Аналіз джерел формування капіталу

 

Розрахунок зробимо методом  ланцюгової підстановки: ГТВІГ₀ =12,388 2,381 1,828 0,50 = 26,96%;

ГТВЯумі = 12,4-2,381 1,828-0,50 = 26,99%;

ГТВІС_ум2 =12,4-2,04 1,828 0,50 = 23,12%;

ГТвЯ_ум.з=12,4-2,04-1,925 0,50 = 24,35%;

ГТВіСі=12,4 2,040 1,925 0,52 = 25,33%. Загальна зміна темпів зростання власного капіталу становить: 25,33 - 26,96 = -1,63 %, у тому числі за рахунок зміни:

рентабельності обороту: 26,99 - 26,99 = +0,03 %;

оборотності капіталу: 23,12 - 26,99 = -3,87 %;

мультиплікатора капіталу: 24,35 - 23,12 = +1,23 %;

частки капіталізованого прибутку в загальній сумі

чистого прибутку: 25,33 - 24,35 = +0,98 %.

Наведені дані показують, що темп приросту власного капіталу нижчий від торішнього переважно через уповільнення оборотності капіталу.[20

Для оцінювання структури  формування капіталу підприємства розраховують також коефіцієнт самофінансування - відношення суми самофінансованого доходу (капіталізований прибуток + амортизація) до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів.

Цей коефіцієнт можна розрахувати  також за відношенням самофінансованого  доходу до доданої вартості. Він  показує ступінь самофінансування діяльності підприємства стосовно створеного багатства. Можна визначити також, скільки самофінансованого доходу припадає на одного працівника підприємства. Такі показники в західних країнах розглядають як одні з кращих критеріїв визначення ліквідності і фінансової незалежності компанії.

Аналіз структури позикового капіталу. Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляють склад і структура позичкових коштів, тобто співвідношення довгострокових, серед-ньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. З даних табл. 12.7 випливає, що за звітний рік сума позичкових коштів збільшилася на 6500 тис. грн, або на 31,7 %. Сталися істотні зміни і в структурі позикового капіталу: частка банківського кредиту зменшилася, а кредиторської заборгованості, яку тимчасово використовують в обороті підприємства до моменту настання термінів її погашення, збільшилася.[18]

Залучення позикових коштів в оборот підприємства - явище нормальне. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не заморожуються на тривалий час в обороті і вчасно повертаються. В іншому разі може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в остаточному підсумку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового ставу. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність появи кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених за прострочення платежів у формі пені. Для цього можна використати дані звітної форми № 5 "Додаток до балансу", а також дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку

Таблиця 2.7

Динаміка структури  позичкового капіталу

Джерело капіталу	Сума, тис. грн			Структура капіталу, %
	на початок періоду	на кінець періоду	зміна	на початок періоду	на кінець періоду	зміна
Довгострокові кредити	5 000	4 500	_	25,2	17,3	-7,9
Короткострокові кредити	7 500	9 200	+1 700	37,9	35,4	-2,5
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями		800	+800		3,1	+3,1
Векселі видані	450	700	+250	2,3	2,7	+0,4
Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги	4 650	7 000	+2 350	23,5	26,9	+3,4
Поточні зобов'язання за одержаними авансами:	250	400	+150	1,3	1,5	+0,2
з бюджетом	970	1 350	+380	4,9	5,2	+0,3
за позабюджетними платежами	180	250	+70	0,9	0,9	_
за страхуванням	150	260	+110	0,7	1,0	+0,3
з оплати праці	500	860	+360	2,5	3,3	+0,8
з учасниками	-	140	+140	-	0,6	+0,6
за внутрішніми розрахунками	35	50	+15	0,2	0,2	_
Інші поточні зобов'язання	115	490	+375	0,6	1,9	+1,3
Усього	19 800	26 000	+6 500	100	100	-

 

 

 

2.3 ОЦІНКА ВАРТОСТІ  КАПІТАЛУ

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство. Згідно із сучасними тенденціями  в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC):

WACC=Квк(ВК/К) + Кпк(ВК/К)

де Квк — очікувана  ставка вартості власного капіталу; Кпк  — очікувана ставка вартості позичкового  капіталу; К — сума капіталу підприємства;

ВК — сума власного капіталу; ПК — сума позичкового капіталу.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в  підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на короткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні позички, облігаційні позички та ін.[8]

Розрахуємо середньозважену  вартість капіталу підприємства, скориставшись даними про структуру капіталу і вартість окремих його складових:

 

Параметри Форми капіталу	Частка   в структурі   капіталу, %	Ціна   залучення, %	Вартість   капіталу, %,  ((гр. 2) × (гр. 3)/100)
1	2	3	4
Статутний капітал	20	20	4,00
Нерозподілений прибуток	15	19	2,85
Банківські позики	25	15	3,75
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	40	25	10,00
WAСС		20,6

 

Очікувана ставка вартості позичкового капіталу визначається на основі аналізу фінансових відносин підприємства з його кредиторами  і включає всі витрати, пов’язані  із залученням позичкового капіталу, в т. ч. процентні платежі, дизажіо, різного роду збори тощо. Ця ставка може відповідати кредитній ставці, за якою підприємство залучає (чи може залучити) кредити. За наявності відповідних розрахункових даних ставка вартості позичкового капіталу може обчислюватися за методом внутрішньої норми прибутковості (IRR)

