Фінансова безпека держави

Page 1

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ОЦІНКИ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Київ-2003

---

Page 2

2
ББК
Затверджено до друку Вченою радою
Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України
Рецензенти:
доктор економічних наук, професор Варналій З. С.
доктор економічних наук, професор Прейгер Д. К.
Відповідальні виконавці:
д.е.н. А.І. Сухоруков, к.т.н. С.Л. Воробйов, Т.П. Крупельницька.
Методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної безпеки України за редакцією ака-
деміка НАН України С.І.Пирожкова – К., НІПМБ, 2003. – 42 с.
ISBN
Методичні рекомендації підготовлено відділом економічної безпеки Національного інститу-
ту проблем міжнародної безпеки РНБО України (НІПМБ РНБОУ) в межах теми "Економічна
безпека України у контексті глобалізації та розвитку кризових процесів у світовій економіці" згі-
дно з Переліком наукових проектів НІПМБ на 2001–2003 роки, затвердженим Секретарем
РНБОУ Марчуком Є.К.
У рекомендаціях викладено загальні принципи оцінки рівня економічної безпеки держави,
розкрито закономірності виникнення і тенденції розвитку чинників, які впливають на економічну
безпеку. Проаналізовано стан найважливіших складових економічної безпеки: інвестиційної, ін-
новаційної, фінансової, енергетичної, зовнішньоторговельної, окремих аспектів соціальної і де-
мографічної безпеки тощо.
З урахуванням наявної теоретичної та інформаційної бази, обрано найприйнятніші для прак-
тичного використання показники економічної безпеки держави, здійснено класифікацію за окре-
мими складовими, розроблено методичні прийоми визначення фактичних та порогових значень
цих показників, зроблено комплексну оцінку рівня економічної безпеки України за останні роки.
Надано загальні рекомендації щодо підвищення рівня економічної безпеки у розрізі її окремих
складових.
Запропоновані підходи дозволяють розробляти прогнози, концепції та програмні заходи що-
до трансформації національної економіки з урахуванням довгострокових інтересів, внутрішніх і
зовнішніх загроз, можливостей зовнішньоекономічного співробітництва.
Рекомендації можуть бути використані органами державного управління, які здійснюють
моніторинг макроекономічних показників, розробляють перспективні та індикативні плани соці-
ально-економічного розвитку, відповідають за поточну оцінку рівня економічної безпеки та роз-
робку заходів щодо її забезпечення, органами місцевого управління та підприємствами для за-
безпечення економічної безпеки на регіональному і виробничому рівнях, а також науковими
установами і вищими навчальними закладами.
ББК
ISBN
©
Національний інститут проблем
міжнародної безпеки

---

Page 3

3
ЗМІСТ
Вступ
4
1. Загальні положення
7
2. Методика розрахунку індикаторів інвестиційної та інноваційної безпеки
14
3. Методика розрахунку індикаторів фінансової безпеки
16
4. Методика розрахунку індикаторів енергетичної безпеки
19
5. Методика розрахунку індикаторів зовнішньоторговельної безпеки
23
6. Методика розрахунку індикаторів соціальної безпеки
25
7. Методика розрахунку індикаторів демографічної безпеки
28
8. Рекомендації щодо підвищення рівня економічної безпеки
33
Список використаної літератури
53
Додатки
57

---

Page 4

4
ВСТУП
Глобальна конкуренція змушує держави підтримувати конкурентосп-
роможність економіки і, таким чином, сприяє їхньому економічному розви-
тку. Проте глобалізація також провокує диференціацію країн за рівнем жит-
тя та нееквівалентний товарообмін між ними і може бути джерелом нестабі-
льності, пов’язаної з кон’юнктурною поведінкою транснаціональних корпо-
рацій [3]. Економічна нерівність держав поглиблюється: 1980 р. 20% замо-
жних країн отримали 70% глобального валового доходу, а в 1990 р. – 85%
[6]. Країнам з перехідною економікою пропонується роль сировинних дода-
тків розвинених країн. До того ж фінансово-економічні кризи набувають
глобального характеру і можуть за певних обставин мати руйнівні наслідки
для країн з перехідною економікою. З огляду на це, для забезпечення еко-
номічної безпеки України варто враховувати не тільки внутрішні, а й зовні-
шні чинники, вплив яких посилюється в міру інтеграції країни до європей-
ської та світової господарської системи.
Проблеми, що виникли після другої світової війни, загострили міжна-
родні аспекти економічної безпеки. Обмеженість ресурсів у глобальному
масштабі, зокрема енергетична криза 70-х років, змусила вчених багатьох
країн, передусім Норвегії, США, Канади, ФРН, спрямувати зусилля на
розв’язання проблем міжнародної, а згодом – і національної економічної
безпеки. Це вимагало масштабних досліджень і в результаті виникла нова
наука, що отримала назву «екосестейт» (economic security of state). Однак в
Україні, на відміну від інших країн, теоретичні дослідження з питань еко-
номічної безпеки розпочалися тільки останніми роками [2, 7, 11, 18, 21, 23,
28, 29, 34], а системні роботи з питань методології оцінки економічної без-
пеки в Україні взагалі відсутні.
На сьогодні в Україні вкрай недосконала нормативно-правова база
економічної безпеки. На державному рівні вперше перелік загроз економіч-
ній безпеці сформульовано у Концепції національної безпеки України, що

---

Page 5

5
була схвалена ВР України в січні 1997 р. [24], лише на сьомий рік незалеж-
ності. Враховуючи значення економічної безпеки при визначенні внутрі-
шньої і зовнішньої економічної політики, Кабінет Міністрів України в 2002
р. розробив проект стратегії забезпечення економічної безпеки України, а
роботу над національною програмою забезпечення економічної безпеки до
цього часу не розпочато.
На противагу цьому, в РФ ще 1995 р. була опублікована, а вже насту-
пного року набрала чинності указом президента (№ 608 від 29.04.1996 р.)
державна стратегія економічної безпеки (основні положення). Концепцію
економічної безпеки в Росії затверджено двома указами Президента РФ (№
1300 від 17.12.1997 р. та № 24 від 10.01.2000 р.). Зміст цих документів свід-
чить про послідовність державної політики в галузі національної безпеки
РФ.
Відмова упродовж тривалого часу від розв’язання проблем економіч-
ної безпеки призвела до зниження рівня інвестування економіки і науки, по-
силення залежності України від зовнішньої допомоги, скочування до кримі-
налізації та «тінізації» багатьох сфер економіки, поширення процесу нако-
пичення та відмивання «брудних» грошей.
Виходячи з вищезазначеного, особливої ваги набуває забезпечення
економічної безпеки України. З огляду на це у відділі економічної безпеки
НІПМБ розроблені методичні рекомендації щодо оцінки рівня економічної
безпеки України.
Актуальність роботи полягає в тому, що у сучасних умовах необ-
хідно мати системний інструментарій для діагностики рівня економічної
безпеки та механізм подолання негативних явищ на різних етапах їхнього
розвитку.
Метою роботи є розробка методичного забезпечення вимірювання
показників економічної безпеки, порівняння їх з пороговими значеннями та
використання кількісних параметрів для підготовки аналітичних матеріалів
(записок) та наукового забезпечення прийняття управлінських рішень.

