Лекции по "Финансам"

Фінансова діяльність міжнародних організацій  пов'язана з формуванням і використанням  їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять  до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого  бюджету. Розглянемо фінанси провідних  міжнародних організацій - ООН та ЄС.

Організація Об'єднаних  Націй була заснована в 1943 р. Головним завданням ООН є підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища,

Діяльність ООН здійснюється через  керівні органи та спеціалізовані організації. Так, питаннями миру і безпеки  займаються департаменти операцій з  підтримання миру, з питань роззброєння  і регулювання озброєнь. Економічний  напрям діяльності здійснюється через  Конференцію з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Організацію промислового розвитку (ЮНІДО), Регіональні комісії (наприклад, Європейська економічна комісія) та ін. Соціальна і гуманітарна політика проводиться Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), Фондом ООН в галузі народонаселення (ЮНФПА), Світовою продовольчою програмою (МПП), Центром ООН з населених пунктів (Хабітат) та іншими. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) проводить значну роботу, пов'язану із забезпеченням екологічної безпеки на планеті.

Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків  визначається залежно від рівня  економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП  даної країни.

Нині ООН переживає фінансову  кризу, пов'язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків  до її бюджету. Це істотно звужує фінансові  можливості ООН, ускладнює фінансування передбачених заходів.

За видатками бюджет ООН поділяється  на дві частини: адміністративні  та накладні витрати і програмні  видатки. Адміністративні та накладні видатки нині становлять 38%, програмні - 62%, Поставлено завдання скоротити  адміністративні витрати до 25%, що дасть змогу вивільнені кошти  спрямувати на соціально-економічні програми.

Бюджет ООН за видатками складається  в розрізі окремих підрозділів  та організацій. При цьому також  виділяються адміністративні й  накладні витрати та кошториси на окремі програми, що виконуються даним  підрозділом. Наприклад, у рамках ЮНІДО  на 1998 – 1999 рр. виділяються такі програми: «Зміцнення промислових потенціалів», «Екологічно чистий та стійкий промисловий  розвиток», «Управління регіональними  програмами», «Управління технічним  співробітництвом».

Європейський  Союз бере свій початок від створеного у 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співтовариства. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг. скасовано митні бар'єри, здійснено уніфікацію податкового законодавства, створено європейську валютну систему. Розвиток інтеграційних процесів завершився проголошенням Європейського Союзу, до якого входять такі країни: Німеччина, Австрія, Данія. Бельгія, Франція, Голландія, Люксембург, Велика Британія, Швеція, Фінляндія, Португалія, Іспанія, Італія, Ірландія. Греція.

Бюджет ЄС формується за рахунок  надходжень від країн Союзу. Всі  доходи поділяються на дві групи; внески країн-членів та доходи бюджету  ЄС, Внески кожної країни до бюджету  визначаються залежно від рівня  її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету  ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мита і  сільськогосподарські податки, якими  обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок  на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування (ставка податку не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС - він не може перевищувати 1,2% загального обсягу ВНП Союзу.

Видатки бюджету ЄС поділяються  на адміністративні (» 5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, надання технічної і гуманітарної допомоги і т. ін.).

Бюджет ЄС розробляється  Європейською комісією і затверджується Європейським парламентом. Виконує  бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним  контролем - з боку Палати аудиторів  і Європарламенту. До складу Палати аудиторів входять 15 членів, які  перевіряють надходження доходів  і фінансування видатків.

Міжнародні фінансові  відносини - являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

- взаємовідносини між суб'єктами  господарювання різних країн;

- взаємовідносини  держави з урядами інших країн  та міжнародними організаціями;

- взаємовідносини держави і  суб'єктів господарювання з міжнародними  фінансовими інститутами. У сфері  міжнародних фінансів крім національних  суб'єктів - держави, підприємств,  громадян - виділяються наднаціональні  суб'єкти - міжнародні організації  і міжнародні фінансові інститути.  У зв'язку з цим дану сферу  можна розподілити на дві частини:

- міжнародні фінансові відносини;

- міжнародні фінанси.

