Фінансова безпека держави

Основним елементом забезпечення ефективного функціонування фінансової системи України має бути податкова  система. Але це можливо тільки у  разі забезпечення безпеки сфери  оподаткування (податкової безпеки). Досягнути  останньої можливо тільки у разі зменшення такого явища, як ухилення від оподаткування, яке, в основному, пов'язане з приховуванням доходів, неподанням фінансової і податкової звітності, незаконним використанням податкових пільг, несвоєчасною сплатою податків, завищенням витрат виробництва тощо. Ухилення від сплати податків є суттєвою загрозою для фінансової безпеки України, оскільки держава недоотримує значні кошти, яких передусім не вистачає на фінансування соціальних програм. Масове ухилення від сплати податків у нашій країні можна пояснити надмірним фіскальним характером податкової системи, недосконалістю законодавчої бази, низькою податковою культурою в суспільстві, неналежним виконанням своїх функцій частиною працівників ДПАУ, корумпованістю певних державних службовців тощо. Тому вкрай необхідно прийняти новий Податковий кодекс, лібералізувати податкову систему України, наблизити її до вимог ЄС.

Зменшення обсягів ухилення від податків знизить  відплив фінансів у тіньову економіку, яка в Україні вже перетнула  критичний рівень (35—40 % ВВП). Якщо рівень критичної маси такої економіки в країні буде перевищено, тіньова економіка змінить свої характеристики. Вона втратить автономність і стане органічним елементом відтворю- вального процесу. Відповідно, вся економіка країни стане хронічно хворою, віртуальною (за визначенням A.C. Гальчинського). Таким чином, уся економіка України сьогодні розвивається не за законами ринкового господарства, а за законами "дикого капіталізму" XIX — початку XX ст. Зрозуміло, що в такому разі необхідне сильне і своєчасне державне втручання в господарські процеси, передусім для припинення "олігархізації" української економіки, боротьби з відмиванням "брудних" грошей та недопущення нецільового використання бюджетних коштів (особливо за незаконного відшкодування ПДВ). Такі негативні явища все більше загрожують фінансовій безпеці України, тому доцільно застосувати досвід інших країн у боротьбі з цими проявами тіньової економіки.

Треба пам'ятати, що чимало країн світу відстали у  своєму розвитку, своєчасно не зупинивши  процеси "олігархізації" економіки. Подібне зараз відбувається в Росії, Україні, деяких центральноазіатських республіках колишнього СРСР. Типовим для олігархічного угруповання є наявність політичного синдикату (друковані видання, контроль над певними телеканалами, опіка над партіями і блоками партій), представництво у парламенті, центральних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. За оцінками західних експертів, економіку України зараз контролюють близько десяти кланів (фінансово-промисло- вих груп) або близько 100 "олігархів". Між ними точиться постійна "війна" за наближеність до представників верхніх щаблів влади, а окремі з них серйозно претендують на вищі посади в державі. Подібні явища відповідають умовам, за яких діє закон Кеннета Ерроу. Цей закон говорить про те, що в умовах незрілої демократії політичні рішення щодо використання бюджету завжди будуть недостатньо ефективними, якщо є більше, ніж дві альтернативи його використання. Оскільки рівень демократії в Україні є недостатнім, то можна очікувати неефективного використання значних сум бюджетів різних рівнів. Показовим прикладом є ситуація з відшкодуванням ПДВ із бюджету, наданням різноманітних пільг тощо. Досить часто податкові та інші фінансові пільги надаються підприємствам та галузям, за якими стоять певні фінансово-промислові групи. У цьому аспекті можна, наприклад, розглядати експеримент у гірничо-металургійному комплексі України, від проведення якого бюджет недоотримав значні суми, хоча сам експеримент сприяв зростанню прибутковості цього комплексу. Але отриманий приріст доходів значною мірою розподілявся між великими акціонерами, зокрема представниками кількох олігархічних угруповань Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей та м. Києва.

Суттєвим  негативним чинником, що послаблює  фінансову безпеку України, є  корупція влади і бізнесу. За рівнем корупції західні експерти включають нашу країну в десятку найкорумпованіших країн світу. До поширених джерел живлення корупції в Україні фахівці відносять: 1) систему прямого підкупу посадових осіб і політичних діячів; 2) пе-реведення коштів державних підприємств у "дочірні" струк-тури, які створюються родичами керівників державних структур; 3) списання боргів комерційних структур перед державними підприємствами й організаціями; 4) отримання підприємницькими структурами кредитів під гарантії держави та їх неповернення в результаті фіктивного банкрутства.

Одним із головних джерел живлення корупції в світі  та в Україні зараз є "відмивання брудних грошей". Це загрозливе явище  може створити багато проблем щодо забезпечення фінансової безпеки України, оскільки наша країна поступово перетворюється на один зі світових центрів з "відмивання брудних грошей", у т. ч. "наркодоларів". СІЛА та інші розвинені країни вимагають від державних чинників України посилити боротьбу з "відмиванням брудних грошей", оскільки в нашій країні ще недостатньо усвідомили небезпеку цього явища.

До чинників, що сприяють "відмиванню" грошей в Украї-ні, слід віднести: нестабільність економічної та політичної ситуації в країні; відносну слабкість вітчизняної  банківської системи; недостатнє юридичне, економічне, аудиторське обґрунтування міжнародних угод; потребу економіки в міжнародних інвестиціях; низький рівень підготовки пра-цівників органів МВС, СБУ та інших контролюючих структур щодо попередження відмивання "брудних" грошей тощо. Тому для посилення боротьби з цим ганебним явищем необхідно вжити такі заходи. Передусім потрібно доопрацювати банківське законодавство України щодо унемож- ливлення "відмивання" грошей через комерційні банки. Потрібно уважніше придивитися до діяльності таких не- банківських структур, як кредитні спілки і ломбарди, що використовуються для подібного роду операцій. Украй потрібно розробити механізм поповнення міжбанківської інформаційної системи відомостями про недобросовісних учасників сфери підприємницької та банківської діяльності. Слід також посилити обмін оперативно-розшуковою інформацією між правоохоронними органами України та інших держав про фінансові операції (у т. ч. міжнародні), які викликають підозру з точки зору їх легальності. В цілому в Україні треба активніше запроваджувати рекомендації групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТЕ). У цьому плані позитивним є виокремлення офшорних зон, використання яких буде контролюватися ДПА України.

У кінцевому  підсумку в Україні необхідно: 1) розробити антикорупційну стратегію; 2) значно підвищити заробітну плату державним службовцям, що зменшуватиме обсяги хабарництва працівників органів влади; 3) ввести обов'язкове декларування доходів усіма зайнятими, а не тільки державними службовцями та сумісниками.

Важливим напрямом забезпечення фінансової безпеки України повинно стати досягнення політичної стабільності в країні. Як відомо, політика й економіка тісно пов'язані, але в Україні останніми роками політичний чинник домінує над економічним, що негативно позначається на діях як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів. Поки в Україні не буде забезпечено політичної стабільності, важко очікувати стабільного економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення. А в цьому якраз і реалізуються заходи держави, спрямовані на забезпечення належної 

фінансової  безпеки країни.