---

Page 6

6
Завданням роботи є визначення системи показників, пошук інформа-
ційної бази для їх розрахунку, формалізація розрахунку показників, визна-
чення порогових значень, оцінка показників з точки зору їх відповідності
пороговим значенням, надання загальних рекомендацій з підвищення рівня
економічної безпеки.
Напрями використання. Методичні рекомендації призначені для ор-
ганів державного управління, які здійснюють моніторинг макроекономічних
показників, розробляють перспективні та індикативні плани соціально-
економічного розвитку, відповідають за поточну оцінку рівня економічної
безпеки та розробку заходів щодо її забезпечення. Рекомендації можуть бу-
ти використані органами місцевого управління та підприємствами для за-
безпечення економічної безпеки на регіональному і виробничому рівнях, а
також науковими установами і вищими навчальними закладами – для нау-
кових досліджень і підготовки кадрів.
Апробація. Методичні рекомендації апробовані під час вивчення та
оцінки окремих складових економічної безпеки України, а також відсте-
ження динаміки індикаторів за останні роки.
В даній роботі обрано прийнятні для практичного використання пока-
зники економічної безпеки держави, з урахуванням наявної теоретичної та
інформаційної бази проведено їх класифікацію за окремими складовими,
розроблено методичні прийоми визначення фактичних та порогових значень
цих показників, зроблено комплексну оцінку рівня економічної безпеки
України у динаміці.
При оцінці рівня економічної безпеки країни бралися до уваги крите-
рії, що висуваються в процесі інтеграції до європейських і світових еконо-
мічних структур.
Методичні рекомендації розроблені під науковим керівництвом ака-
деміка НАН України С.І.Пирожкова, д.е.н. А.І.Сухорукова. Відповідальні
виконавці
теми
д.е.н.
А.І.Сухоруков,
к.т.н.
С.Л.Воробйов,
Т.П.Крупельницька.

---

Page 7

7
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Національна безпека України, як суверенної держави, залежить
від цілеспрямованої державної політики щодо захисту її національних інте-
ресів відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм в
політичній, економічній, соціальній та інших сферах. Економічна безпека є
головною складовою національної безпеки.
1.2. Економічна безпека – це сукупність умов, за яких зберігається
спроможність країни ефективно захищати свої економічні інтереси; задово-
льняти у довгостроковому режимі потреби суспільства і держави; генерува-
ти інноваційні зрушення в економіці з метою забезпечення стабільного еко-
номічного розвитку; протистояти зовнішнім економічним загрозам та по-
вністю використовувати національні конкурентні переваги у міжнародному
поділі праці. Економічна безпека держави в глобальному середовищі набу-
ває виняткового значення.
1.3.
Правовою базою для забезпечення єдності принципів форму-
вання системи економічної безпеки є такі державні нормативні акти, страте-
гії та укази Президента України:
Концепція (основи державної політики) національної безпеки України
(схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. № 3/97
ВР) визначає ймовірні загрози в економічній сфері: структурні диспропор-
ції, монополізм виробників, перешкоди становленню ринкових відносин;
неефективність системи державного регулювання економіки; ресурсну, фі-
нансову та технологічну залежність національної економіки; економічну
ізоляцію України; неконтрольований відплив інтелектуальних, матеріальних
і фінансових ресурсів; діяльність тіньових структур.
Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000–2004 роки
(викладена в Посланні Президента України до Верховної Ради в 2000 р.)
вміщує основні завдання щодо забезпечення економічної безпеки: досяг-

---

Page 8

8
нення реального економічного зростання та соціального розвитку держави;
зміцнення фінансового потенціалу економіки, збалансування бюджетної
сфери, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень,
поліпшення інвестиційного клімату; створення надійних гарантій техноло-
гічної та техногенної безпеки; посилення енергетичної безпеки, енергозбе-
реження та розвиток власного енергетичного потенціалу, диверсифікація
енергопостачання; розв’язання проблем продовольчої безпеки держави; по-
силення інтеграційних процесів.
Указ Президента України від 15.02.2000 р. № 240 "Про вдосконалення
державного регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиція-
ми в Україні" передбачає коригування заходів щодо сприяння розвитку ін-
вестиційної діяльності в Україні і захисту її від злочинних посягань.
Указом Президента України від 10.03.2000 р. № 457 затверджено не-
відкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному
комплексі України.
Указом Президента України від 20.03.2001 р. № 183 затверджено
"Основні засади детінізації грошового обігу", якими передбачено: підви-
щення ефективності державного управління грошово-кредитною сферою;
посилення регулюючої функції податкової політики; державна підтримка
розвитку фінансового ринку; удосконалення системи валютного регулю-
вання.
Указом Президента від 7.05.2001 р. № 1294 створено Міжвідомчу ко-
місію з питань фінансової безпеки при РНБОУ та визначено її основні за-
вдання: оцінка та прогнозування розвитку ситуації у фінансовій та грошово-
кредитних сферах; оцінка загроз фінансовій безпеці України; вивчення ста-
ну державного регулювання фінансових ринків та внесення пропозицій що-
до поліпшення ситуації в цій сфері; використання досвіду розвинутих країн
у забезпеченні фінансової безпеки.
Стратегія забезпечення економічної безпеки України (проект розроб-

