вони беруть початок у горах. На території  області 137 озер.

В області 415 територій і  об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі Карпатський заповідник і природний національний парк Синевир.

Територію Карпатського заповідника  складають три розрізнені масиви, на висоті від 200 до 2061 м над рівнем моря. Найбільший з них - Угольсько-Широколужанський, розташований у центральній частині  Українських Карпат, на південних  схилах Полонинського хребта. Тут  зосереджений найбільший у Європі масив  букових пралісів.

Чорногірський масив займає південний схил Чорногірського хребта. В ньому виділяються лісовий, субальпійський і альпійський висотні  пояси.

Третій масив - Хустський, або Долина нарцисів, де у великій  кількості в природних умовах росте ця квітка поруч з іншими рідкісними рослинами: орхідеями, ірисами  сибірськими та ін. Природний національний парк Синевир, створений у 1989 p., розташований у центральній частині Українських Карпат, у верхів'ях Тереблі та Ріки, в Міжгірському районі.

Заказник Зачарована долина - мальовниче міжгір'я у верхів'ях Смерекового потоку, відоме химерними  скельними утвореннями.

В області є мальовничі водоспади: Манявський у вузькій  ущелині на р. Манява; Скакало в  долині р. Синявки; Шипіт, однойменний  з назвою річки, який падає з висоти 24 м двома потоками; в Міжгірському районі на потоці Пилипець - каскад водоспаду  Шипот.

Різноманітний тваринний  світ краю. В річках і озерах водяться цінні види риб - форель і харіус, які також розводяться у спеціальних  рибних господарствах.

Закарпаття багате на корисні  копалини. Тут великі поклади кам'яної солі, що розроблялися ще в період Римської імперії, але інтенсивно експлуатуватися  стали лише у XVIII ст. Значні також  запаси високоякісних каолінів, що використовувалися для виготовлення відомої віденської порцеляни.

М'який клімат, мальовничі гірські  ландшафти, численні мінеральні джерела, історичні пам'ятки сприяють розвитку рекреації.

Джерела мінеральних вод (Ужоцьке, Міжгірське, Драгівське, Плосківське, Полянське, Новополянське, Сойминське, Квасівське та ін.) зосереджені переважно  в гірських районах. Із рівнинних  найбільш відомі Ужгородське, Шаянське.

У Солотвині у вироблених соляних шахтах розмістився комплекс, що спеціалізується на лікуванні  алергічних захворювань.

Закарпаття є одним  із провідних туристичних районів. Тут діють турбази "Світанок" (Ужгород) із філіалом "Дубовий гай" (с. Кострина), "Невицьке" (с. Кам'яниця), "Нарцис" (м. Хуст), "Полонина" (с. Лумшори), "Форель" (смт. Жденеве), "Плай" (смт. Воловець) із філіалом "Пікуй" (с. Біласовиця), "Карпати" (смт. Міжгір'я) з філіалом "Си-невирське  озеро" (с. Синевирська Поляна), "Трембіта" (смт. Кобилецька Поляна), "Ялинка" (смт. Усть-Чорна), "Тиса" (м. Рахів), "Едельвейс" (смт. Ясиня), а також  туристський готель "Латориця" (м. Мукачево). На багатьох турбазах і в деяких туристських притулках функціонують підйомники. В Закарпатті є 28 готелів, 2 мотелі.

Екотуризм – це порівняно новий вид туризму, якому у світі сьогодні приділяється все більше уваги. Актуальність теми полягає у тому, що екологічний  туризм стрімко розвивається і набуває  популярності у багатьох країнах  світу. Головним завданням і мотивацією для екологічного туризму є вивчення дикої природи, перебування в  природному середовищі без порушення  її цілісності. [2.с.70.

Термін  «екологічний туризм» в Європі з'явився ще в середині минулого століття. Вперше він був офіційно використаний на одній з конференцій мексиканським  екологом Ектором Себальоса-Ласкурайном (ісп. Hector Ceballos-Lascurain) в першій половині 80-х років XX ст. За чверть століття фахівці  так і не прийшли до єдиної думки  що таке екологічний туризм, називаючи  одне і те ж явище то екотуризмом, то природним, то зеленим, то м'яким і  т.д., і навіть відносячи його до одного з його проявів adventure travel. На сьогоднішній день міжнародні організації пропонують декілька визначень цього терміну, основні з яких: Екотуризм - туризм, що включає подорожі в місця з відносно незайманою природою, з метою отримати уявлення про природні та культурно-етнографічні особливості даної місцевості, який не порушує при цьому цілісності екосистем і створює такі економічні умови, при яких охорона природи і природних ресурсів стає вигідною для місцевого населення (Всесвітній фонд дикої природи (World Wide Fund for Nature). Екологічний туризм або екотуризм - подорож з відповідальністю перед навколишнім середовищем по відношенню до непорушених природних територій з метою вивчення та насолоди природою і культурними пам'ятками, що сприяє охороні природи, надає "м'який" вплив на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримання ними переваг від цієї діяльності (Міжнародний Союз охорони природи (Union internationale pour la conservation de la nature, IUCN).

