Становлення та розвиток бюджетної системи України

Значну частину надходжень до Зведеного державного бюджету складають податкові надходження, а саме більше 75 %, їх частка з кожним роком має тенденцію до зростання. У 2012 податкові надходження займали 80,9 %, що на 4,6 % більше показника 2008 року, що у абсолютному вимірі становить 133402,4 млн. грн. Що ж стосується неподаткових надходжень та інших джерел, то їх частка на противагу постійно зменшується: неподаткові надходження - з 20,3 % до 18,2 %; доходи від операцій з капіталом - з 2,3 % до 0,7 %; цільові фонди-з 1,1 % до 0,2 %. Таким чином, є всі підстави вважати, що податкові надходження є основою дохідної частини бюджету України. Для ґрунтовнішого аналізу необхідно проаналізувати структуру доходів ЗБУ, що наведна в таблиці 2.3:

Таблиця 2.3 – Структура доходів Зведеного бюджету України за 2008-2012 роки, %

До 2011 року щорічне зростання податкових надходжень було не досить великим, проте у 2011 році цей показник виріс на 9,5 % порівняно з попереднім 2010 бюджетним роком. Це можна пояснити зміною бюджетної класифікації, коли окремі групи неподаткових надходжень були перенесені у податкові надходження (рентна плата, збори на паливно - енергетичні ресурси тощо), внаслідок прийняття Податкового кодексу, а відтак збільшило навантаження на підприємців. Також щорічне зростання податкових надходжень може свідчити про неспроможність держави до наповнення бюджету за рахунок неподаткових та інших джерел, що також призводить до зменшення дохідної бази державного бюджету.

Виникає необхідність дослідити, які ж податки мають найбільше значення у структурі доходів зведеного бюджету України. Для аналізу взято 5 найбільших податків: податок на прибуток підприємств, ПДВ, акцизний податок з вироблених та ввезених на територію України товарів, ПДФО та ввізне мито. Частка кожного з податків вказана у таблиці 2.4:

Таблиця 2.4 Структура основних податків у дохідній частині ЗБУ за 2008-2012 роки, %

Унаслідок негативного впливу світової фінансово-економічної кризи на обсяги зовнішньо торгівлі України відбувається переорієнтація економіки на внутрішній ринок, що відповідним чином відображається на структурі наповнення бюджету. З 2009 року відбулося зниження питомої ваги у загальному обсязі надходжень податку на прибуток, ввізного мита, ПДВ.

Фактичний обсяг податку на прибуток у 2009 році виявився меншим за плановий на 9917 млн. грн., у 2008 було перевиконання плану на 5197 млн. грн., у 2010 була рівність планових і фактичних показників, у 2011 - перевиконання на 7159 млн. грн., у 2012 знову недовиконання на 2839 млн. грн. Тобто чіткої тенденції не спостерігається. І не зважаючи на податковий тиск підприємства просто не можуть виконувати плановані показники надходжень податку на прибуток. На зменшення обсягу податку на прибуток останніми роками мали вплив: загострення світової фінансової кризи, яке призвело до суттєвого зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів виробництва в експортоорієнтованих секторах економіки ( в першу чергу, в хімічному та металургійному). Другою вагомою причиною, що витікає з першої є зменшення загального обсягу прибутків підприємств [15].

За 2009 рік надходження податку на додану вартість становили 92082,6 млн. грн., порівняно із 2008 роком надходження знизилися на 8,9 % або на 7486 млн. грн. Проаналізуємо планові та фактичні показники надходжень ПДВ за період з 2008 - 2012 р, що чітко видно у додатку Б. Фактично завжди планові показники вище реальних, тому це є великою проблемою планування бюджетів. Деякі науковці вважають, що показники ПДВ реально занижені через постійне падіння обсягів експорту та імпорту України.

Стосовно надходжень від акцизного податку то обсяги його зборів з кожним роком зростають, що можна побачити в Додатку Б. На збільшення впливає майже щорічне підвищення ставок податку на спирт, лікеро-горілчану продукцію, пиво, тютюнову продукцію, бензин. Саме ця продукція і приносить основну частину акцизного податку до бюджету. Проте щорічні планові показники завжди перевищують фактично отримані через такі негативні фактори: скорочення імпорту транспортних засобів (через введення мита на іноземні автомобілі); зменшення обсягів власного виробництва легкових автомобілів; неузгодженість законодавства щодо окремих ставок (дизпаливо, легкові автомобілі).

Щодо ввізного мита, то тенденції він має приблизно такі, які і попередньо досліджені податки, але на думку деяких науковців існує нераціональна політика завищення ставок на сировинні матеріали та заниження на нафтопродукти.

Біля третини доходів бюджетів формується за допомогою неподаткових надходжень, основною відмінністю яких від податкових є відсутність при використанні механізмів їхньої мобілізації більшості принципів та підходів бюджетної системи, зокрема рівнозначності, стабільності, обов’язковості, всеохоплюючого характеру тощо [26]. Разом з тим, неподаткові платежі характеризуються певними особливостями, зокрема, мають у більшості випадків цільове призначення, їм притаманний необов’язковий характер, частково зараховуються до доходів бюджетів тих рівнів, державні органи яких проводять їх збирання.