---

Page 9

9
лено 2002 р. РНБОУ) базується на тому, що економічну безпеку гарантує
лише конкурентоспроможна економіка, яка, з одного боку, дає змогу вико-
ристовувати зовнішні ринки для розвитку національного виробництва, а з
другого – протистояти несприятливій кон’юнктурі світового ринку, особли-
во в періоди загострення глобальних або регіональних криз.
Економічна безпека країни має підтримуватися на належному рівні шля-
хом проведення цілеспрямованої політики забезпечення захисту національних
інтересів в економічній сфері від внутрішніх і зовнішніх загроз з урахуванням
довгострокових тенденцій світового розвитку та реформування економіки
держави.
Головними завданнями державної політики забезпечення економічної
безпеки вбачаються: розвиток внутрішнього ринку; досягнення стабільного
економічного зростання та розвитку соціальної сфери; опанування зовнішніх
ринків збуту, активний захист національних виробників та споживачів;
здійснення активної політики енергозбереження та розвитку енергетичної
сфери, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв; посилення фінансо-
вої безпеки шляхом розвитку фінансової сфери, виважена політика валютно-
го регулювання та управління державним боргом; сприяння інноваційній
діяльності, вдосконалення системи захисту інтелектуальної власності; деті-
нізація соціально-економічних процесів; забезпечення національних інтересів
на засадах верховенства міжнародного права, повноправної участі у міжнарод-
них економічних організаціях.
Державна програма детінізації економіки України на 2001–2004 ро-
ки (проект розроблено РНБОУ) передбачає заходи щодо зменшення обсягів
тіньової економіки за рахунок дерегулювання підприємництва, легалізації
зайнятості населення; вдосконалення системи розрахунків у паливно-
енергетичному секторі, врегулювання і контроль у сфері грошового обігу та
банківській сфері, податковій, бюджетній та зовнішньоекономічній діяльно-
сті.

---

Page 10

10
У виступі Президента України Л.Кучми на науково-практичній кон-
ференції 21 лютого 2003 р. “Утверджувати інноваційну модель економіч-
них перетворень” наведено основні загрози інноваційній безпеці України,
зокрема: зміцнення позицій тіньового капіталу; низький рівень бюджетних
асигнувань на науку; неспроможність банківської системи забезпечити роз-
виток реального сектору економіки, формувати достатній рівень інвестицій
в основний капітал; відсутність механізмів трансферу інноваційного проду-
кту у виробництво; недостатня вартість національної робочої сили.
1.4. Основними принципами забезпечення економічної безпеки країни
слід вважати:
• пріоритетність прав людини;
• верховенство права в економічних відносинах;
• забезпечення балансу економічних інтересів особи, суспільства і
держави, їхня взаємна відповідальність;
• адекватність заходів, спрямованих на захист національних інтересів в
економічній сфері, реальним і потенційним загрозам;
• надання переваги договірним відносинам у розв’язанні внутрішніх і
зовнішніх конфліктів економічного характеру;
• забезпечення національної економічної безпеки з урахуванням стану
міжнародної безпеки в економічній сфері.
1.5. Загроза економічній безпеці – це сукупність реальних чи потен-
ційно можливих явищ та дестабілізуючих чинників, що ускладнюють або
унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфері.
Загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні. До основних внутрішніх
загроз
відносять
загрози
в
інвестиційно-інноваційній, ресурсно-
енергетичній, фінансовій, соціальній, демографічній сферах. Зовнішніми за-
грозами слід вважати дії іноземних держав та міжнародних організацій з
метою завдання шкоди економічним інтересам України, гальмування інтег-

---

Page 11

11
раційних процесів та економічного відродження України як потенційного
конкурента на світовому ринку. До зовнішніх загроз слід віднести загрози,
що формуються в процесі реалізації функцій зовнішньоекономічної діяль-
ності держави (експортно-імпортної, інвестиційної, фінансово-кредитної).
Основні загрози економічній безпеці України, подолання яких пови-
нно бути завданням сучасної державної економічної політики, наведені в
додатку 1. Ступінь впливу загроз на розвиток соціально-економічних про-
цесів необхідно визначати на підставі постійного відстеження системи інди-
каторів економічної безпеки (ЕБ).
1.6. Індикаторами ЕБ є найважливіші показники, що визначені за до-
помогою критеріїв економічної безпеки. Основним критерієм при виборі
переліку індикаторів слугував рівень вразливості окремих сфер економіки, а
також найбільший ступінь впливу окремих дестабілізуючих чинників на ре-
алізацію національних економічних інтересів. Отже, індикатори обиралися,
виходячи з необхідності комплексної оцінки інвестиційної, інноваційної,
фінансової, енергетичної, зовнішньоторговельної безпеки, соціальної, демо-
графічної безпеки тощо. Відхилення індикаторів від граничних (порогових)
значень призводить до порушення нормального перебігу відтворювальних
процесів, виникнення або посилення негативних тенденцій суспільного роз-
витку. Стан ЕБ визначається шляхом аналізу системи індикаторів, які дають
змогу комплексно і адекватно сприймати характер соціально-економічних
процесів через їхню відповідність національним інтересам та вимогам наці-
ональної безпеки.
1.7. Моніторинг індикаторів ЕБ має виключно важливе значення для
перехідної економіки України в умовах економічної кризи, соціально-
політичної нестабільності та напруженості у суспільстві, масштабної кримі-
налізації економіки та суспільства, підвищеної динамічності показників, що
характеризують ці процеси.
Все це вимагає здійснення на державному рівні низки заходів, перед-

---

Page 12

12
усім:
•
створення постійного робочого органу, на який повинні бути покла-
дені функції проведення комплексного аналізу даних моніторингу,
прогнозування появи та розвитку загрозливих явищ в економічній
сфері, підготовки інформації для високих посадових осіб держави що-
до стану ЕБ, а також рекомендацій для тих органів виконавчої влади,
які відповідають за розробку та реалізацію економічної політики і
мають враховувати при цьому дію небезпечних для країни чинників;
•
створення постійної інформаційно-аналітичної бази моніторингу ін-
дикаторів ЕБ;
•
нормативного визначення основних джерел формування первинної
інформації з питань ЕБ, порядку її подання до зазначеного робочого
органу та інших органів виконавчої влади, які відповідають за розроб-
ку та реалізацію економічної політики;
•
органи виконавчої влади, відповідно до їх компетенції та з урахуван-
ням реальної ситуації в економіці, повинні нести відповідальність як
за розробку та впровадження конкретних заходів щодо усунення або
послаблення дії чинників, що створюють загрозу ЕБ України, так і за
періодичне визначення та обґрунтування порогових значень показни-
ків ЕБ, вихід за межі яких призводить до руйнівних тенденцій у сфері
економіки.
1.8. Пороговий індикатор – це оптимальне, або гранично припусти-
ме, значення індикатору ЕБ держави, недотримання якого унеможливлює:
•
функціонування економіки держави у режимі розширеного відтво-
рення;
•
забезпечення прийнятного рівня життя населення і його відтворен-
ня;
•
раціональну структуру зовнішньої торгівлі, стійкість фінансової
системи, забезпечення наукового потенціалу та проведення інвестиційної

