Підприємство, як суб'єкт господарювання та фінансових відносин

 

Iз вище наведеноi таблицi видно, що за аналiзований перiод в структypiпоказників вiдбулись як позитивнi, так інегативнізміни: показник рентабельностi пiдприємства у 2008 роцi зменшився на 4 %, порiвняно з 2007 роком, а в 2009 роцi - збiльшився на 3 %, що є позитивною тенденцією;

рентабельність власного капіталу у 2008 році зменьшілась на 19%, порівняно з 2007 роком , тобто пiдприємство менше отримує прибутку на 1 грн. доходу, у 2009роцi - збiльшилась на 8 %, порiвняно з 2008роком; рентабельністьзалученого капiталу у 2007 роцi склала 18,9 %, в 2008 роцi - 8,36%, у 200919,33 %; рентабельнiсть перманентного капiталу у 2007роцi - 119,24 %, у 2007 - 33,9 %, у 2008- 57,24 %; рентабельнiсть необоротних активiв у 2008роцi зменшилась на 15 %, порiвняно з 2007 роком, у 2009 роцi - збiльшилась на 10 %, порiвняно з 2008роком; рентабельнiсть оборотних активiв у 2008 роцi зменшилась на - 16 %, порiвняно з 2007 роком, у 2009 роцi збiльшилась на 10 %, порiвняно з 2008 рокомл ; рентабельнiсть покриття активiв становить у 2007 роцi –( 38,84 %, у 2008- 26,88 %, у 2009 - 34 % ); рентабельнiсть окупностi активiв збiльшилась у 2008роцi, порiвняно з 2007 роком, на 29 %, що є негативною тенденцiєю, у 2009 роцi, порiвняно з 2009 роком - зменшилась на 19 %, що є позитивною тенденцiєю дiяльностi пiдприємства; рентабельнiсть пориття власного капiталу у 2007роцi становить 102,08 %, у 2008 - 64,17 %, у 2009-69,14%; рентабельнiсть окупностi власного капiталу у 2007 роцi становить24,48 %, у 2008- 38,95 %, у2009- 3,61%.

Отже, piвень показникiв рентабельностiє рiзним. За перiод 2007-2008

pоків вiдбулося погiршення вcixпоказникiв, що свiдчить про наявнi резерви у використаннi основних засобiв, запасiв, трудових pecypciв у господарськiй дiяльностiпiдприємства. За перiод 2008-2009pоків вiдбулося покращенняпоказникiв ефективностi. Таку тенденцiю можна пояснити зростанням обсягувиробництва, цiн i незначним пiдвищенням собiвартостi продукцii.

Отже, в цiлому при аналiзi фiнансового стану пiдпримства можна зробити висновок, що воно працює досить добре. Його стан стабiльний.

 

 

                                  2.3 Фінансові результати діяльності підприємства

 

 

     Одним з головних документiв звітності щодо результатів фінансової діяльності підприємства є податкова накладна. Вона видаєтъся в разi продажу товарів покупцю на вимогу. У будъ-якому випадку видаєтъся товарний чек, iнший розрахунковий або платiжний документ, що пiдтверджує передачу товарів, або прийняття платежу iз зазначеними сумою податку .

Податкова накладна не виписуєтъся, якщо обсяг разового продажу товарів не бiльший 20 гривенъ.

У вcix випадках, надання послуг, включаючи продаж за готівку, за бартерним обмiном, в обов'язковому порядку складаютъся рахунки-фактури, накладнi реєстри, в яких сума податку зазнача€тъся окремим рядком i                   обов' язково вказуютъся: дата складання,  назви  i адреси   постачальника і покупця. Кiлькiстъ, цiна i сума ПДВ повиннi вказуватися по кожнiй позиції  окремо.

у розрахункових (платiжних) документах за реалiзованi товари (роботи, послуги) сума податку  зазначаєтъся окремим рядком, а при звiлъненi їх вiд податку у зазначених документах робитъся позначка "Без ПДВ".

Для облiку податку на прибуток пiдприємства первинними є ті документи, якi фiксуютъ факти здiйснення господарських операцiй. Наприклад: прибутковий i видатковий кacoвi ордери, розрахунково-платiжна вiдомiстъ, розрахункова вiдомiсть, книга облiку придбання товapiв, книга облiку продажу

товарів даним підприємством не застосовуютъся.

Для облiку прибуткового податку з громадян своєрідним первинним документом є книга облiку доходiв i витрат, що є пiдставою для заповнення декларацii про доходи, що пiдлягаютъ оподаткуванню, а також особовий рахунок кожного з працівників.

 

Для облiку збору на обов' язкове соцiалъне страхування, збору  на                     обов' язкове соцiалъне страхування на випадок безробiття та збору на                        обов' язкове державне пенсiйне страхування використовуютъся такi первиннi

документи: особовий рахунок, наказ про надания допомоги чи вiдпустки, табель облiку використания робочого часу, вiдомiсть про спискову чисельнiсть працюючих платіжна відомість.