Екотуризм - це відповідальна подорож у природні території, яка сприяє охороні природи  і покращує добробут місцевого населення  . ( Товариство екотуризму (The Ecotourism Society).

На перше  місце екотуризм ставить охорону  природи і культури та екологічне просвітництво як туристів так і  місцевих жителів. Такі явища як глобалізація та стрімке зростання економіки  роблять руйнівний вплив не тільки на дику природу, але й культуру місцевого  населення. Тому охорони потребують не тільки тварини і рослини, а  й унікальна культура і звичаї місцевого населення. Тому важливе  місце в ідеології екотуризму займає екологічна освіта і створення  економічної зацікавленості у збереженні навколишнього середовища в незайманому  вигляді. Туроператори, що надають екологічні тури, в першу чергу зацікавлені  у збереженні унікальності природи  та культури регіону, і якщо такий  же інтерес буде виявлятися у місцевих жителів і туристів, екотуризм  досягає своїх цілей. Важливе  значення має розуміння наступних  принципів екотуризму: • Екологічна освіта туристів і місцевих жителів  • Сприяння в охороні природи  та місцевого соціокультурного середовища. • Знайомство з живою природою, з місцевими звичаями і культурою. • Зведення до мінімуму негативних впливів екологічного і соціально-культурного  характеру на природу та культуру відвідуваних місць • Зведення до мінімуму негативних наслідків екологічного і соціально-культурного характеру, підтримання екологічної стійкості  середовища. • Участь місцевих жителів  і отримання ними доходів від  туристичної діяльності, що створює  для них економічні стимули до охорони природи. • Економічна ефективність та внесок у стійкий розвиток відвідуваних регіонів. Серед європейських країн  активно розвивають екологічний  туризм та пропонують екологічні тури Італія, Іспанія, і Франція. На Закарпатті екологічний напрям туризму почав  розвиватися порівняно недавно  і прогресує зараз з кожним роком. І це не дивно, так як відпочинок в екологічно чистій місцевості дає  змогу туристам відпочити від  метушні великих міст, забути про  свої щоденні клопоти та оздоровитись цілющими джерельними водами і чистим повітрям лісистих карпатських гір. Крім того, під час такого відпочинку туристи мають змогу краще  пізнати культуру та історію Закарпатського краю, відвідати унікальні пам’ятки дерев’яної архітектури та об’єкти, пов’язані з народними промислами – ткацтвом, вишиванням, гончарством, лозоплетінням, різьбленням по дереву тощо.

За визначенням  вітчизняних теоретиків, екотуризм  – це науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для  сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій  національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено  відповідні обмеження щодо навантажень  на територію та регламентовано види розважального відпочинку. Туристи повинні відпочивати так, щоб не відчувався їхній вплив на ті екосистеми, в яких вони перебувають, або хоча б, принаймні, не погіршувати екологічний стан конкретного природного середовища. Екотуризм максимально позитивно впливає на здоров'я і самопочуття відпочиваючих, сприяє збереженню цілісності природного середовища, надходженню до місцевих бюджетів, є важливим чинником екологічного виховання та ефективним засобом попередження екологічних лих від антропогенного навантаження, що є дуже актуальним для Закарпаття. Найбільшою популярністю екотуризм користується в молодої і активної частини населення, які прагнуть побачити нові цікаві місця і при цьому не потратити багато грошей. Хоча останнім часом до їх числа приєднуються і люди старшого віку, що бажають відновити свої сили природним шляхом. Екотуризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку туризму в області. Суть стратегії його розвитку полягає у збереженні чудової самобутньої природи, вивченні процесів, які відбуваються навколо людини в природі, захисті природно-заповідного фонду у поєднанні з пішохідним, кінним, водним, вело- та іншими видами туризму, підвищенні екокультури туристів, які відвідують Карпати. Адже, гори Карпати займають 70% території Закарпатської області. Значна частина цієї площі (13,4%) – це територія природно-заповідного фонду, об’єкти якого є базовими для організації екотуризму . На території області обліковано 450 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 172,2 тис.га, з них загальнодержавного значення – 34 об'єкти загальною площею 154,6 тис. га, місцевого значення – 416 об'єктів загальною площею 17,6 тис. га.Найбільші серед них: Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк та національний природний парк "Синевир, які є центрами розвитку й популяризації екотуризму на території Закарпаття. З метою ознайомлення туристів із природними екосистемами, геологічними та геоморфологічними пам’ятками, на заповідних територіях прокладена мережа екотуристичних маршрутів, які мають вихід на сільські садиби і тісно пов’язані з сільським зеленим туризмом.