---

Page 13

13
політики;
•
розвиток ринкової економіки в звичайних та екстремальних умо-
вах;
•
створення умов, які виключали б тінізацію та криміналізацію віт-
чизняної економіки.
Порівняння фактичного значення показників з пороговими відображає
стан економічної безпеки України. Порогові значення переглядаються зале-
жно від стану економіки та тих завдань, які стоять на певному етапі її роз-
витку.
1.9. Під час визначення порогових значень для оцінки рівня окре-
мих складових економічної безпеки застосовуються такі підходи:
•
аналоговий (полягає у виборі відповідних показників в країнах-
аналогах);
•
законодавчий (полягає у встановленні порогових значень на зако-
нодавчому рівні);
•
досвід інших країн;
•
експертні оцінки;
•
порівняльний (визначається авторами в порівнянні з рівнем показ-
ників окремих регіонів світу);
•
розрахунки фахівців міжнародних організацій.
Кількісний розрахунок основних індикаторів ЕБ, а також порогові
значення індикаторів, що обрані з урахуванням специфіки тих чи тих скла-
дових економічної безпеки, наведені в додатку 2.
1.10. Методичні рекомендації базуються переважно на розрахунках за
офіційними статистичними даними, а для оцінки окремих негативних явищ
(тіньова економіка, відплив капіталів за кордон), що впливають на економі-
чну безпеку і не мають загальновизнаних та затверджених директивними
органами методик вимірювання, – на експертних оцінках.

---

Page 14

14
1.11. Дані, необхідні для розрахунку поточного стану економічної
безпеки України, надаються офіційними органами з певною періодичністю
(щоквартально), тому моніторинг стану економічної безпеки може здійсню-
ватися у щоквартальному режимі.
1.12. Можливим є порівняння показників економічної безпеки у дина-
міці за ряд років (додатки 3–8), а також порівняння їх з аналогічними показ-
никами інших країн. Методи, розроблені у даних рекомендаціях, перевірені
авторами під час розрахунку аналогічних показників на прикладі країн СНД
та ЄС (додаток 9), тож можуть бути застосовані також для інших країн.
2. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ТА ІННОВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
2.1. Під інвестиційною безпекою слід розуміти такий рівень інвес-
тування економіки, який забезпечував би її розширене відтворення, ра-
ціональну реструктуризацію та технологічне переозброєння.
Хронічний дефіцит інвестицій призводить до фізичного і морального
спрацювання обладнання, його некомпенсованого вибуття. В результаті
відбувається зниження випуску продукції, падіння її конкурентоспромож-
ності, дискваліфікація працюючих на технологічно відсталому обладнанні.
2.2. Інвестиції поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх
інвестицій слід відносити реальні інвестиції, які в українській статистиці ві-
дображаються як капітальні вкладення (в подальшому – CI). До зовнішніх –
прямі іноземні інвестиції (FDI). Таким чином, реальні інвестиції в економі-
ку можна відобразити такою формулою:
,
FDI
CI
I
+
=
де
І – загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни.

---

Page 15

15
2.3. Визначення індикатору інвестиційної безпеки здійснюється за-
вдяки досвіду інвестиційного забезпечення економіки.
Світовий досвід свідчить, що для стабільного економічного зростання
країни річні інвестиції за певний період часу мають бути на рівні 19–25% до
ВВП (GDP). Тобто для підтримання інвестиційної безпеки загальний обсяг
інвестицій в економіку країни по відношенню до ВВП має бути на рівні:
%,
25
19
%
100
−
≥
×
=
GDP
I
L
is
де
is
L
– рівень інвестиційної безпеки у відсотках;
І – загальний обсяг реальних інвестицій в економіку країни за період,
який розглядається, у грошовому вимірі.
Величина
GDP
I
повинна утримуватися на рівні 19–25%, що є порого-
вим значенням інвестиційної безпеки.
Максимальне порогове значення інвестиційної безпеки відповідає
етапу, коли економіка перебуває на стадії реформування і потребує значних
інвестицій. Коли економіка перебуває на етапі стабільного розвитку, поро-
гове значення інвестиційної безпеки може бути меншим.
Для України, яка в поточний час тільки виходить з економічної кризи,
питання інвестицій стоїть вкрай гостро. Тому порогове значення інвести-
ційної безпеки у найближчі три роки має бути максимальне – на рівні 25%
1
.
Показники поточного стану інвестиційної безпеки України, розрахо-
вані за даними Держкомстату України, наведені у додатку 3.
2.4. Головною загрозою інноваційній безпеці України є недостатній
рівень фінансування НТР і виникнення пов’язаних з цим похідних загроз:
відтік науковців та висококваліфікованих фахівців, недостатній розвиток
інфраструктури науково-технічного потенціалу, повільне оновлення проду-
кції виробничого комплексу.
1
Досвід інших країн (Російської Федерації) [10].

---

Page 16

16
2.5. Індикатор інноваційної безпеки (
ins
I
) обчислюється як відно-
шення обсягу фінансування НТР за рахунок усіх джерел (VF) до ВВП (GDP)
за відповідний період:
%
100
×
=
GDP
VF
I
ins
.
Оптимальне для України порогове значення показника рівня витрат на
науково-технічну діяльність має бути на рівні не менш ніж 2% від ВВП
1
.
Показники поточного стану інноваційної безпеки України, розрахова-
ні за даними Держкомстату України, наведені у додатку 3.
3. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ
ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ
3.1. Фінансова безпека (ФБ) – це такий стан фінансової, грошово-
кредитної, бюджетної, валютної, банківської і податкової системи, який
може забезпечити ефективне функціонування держави, підтримуючи її еко-
номічну стійкість в глобальному середовищі.
Стабільність фінансової системи визначається багатьма чинниками,
основними з яких є: рівень інфляції, обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів
держави, стан виконання державного бюджету, рівень монетизації економі-
ки, вартість банківських кредитів, достатній обсяг міжнародних резервів
НБУ.
3.1.1. Рівень інфляції виявляється у зростанні цін, що призводить до
знецінення коштів і населення, і суб’єктів підприємницької діяльності. По-
казник інфляції є визначальним щодо рівня забезпечення внутрішньої фі-
нансової стабільності у конкретній країні. Для багатьох центральних банків
головним завданням є дотримання певних інфляційних орієнтирів. Так, у
своїй діяльності Європейський центральний банк виходить насамперед з то-

