Оптимізація портфеля цінних паперів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  І ПРАВА

 

 

Кафедра економічної  кібернетики

 

 

 

Курсова робота

на тему: “Оптимізація портфеля цінних паперів”

 

 

 

 

 

                                  Виконав

                                                               студент 3 курсу групи ЕК

                                                           спеціальності 6.030502

                                                                            Морозько Павло Володимирович

                                                    

                                                      Науковий керівник:

                                                                            к.е.н, доцент Соловйова В. В.                     

                                                                                                         

 

 

 

 

ЧЕРКАСИ – 2011 
ПЛАН

 

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ……………………………………………………………….5

1. Теоретичні засади портфеля цінних паперів…………………………5

1.2. Основні припущення  сучасної теорії портфеля……………………..8

1.3. Механізми та методи  оптимізації портфеля цінних  паперів………10

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ…..…14

2.1. Модель Марковіца щодо оптимізації портфеля цінних паперів..…14

2.2. Використання моделі Шарпа щодо оптимізації портфеля цінних паперів……………………………………………………………………………17

2.3. Застосування моделі Квазі-Шарпа для розрахунку оптимального портфеля цінних паперів…………………………………………………...……20

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ І  АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ………………………………………………………...……24

3.1 Інформаційне та  програмне забезпечення проекту оптимізації портфеля цінних паперів………………………………………...………………24

3.2 Програмне моделювання  процесу оптимізації портфеля  цінних паперів……………………………………………………………………………25

ВИСНОВКИ……..…………...……………………………………………32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………35

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Діяльність всіх сфер економіки і виробничо-господарська діяльність будь-якого підприємства, організації в тій або іншій ступені, в тому або іншому вигляді обов'язково пов'язана із здійсненням ними інвестиційних вкладень. У зв'язку з цим фахівці в області менеджменту, економіки і управління банківсько-фінансовою діяльністю повинні володіти основами економіки і організації інвестування і інвестиційної діяльності.

Оптимізація структури  портфеля цінних паперів – одне з найбільш важливих завдань ухвалення рішень в інвестиційній діяльності на фондовому ринку. У спільному вигляді портфельна оптимізація відноситься не лише до формування портфеля коштовних паперів, а включає також завдання формування портфеля інвестиційних проектів, кредитного портфеля і так далі.

Вирішення задачі портфельної  оптимізації дозволяє фінансовим інститутам якнайкраще розподілити наявні фінансові  кошти в цінні папери та зменшити ризик від помилкових рішень.

У економіці процес ухвалення  рішень на всіх рівнях управління відбувається в умовах постійної невизначеності кінцевих результатів діяльності. Невизначеність пояснюються тим, що економічні проблеми зводяться до вибору з безлічі альтернатив, при цьому економічні агенти не мають у своєму розпорядженні повного знання ситуації для вироблення оптимального рішення, а також не мають достатніх можливостей для адекватного обліку всієї доступної їм інформації.

В цих умовах доводиться діяти лише виходячи з деяких припущень  про можливості розвитку ситуації, заснованих на минулому .

Проблема управління ризиками існує в будь-якому секторі  економіки – від сільського господарства і промисловості до торгівлі і фінансів, що і пояснює її постійну актуальність.

Метою курсової роботи є  дослідження моделей оптимізації  портфеля цінних паперів з урахуванням ризиків.

У відповідності до мети роботи були сформовані наступні завдання:

1. огляд теоретичних відомостей стосовно поняття цінних паперів, їх видів та методів формування портфелів;
2. вивчення існуючих методів формування портфеля цінних паперів у світі та в Україні зокрема;
3. дослідження моделей оптимізації портфеля цінних паперів
4. визначення переваг і недоліків кожної із розглянутих моделей;
5. реалізація перелічених моделей та аналіз їх застосування.

Об’єктом дослідження  є процес формування портфеля цінних паперів.

Предметом розгляду в  даній курсовій роботі є методи оптимізації  портфеля цінних паперів.

Джерелами інформації для  написання роботи на тему “Оптимізація портфелю цінних паперів” послужили базова навчально-наукова література, результати практичних досліджень та інші актуальні джерела інформації.

Структура курсового  дослідження: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг курсової роботи складає 35 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

 

2. Теоретичні засади портфеля цінних паперів

 

Ризик – невід’ємна складова частина людського життя. Він  породжується невизначеністю, відсутністю  достатньо повної інформації про  подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше [1].

Ризик – це ймовірність  виникнення непередбачених фінансових втрат, наприклад зниження прибутків, втрати капіталу тощо, у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності. Портфельним називається ризик, який виникає через погіршення сукупних показників портфеля: прибутковості, збільшення капіталу, зниження ліквідності. Ризик може бути пов'язаний із загальними причинами чи факторами, що є специфічними для окремого виду цінних паперів. Якщо інвестор формує портфель цінних паперів, тобто купує акції різних емітентів і в різній кількості, то залежно від структури портфеля він підпадає під різні ступені ризику. Що більше цінних паперів з невизначеними ризиками входять у портфель, то нижча ймовірність отримання доходів. Розрізняють такі типи портфелів цінних паперів за рівнем ризику: агресивний (спекулятивний) (понад 50 % ризиків), поміркований (компромісний) (10-50 % ризиків) та консервативний (до 10 % ризиків) [2].