Міжнародні фінансові  відносини характеризують грошові потоки між суб'єктами різних країн:

- між підприємствами;

- між урядами країн;

- між підприємствами і урядами;

- між громадянами і урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу. З одного боку, ці взаємовідносини  відображають фінанси суб'єктів  господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини  відображають рух нових потоків  між країнами. Забезпечення еквівалентності  обміну досягається через валютне  регулювання - встановлення курсу.

Відхилення курсу валют від  реального співвідношення між даними валютами спричиняє міжнародний  перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародна торгівля характеризується торговим балансом кожної країни. При цьому сальдо експортно-імпортних операцій характеризує приплив чи відплив валюти.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна виступає позичальником, інша - кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі  відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів - до міжнародних  фінансових відносин,

Торговельні взаємовідносини між  суб'єктами господарювання різних країн  характеризують два грошових потоки; надходження підприємству валютних доходів від експорту товарів  і послуг; оплата підприємством товарів  та послуг, що імпортуються. Кредитні взаємовідносини  є двосторонніми: з одного боку - надання позики позичальником кредитору, з іншого - погашення позики і  сплата процентів.

Міжнародні фінанси відображають діяльність міжнародних організацій  і фінансових інститутів. Це наднаціональна надбудова, яка характеризується концентрацією  фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. За своєю організацією міжнародні фінанси досить схожі  з державними фінансами, тільки суб'єктом  виступає не держава, а міжнародна організація (інститут). Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов'язана  з виконанням певних функцій, які визначаються їх статутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди, що створюються даними організаціями. Це можуть бути узагальнені фонди, наприклад бюджет ООН, і цільові - під конкретні заходи і програми.

Міжнародні організації вступають  у взаємовідносини з урядами  окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни, чи поширюються на неї.

Міжнародні фінансові інститути  мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини  з урядами складаються за двома  напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків  окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини – надання  кредитів урядам та їх погашення і  сплату процентів. Взаємовідносини  з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові  інститути, здійснюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають кредити  окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Централізація  певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби  світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних  фінансових інститутів. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись  інтересами саме світового господарства в цілому. а не окремих країн, якими  б важливими вони для цих країн  не були. Звісна річ, порівняно з  національними фінансовими системами  міжнародні фінанси знаходяться  тільки на початку свого розвитку. Однак наростання міжнародної економічної  інтеграції веде як до посилення ролі діючих організацій та інститутів, так і до створення нових. Це веде до підвищення рівня централізації  фінансових ресурсів, збільшення як їх маси, так і обсягів міжнародних  фінансових потоків. Врешті-решт, цей  інтеграційний процес веде до створення  єдиної грошової одиниці, спочатку в  рамках регіональних об'єднань, а в  перспективі - можливо, і в усьому світі. 

12.3 Міжнародні розрахунки та  валютне регулювання 

Організація міжнародних  грошових потоків між суб'єктами господарювання застосовується на встановлених формах розрахунків та системі валютного  регулювання. Порядок проведення розрахунків  регламентується відповідними міжнародними документами і угодами. Стандартизація документального оформлення розрахунків  необхідна для забезпечення відповідних  гарантій експортерам та імпортерам на поставку товарів та на їх оплату. Вона встановлює також систему однакового тлумачення прав, зобов'язань і відповідальності сторін.

Основними формами міжнародних розрахунків виступають інкасо та акредитив. Також використовуються банківський переказ та відкритий рахунок. При розрахунках на основі інкасо банк імпортера перераховує кошти на рахунок експортера після передачі імпортеру отриманих від банку експортера документів, передбачених контрактом, тобто застосовується схема: платежі проти документів. Така схема розрахунків досить проста, однак вона не дає достатніх гарантій на оплату товарів і послуг. На відміну від інкасо акредитивна форма передбачає достатні гарантії експортеру за рахунок відкриття акредитива в банку імпортера. Платіж на відкритий рахунок найменш надійна форма. Експортер поставляє товари, імпортер переказує гроші на день платежу. Банківський переказ являє собою доручення одного банку іншому виплатити певну суму отримувачу.