Перед фінансистами досить часто постає питання, як розрахувати  вартість позичкового капіталу в  частині забезпечення наступних  витрат і платежів, поточних зобов’язань  за розрахунками тощо, на які не нараховуються проценти (та інші платежі) за їх користування. Можливі два варіанти вирішення цієї проблеми:

згадані складові позичкового  капіталу не враховуються при визначенні WACC, тобто в процесі розрахунків  загальна сума капіталу зменшується  на ці позиції;

урахування зазначених позицій  на рівні з іншими фінансовими зобов’язаннями, при цьому застосовується нульова ставка залучення цієї частини капіталу.[19]

Заслуговує на увагу той  факт, що в англосаксонській практиці фінансової діяльності домінує перший підхід, тобто при розрахунку середньозваженої вартості капіталу здебільшого враховуються власний капітал та фінансова  заборгованість.На практиці при розрахунку вартості залучення позичкового капіталу слід враховувати податковий фактор. Якщо S — податковий мультиплікатор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток), а проценти за користування позичками відносяться на валові витрати підприємства, то модель визначення середньозваженої вартості капіталу можна уявити в такому вигляді:

WACC=Квк(ВК/К) + (1-S)Кпк(ПК/К)

де ПК — сума позичкового  капіталу.

Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при застосуванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення власного капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це питання  досі не знайшло свого повного  вирішення ні в теорії, ні в практиці. Серед можливих способів розрахунку очікуваної ставки вартості власного капіталу можна розглядати такі:[14]

модель оцінки капітальних  активів (САРМ), за якої слід скористатися інформацією щодо значення b-коефіцієнта, безризикової процентної ставки та середньої дохідності на ринку

суб’єктивна оцінка: проценти за довгостроковими облігаціями або депозитними вкладами плюс надбавка за специфічні ризики, характерні для даного підприємства (галузі);

використання показника, оберненого до відношення ринкового  курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER) (наприклад, якщо PER = 5/1, то Квк = 1/PER = 1/5 =  
= 0,2, або 20 %);

У процесі оцінки вартості власного капіталу слід чітко виокремлювати  очікувану ціну, за яку інвестори  будуть згодні вкладати кошти в підприємство, та очікувану рентабельність власного капіталу. Різниця полягає в тому, що останній показник розраховується з використанням балансової вартості власного капіталу. Натомість ціна залучення власного капіталу визначається на основі ринкових оцінок вартості капіталу підприємства та його доходів.[11]

Наголосимо, що в контексті  оцінки вартості підприємства особливе значення показника середньозваженої вартості капіталу (WACC) полягає в тому, що він може використовуватися як ставка дисконтування для приведення майбутніх доходів до теперішньої вартості.

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ

 

Впровадження в економіку  країни ринкових методів господарювання і конкуренції потребує від підприємств  підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств  до фінансового виживання. Підприємство є структуроутворюючим елементом  сучасної ринкової економіки. Будь-яка  організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє  собою сукупність матеріальних цінностей  і коштів, фінансових вкладень і  витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської  діяльності. Він є базою створення  і розвитку підприємства й у процесі  функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Капітал  посідає одне з головних місць  в системі соціально-економічних  та політичних відносин суспільства.

 Особливої уваги заслуговують  питання управління капіталом  підприємства як основного осередку  економічної системи, в процесі  функціонування якого здійснюється  процес кругообігу капіталу: його  залучення, розміщення та використання. Динамізм, невизначеність, складність  економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають  перегляду не лише сутності  та змісту капіталу, як економічної  категорії, а й концептуальних  засад управління ним. Ефективність  діяльності підприємства значною  мірою характеризується показниками  ефективності використання капіталу [2].Тому питання підвищення ефективності  використання капіталу є актуальним  як для підприємств, так і  для держави в цілому. Питанням  дослідження напрямів використання  капіталу підприємств займалися  такі наукові діячі, як: Бланк  І.А., Кравчук О. М., Литовських  А.М., Невмержицький Я.І., Омелянович  Л.О., Поддєрьогін А.М., Федосов В.М., Юрій С.І. та ін. У своїх роботах дані автори розглядали питання, пов’язані з дослідженням капіталу, процесів його формування, використання та напрямів підвищення його ефективності. Метою статті є пошук шляхів підвищення ефективності використання капіталу ТОВ «Майстер світла». Забезпечення ефективної діяльності та прибутковості підприємства є основними завданнями капіталу. Окрім цього, капітал підприємства забезпечує виконання основних його функцій та завданнь. Для успішного здійснення своєї діяльності підприємства мають бути достатньо забезпеченими фінансовими ресурсами. Оскільки стан і ефективність використання власного капіталу підприємства характеризується окрім прямих показників фінансової звітності, рядом відносних коефіцієнтів, таких як оборотності активів, рентабельність, фондовіддача, фондомісткість, рентабельність, то методами підвищення ефективність використання власного капіталу на підприємства служать методи, що підвищують ці показники на підприємстві [1].Аналізуючи ефективність використання капіталу ТОВ «Майстер світла» за 2010-2011 рр. можна зробити висновок, що чистий дохід від реалізації зменшився на 55,68%. За результатами діяльності 2010 році був отриманий чистий прибуток у