Податковий контроль

б) громадський – здійснюється наглядовими радами, громадськими організаціями, проф. спілками на добровільній та безоплатній  основі.

II. Залежно від характеру  взаємовідносин і суб’єкта:

 1. Внутрішній - суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи, Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль організацій, підприємств, установ як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є елементом управління організацією і тому проводиться на її розсуд на основі рішень даної організації. Зокрема, внутрішнім контролем можна назвати внутрішній аудит.

2. Зовнішній -  суб'єктом  контролю є орган, що належить до іншої системи, ніж об'єкт. Відповідно, зовнішній контроль здійснює сторонній орган, уповноважений на компетентні дії у сфері перевірки стану дотримання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин. У його проведенні беруть участь як органи загальної компетенції, так і спеціальної у сфері фінансових відносин.

III. За часом проведення (ритерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи безперервний характер контролю):

1. Попередній. Його здійснюють на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових питань, у тому числі на стадії розробки й прийняття законів та актів органів місцевої влади і місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності, насамперед — бюджетів на поточні роки. Попередній контроль проводять на основі глибокого аналізу й розрахунків фінансових результатів, що сприяє об'єктивності оцінки доцільності прийняття або неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності, дотриманню фінансової дисципліни тощо. Як приклад попереднього фінансового контролю можна назвати парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, що їх проводять у Верховній Раді України за представленим Кабінетом Міністрів України проектом Основних напрямів бюджетної політики (Бюджетною резолюцією).

У межах своїх повноважень  Рахункова палата України здійснює експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України. Також фахівці Рахункової палати аналізують і досліджують порушення і відхилення бюджетного процесу, готують і вносять до Верховної Ради України пропозиції щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства загалом.

2. Поточний. Його здійснюють під час фінансово-господарських операцій, тому він охоплює короткі проміжки часу. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку й інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються, запобігати збиткам і втратам. Він має систематичний характер.

3. Наступний. Характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюють після виконання фінансових операцій за певні проміжки часу шляхом вивчення даних обліку та звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають фактичні справи, дійсна наявність коштів і матеріальних цінностей. Цей вид фінансового контролю допомагає масштабно оцінити позитивні та негативні аспекти фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки загалом. Він дає змогу всебічно проаналізувати нагромаджений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення. Основними напрямами є: аналіз виконання планів і бюджетів; перевірка кошторисів, звітів і балансів; виявлення випадків незбереження майна тощо.

IV. За формами  проведення:

1. Ініціативний фінансовий контроль здійснюють на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, передусім аудиторських організацій. Його метою є перевірка дотримання суб'єктом господарювання фінансової дисципліни й оптимізація руху фінансових потоків, економія ресурсів та, як правило, мінімізація оподаткування.

2. Обов'язковий фінансовий контроль проводять переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоча в деяких випадках він може передбачати участь і недержавних фінансових контролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредитних установ). Контроль здійснюють на підставі встановлених чинним законодавством вимог та компетенції уповноважених органів (наприклад, органів Державної податкової служби або Контрольно-ревізійної служби України, для яких, зокрема, передбачено терміни проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності підконтрольних суб'єктів). Підставою проведення обов'язкового контролю можуть бути і рішення компетентних державних органів (суду, прокуратури, інших органів держави) з метою з'ясувати дотримання законності, встановити істину під час судового слідства тощо.

V. За сферою  фінансової діяльності фінансовий контроль буває бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий, інвестиційний тощо.

VI. Від джерела  інформації:

1) фактичний – полягає у дослідженні реального стану об’єкта, що перевіряється, його огляді, вимірюванні в натурі, встановленні наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізі отриманої інформації і документів на предмет їх відповідності.

2) документальний – перевірка й аналіз первинних документів, що містять відомості про рух коштів (бухгалтерських і статистичних звітів, кошторисів тощо).

VII. Залежно від місця здійснення фінансового контролю:

1) виїзний контроль (контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню на підконтрольному об'єкті).

2) дистанційний (невиїзний контроль (суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку).

Лекція: тема № 3

3. Контрольні повноваження  Державної фінансової інспекції

Виходячи із завдань, закріплених  ЗУ «Про КРС» випливає, що повноваження  цього органу поширюються на такі підконтрольні суб’єкти, як: міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи і суб’єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації. Об'єктом контролю є бюджетні кошти, кошти державних фондів, державне чи комунальне майно та інше.