---

Page 17

17
го, щоб рівень інфляції у країнах зони євро не перевищував 2%. Проведення
будь-яким центральним банком грошово-кредитної політики пов’язано з
урахуванням інфляційного чинника. Рівень інфляції в Україні визначається
Державним комітетом статистики. Він розраховується у відсотках і зале-
жить від зміни вартості так званого кошика основних споживчих товарів. У
статистичних матеріалах Держкомстату України показник інфляції віднесе-
но до основних соціально-економічних показників, він має назву "індекс
споживчих цін".
3.1.2. Обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави – це обсяги не-
погашених на конкретну дату запозичень, здійснених державою, відповідно,
на внутрішніх і зовнішніх ринках запозичень. Рівень боргової безпеки дер-
жави
dis
L(
– для внутрішнього боргу і
dfs
L
– для зовнішнього боргу) визна-
чається зіставленням, відповідно, внутрішнього або зовнішнього боргу їх
)
,
(
f
i
D
D
з обсягами річного ВВП (GDP):
%
100
)
(
)
(
×
=
GDP
D
D
L
L
f
i
dfs
dis
.
Інформацію щодо обсягів внутрішніх і зовнішніх боргів та витрат
державного бюджету України на їх погашення та обслуговування надає Мі-
ністерство фінансів. Критерієм “безпечності” боргів є спроможність держа-
ви їх погашати та обслуговувати. З огляду на це, визначається порогове зна-
чення відношення боргів до ВВП. У міжнародній практиці прийнято, що зо-
внішній державний борг "безпечний", якщо він не перевищує 60% від ВВП.
Україна наприкінці 2000-2001 рр. мала прямий державний зовнішній борг,
відповідно, на рівні 25,6% і 20,7%, а з урахуванням гарантованого державою
зовнішнього боргу – відповідно, 33,1% і 26,3%. Саме через це (недостатні
обсяги міжнародних резервів) "безпечний" рівень зовнішнього державного
боргу не повинен перевищувати 30%. В Україні він майже сягає зазначеної
межі.
1
Досвід інших країн.

---

Page 18

18
3.1.3. Дефіцит державного бюджету є перевищенням обсягів видат-
ків бюджету над обсягами його доходів. Рівень дефіциту бюджету (L
bds
) на
кожний конкретний рік визначається як відношення обсягу дефіциту (BD)
до обсягу річного ВВП (GDP):
%
100
×
=
GDP
BD
L
bds
.
Інформація щодо дефіциту державного бюджету України міститься в законі
про державний бюджет України на конкретний рік, у звітних матеріалах
Міністерства фінансів, що стосуються виконання державного бюджету, а
також у статистичних матеріалах Держкомстату України.
3.1.4. Рівень монетизації економіки (L
ms
) у конкретному році визна-
чається у відсотках як відношення обсягу грошової маси за агрегатом МЗ
(MS M3) до річного обсягу ВВП (GDP):
%
100
3
×
=
GDP
M
MS
L
ms
.
Фактично, цей показник відображає рівень забезпечення економіки
держави грошовими ресурсами. Дані щодо обсягів грошової маси містяться
у бюлетенях Національного банку України (НБУ). В них міститься також
інформація щодо обсягу іноземної валюти у загальному обсязі грошової ма-
си М3.
3.1.5. Вартість банківських кредитів визначається річними відсот-
ками, що сплачує позичальник комерційному банку за користування його
кредитами. Очевидно, що чим вищий відсоток позичальник виплачує банку
за користування його кредитами, тим менш привабливими і доступними ці
кредити будуть для позичальника. І навпаки, зі зниженням вартості кредитів
рівень їх доступності і привабливості для позичальника підвищується. Слід
зазначити, що рівень ставок кредитування економіки з боку комерційних
банків залежить від рівня облікових ставок центрального банку, зміна яких
використовується останнім для регулювання обсягів грошової пропозиції

---

Page 19

19
для економіки. Дані щодо рівня відсоткових ставок банківських кредитів
для економіки містяться у бюлетенях НБУ.
3.1.6. Міжнародні резерви НБУ. Від рівня міжнародних резервів цен-
трального банку значною мірою залежить зовнішня стабільність національ-
ної валюти, яка визначається стабільністю її валютного курсу стосовно ін-
ших валют, а також зовнішня платоспроможність держави стосовно пога-
шення і обслуговування зовнішніх боргів. Інформація щодо обсягів міжна-
родних резервів міститься у бюлетенях НБУ.
3.2. Порогові значення показників фінансової безпеки визначаються
залежно від специфіки кожного показника. Вони, звичайно, не можуть бути
визначені безпосередніми розрахунками, оскільки є наслідком тривалого
накопичення досвіду діяльності, а тому визначаються експертно, і для них
характерна певна невизначеність. При визначенні порогових значень фінан-
сової безпеки України слід враховувати також граничні рівні критеріїв,
встановлених для країн – кандидатів на вступ до ЄС. Як порогові значення
фінансової безпеки, для України можуть прийматися значення відповідних
показників країн Західної і Центральної Європи.
Індикатори фінансової безпеки України наведено у додатку 4, а порів-
няння фактичних показників із пороговими значеннями – у додатку 2.
4. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ
4.1. Питання енергетичної безпеки є найактуальнішим на етапі роз-
будови державності, входження національної економіки до світового еко-
номічного простору, оскільки від стану паливно-енергетичного комплексу
(ПЕК) значною мірою залежить ступінь економічної та політичної незалеж-
ності країни. Отже, забезпеченість паливно-енергетичними ресурсами є ви-

---

Page 20

20
значальним чинником економічного розвитку і соціальної стабільності. Рі-
вень забезпечення потреби країни у якісних і економічно доступних палив-
но-енергетичних ресурсах (ПЕР) є найважливішим критерієм енергетичної
безпеки.
Основою енергетичної безпеки є усталений розвиток власного ПЕК,
диверсифікація джерел і шляхів імпорту енергоносіїв, а також ефективне
використання енергії на основі широкого застосування енергозберігаючих,
екологобезпечних технологій у виробництві та побуті.
4.2. Рівень забезпечення потреби в основних видах первинних па-
ливно-енергетичних ресурсів (нафті, природному газі, вугіллі), що задо-
вольняється за рахунок власного видобутку та імпортних поставок, розра-
ховується за формулою:
%
100
×
=
p
p
ps
R
F
L
,
де
ps
L
– рівень забезпечення потреби у нафті, у відсотках;
p
F
– надходження нафти на внутрішній ринок за рахунок власного
видобутку та імпорту, млн. тонн;
1
p
R
– потреба внутрішнього ринку у нафті, млн. тонн.
Аналогічно розраховується рівень забезпечення потреби у природно-
му газі (L
gs
) та вугіллі (L
cs
).
Показники розраховуються за даними НАК “Нафтогаз України” та
Міністерства палива та енергетики України.
Порогові значення даних показників дорівнюють 100%, адже тільки
цілковите забезпечення потреби відповідає поняттю енергетичної безпеки.
4.3. З огляду на стратегічний характер енергетичних ресурсів, моно-
полія однієї країни у забезпеченні потреби в енергоносіях є чинником загроз
1
В обсягах надходження нафти (газу) на внутрішній ринок слід враховувати лише ту його частку, що
сплачується споживачами. Через недостатню платоспроможність споживачів істотна частка потреби зали-
шається незабезпеченою навіть тоді, коли енергоносії є.