             Для облiку внесків до iнновацiйного фонду використовують вiдомiсть нарахувания та сплати внесків до iнновацiйного фонду, що ведеться на багатограннiй карточцi.

Для комунального податку  пiдприємство використовує такi документи:

  відомість   про    спискову      чисельність працюючих  по    кожному  

підрозділу   шдприємства, відомість нарахуванн я коммунальног  податку ,  

розрахункові відомості про сплату авансових внесків.

           Облiк податкiв на пiдприємствi ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податкамиі платежами».

За кредитом рахунку 64 вiдображають платежi до бюджету, за дебетом 

належнi до вiдшкодування  з бюджету податки, їх сплата, списання.

На субрахунку 641 "Розрахунки з податками" ведуть облiк податкiв, якi нараховують  та сплачують вiдповiдно до чинного законодавства ( податок  на додану вартiсть, податок з прибутку громадян).

На субрахунку 643 "Розрахунки за податковi зобов'язания" ведуть облiк  суми податку  на додану віртість, визначеної, виходячи iз сум и одержаних aвансів (попередньої оплати).

На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведуть облiк суми податку  на додану  вартість , на    яку  пiдприємство    набуло    право   зменшити    податкове   зобов' язання.

Аналiтичний облiк розрахункiв  за податками й платежами ведуть за їх видами. Облiк платежiв ведуть окремо по кожному податку .

          Схема облiку за цим розрахунком така. На пiдставi вiдповiдних первинних документiв - податкових накладних з податку на додану вартiсть, розрахункiв встановленої форми з iнших податкiв - проводять записи у розмiрi кожного податку чи платежу у peєстpax аналiтичного облiку paxунків з бюджетом.

          Облiк розрахункiв за податками i платежами органiзований таким чином, щоб за кожним iз них окремо можемо мати дані про нараховані і сплаченi суми, заборгованiсть на кiнець мiсяця. Тому до перших двох субрахункiв вiдкритi аналiтичнi рахунки за назвою податкiв i платежiв:

              Зокрема   до рахунку  64  Субрахунку 641  "Розрахунки   за податками"  треба вiдкрити такi аналiтичнi рахунки:

               6411 "Розрахунок з податку на додану вартість"

               6412 "Розрахунки з податку на прибуток"

               6413 "Розрахунки з прибутково податку громадян"

               6414 "Розрахунки з комунального податку"

               Розглянемо динамiку сплати податкiв до бюджету на прикладi                         ЗА Т «Ресурси Кривбасу». Для цього скористаемося даними таблицi                                                                                          

 Таблиця 2.5

Динаміка сплати податків ЗАТ «Ресурси Кривбасу» за 2006-2008рр.

Показники, тис.грн	2006	2007	2008	Відхилення,%
				2007/2006	2008/2007
Податок на прибуток	460	488	1273	5,74	38,3
ПДВ	1185	59243	33679	98	-43,2
Комунальний податок	938,4	979,2	2327,3	4,3	58

 

Декларацiя подається до податкового органу за мiсцем реєстрацii особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартiсть. Особи, якi не пiдпадають пiд визначення платникiв податку у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцiй меншими нiж 300 тисяч грн. протягом будь-якого перiоду за остані 12 календарних мiсяцiв, у тому числi особи, якi зареестрованi за власним бажанням, подають декларацiю за скороченою формою.

Подаєтъся декларацiя особою, яка зареєстрована платником пдв власноруч, поштою чи в електроннiй формi.

Декларацiя складаєтъся зi вступноi частини та чотирьох роздiлiв, з них платником заповнюютъся перших три роздiли та вступна частина, четвертий роздiл заповнюєтъся працiвниками податковоi iнспекцii (адмiнiстрацii) лише на оригiналi декларацii, як ий залишаєтъся у податковiй iнспекцii (адмiнiстрацii).

Слiд зазначити, що платник податку подає органу державноi податковоi служби податкову декларацiю незалежно вiд того, чи виникло у цьому перiодi податкове зобов'язання чи нi.

Декларацiя може бути заповнена від руки чорнилъною чи кулъковою ручкою або видрукувана (заповнения олiвцем не допускаєтъся), без виправлень i помарок; у рядках, де вiдсутнi данi для заповнення, мaє бути проставлений прочерк. Платник податку самостiйно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларацii. Данi, наведенi в декларацii, мають відповідати      даним      бухгалтерського      обліку,     достовірність     даних пiдтверджеється: пiдписом платника, якщо платник - фiзична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартiстъ, крім фiзичних осiб) - пiдписами вiдповiдалъних осiб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разi подання декларацii в електроннiй формi електронним пiдписом пiдзвiтних осiб, зареєстрованих у порядку, визначеному законодавством.

Податкова декларацiя з  ПДВ мaє таку структуру:

Вступна частина.

