Організаційні засади розвитку зелених екологічних маршрутів у Закарпатській області

Зокрема, щорічно Карпатський біосферний заповідник відвідують в середньому близько 100 тисяч організованих туристів. Найцікавіші маршрути заповідника  включають все ландшафтне різноманіття Закарпаття — від річкових долин  з м'яким кліматом до гірських хребтів, на яких деколи навіть влітку не тане сніг. Візитною карткою є найвища вершина  України – гора Говерла, яка піднімається над рівнем моря на 2061 м. Щороку цю вершину  відвідує тисячі туристів як з України так і з країн-сусідів.Альпійський рельєф Марамороського масиву більше ніде не представлений на території Українських Карпат, а гора Драгобрат є ідеальним місцем для активного відпочинку. Серед Хустсько–Солотвинської долини на стародавнiй терасi річки Тиси знаходиться одна з перлин Закарпаття – знаменита ―Долина нарцисів‖, на якій охороняється останній в Європi рiвнинний осередок нарцису вузьколистого. У травні земля покривається суцільним золотисто-білим квітковим килимом і щоб поглянути на це надзвичайне видовище, сюди щорік приїжджають туристи не тільки з України, а й зі всієї Європи. Особлива гордість українських Карпат — вікові букові праліси. Українсько-словацька номінація „Букові праліси Карпат‖, що розташована на території Карпатського біосферного заповідника та Ужанського національного природного парку, занесена до переліку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Розвиток екотуризму у  межах області потребує запровадження  регіонального туристичного

менеджменту, здійснити це неможливо без участі місцевого  населення. Знання ним власної історії,культури та природних особливостей свого  краю – важлива умова ефективного менеджменту. Дослідження у сфері менеджменту екологічного туризму багато в чому носять інноваційнийхарактер. Це стосується:

- унікальної ролі екологічного туризму в урбокомпенсаційній рекреації та управлінні урбанізаційними процесами;

- інтегруючого та дидактичного значення екологічного туризму, що виводить його на надвидовий

системний рівень особливого напрямку в туризмі, як школи спілкування  з природним

середовищем;

- проблем становлення та перспектив розвитку, особливостей управління, завдань і функцій

менеджменту екологічного туризму;

- вимог до менеджера екологічного туризму і специфіки його діяльності в цій сфері.

Специфіка екотуризму проявляється у тому, що для його розвитку потрібні як особливі природні умови, так і загальні чинники, які сприяють розвитку й інших видів туризму. Дуже важливим тут є вибір і оцінка тих факторів, які найбільше сприяли би його розвитку.

 

 

2.2.Географія  і динаміка тур потоків

 

Дослідження та вивчення динаміки туристичних потоків в Закарпатській  області дає можливість виявити  тенденції розвитку туристичної  діяльності в Закарпатській області. Отже, за період з 2000 по 2010 роки кількість  туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності України, зменшилася на 92695 тис. осіб або на 64%. У 2010 році порівняно  з 2009 роком загальна кількість туристів зменшилася на 4240 тис. осіб або на 7,5%. Туристичними послугами у 2010 році скористалися 52080 тис. осіб, з яких 8425 тис. осіб –  іноземні туристи, 11423 тис. осіб – туристи  – громадяни України, які виїжджали  за кордон, 32232 тис. осіб – внутрішні туристи. Кількість іноземних туристів, які відвідали регіон на протязі досліджуваного періоду з 2000 по 2010 роки збільшилася на 2014 тис. осіб або на 31,4%. Кількість екскурсантів у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшилася на 6341 тис. осіб або на 22,3%. Результати дослідження розраховані автором на основі статистичної інформації.

 

Рис. 1. Динаміка туристичних  потоків в Закарпатській області  за 2000–2010 роки

 Для аналізу тенденцій  розвитку туристичної діяльності  в Закарпатській області автором  було проаналізовано діяльність  туристичних організацій в Закарпатській  області (рис. 2) і було отримано  такі результати.

 

2.3.Популярні туристичні  пропозиції

Динаміка діяльності туристичних  організацій в Закарпатській  області 

 за 2000–2010 роки 

Кількість організацій, що мали ліцензії на здійснення туристичної  діяльності, у 2010 році порівняно з 2000 роком зросла на 50 одиниць або  на 80,6%. У 2010 році порівняно з 2009 роком  кількість туристичних організацій  зросла на 18 одиниць або на 19,1%. Кількість туроднів , наданих туристам, за досліджуваний період зменшилася в регіоні га 546,9 тис. або на 72,5%. У 2010 році порівняно з 2009 роком кількість туроднів , наданих туристам, зменшилася на 11,4 тис. або на 5,2%. Середньооблікова кількість працівників у 2010 році порівняно з 2009 роком скоротилася на 57 осіб або на 12,6%.

