Податковий контроль

Бюджетний період адекватний стадії виконання бюджету і охоплює  період, на який затверджується бюджет, а за особливими обставинами –  на інший період (ч. 2 ст.3). Це положення  будується на конституційній нормі (стаття 96 Конституції України), відповідно до якої Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. До таких особливих обставин відносяться: введення воєнного стану і оголошення надзвичайного стану в Україні. Подібні події пов’язані з реалізацією повноважень Верховної Ради України та Президента України і введенням спеціальних правових режимів. Згідно із статтею 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні. Відповідні до цього, повноваження закріплено і за Президентом України (стаття 106).

Статтею 13 Кодексу закладено загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), вертикальне та горизонтальне його розподілення. Так вертикальний розподіл бюджету дозволяє в його складі виявити загальний та спеціальний фонди, тоді як горизонтальний розподіл визначає склад доходів ( стаття 29 – по Державному бюджету, статті 64, 66, 69, 71 по місцевим) та видатків (статті 30, 31 – по Державному бюджету та стаття 70 – по місцевим бюджетам).

Загальний фонд включає фінансування видатків бюджету за рахунок всіх доходних надходжень, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду (забезпечує фінансування основних функцій та завдань держави, територіальних громад, які деяким чином узагальнені). До складу загального фонду бюджету включається і кредитування бюджету у частині повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету передбачає предметно цільове використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням (стаття 2 Кодексу), яке виступає як повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Бюджетні асигнування ще більше конкретизують мету використання коштів, бо означають повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

4. Бюджетна класифікація  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Склад доходів та  видатків Державного та місцевих  бюджетів.

 

Доходи Державного бюджету є сукупністю безповоротних надходжень, передбачених чинним законодавством України, які використовують для фінансування виконання державних функцій. Ст. 29 БК деталізується положеннями ст. 9 «Бюджетна класифікація доходів», якою визначаються чотири типи надходжень (податкові, неподаткові, доходи від операцій з капіталом, трансферти). При визначенні складу доходів Держ бюджету використовується логіка від «зворотного» - це всі доходи, які отримані відповідно до податкового законодавства, за виключенням надходжень до місцевих бюджетів (останні визначаються ст. 64,66,69,71), а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, включаючи кошти від продажу активів, які належать  державі, підприємствам, організаціям.

Видатки Державного бюджету – систематизують бюджетні призначення на конкретні цілі, передбачені ЗУ «Про Держ бюджет» на поточний рік. Фактично видатки Держ бюд на здійснення повноважень держави визначається шляхом встановлення бюджетних призначень головним розпорядникам. Згідно із Бюджетною класифікацією, видатки держ бюд можуть розподілятися за функціональними, економічними, відомчими та програмними ознаками. Деталізований перелік видатків з Держ бюд визначено ст.87, згідно з якою видатки можна поділити на дві групи:

1. видатки на реалізацію функцій держави, що пов’язані із забезпеченням конституційного устрою, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства та ін. Тобто, їх виконання ні прибудь-яких обставинах не може бути передано на місцевий рівень (видатки на держ управління: законодавчу владу, ПУ; міжнародну діяльність; національну оборону; правоохоронну діяльність та ін);
2. видатки на реалізацію функцій держави, які передаються на виконання АРК та місцевому самоврядуванню (напр.: видатки на освіту, охорону здоров’я, соц. програми, культуру). В цьому випадку держава передає право на здійснення таких видатків на місцевий рівень, проте в обов’язковому порядку передбачає  необхідні для цього суми коштів в держ бюд. -  міжбюджетні трансферти.

Одним із основних принципів бюджетної системи є гласність та публічність, проте, кожна держава для свого функціонування має необхідність в видатках, про які населення знає, но суми конкретних таких видатків чи конкретні їх напрями не розголошуються, оскільки, вони пов’язані із національною безпекою, держ таємницями. Ст. 31 передбачає в Держ бюд таємні видатки для забезпечення діяльності окремих органів держ влади, які виконують повноваження в інтересах національної безпеки, науково-технічні програми та ін.).  

Місцеві бюджети

До місцевих бюджетів (п. 34 ст. 2 БК) належить:

• бюджет АРК, обласні, районні бюджети;
• бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 142 КУ матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад, сіл, міст, а також їх сумісної власності, що перебуває в управлінні  районних та обласних рад.

Місцеві бюджети  можуть складатися із загального та спеціального фонду (ст.13). Відповідно до статті 13 Кодексу, підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України. Складовою спеціального фонду є бюджет розвитку, який складається з надходжень та видатків, перелік яких закріплено в статті 71 Кодексу. Бюджет розвитку, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» – це доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази (ч.7 ст.64 ЗУ «Про місцеве самоврядування).

 

Склад доходів місцевого бюджету визначено ст. 64,66,69,71 БК. Згідно зі ст.63 ЗУ «Про місцеве самоврядування» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел і закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків і зборів.