I. Податковi зобов'язання.

II. Податковий кредит.

III. Розрахуyки з бюджетом за звiтний перiод.

IV. Резулътати розрахункiв  з податку на додану вартiстъ.  Одночасно з

Декларацiєю повиннi   подаватися вci необхiднi   додатки до декларацii.   До податковоi декларацii додаютъся:

Додаток 1. Розрахунок експортного  вiдшкодування;

Додаток 2. Розрахунок кориryвання  сум ПДВ;

Додаток 3. Розрахунок частки бюджетного вiдшкодування.

Сплатити суму податкового  зобов'язання, зазначену у поданiй

податковiй декларації , платник податкiв зобов' язаний самостiйно, протягом десяти   календарних     днiв,   наступних      за    oстанім  днем      вiдповiдног граничного  строку.

Cyттєвi особливостi мае порядок сплати ПДВ при здiйсненнi iмпортних операцiй. У таких випадках платники податку, за умови оформления митноiї декларацiї, можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зi строком погашення на тридцятий календарний день вiд дня його поставки органу митного контролю. Вексель виписуеться в трьох примiрниках, один з яких залишаеться в органіi митного контролю, другий надсилаеться органом митного контролю на адресу органу державної податковоi' служби за мiсцем реестрацiї платника податку , а третiй залишаеться платниковi податку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

 

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ  УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Правові основи фінансової діяльності підприємств   Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні  від 16.01.2003 року № 436-1V, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV, статут підприємства, Генеральна тарифна угода, колективний  договір, Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом  Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 22.11.1994 року № 288 та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства. Господарський кодекс України  регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації  підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням  трудового колективу; розглядає  механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної  особи з дня його державної  реєстрації. Окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Підприємство діє на основі статуту. Статут підприємства —  це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини  з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств  — власником майна за участю трудового  колективу. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і  цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція  та повноваження трудового колективу  і його виборчих органів, порядок  утворення майна підприємства, умови  реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні підприємства визначаються його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне, колективне, державне) тощо. До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями  діяльності підприємства: про трудові  відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок  створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і  послуг та ін. У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше). Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю  працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини  працівника з підприємством. Трудовий колектив підприємства з правом наймання робочої сили: — розглядає і затверджує проект колективного договору; — розглядає і вирішує  згідно зі статутом підприємства питання  самоврядування трудового колективу; — визначає і затверджує перелік і порядок надання  працівникам підприємства соціальних пільг; — бере участь у матеріальному  і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і  раціоналізаторську діяльність, порушує  клопотання про представлення працівників  до державних нагород. Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому  частка держави або місцевої Ради народних депутатів у вартості майна становить більш як 50 %: — разом із засновником  розглядає зміни і доповнення до статуту підприємства; — разом із засновником  підприємства визначає умови найму  керівника; — бере участь у вирішенні  питання про виділення зі складу підприємства одного чи кількох структурних  підрозділів для створення нового підприємства; — разом із власником  вирішує питання про вступ  і вихід підприємства з об'єднання  підприємств; — погоджує пропозиції щодо передачі з державної у комунальну власність майна, закріпленого за підприємством, об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємства; — приймає рішення про  оренду майна підприємства, створення  на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства. При частковому викупі майна  підприємства трудовий колектив набуває  права співвласника, а підприємство — статус спільного. Після повного викупу підприємства трудовий колектив набуває прав колективного власника. Повноваження трудового  колективу всіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачається статутом, загальними зборами (конференцією) та їх виборчим органом, члени якого  обираються таємним голосуванням на зборах (конференції) трудового колективу  строком на 2—3 роки не менш як 2/3 голосів. Членів виборчого органу не може бути звільнено з роботи або переведено на інші посади з ініціативи адміністрації  підприємства без згоди відповідного виборчого органу цього колективу. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При наймі (призначенні, обранні) власником або уповноваженим  ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником  та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України.    Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.    Керівника підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених контрактом або законодавством України.    Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства.    Колективний договір повинен укладатися на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом і не може суперечити чинному законодавству України.   Колективний договір — це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.    Колективним договором регулюються виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.    Розбіжності, що виникають при укладанні або виконанні колективного договору, вирішуються в порядку, встановленому законодавчими актами України.   Сторони, які уклали колективний договір, не менше двох разів на рік звітують про його виконання на зборах (конференціях) трудового колективу.    Господарський кодекс України, статут, колективний договір регламентують трудові доходи працівника підприємства. В них підкреслюється, що власник або уповноважений ним орган установлює фонд оплати праці на умовах, визначених колективним договором (угодою).    Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором відповідно до законодавства України, а для інших працівників — угодою між ними. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.    Мінімальний розмір заробітної плати працівників, які працюють за трудовим договором, визначається відповідно до діючого законодавства.    Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно з законодавством.    Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими або генеральними угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт.     Генеральна тарифна угода включає такі розділи: — зазначення договірних сторін і правової бази тарифної угоди; — оплата праці; — забезпечення зайнятості; — охорона праці; — соціальні гарантії; — зобов'язання профспілок; — гарантії профспілкової  діяльності; — склад комісії; — лист погодження. Підприємства мають діяти  і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрями їхньої діяльності.