Проаналізуємо динаміку неподаткових надходжень у доходах зведеного бюджету України за 2008-2012 рр. на основі даних наведених в таблиці 2.5:

Таблиця 2.5 - Динаміка неподаткових надходжень у доходах зведеного бюджету України за 2008 - 2012 рр., млрд. грн.

Як свідчать дані, перша група неподаткових надходжень включає доходи від власності та підприємницької діяльності, які впродовж 2008 - 2012 рр. зросли з 22,5 млрд. грн. до 32,8 млрд. грн. (на 10,3 млрд. грн.). Вцілому доходи від власності характеризуються нестабільністю і не можуть претендувати на надійне джерело надходжень, хоча вони обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника. Значну суму доходів цієї групи (у 2012 р. – 23,6 млрд. грн.) складають кошти, що перераховуються Національним банком України. Окрім цього, підприємства будь-яких організаційних форм та видів, банки, у статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишився після внесення податків і зборів до бюджету, дивіденди або інші відрахування від прибутку.

Друга група неподаткових надходжень об’єднує адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, але надходження від цього виду доходів є несуттєвими, у доходах зведеного бюджету вони становили 3,0 млрд. грн. у 2008 р. та 7,2 млрд. грн. у 2012 р. Основними резервами зростання таких доходів, на наш погляд, є збільшення кількості послуг, що можуть надати державні служби, та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких з’являється у певних ситуаціях. Можливість збільшення надходжень від державного мита можна розширити за рахунок розширення об’єктів його справляння [15].

Наступна група неподаткових надходжень до бюджету об’єднує інші надходження, серед яких можна відзначити: надходження коштів від реалізації конфіскованого майна; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув строк позивної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового  озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна збройних сил України; інші надходження. Інші неподаткові надходження характеризуються нестабільністю їх надходження. Зважаючи на незначну частку у доходах бюджетів, формування групи інших доходів у її складі є суперечливим, оскільки до неї входять,як правило, другорядні за своєю суттю і своїм фіскальним значенням платежі,тому її доцільно розукрупнити.

Значну частку серед неподаткових надходжень становлять власні надходження бюджетних установ, на яку ми рекомендуємо звертати увагу при пошуку резервів збільшення дохідної частини бюджету. Разом з тим, зважаючи на достатні обсяги таких надходжень, у  процесі бюджетного планування та виконання бюджету з боку фінансового апарату держави, фінансових служб бюджетних установ і організацій, на нашу думку, бажано концентрувати зусилля на диверсифікації джерел даного виду доходів, їхній стабілізації та зростанні обсягів, особливо у частині плати за послуги.

З наведеного вище можна зробити наступні висновки. Наповнення  дохідної частини бюджету повинно йти з різних джерел для більшої стабілізації, «спокою» економіки та зменшення ризикованості надходжень. Для цього необхідно приділяти увагу найменш розвинутим статтям доходів, таким як доходи від операцій з капіталом, цільові фонди, збільшення яких дозволить зменшити навантаження та залежність державного бюджету, наприклад, від податкових надходжень.

2.2 Оцінка видатків зведеного  бюджету України

Запорукою ефективного виконання державою своїх функцій є обґрунтоване і своєчасне використання бюджетних ресурсів, але бюджетні проблеми, а відповідно і проблеми бюджетних видатків, стають актуальними лише в період прийняття державного бюджету або є основою передвиборчих обіцянок.

Як видно з таблиці 2.1, тенденція до зростання у досліджуваних роках спостерігається і за видатками бюджету. Виконання бюджетів виконувалося із перевищенням видатків над бюджетними доходами, тобто із дефіцитом.

Проаналізуємо видатки зведеного бюджету України за функціональною класифікацією згідно з Додатком В.

Найбільшу частку в загальній структурі протягом усіх досліджуваних років, приблизно близько чверті, займали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення. В абсолютному обсязі показники за відносної незмінності у структурі зростають у 2010 році на 25,75 млрд. грн.,а в 2012 на 19,88 млрд. грн. Тобто істотні збільшення в районі 20-25 млрд. грн. відбувалися кожні 2 роки за аналізований період. Серед них найбільше коштів йде на соціальний захист пенсіонерів, сім’ї, дітей та молоді. З однієї сторони це позитивно, що держава піклується про слабозахищені шари населення, але на нашу думку в країні дуже багато пільговиків, тобто кошти фактично проїдаються.

На другому місці за фінансуванням є галузь освіти, що займає приблизно 20 % видатків та 20 млрд. грн. за останні досліджувані роки. Достатньо великі обсяги витрат можна пояснити фінансуванням програм типу «Школа майбутнього», «Шкільний автобус», комп’ютеризації навчальних закладів; підвищення рівня заробітної плати освітянам; видання, придбання, зберігання і доставка підручників і посібників для студентів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів та інші. Тобто галузь освіти не залишається без фінансування державного бюджету.

На третьому місці за обсягами витрат знаходиться економічна діяльність, що після кризи пережила великий спад. Саме тут найбільшими статтями є паливно-енергетичний комплекс та дорожнє господарство, що є проблемними для нашої держави. Необхідне вирішення питань зменшення цих видатків.