Аналізуючи економічну безпеку
необхідно враховувати, що її забезпечення
не є явищем статичним і потребує
постійної координації заходів.
В такому сенсі можливо трактування
"забезпечення безпеки" як "забезпечення
розвитку", оскільки сам розвиток
за змістом є динамічним і не повинен
бути небезпечним.
Потреби соціально-економічного
розвитку суспільства, моніторинг
та контроль за досягненням
цілей безпеки, а також управління
цим процесом на макрорівні
вимагають визначення основних
методичних принципів формування
системи критеріїв та показників забезпечення
національної економічної безпеки [ 7 ,
с.200].
Стан економічної безпеки
є головним критерієм оцінки
ефективності державної політики
і діяльності владних структур
під час реформування й розвитку
економічної системи держави, і зокрема,
регулювання змін її фінансово-кредитної
сфери. У зв’язку з цим, механізм забезпечення
фінансової безпеки держави можна визначити
як сукупність організаційної структури,
методів, технологій та інструментів,
завдяки якій має забезпечуватися економічна
безпека, яка складається з таких компонентів:
1.Організаційна структура, що
являє собою впорядковану сукупність
державних інститутів і господарюючих
суб’єктів та узгоджених взаємозв’язків
між ними.
2 . Система принципів забезпечення
безпеки економічної системи держави.
3 . Методи забезпечення безпеки
усіх складових економічної безпеки.
4 . Правові засади регламентування
відносин у сфері розвитку
та функціонування систем забезпечення
економічної безпеки.
5.Основні функції щодо підтримки
належного рівня економічної безпеки.
6.Сукупність індикаторів економічної
безпеки (показників стану кожного
з різновидів економічної безпеки).
7 . Підсистема моніторингу рівня
безпеки макроекономічної системи
держави.
8 . Підсистема інформаційного та
аналітично-прогнозного забезпечення
[ 2 , с.34-37].
Для оцінки (виміру) економічної
безпеки держави запропоновані
наступні методи (хоча експерти
зазначають, що загальновизнані
і такі, які отримали практичне
застосування, серед них поки
що невідомі) [ 5 , с.59]:
•спостереження основних макроекономічних
показників і порівняння їх
з пороговими значеннями, що приймаються
як значення не нижче середньосвітових;
• оцінка темпів економічного
зростання країни по основних
макроекономічних показниках і динаміки
їх зміни;
• методи експертної оцінки,
які слугують для описання
кількісних і якісних характеристик
досліджуваних процесів (використовують
логічні правила вибору рішень,
які формують експерти на основі
власних уявлень і знань про
будь-яку галузь проблем; бальну оцінку
рівня кризи і ранжирування територій
за ступенем загроз економічній безпеці
на основі аналізу результатів розпізнавання
фактичних індикаторів економічної безпеки
за допомогою послідовних вирішальних
правил, отриманих після навчання на запропонованих
навчальних наборах індикаторів економічної
безпеки);
• метод
аналізу і обробки сценаріїв;
• методи
оптимізації;
• теоретико-гральні
методи;
• кориснісні
методи;
• методи
розпізнавання образів;
• методи
теорії нечітких систем;
• методи
багатомірного статистичного аналізу.
Автор
[ 12 , с.25] стверджує, що "показники
соціально-економічного розвитку
водночас є й індикаторами
останнього. Вихід значень таких
показників за певні межі, які
відповідають сталому рівню системи,
свідчить про реалізацію тих чи інших
ризиків її розвитку. Тому особливої важливості
набуває вибір показників, здатних адекватно
відобразити процес розвитку соціально-економічної
системи, визначення їх граничних значень
і класифікація на цій основі можливих
загроз стійкому економічному зростанню".
Практика використання різних
способів оцінки рівня економічної
безпеки в цілому описується
як у зарубіжній, так і у
вітчизняній літературі. До одних
із перших проектів у цій
сфері можна віднести барометр
економічної кон’юнктури (У.Пірсон, У.Мітчел,
1916р.) [ 15 ], який сьогодні широко використовується
Національним бюро економічних досліджень
США. До інших зарубіжних досліджень слід
віднести класифікацію Дж. Де ла Торра
і ДНекара [ 6 , с.31], в якій показники безпеки
розподілені на дві групи – економічні
та політичні, а в кожній з груп виділяються
відповідно внутрішні та зовнішні.