Форми розрахунків у системі  міжнародних фінансових відносин характеризують організаційну сторону руху грошових потоків, порядок проведення операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін і банків та ін. Це дуже важлива  сторона, однак вона підпорядкована сутнісній - забезпеченню еквівалентності  обміну. Тому серцевиною міжнародних  розрахунків, з позицій фінансової теорії, є встановлення курсу валют. Валютний курс відображає ціну грошової одиниці певної країни у валюті інших країн чи міжнародних валютних одиницях. Установлення валютного курсу означає співвідношення цінності грошей різних країн, які виступають інструментом фінансових відносин, в т. ч. і міжнародних. Без такого зіставлення міжнародні фінансові потоки неможливі.

Установлення курсу валют досить складний багатофакторний процес. На нього впливає безліч чинників - економічних, фінансових, політичних. Економічні чинники полягають у тому, що в основі формування курсу лежать вартісні пропорції обміну. Вони визначаються на основі зіставлення цін товарів та послуг споживчого кошика. Співвідношення його сумарної цінової оцінки в одній і другій валюті дає вихідну пропорцію, яка визначає основу курсу валют. Свого часу існував так званий золотий стандарт, тобто вміст золота в грошовій одиниці. Зіставлення золотого вмісту двох грошових одиниць і визначало курс цих двох валют.

Встановлення вихідного рівня  валютного курсу на основі порівняння цінової оцінки споживчого кошика має  певні неточності. Вони полягають  у тому, що цінність товарів і  послуг споживчого кошика у різних країнах неоднакова. Тому курс валют, встановлений на основі такого підходу, завжди має певні похибки. Однак  ці похибки, по-перше, не настільки суттєві, а по-друге, даний курс є тільки своєрідною точкою відліку. Він коригується з урахуванням впливу фінансових і політичних чинників.

Крім методу порівняння цінової  оцінки споживчого кошика з метою  визначення точного співвідношення валют застосовується також метод валютного кошика. Суть його полягає у встановленні умовної міжнародної грошової одиниці. Так, Міжнародний Валютний фонд установив міжнародний платіжний засіб - SDR (спеціальні права запозичення). До валютного кошика SDR включаються (у встановлених МВФ пропорціях) долар США, німецька марка, японська йєна, британський фунт стерлінгів та французький франк. Питома вага кожної валюти у цьому кошику залежить від її частки в загальному зовнішньоторговому обороті у світі. У світовій валютній системі SDR може відігравати роль загального еквівалента, до якого встановлюються курси валют. Однак нині реальна практична значимість SDR досить обмежена, а роль загального еквівалента більш властива реальним провідним валютам світу (наприклад, долару США).

У рамках Європейського Союзу також  була створена міжнародна рахункова  грошова одиниця — ЕСU. У валютний кошик ЕСU включались валюти таких європейських країн: Німеччини, Франції, Голандії, Італії, Бельгії, Люксембургу, Данії, Ірландії, Іспанії, Великої Британії, Греції, Португалії. На відмінну від SDR, яка є швидше умовною грошовою одиницею. ЕСU відігравав значно більшу роль в європейській валютній системі. На основі цієї рахункової одиниці здійснювалось валютне регулювання в рамках Європейського Союзу. ЕСU виступає як розрахункова і кредитна одиниця у взаємовідносинах між центральними банками країн союзу. Значна роль ЕСU привела до його використання як рахункової одиниці також за межами ЄС. Наприклад, в Україні ставки акцизного збору та ввізного мита на окремі товари встановлені в ЕСU).