---

Page 21

21
енергетичній і економічній безпеці країни. Тому для моніторингу рівня ене-
ргетичної безпеки доцільно визначати рівень забезпечення потреби, що
покривається за рахунок імпорту з однієї країни. Цей показник розрахо-
вується за тими видами первинних паливно-енергетичних ресурсів, що над-
ходять на внутрішній ринок переважно через імпортування (нафти і приро-
дного газу).
Частка забезпечення потреби у нафті і природному газі, що покрива-
ється за рахунок імпорту з однієї країни, може бути визначена за формулою:
%
100
×
=
p
p
im
imps
R
F
L
,
де
imps
L
– рівень забезпечення потреби у нафті за рахунок імпорту з однієї
країни, у відсотках;
p
im
F
– надходження нафти на внутрішній ринок за рахунок імпорту з
однієї країни;
p
R
– потреба внутрішнього ринку у нафті.
Аналогічно розраховується частка забезпечення потреби у природно-
му газі.
В енергодефіцитних країнах, до яких належить Україна, частка імпор-
ту енергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищува-
ти 30% загальної їх потреби
1
. Інакше монопольний постачальник може здій-
снювати економічний і політичний тиск на країну-імпортера.
Показники розраховуються за даними НАК “Нафтогаз України”. В
загальній потребі частки нафти та природного газу, що надходили з РФ –
монополіста щодо їх постачання – наведено у додатку 5.
4.4. Ще одним важливим критерієм, що значною мірою визначає кон-
курентоспроможність продукції, є енергоємність економіки. Для України,
що є енергодефіцитною країною, енергоємність багато в чому визначає об-
1
Досвід інших країн.

---

Page 22

22
сяги імпорту енергетичних ресурсів, що посилює вплив цього показника на
рівень енергетичної безпеки країни.
Для моніторингу рівня енергетичної безпеки доцільно визначати рі-
вень енергоємності ВВП (економіки країни), а також енергоємність галузей
промисловості та основних видів продукції. Енергоємність економіки (галу-
зі, виду продукції) визначається як відношення спожитих енергетичних ре-
сурсів до ВВП країни (випуску продукції галузі, випуску продукції даного
виду) за відповідний період:
)
(
)
,(
)
,(
GO
GDP
p
b
e
VE
p
b
e
L
en
ens
=
,
де
)
,( p
b
e
L
ens
– енергоємність економіки (галузі, продукції) відповідно;
)
,( p
b
e
VE
en
– обсяг витрат енергетичних ресурсів в економіці (галузі, на
виробництво певної продукції), млн. тонн умовного палива;
)
(GO
GDP
– ВВП (випуск продукції галузі, випуск продукції даного ви-
ду), млн. дол. США.
Розраховується показник за даними Держкомстату України, НАК
“Нафтогаз України” і Міністерства енергетики. Показники, наведені у до-
датку 5, розраховуються як відношення обсягів витрат паливно-
енергетичних ресурсів на виробничо-експлуатаційні потреби до ВВП краї-
ни. Порогові значення даних показників визначаються на рівні аналогічних
показників провідних країн світу.
4.5. Важливим чинником забезпечення енергетичної незалежності
України є раціоналізація структури балансу споживання енергоносіїв у
бік зменшення частки природного газу з одночасним збільшенням частки
вугілля. Частка природного газу в загальному обсязі споживання палива ви-
значається за формулою:

---

Page 23

23
f
g
gs
VC
VC
L =
100
×
%
,
де
gs
L
– рівень споживання природного газу, у відсотках;
g
VC
– обсяг природного газу в балансі споживання паливно-
енергетичних ресурсів, млн. тонн умовного палива;
f
VC
– загальний обсяг паливно-енергетичних ресурсів у балансі
споживання, млн. тонн умовного палива.
Показник розраховується за даними Держкомстату України. Порогове
значення показника – на рівні 10%
1
. Структуру споживання паливно-
енергетичних ресурсів наведено у додатку 5.
5. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ
ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
5.1. Вагомою складовою економічної безпеки України є зовнішньо-
торговельна безпека (ЗТБ). В умовах інтеграції економіки України до сві-
тової економічної системи роль ЗТБ стає дедалі відчутнішою. Зовнішньото-
рговельна безпека полягає у спроможності держави протистояти впливу зо-
внішніх негативних чинників і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно
використовувати участь у світовому поділі праці для створення сприятли-
вих умов розвитку експортного потенціалу і раціоналізації імпорту; забез-
печувати відповідність зовнішньоторговельної діяльності національним
економічним інтересам.
5.2. Нині є широкий спектр показників ЗТБ, однак порогові значення
не досліджені і не визначені. На нашу думку, серед основних показників
ЗТБ, за допомогою яких можна визначити рівень захищеності національної
1
Відповідний показник країни-аналога (Польща) [31].

---

Page 24

24
економіки чи наявність зовнішніх загроз, варто виділити такі: покриття ім-
порту експортом, експортна безпека, імпортна безпека.
5.2.1. Коефіцієнт покриття імпорту експортом (К) розраховується
як відношення обсягу експорту (EX) до загального обсягу імпорту (ІМ):
.
IM
EX
K =
Даний коефіцієнт визначає, наскільки обсяг експорту є більший або
менший за обсяг імпорту. Якщо обсяг імпорту перевищує обсяг експорту,
матиме місце негативна тенденція у зовнішньоторговельному обороті краї-
ни (від’ємне сальдо).
Коефіцієнт розраховується за даними Держкомстату України. Порого-
ве значення цього показника не повинно бути менше 1.
5.2.2. Під експортною безпекою слід розуміти забезпечення держа-
вою конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, підтриман-
ня відповідності експорту держави її національним інтересам.
Для проведення моніторингу експортної безпеки пропонуються роз-
рахунки експортної залежності
)
(
exs
L
як показника частки експорту
)
(EX
відносно ВВП:
%.
100
⋅
=
GDP
ЕX
L
exs
Показник розраховується за даними Держкомстату України. Порогове
значення L
exs
дорівнює 50%
1
.
5.2.3. Під імпортною безпекою слід розуміти такий стан зовнішньої
торгівлі, за якого країна не відчуває надмірної залежності від імпорту. Для
проведення моніторингу імпортної безпеки розраховується показник імпор-
тної залежності
)
(
ims
L
як відношення імпорту (ІM) до ВВП:
%.
100
⋅
=
GDP
ІM
L
ims
1
Експертна оцінка авторів.