Для визначення тенденцій  позиціонування Закарпатської області  на ринку туристичних послуг, необхідно  проаналізувати стан туристичних послуг регіону на зовнішньому ринку. Останні  роки були досить сприятливим для  розвитку туристичного ринку Закарпатської  області. У міжнародному сегменті найпомітніше зростали туристичні потоки у 2010 році із сусідніх країн – Країни Європи (59,6%) та країн колишнього Союзу (37,7%). Туристичний потік із країн ЄС зріс у 2010 році в основному за рахунок  збільшення кількості тих, хто приїхав  із Чехії, Угорщини, Словаччини, Польщі, Німеччини, Австрії.

 

Рис. 3. Динаміка туристичних  послуг на зовнішньому ринку в  Закарпатській області за 2000–2010 роки

Важливим показником тенденційного  розвитку туристичної діяльності в  Закарпатській області є динаміка туристичних послуг на зовнішньому  ринку. Експорт туристичних послуг в регіоні за період 2000 – 2010 роки зріс на 444,9 тис. дол.. США або на 159,2%. Імпорт туристичних послуг в регіоні  за досліджуваний період зріс на 1588,6 тис. дол. США або у 4 рази. В структурі  експорту послуг та імпорту послуг переважають послуги готелів  та ресторанів. Частка послуг бюро подорожей  та туристичних агентств в експорті та імпорті туристичних послуг також зростає. У 2010 році в експорті туристичних послуг послуги бюро подорожей та туристичних агентств складають 58,2 тис. дол.. США, а в імпорті туристичних послуг послуги бюро подорожей та туристичних агентств складають 13,6 тис. дол.. США.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ  ОБЛАСТІ

 

3.1.Проблеми  розвитку екотуризму в регіоні

 

Як і в будь-якому  економічному процесі, в екологічному туризмі взаємодіють екстенсивні  та інтенсивні чинники зростання. До екстенсивних чинників відносяться: зростання  чисельності працівників, збільшення кількості залучених до господарського обігу матеріальних ресурсів, відновлення  діючих та залучення (створення, відкриття) нових об'єктів екотуризму разом  з підтриманням належного рівня  інфраструктури існуючих.

Інтенсивні чинники - це розвиток професійно-кваліфікаційиої структури екотуристичних підприємств; підготовка виробників та реалізаторів екотуристського продукту - менеджерів екологічного туризму; забезпечення належного освітньо-кваліфікаційного рівня фахової природознавчої (географічної, туристичної, екологічної, біологічної, геологічної, історичної, етнографічної, культурологічної та т.ін.) підготовки працівників (ренджерів, інструкторів, гідів тощо); технічне удосконалення матеріальної бази на основі впровадження досягнень і результатів науково-технічного прогресу, включаючи реалізацію інноваційних програм поліпшення культури та якості обслуговування, комп'ютеризацію туризму, раціональне використання наявних матеріальних ресурсів, об'єктів і маршрутів і т.д.

До стримуючих чинників, що негативно впливають па розвиток екотуризму, можна віднести: кризові  явища в економіці країни, зростання  зовнішньої заборгованості, політичну  та фінансову нестабільність, підвищення ціп па предмети споживання, скорочення обсягів особистого споживання, високий  рівень мілітаризації економіки, безробіття, страйки, криміногенний стан, екологічні кризи, катастрофи та аварії, несприятливе та нерозвинуте природоохоронне  та туристичне законодавство, жорсткість фіскальних та бюрократичних формальностей, невиконання турфірмами своїх зобов'язань, шахрайство, банкрутство туристичних фірм тощо.

Негативні чинники у даний  час значною мірою стримують  розвиток туризму, зокрема екологічного, в Україні. При цьому кризові  явища виникли переважно у  внутрішньому туризмі, у той час  як виїзний туризм продовжує розвиватися. Порушення балансу між цими видами туризму призводить до того, що з  України вивозиться валюта, що могла  б інвестуватися па розвиток економіки  країни, екологічного туризму та природоохоронної справи.

Такий стан викликає особливе занепокоєння, якщо взяти до уваги  зростання масштабів виїзного туризму, що вже набагато випереджає в'їзний  туризм. Необхідні дієві заходи щодо розвитку внутрішнього туризму, що обмежили б виїзний і, навпаки, інтенсифікували  б в'їзний туризм. На перший план в усуненні існуючого дисбалансу виступає економічна необхідність. Адже валютні надходження від розвитку в'їзного туризму й обмеження  його виїзної форми могли б  бути залучені з користю для розвитку туризму України, а отже, і для  її економіки.

Для прикладу зазначимо, що в національному парку «Баварський  ліс» (Німеччина) щорічно реєструються понад 1 мли відвідувачів. При цьому  фінансові витрати відвідувачів, що прибувають у цей регіон винятково  через національний парк і залишаються  тут на деякий час, оцінюються в 30-35 млн евро. У Канаді витрати відвідувачів парку у Британської Колумбії перевищують 310 мли доларів за рік. У Кенії екотуризм забезпечує близько 400 млн доларів річних валових  надходжень. В Еквадорі 54 мли доларів  річних витрат туристів припадає на відвідання національного парку «Галапагос». Коста-Ріка завдяки екотуризму забезпечує надходження до національної економіки  більше 600 мли доларів іноземної  валюти. Одержані кошти значно перевищують  витрати на утримання та відновлення  національних парків та інших природних  територій42.

