Підприємство, як суб'єкт господарювання та фінансових відносин

        Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати  на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним  макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

       Можливе  й виділення так званої спадкової  стійкості, яка визначається наявністю  певного запасу міцності, досягнутого  підприємством за період його  попередньої діяльності, і яка  захищає від впливу несприятливих  дестабілізуючих факторів.

       Загальна  стійкість підприємства може  бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації (звичайно, своєчасної  оплати за поставлену продукцію,  надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої  за обсягом, щоб виконати свої  зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися  з постачальниками, кредиторами,  працівниками тощо. Водночас для  розвитку підприємства необхідно,  щоб після здійснення всіх  розрахунків і всіх зобов’язань  у нього залишався такий розмір  прибутку, який би дав змогу  розвивати виробництво й виводити  його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні  програми для своїх працівників,  забезпечувати посилення стимулів  для їхньої високоефективної  праці. Тобто загальна стійкість  підприємства передбачає насамперед  такий рух його грошових потоків,  який забезпечує постійне перевищення  доходів над витратами.

        Саме  така ситуація виражає зміст  фінансової стійкості, яка є  головним компонентом (умовою) загальної  стійкості підприємства. Фінансова  стійкість відображає такий стан  його фінансових ресурсів і  такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно  маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

       Один  з істотних компонентів фінансової  стійкості підприємства є наявність  у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного  виробництва. В свою чергу,  самі фінансові ресурси можуть  бути в необхідному обсязі  сформовані тільки за умови  ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання  прибутку. За рахунок прибутку  в ринковій економіці підприємство  створює фінансову базу як  для самофінансування поточної  діяльності, так і для здійснення  розширеного відтворення. Використовуючи  прибуток, підприємство може не  лише погасити свої зобов’язання  перед бюджетом, банками та іншими  підприємствами й організаціями,  а й інвестувати засоби в  нове будівництво, реконструкцію  чи модернізацію наявного устаткування  або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і  підтримання фінансової стійкості  важливий не тільки абсолютний  обсяг прибутку, а й його рівень  щодо вкладеного капіталу підприємства  або затрат.

        Найвища  ознака фінансової стійкості  підприємства – його здатність  функціонувати й розвиватися  в умовах внутрішнього і зовнішнього  середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно  володіти гнучкою структурою  фінансових ресурсів і при  необхідності мати можливість  залучати позичкові засоби, тобто  бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним  є підприємство, що має передумови  для одержання кредитних ресурсів  і здатне своєчасне повернути  одержану позику з виплатою  належних процентів за рахунок  прибутку та інших фінансових  ресурсів.

        Кредитоспроможність  підприємства тісно пов’язана  з його фінансовою стійкістю.  Вона характеризується тим, наскільки  акуратно (тобто в повному обсязі  та у встановлений строк ) підприємство  розраховується з раніше одержаними  кредитами, наскільки проявляється  його здатність при необхідності  мобілізувати грошові засоби  з різних джерел на прийнятих  умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

       У ринкових  умовах діяльність підприємства  становить комплекс взаємопов‘язаних  господарських процесів, що залежать  від численних і різноманітних  факторів. Якщо якийсь із них  випадає з аналізу фінансової  стійкості, то оцінка впливу  інших, прийнятих у розрахунок  факторів, а також висновки ризикують  виявитися спотвореними і не  спроможними забезпечити фінансову  стійкість

                                                  ВИСНОВКИ

 

 Ще недавно основною метою підприємства вважалося задоволення суспільних потреб. Чи можна сьогодні в умовах ринку відкинути і виключити цю ціль і вважати, що єдина ціль — отримання прибутку? Вважаємо, що ні. Тому що ціль діяльності підприємства — задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.

Дійсно, основна ціль підприємництва — це отримання прибутку, але  не якою завгодно ціною. Цивілізовані ринкові відносини потребують обґрунтованого поєднання обох цілей. З одного боку, бізнес — це економічна діяльність, яка проводиться за рахунок власних  або запозичених коштів на свій ризик  і під свою відповідальність з  головною метою отримання прибутку і розвитком власного діла. З іншого боку, розвиток бізнесу в умовах ринку сприяє насиченості споживчого ринку товарами і послугами, активізує  структурну перебудову економіки, стимулює впровадження науково-технічних досягнень, сприяє всілякому підвищенню ефективності виробництва.