---

Page 25

25
Показник розраховується за даними Держкомстату України, а його
порогове значення дорівнює 50%.
1
5.3. Показники зовнішньоторговельної безпеки наведено у додатку 6.
6. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ
СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ
6.1. Соціально безпечним суспільством слід розуміти таке, стан
економіки якого може забезпечити високий рівень життя, гармонійний і які-
сний розвиток особистості. Падіння рівня життя стало однією з найгострі-
ших соціально-економічних проблем в Україні. Хоча, за оцінками експертів,
щорічне зниження (на 3–5%) реальних доходів населення почалося ще у 70–
80 роки минулого століття, катастрофічне падіння рівня життя в Україні
сталося саме у період трансформації її економіки. За межею бідності в 2000
р. опинилося понад 25% населення [30]. Процес поглиблення поляризації у
рівнях доходів за збереження аморфної безадресної соціальної політики
призвів до зростання соціального напруження у суспільстві, що загрожує
національній безпеці країни.
6.2. У сучасних умовах саме людський розвиток визначає перспективи
країни. Вимірюванню людського розвитку велику увагу приділяє Організа-
ція Об’єднаних Націй (ООН). Поняття “людський розвиток” започатковано
Програмою розвитку ООН (ПРООН), звіти щодо реалізації якої видаються з
1990 р. щорічно. Концепція, що містилася у першому звіті про людський
розвиток, визначила це поняття як процес одночасного збільшення насам-
перед таких можливостей: мати змогу тривалий час вести здоровий спосіб
життя; здобути освіту; мати доступ до ресурсів, необхідних для забезпечен-
ня нормального життєвого рівня [4, 12, 30]. Згідно з цією концепцією, для
1
Експертна оцінка авторів.

---

Page 26

26
вимірювання людського розвитку був розроблений відповідний індекс – ін-
декс людського розвитку (HDI=ІЛР). Цей показник застосовується для ви-
мірювання, динамічного аналізу і порівняння рівня життя в окремих краї-
нах.
6.3. Розрахунок індексу людського розвитку інтегрує дані про три-
валість життя (очікувана тривалість життя при народженні), рівень освіти як
поєднання рівня грамотності серед дорослого населення та сукупної частки
учнів у системі початкової, середньої та вищої освіти, ВВП на одну особу (з
урахуванням паритету купівельної спроможності національної валюти
(ПКС) у доларах США). За методикою обчислення, для кожної складової
розраховуються індекси, а ІЛР є середнім арифметичним індексу тривалості
життя, індексу освіти та скоригованого індексу ВВП на одну особу.
В Україні ІЛР розраховується за методикою ПРООН [4] з 1992 року
(значення ІЛР по Україні наведено у додатку 7
1
). За даними звіту ПРООН за
2001 рік, у 1999 р. Україна увійшла до групи країн із середнім рівнем люд-
ського розвитку (ІЛР=0,740) і посіла 74-те місце у світі серед 162 країн. Ма-
ксимальне значення ІЛР – 1. Порогове значення на даному етапі розвитку
України може бути на рівні 0,800.
2
6.4. Водночас для запобігання виникненню загроз у соціальній сфері
необхідно додатково здійснювати моніторинг таких показників, як рівень
зайнятості та безробіття, грошові доходи населення, заробітна плата пра-
цюючих, величина прожиткового мінімуму.
6.4.1. Зниження рівня зайнятості призвело до появи такої соціальної
проблеми, як безробіття. Офіційні показники не дають всієї інформації,
адже безробітні довгий час або й зовсім не реєструються в органах зайнято-
сті, частина людей перебуває у тривалих вимушених відпустках або непов-
ністю зайнята, частина вважається працюючою, але заробітної плати не
1
Дані ПРООН.
2
Експертна оцінка авторів на основі порівняння з іншими країнами.

---

Page 27

27
отримує. Для порівняння рівня безробіття в Україні й інших країнах та ви-
значення порогових значень його розрахунок подано за методологією Між-
народної організації праці (МОП). За цією методологією, рівень безробіття
розраховується як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–
70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості)
до економічно активного населення (робочої сили) означеного віку або від-
повідної соціально-демографічної ознаки. Дані надаються Державним комі-
тетом статистики України.
Порогове значення рівня безробіття – 7,6%
1
[26, 576].
6.4.2. Іншим важливим показником соціальної безпеки є грошові до-
ходи населення. Складовими грошових доходів є: оплата праці, доходи від
сільського господарства, пенсії, допомоги та стипендії, а також доходи від
продажу іноземної валюти.
Рівень середньорічних номінальних грошових доходів на одну особу в
Україні розраховується за формулою:
,
P
M
L
s
m
=
де
s
m
L
– рівень середньорічних грошових доходів на одну особу, грн. (з
огляду на офіційний курс національної валюти до долара США, показник
розраховується і в доларовому еквіваленті);
M – річні грошові доходи населення, у вартісному вимірі;
P
– середньорічна чисельність населення, млн. осіб.
Середньомісячні грошові доходи на одну особу розраховуються з
огляду на середньорічні (за даними Держкомстату України).
6.4.3. До показників соціальної безпеки правомірно відносити й скла-
дову грошових доходів – оплату праці працівників. Оплата праці найма-
них працівників складається із заробітної плати, фактичних і умовних вне-
сків наймачів на соціальне страхування. Номінальна заробітна плата – це
1
Середній рівень по країнах ЄС.

