Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2013 в 12:17, курсовая работа
Актуальність теми дослідження. Діяльність всіх сфер економіки і виробничо-господарська діяльність будь-якого підприємства, організації в тій або іншій ступені, в тому або іншому вигляді обов'язково пов'язана із здійсненням ними інвестиційних вкладень. У зв'язку з цим фахівці в області менеджменту, економіки і управління банківсько-фінансовою діяльністю повинні володіти основами економіки і організації інвестування і інвестиційної діяльності.
ВСТУП………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ……………………………………………………………….5
Теоретичні засади портфеля цінних паперів…………………………5
1.2. Основні припущення сучасної теорії портфеля……………………..8
1.3. Механізми та методи оптимізації портфеля цінних паперів………10
РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ…..…14
2.1. Модель Марковіца щодо оптимізації портфеля цінних паперів..…14
2.2. Використання моделі Шарпа щодо оптимізації портфеля цінних паперів……………………………………………………………………………17
2.3. Застосування моделі Квазі-Шарпа для розрахунку оптимального портфеля цінних паперів…………………………………………………...……20
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ І АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ………………………………………………………...……24
3.1 Інформаційне та програмне забезпечення проекту оптимізації портфеля цінних паперів………………………………………...………………24
3.2 Програмне моделювання процесу оптимізації портфеля цінних паперів……………………………………………………………………………25
ВИСНОВКИ……..…………...……………………………………………32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………35
Після задання вищезазначених умов отримано необхідну базу для проведення оптимізації.
Далі потрібно запустити компонент MS Excel «Пошук рішення». В полях вікна встановити цільову комірку $Е$21 (Загальний дохід), умову оптимізації – максимум. В блок змін ввести діапазон, що відповідає частці акцій кожного емітента в портфелі ($B$20:$D$20). Потім ввести наступну систему обмежень(рис. 3.2):
Рис. 3.2 Система обмежень
Натиснувши на кнопку «Параметри», необхідно вказати додаткові умови оптимізації (рис. 3.3):
Рис. 3.3. Додаткові умови оптимізації
Після задання всіх параметрів натиснув кнопку «Виконати» і вказав, що треба зберегти отримані результати. Після проведення вказаних дій отримав шуканих стан портфелю(рис. 3.4):
Рис. 3.4. Шуканий стан портфелю
На основі проведеної оптимізації можна зробити висновок, що при заданих обмеженнях значень ризикованості та частки акцій кожного з емітентів оптимальним буде портфель, в якому будуть 42,3% цінних паперів першого емітенту, не буде паперів другого (їх треба буде всі продати) та 57,7% цінних паперів третього емітенту. При цьому досягається максимальний рівень доходності портфелю при допущеному рівні ризику 2%. В розглянутому прикладі загальний дохід портфеля становитиме 6,9%. Якщо виникне необхідність проводити оптимізацію на основі цільового рівня доходності портфелю, то необхідно буде змінити умову оптимуму із максимальності загального доходу на вказаний рівень доходності, при цьому слід відключити обмеження ризикованості.
Оптимізаційна модель залишається стійкою при достатньо широкому спектрі варіації вхідних даних і видає адекватні результати в більшості крайніх випадках. Це забезпечується накладеною системою обмежень при здійсненні процесу пошуку рішення. Але вирішуваність кожної конкретної ситуації є не завжди можлива, тому доводиться дещо коригувати цільове значення оптимальності. Також забезпечення вирішуваності залежить від коректності вхідних даних, оскільки в крайніх випадках інколи неможливо знайти оптимум [10].
Дана модель враховує динаміку доходності цінних паперів на проміжку часу в 1 рік, тому є актуальною в умовах нестабільності економіки чи фондового ринку.
При дослідженні чутливості моделі змінювалися значення статистики доходності цінних паперів за період. При цьому не спостерігалася чітка тенденція до збільшення чи зменшення частки акцій кожного з емітентів у портфелі. Важкість прогнозування складу оптимізованого портфелю пояснюється тим, що в роботі інструменту «Пошук рішення» застосовуються чисельні методи, які напрямлені на підбір оптимального варіанту за вказаної системи обмежень і слабо залежить від значень доходності ЦП емітентів [26].
Таким чином, до переваг розробленої моделі слід віднести достатню простоту її реалізації, водночас високий рівень ефективності. До недоліків слід віднести негнучкість реалізації, що пояснюється навчальним використанням моделі в конкретному випадку.
ВИСНОВКИ
В ході виконання курсової роботи були теоретичні відомості стосовно таких понять як ризик, цінні папери та їх види, портфель цінних паперів та його формування тощо.
З’ясовано, що портфель цінних паперів – це сукупність інвестиційних цінностей, що використовуються для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника, тобто вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим.
Далі було описано існуючі методи формування портфеля цінних паперів. На основі цього виявлено, що в процесі проведення оптимізації портфелю цінних паперів доцільно користуватися економіко-математичним моделюванням, так як воно дає потужний інструментарій для ведення обрахунків в галузі економіки із застосуванням математичних методів. Залежно від схильності до ризику можна використовувати ті чи інші моделі формування портфеля цінних паперів, причому вибір можна здійснювати як за допомогою традиційних аналітичних моделей (Марковіца, Шарпа), так і використовуючи евристичні прийоми, спираючись на знання експертів.
Були розглянуті основні моделі формування портфелю цінних паперів, а саме моделі Марковіца, Шарпа та Квазі-Шарпа, які були проаналізовані та порівняні між собою.
З’ясовано, що модель Марковіца розглядає взаємозв'язок доходності цінних паперів і її раціонально використовувати при стабільному стані фондового ринку, коли бажано сформувати портфель з цінних паперів різного характеру, що належать різним галузям. Основний недолік моделі – очікувана доходність цінних паперів приймається рівній середній доходності за даними минулих періодів.
Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок доходності кожного цінного папера з доходністю ринку в цілому. Основною перевагою моделі Шарпа є те, що математично обґрунтована взаємозалежність доходності та ризику: чим більший ризик, тим вища доходність цінного папера.
Модель Квазі-Шарп грунтується на взаємозв'язку доходності кожного цінного папера з деякого набору N цінних паперів з доходністю одиничного портфеля з цих паперів. З допомогою її добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфеля. Основний недолік моделі – розглядається окремий сегмент фондового ринку, без урахування глобальних тенденцій.
Використовуючи розроблені програмні засоби, було розраховано контрольний приклад задачі формування портфеля цінних паперів. До переваг розробленої моделі слід віднести достатню простоту її реалізації, водночас високий рівень ефективності. До недоліків слід віднести негнучкість реалізації, що пояснюється навчальним використанням моделі в конкретному випадку.
Таким чином, оптимізація структури портфеля коштовних паперів – одне з найбільш важливих завдань ухвалення рішень в інвестиційній діяльності на фондовому ринку. У спільному вигляді портфельна оптимізація відноситься не лише до формування портфеля коштовних паперів, а включає також завдання формування портфеля інвестиційних проектів, кредитного портфеля і так далі.
Вирішення задачі портфельної оптимізації дозволяє фінансовим інститутам якнайкраще розподілити наявні фінансові кошти в цінні папери та зменшити ризик від помилкових рішень.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