Створюючи підприємство, будь-який підприємець повинен мати перед  собою чітку та ясну ціль, яка  повинна бути підкріплена системою отримання замовлень на свою продукцію  та послуги. Обсяг випуску продукції  або надання послуг, який планується, має бути забезпечений усіма необхідними  матеріальними ресурсами. Треба також продумати можливість постійного поповнення свого капіталу. Всі ці питання необхідно відобразити в бізнес-плані підприємства. Крім того, підприємцю необхідно знайти надійних партнерів і соратників. Потрібно бути готовим до конкурентної боротьби. Для цього необхідно бути компетентним у обраній сфері діяльності, володіти необхідними рисами характеру: цілеспрямованістю, завзятістю, готовністю до невдач, спроможністю вчитися і робити висновки зі своїх помилок.

Підприємства (галузі) посідають  значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби Фінансові ресурси  як важливий чинник ефективного функціонування покликані постійно забезпечувати  фінансовими ресурсами процеси  виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням  у всіх ланках виробництва й усіма  функціональними підрозділами підприємств  фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств  і посадових осіб дотримуватися  режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання  зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами  і здійснення контролю за дотриманням  фінансової дисципліни, називається  фінансовою роботою.

Як правило, фінансова  робота на підприємстві організовується  фінансовим відділом, що є самостійним  структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньо  підлягає керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших  органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового  відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), що створюється  у складі бухгалтерії, фінансово-збутового  відділу чи іншого підрозділу підприємства, керівник якого в такому разі несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна й багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямами таким чином:

• фінансове планування;
• оперативна фінансова робота;
• контрольно-аналітична робота.

Відповідно структура  фінансового відділу підприємства будується орієнтовно за таким принципом.

На підприємствах зі значним  обсягом зовнішньоекономічних зв'язків  створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Контроль за використанням  фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки  фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження  виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень, формування й  використання коштів на створення основних і оборотних засобів. Причому  цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним  аналізом фінансового стану підприємства.

Для виконання своїх функцій  з управління фінансовими ресурсами  і контролю за їх раціональним використанням  фінансова служба підприємства виконує  необхідні розрахунки й на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву  підприємства про розподіл наявних  фінансових ресурсів між виробничими  структурними підрозділами (цехи, дільниці, бригади основного і допоміжного  виробництва), функціональними службами (відділи матеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка, головного  технолога тощо); розробляє поточні  та оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку й надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами й підприємством у цілому, організовує  партнерські відносини з комерційними банками; здійснює оперативний контроль за надходженням грошових коштів у ході реалізації підприємством своєї продукції, послуг, за своєчасним вирішенням суперечок у сфері розрахунків з покупцями та постачальниками; забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань підприємства перед державним бюджетом щодо внесення податків, інших (неподаткових) платежів, перед позабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками і службовцями (заробітна платня, виплати соціального страхування тощо); разом з іншими економічними (відділи планово-економічний, праці і заробітної плати), виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізує господарсько-фінансову діяльність підприємства та його окремих структурних підрозділів, у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань з виробництва продукції, її собівартості, валових доходів і валових витрат, прибутку, причини й винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять до збитків і зниження рентабельності роботи підприємства, намічаються шляхи подолання цих причин; колективного підряду в цехах, відділах та інших службах; вивчає стан фінансового ринку країни й регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів, залучення банківських кредитів тощо).

Такий великий обсяг повсякденної роботи, який виконує апарат фінансової служби підприємства, природно, потребує залучення значного масиву інформації — планово-виробничої, бухгалтерської, платіжно-розрахункової, договірно-правової, маркетингової. В сучасних умовах подальше вдосконалення фінансової роботи і  поглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансових ресурсів відбуваються на базі впровадження електронно-обчислювальної техніки, моделювання  фінансових процесів і створення  автоматизованих систем управління (АСУ) фінансами. АСУ фінансами створює  умови для різкого скорочення обсягу технічної роботи, підвищення оперативності, точності та якості управлінських рішень із фінансових питань.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко й кваліфіковано  орієнтуватись у вкрай динамічному  фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація  роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література :

1.                    Бойко В.В. Економіка підприємства України: Навчальний посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002. – 630 с.

2.                    Господарський кодекс України: Офіційний текст. - К.: Кондор, 2004. – 248 с.

3.                    Ніколаєва Л.В. Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчик П.М., Іваненко Л.М. – К.:Істина, 2001. – 460 с.

4.                    Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.:КНЕУ,2001. – 415 с.

5.                    Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посіб. Для студентів ВНЗ. - К.: Каравела, 2004. – 512 с.

• Коментувати...