І лише природний потенціал  України використовується дуже обмежено, незважаючи на те, що він має у  своєму розпорядженні екотуристські  ресурси, що за своїм потенціалом  не поступається задіяному в туристичній  індустрії економічно розвинутих країн. На жаль, необхідно зазначати, що на міжнародному туристичному ринку український екологічний туризм не є конкурентоспроможним.

Світові тенденції та перспективи  розвитку екологічного туризму 

Тенденції розвитку екологічного туризму визначені Всесвітньої  туристської організації (ВТО). За прогнозами цієї організації, екологічний туризм входить до числа п'яти основних стратегічних напрямків розвитку на період до  2020 р  .

Згідно з експертними  оцінками кількість населення, заклопотаного  стану природи, зростає.  Екологічне неблагополуччя виробляє в одних  людей потреба змінити потребу  змінити власне ставлення до природи, в інших - активно брати участь у її захист і збереження, у третіх - найбільш свідомих у відновленні. Деяка частина людей, не обмежуючись  власними зусиллями, прагне залучити до своєї активної діяльності прихильників.

  Основний потік екотуристів у світі становлять жителі промислово-розвинених країн, які цікавляться природою та побутом, що збереглися в незайманих куточках планети. Особливий інтерес представляють екзотична природа і культура країн Африки, Азії, Центральної Америки. Цілеспрямована політика приймаючих країн сприяє формуванню великого потоку екотуристів до Кенії, Танзанії, ПАР, Китай, Таїланд, Еквадор, Коста-Ріку, а також до Нової Зеландії, Австралії і ін Разом з тим більшу частку в туристських потоках складають мандрівники, що цікавляться незайманою природою власної країни або країн свого континенту. Такі поїздки характерні для американців, які подорожують по власним національним паркам, європейців, які обирають для відпочинку незаймані території скандинавських країн та ін

Для визначення потенціалу екотурістскіх ринків Німеччини, США, Великобританії, Канади, Іспанії, Франції - тобто країн, що лідирують у формуванні виїзного туристського потоку, - СОТ  провела в 2002 році спеціальні дослідження. Найбільш репрезентативні дані були отримані в ході оцінки екотурістского сегмента туроператорського ринку  Німеччини. Результати дослідження опубліковані в спеціальній доповіді СОТ «Екотурістскій ринок Німеччини» (2001).

Глобальний туристський  ринок в Німеччині має тенденцію  сталого зростання: у 1972 році загальна кількість туристських поїздок  німців склало 24,8 млн., в 1982 році воно збільшилося  до 31,1 млн., в 2000 році склало 62, 2 млн. Не дивлячись на те що внутрішній туризм для німців є туристським напрямком  номер один, його частка в країні скорочується (з 47% в 1972 році до 29,3% у 2000 році), а частка поїздок за кордон збільшується. Європейські турцентрів є для німців лідируючими закордонними напрямками: частка Іспанії досягає 14,2%, Італії - 9,3%, Австрії - 6,6%. Особливо популярним напрямком останнім часом  стає Туреччина. У той же час спостерігається  тенденція до збільшення туристських  поїздок на далекі відстані. Частка неєвропейських напрямків на туристському ринку Німеччини тільки за 1999 і 2000 рр.. доросла з 13 до 14%. У  2000 р  . із загального числа поїздок (44 млн.) німецьких туристів за кордон 2,3% (1,4 млн.) припало на Північну Америку; 2,0% (1,3 млн.) - на острови Карибського  басейну, Південної та Центральної  Америки ; 5,4% (3,4 млн.) - на інші неєвропейські  туристські центри. Аналіз тенденцій  поведінки німецьких туристів на найближчі роки показав, що інтерес  до поїздок на далекі відстані буде рости, їхній обсяг збільшиться  з 6,8% у  1999 р  . до 10% в  2010 р  .

Мотивація екотурістскіх  поїздок. Основні фактори, що визначають розвиток екологічного туризму - це прагнення  людей під час відпочинку долучитися до природи, мати можливість дихати чистим повітрям, пити і купатися у чистій воді, вживати екологічно чисті продукти, отримувати естетичну насолоду від  споглядання природних ландшафтів. Серед мотивів поїздок жителів  Німеччини зазначені фактори  з часом набувають все більшого значення. Так, якщо мотив «залучення до природи» у  1983 р  . назвали важливим 46% туристів із Західної Німеччини, то в  1992 р  . - 59,3%. Мотив «чистіше повітря, чиста вода, можливість вирватися  з забрудненого навколишнього середовища»  в  1983 р  . був важливим для 36,9% туристів, в  1992 р  . - Для 54,2%. На думку авторів  цього дослідження, значимість мотивів, пов'язаних зі станом навколишнього середовища, зростає швидше, ніж значимість інших категорій мотивів.