Взагалі, цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів [3].

Акція – цінний папір  без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує  членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини  прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства [3].

Облігації – термінові  боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких держава  і муніципальні (місцеві) органи, а  також підприємства мобілізують фінансові ресурси [5]. 

Всі учасники фондового  ринку є власниками цінних паперів, сукупність яких називається портфелем. Портфель цінних паперів – це будь-які  цінні папери (акції всіх видів, облігації  та інші документи), які являють певну  сукупність і належать одній особі (фізичній або юридичній).

Як правило, портфель цінних паперів містить фінансові  документи різних рівнів та емітентів. Це робиться для забезпечення більшої  безпеки і захисту від можливих втрат. Структура портфеля повністю залежить від політики його власника. Також формується і портфель цінних паперів підприємства [4].

Цінні папери являють  собою ринок, на якому важливо  мати інтуїтивне чуття на прибуток. Портфель цінних паперів окремого власника має схожі риси з портфелями інших  власників. Вони полягають у початковому виборі напрямку роботи та комітентів за певними критеріями.

Поведінка інвесторів може бути різною. Розглянутий вище випадок  формування портфеля носить назву захисного. Іншими словами, захисний портфель цінних паперів формується з документів, передбачуваний курс яких характеризується відносною ненадійністю. Такий портфель, як правило, низько дохідний [5].

Противагою такого підходу  є агресивний портфель цінних паперів  – це певна сукупність придбаних  документів, власник яких в їх відношенні очікує різкого збільшення курсу. Однак подібні очікування є лише прогнозованими, тому формування агресивного портфеля завжди пов’язане з серйозними ризиками. Потрібно розуміти, що чим більше шанси отримати швидкі гроші, тим більше і вірогідність потрапити в неліквідну зону.

Збалансований портфель цінних паперів – це сформована сукупність паперів, який, за уявленнями інвестора, раціонально поєднує  надійність, ліквідність і прибутковість [4].

Вибір стратегії інвестора  визначається станом ринку і його особистими переконаннями. На ринку портфель є самостійним продуктом. Головними принципами формування мало ризикового портфеля є наступні:

• принцип консервативності – можливі ризики покриваються доходами від надійних вкладень та активів;
• принцип диверсифікації – передбачувані низькі доходи за частиною паперів можуть бути компенсовані більш високими доходами по іншій частині;
• принцип достатньої ліквідності – частка швидкореалізуючих доходів повинна бути не нижче рівня, достатнього для поточних високоприбуткових угод [7].

Оптимальний портфель цінних паперів складається з таких  активів, які характеризуються мінімальним  ризиком в порівнянні з іншими видами портфелів. Міра ризику – це стандартне відхилення, яке характеризує ймовірність відхилення рівня прибутковості від очікуваного значення. Ризик і очікувана прибутковість є двома обов'язковими параметрами будь-якого портфеля [10].

Таким чином, портфель цінних паперів – це сукупність інвестиційних цінностей, що використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника, тобто вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим.

 

 

1.2. Основні  припущення сучасної теорії портфеля

 

“Портфельна теорія” є заснованим на статистичних методах механізмом оптимізації інвестиційного портфеля за заданими критеріями, співвідношенням рівня його прибутковості і ризику [12].

Мета аналізу цінних паперів протягом десятиліть залишилася, в основному, незмінною:

• визначення справжньої вартості цінних паперів;
• визначення ступеня ризику;
• прогнозування очікуваного прибутку за цінними паперами.

Але на кінець 50-х –  початок 60-х років на основі трьох  факторів почалися зміни у процесі  аналізу, особливо звичайних акцій:

1) наявність мікрокомп’ютерів, персональних комп’ютерів і комп’ютерних  терміналів, пов’язаних через телефонну мережу з банком даних;

2) величезні комп’ютерні  банки інформації, приведені у  відповідність із сучасними вимогами;

3) використання сучасної  теорії портфеля цінних паперів  (MPT – Modern Portfoto Theory) у формі моделей  для вибору цінних паперів  портфеля [12].

На основі можливостей  певної регресивної моделі аналітик може передбачити або оцінити  майбутні коефіцієнти для акцій, залишковий ризик, темп росту дивідендів і ставку дисконту для вибраних вкладником або менеджером акцій даної компанії. Такий аналіз дозволяє скласти різноманітний і вигідний портфель цінних паперів [14].

Оптимальним портфелем  називають найбільш прийнятний із множини  ефективних портфелів. Вибір із множини  ефективних портфелів оптимального залежить від схильності інвестора  до ризику. Чим вищий рівень ризику вважає для себе прийнятним інвестор, тим вищий рівень доходу забезпечить йому оптимальний портфель. Вибір оптимального з максимальним доходом портфеля здійснюється методами квадратичного програмування. Чим менша кореляція між активами портфеля, тим більшою може бути максимальна дохідність портфеля при заданому рівні ризику [18].