Стан фінансової безпеки
характеризується певними показниками
– індикаторами. Кожен з індикаторів
має своє граничне (найменше чи
найбільше) значення. Граничні значення
індикаторів А.І.Сухоруков [ 9 , с.73] називає
"пороговими" і вважає, що відхилення
фактичного значення індикатора від порогового
свідчить про необхідність профілактики
або усунення причин, що викликають ці
відхилення.
Порогові значення індикаторів
визначаються залежно від специфіки досліджуваного
явища. Вони, звичайно, не можуть бути визначені
точними розрахунками, а визначаються
експертно на основі досвіду. При визначенні
порогових значень фінансової безпеки
України слід враховувати також граничні
рівні критеріїв, встановлених для країн
– кандидатів на вступ до ЄС. Крім того,
для України як порогові значення фінансової
безпеки можуть прийматися значення відповідних
показників інших країн [ 9 , с.73].
Сукупність індикаторів, яка
характеризує стан фінансово-кредитної
сфери, на думку [ 2 , с.56-61] є найважливішою
вхідною інформацією, на якій має базуватися
весь процес стратегічного планування
фінансової безпеки. Тому правильному
вибору індикаторів повинна бути приділена
значна увага.
Широкого відображення проблема
оцінки рівня економічної безпеки
знайшла у російській економічній
літературі. Однією з найбільш
ґрунтовних розробок тут виступає
концепція ОлейніковаЕ.А. [ 14 , с.413], який
запропонував розширену диференціацію
індикаторів економічної безпеки
на основі системи ознак. Великого розповсюдження
отримала система показників, підготовлена
ГлазьєвимС.Ю., яка являє собою кількісне
співвідношення близько 40 народногосподарських
індикаторів економічної безпеки із їх
відповідними граничними значеннями [
13 , с.80].
Досить схожими є погляди
більшості вітчизняних фахівців,
що досліджують проблеми оцінки
рівня національної економічної
безпеки. МунтіянВ.І. вважає, що
критерії економічної безпеки
диктують вибір певних показників
економічної безпеки об’єкта дослідження,
що будуть описувати і характеризувати
еволюцію відтворення ринку, рівень його
кількісних і якісних параметрів у системі
світової статистики [ 1 , с.37]. ШлемкоВ.Т.
та БінькоІ.Ф. [ 11 ] пропонують виділити
12 основних індикаторів, які відображають
фактичний стан економічного розвитку
держави. Здобутком авторів Концепції
економічної безпеки України [ 3 ], яка діяла
до прийняття Закону України "Про основи
національної безпеки", є розрахунок
інтегрального показника економічної
безпеки та його прогноз. Це стало основою
при розробці Методики розрахунку рівня
економічної безпеки України [ 4 ], в якій
встановлено перелік основних індикаторів
стану економічної безпеки України, їхні
оптимальні, порогові та граничні значення,
а також методи розрахунку інтегрального
індексу економічної безпеки. З ефективністю
використання цієї методики погоджуються
також автори [ 8 , 10 ].
Із уявлення про безпеку,
як про необхідну умову життєдіяльності
випливає, що життєво важливі
національні інтереси, зокрема
у економічній сфері, задоволення яких
надійно забезпечить існування і можливості
їх прогресивного розвитку, повинні бути
відповідним чином захищені. Тому єдиним
критерієм безпеки є сам факт наявності
чи відсутності стану захищеності національних
економічних інтересів. Тому для вирішення
цієї проблеми автор [ 7 , с.201] пропонує
алгоритм, який складається з шести послідовних
етапів: 1)виявлення інтересів; 2)формування
набору параметрів, що відображають зміст
кожного з виявлених інтересів, та визначення
величин цих параметрів; 3)визначення цільових
значень параметрів, що відображають зміст
виявлених інтересів, виявлення відхилень
між цими величинами; 4)виявлення загроз
інтересам; 5)визначення ризику безпеки
по кожній загрозі; 6)оцінка рівня захищеності
інтересів від загроз.
За умов
сучасної фінансової кризи методологічні
положення щодо визначення рівня
фінансової безпеки потребують
подальшого вдосконалення.