Державний фінансовий контроль реалізується Держ фін інспекцією через проведення :

1. Перевірки державних закупівель (полягають у документальному та фактичному аналізі дотримання законодавства підконтрольними суб’єктами у сфері держ закупівель; проводять на всіх стадіях держ закупівель. Такі ревізії можуть здійснюватися шляхом запиту та отримання від розпорядника бюджетних коштів необхідних документів щодо закупівель товарів або шляхом проведення виїзних перевірок, держ фін аудиту та інспектування);

2. Державного фінансового аудиту – полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бух обліку та достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.  Такий аудит не носить фіскального характеру і спрямований на надання консультацій керівництву підконтрольного суб’єкта з метою максимального зменшення ризику помилок і порушень тощо. Видами держ фін аудиту є:

а) фінансово-господарський (аудит діяльності бюджетних установ, Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1777)  - спрямований на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

Під час проведення фінансово-господарського аудиту досліджуються первинні документи  щодо операцій з коштами та майном, іншими активами і пасивами, ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та організація внутрішнього фінансового контролю.

Фінансово-господарський аудит  включає: проведення протягом року моніторингу  фінансової звітності бюджетної  установи, у тому числі з використанням баз даних Державного казначейства; проведення у разі виявлення за результатами моніторингу фінансової звітності бюджетної установи ризикових операцій перевірки використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання достовірної фінансової звітності; дослідження системи внутрішнього фінансового контролю, зокрема якості його організації; підготовку керівництву бюджетної установи пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; відстеження усунення керівництвом бюджетної установи недоліків і порушень, виявлених за результатами моніторингу її фінансової звітності та/або перевірки; надання висновку про рівень достовірності фінансової звітності бюджетної установи, ступінь дотримання її посадовими особами законодавства з фінансових питань та повноту врахування пропозицій, внесених у ході фінансово-господарського аудиту. За бюджет установами закріплюється працівник відповід орг. Фін інспек., основним завданням якого є співпраця з розпоряд бюджет коштів протягом бюджет року.

б) аудит ефективності (виконання бюджетних програм) – сукупність дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій і перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих бюджетними програмами цілей, встановлення чинників, які перешкоджають досягненню максимального результату у використанні визначеного обсягу матеріальних і фінансових ресурсів та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання держ активів (Постанова КМУ № 1017 від 10.08.2004). До підконтрольних суб’єктів у даному випадку відносяться всі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, ф.о. – с.п.д., які беруть участь у виконанні бюджет програми. Об'єкт аудиту – бюджетні кошти, які спрямовані на виконання бюджет програми. Предметом перевірки – є паспорт бюджетної програми. Аудит ефективності є плановим заходом (перед початком голов бюджет розпоряд надсилається повідомлення про його проведення); може бути як виїзним, так і невиїзним. Результати відображаються у звіті, який надається відповідному голов розпоряднику, Мін фіну, ВРУ, Адміністрації ПУ, КМУ, відповід орг. держ влади.

в) аудит діяльності суб’єктів господарювання (Постанова Кабінету Міністрів від 25.03.2006 р. №361) - полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно. Дія цього Порядку не поширюється на бюджетні установи. Об’єктом аудиту є рівень управління фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання, яке полягає у забезпеченні: дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та суб'єкта господарювання; достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; збереження активів; досягнення визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності. Головне контрольно-ревізійне управління України наказом від 04.08.2008 р. № 300 затвердило Методику проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання.

г) виконання  місцевих бюджетів - проводиться з метою перевірки та аналізу фактичного виконання місцевого бюджету, ефективності використання комунальних коштів, майна та інших активів, достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. № 698.) Основними завданнями такого аудиту є: проведення оцінки формування і рівня виконання місцевого бюджету; встановлення причин, що негативно впливають на виконання місцевого бюджету; визначення шляхів удосконалення управління комунальними коштами, майном та іншими активами, зокрема щодо можливості збільшення доходів, місцевого бюджету (Методичні рекомендації з організації та проведення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затверджені наказом Головним контрольно-ревізійним управлінням України від 13.03.2007 р. № 50).

Здійснюючи аудит виконання  бюджету, аудитори вибирають та застосовують прийоми і процедури, які відповідають конкретним обставинам, зокрема: аналізують нормативно-правові акти, планові розрахунки та обґрунтування, методичні документи, видання і публікації стосовно досліджуваного бюджету; аналізують результати раніше здійснених контрольних заходів, в тому числі державного фінансового аудиту виконання програм, що фінансуються з досліджуваного бюджету; аналізують показники статистичної, фінансової та оперативної звітності; здійснюють інтерв’ювання, анкетування (процес опитування учасників бюджетного процесу та громадян з метою встановлення проблемних питань, результати якого фіксуються письмово) тощо. Як правило такий аудит розпочинається одночасно з ревізією поточного рахунку, обраного для дослідження місцевого бюджету.