Класифікація доходів  місцевих бюджетів:

1) за суб’єктом: 

а) доходи від підприємств та організацій, що перебувають у державній власності;

б)  доходи від підприємств та організацій, що перебувають у комунальній  власності;

в) кошти, що надходять від населення

2) за методом акумуляці:

а) добровільно внесені (гранти, подарунки, пожертви);

б) в обов’язковому порядку (податки, збори)

3) за умовою надходження до бюджетів:

а) власні (ст.69), що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів – спрямовуються на покриття витрат з реалізації повноважень органів місцевого самоврядування, визначених в ЗУ «Про місцеве самоврядування» (податок на прибуток підприємств, що перебувають у комунальній власності; фіксований податок; плата за користування надрами; місцеві податки і збори; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; надходження дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, що перебувають у власності відповідної територіальної громади; кошти за відчуження майна, що перебуває у комунальній власності та ін.). 

б) закріплені (ст. 64)- доходи, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. В статті 64 Кодексу закріплено вичерпний перелік тих доходів, які спрямовуються на фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування. Делегованими, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. Наприклад, в статті 32 вказаного вище Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено: забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів; забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення; організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку; подання допомоги випускникам шкіл у працевлаштуванні; забезпечення школярів, які навчаються в державних і комунальних навчальних закладах, безоплатними підручниками, створення умов для самоосвіти тощо.

Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів формується з загальнодержавних податків та зборів (ПДФО-ст. 65; 50% збору за використання лісових ресурсів;плата за використання інших природних ресурсів та ін.) та трансфертів.

Кошик доходів  місцевих бюджетів – доходи загального фонду, які закріплені БК на постійній основі за місцевими бюджетами та які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (п.29 ст. 2; ст.64).

 

Видатки місцевих бюджетів

 

Відповідно до статті 13 Кодексу  складовими як загального, так і  спеціального фондів бюджету є видатки  та кредитування бюджетів. Видатки місцевого бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним місцевим бюджетом. Не належать до видатків бюджету: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету. Кредитування місцевого бюджету – це операції з надання коштів з місцевого бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед місцевим бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). До кредитів з місцевого бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з місцевого бюджету на поворотній основі. За своєю суттю кредитування місцевого бюджету не належить до видатків місцевого бюджету. У результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з'являються зобов'язання перед місцевим бюджетом, і ці кошти обов'язково мають бути повернуті до бюджету, що є ресурсами бюджету, які можуть бути спрямовані як на подальше надання кредитів, так і на здійснення видатків.

До складу видатків загального фонду входить резервний фонд, кошти з якого виділяються на підставі рішень місцевих держадміністрацій, виконав комітетів (ст..24)

До спеціального фонду входить бюджет розвитку (ст.71) – кошти направляються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку на відповідній території, що пов’язані із здійсненням інвестиційної діяльності, фінансуванням субвенцій та ін., тобто направлені на розширення відтоворення – ст..64. ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Видатки місцевих бюджетів можна поділити на дві частини:

1) видатки, що пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади (визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією п.2 ст. 82; ст.. 85; ст. 88-90). Такі видатки враховуються при наданні міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка фактично і має забезпечити  їх виконання відповідними ресурсами. Держава, виконуючи свої функції (обороноздатності, розвиток економіки, науки, правоохоронну) наділяє відповідний круг суб’єктів відповідними повноваженнями для забезпечення яких необхідні відповідні грошові кошти. Певні повноваження виконуються державою в особі відповідних органів (конституційний устрій, обороноздатність та ін..), а окремі, наприклад, медицинське обслуговування, середня освіта передаються відповідним органам АРК та місцевого самоврядування. В зв’язку з чим,

• ч. 1 ст.82 закріплює видатки на забезпечення конституційного устрою, держ цілісності, суверенітету, судочинства та ін.., які не можуть передаватися місцевому самоврядуванню;
• ч.2. ст..82 закріплює видатки, які визначаються функціями держави та можуть передаватися до місцевого самоврядування
• ч.3. ст.. 82 закріплює видатки на реалізацію прав та обов’язків АРК та місцевого самоврядування, які носять місцевий характер.

Друга та третя групи видатків покриваються за рахунок коштів місцевих бюджетів та трансфертів.

Розмежування всіх видатків бюджетів здійснюється  на основі принципу субсидіарності (повноти надання послуги – видатки мають належати до того бюджету, за рахунок коштів якого можливо фінансування наданих соціальних послуг; приближення до споживача). З урахуванням цього видатки та залежно від типу місцевого бюджету можна поділити:

а) видатки на фінансування бюджетних  установ та заходів, що забезпечують першочергові соціальні послуги: видатки  на дошкільну освіту, першочергову медицинську допомогу, що надається місцевими клініками (фінансуються із бюджетів сіл, поселків, міст та їх об’єднань відповідно до ст.88 та визначаються функціями держави згідно із ч.2 ст. 82. При цьому з держ б перед субвенції та дотації).