---

Page 28

28
нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (незалежно від
джерела фінансування, крім коштів фонду соціального страхування) за від-
працьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також
інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата міс-
тить обов’язкові відрахування: прибутковий податок, відрахування до Пен-
сійного фонду та збір на обов’язкове соціальне страхування. Реальна заро-
бітна плата характеризує кількість товарів та послуг, що можна придбати
на номінальну заробітну плату. Індекс реальної заробітної плати характе-
ризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звіт-
ному періоді до попереднього періоду. Дані надаються Державним коміте-
том статистики.
Мінімальна заробітна плата, що встановлюється законодавчо, є ниж-
нім рівнем порогового значення. Верхнім рівнем порогового значення номі-
нальної заробітної плати можна визнати 550 дол. США
1
.
6.4.4. До показників соціальної безпеки відносять також: величину
прожиткового мінімуму (межа малозабезпеченості для непрацездатного на-
селення до 2000 р.), що встановлює Верховна Рада України; кількість насе-
лення, що отримує нижче за прожитковий мінімум (дані надає Держкомстат
України).
6.5. Показники соціальної безпеки наведено у додатку 7.
7. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНДИКАТОРІВ
ДЕМОГРАФІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
7.1. Демографічна безпека визначає стан захищеності основних жит-
тєво важливих демовідновлювальних процесів від реальних та потенційних
загроз. Демографічна безпека має ключове значення для формування опти-
1
За рівнем країни-аналога (Польща).

---

Page 29

29
мального режиму відтворення населення і трудоресурсного забезпечення
стабільного економічного розвитку країни. Тому актуальним завданням є
розробка системи критеріїв та показників демографічної безпеки, визначен-
ня їхніх порогових значень.
7.2. Демографічні загрози – це тенденції, внаслідок виникнення і на-
рощування яких створюються негативні кількісні й якісні зміни в динаміці
населення, що негативно впливають на розвиток країни. Відхилення реаль-
них параметрів відтворення населення від бажаних з позицій довгостроко-
вих інтересів розвитку суспільства унеможливлює регулювання всієї соціа-
льно-економічної системи і свідчить про необхідність реалізації системи за-
ходів, спрямованих на оптимізацію демографічних процесів.
7.3. Рівень демографічної безпеки оцінюється через систему показни-
ків, за допомогою яких здійснюється діагностика стану населення в даний
період. Показники демографічної безпеки розраховуються на основі статис-
тичних даних, при цьому важливе значення мають і показники демографіч-
ної безпеки, і їхні порогові значення. Їх недотримання перешкоджає норма-
льному розвитку відтворювальних процесів, призводить до формування не-
гативних тенденцій.
7.4. Демографічні втрати і деформації структури населення негативно
впливають на життєдіяльність суспільства, зокрема, на склад трудових ре-
сурсів, їхню професійну структуру і мобільність.
Для оперативного контролю за демографічною ситуацією у країні не-
обхідно проводити регулярний розрахунок та контроль як мінімум чотирьох
показників: коефіцієнта депопуляції, сумарного коефіцієнта народжуванос-
ті, загальних коефіцієнтів смертності і народжуваності. Додатково можна
розглядати також показники приросту (скорочення) населення, коефіцієнт
старіння, очікувану тривалість життя при народженні та коефіцієнт демо-
графічного навантаження.
7.4.1. Депопуляція пояснюється кардинальними змінами параметрів

---

Page 30

30
відтворення населення. Особливістю цього процесу в Україні є, з одного бо-
ку, низький, порівняно з розвинутими країнами, рівень народжуваності, а з
другого, катастрофічно високий (характерний для слаборозвинутих країн)
рівень смертності. Виміром депопуляції слугує коефіцієнт депопуляції K
rrp
,
який розраховується як відношення кількості померлих (P
d
) до кількості на-
роджених (P
b
) за певний період:
K
rrp
.
b
d
P
P
=
Коефіцієнт розраховуються за даними Держкомстату України. Поро-
гове значення коефіцієнта депопуляції дорівнює 1
1
.
Якщо до 1991 р. значення цього коефіцієнта були менше одиниці, то
за роки незалежності України коефіцієнт депопуляції зріс майже у 2 рази,
що свідчить про загрозливий демографічний стан у країні, а ситуацію, що
склалася, можна вважати кризовою та небезпечною для національної безпе-
ки України. При цьому стале зменшення кількості населення характерне не
тільки для України загалом, а й практично для всіх її регіонів.
Водночас необхідно враховувати, що нинішня депопуляція є довго-
строковою і, як свідчать розрахунки, немає підстав сподіватися на швидкий
вихід із неї, навіть за умови усунення негативних політичних, соціально-
економічних та демографічних чинників. Структура населення і параметри
його відтворення, що склалися нині, і в подальшому деякий час зумовлюва-
тимуть скорочення чисельності населення. За прогнозами експертів ООН,
населення України у 2050 р. зменшиться до 30 млн. осіб [33].
7.4.2. Іншим критеріальним показником рівня демографічного стану є
сумарний коефіцієнт народжуваності (TК
b
), що характеризує середню кі-
лькість дітей, народжених однією жінкою у гіпотетичному поколінні за все
її життя, за умови збереження у кожній віковій групі існуючого рівня наро-
джуваності. Розраховується Державним комітетом статистики України як

---

Page 31

31
сума вікових коефіцієнтів народжуваності за всіма віковими інтервалами.
Його розмір не залежить від вікового складу населення і характеризує сере-
дній рівень народжуваності у тому календарному році, для якого він визна-
чається [8]:
Сумарний коефіцієнт народжуваності розраховується як сума вікових
коефіцієнтів народжуваності по всіх вікових інтервалах (
agb
K
) за форму-
лою:
∑
=
=
49
15
t
agb
b
K
TK
де
t
– вікові групи від 15 від 49 років;
Вікові коефіцієнти народжуваності розраховуються як відношення
чисельності народжених за рік дітей жінками відповідної вікової групи
( )
agb
Ch
до середньорічної чисельності жінок цієї вікової групи
( )
ag
W
за фор-
мулою:
ag
agb
ag
W
Ch
K =
Простому відтворенню населення відповідає його значення, що дорів-
нює 2,3 дитини на одну жінку репродуктивного віку, і його можна визнати
як пороговий
1
. Тому рівень народжуваності, менший від порогового, необ-
хідно оцінювати як критичний, оскільки він призводить до депопуляції на-
селення. Вивчення тенденцій розвитку суспільства свідчить про подальше
різке погіршення структури населення принаймні до 2005 р.
7.4.3. Наступним індикатором рівня демографічного стану є загаль-
ний коефіцієнт народжуваності (К
b
). Розраховується він як відношення
чисельності народжених (живими) упродовж календарного року (Ch) до се-
редньорічної чисельності населення (
P
). Обчислюється в проміле [25]:
.
1000
⋅
=
P
Ch
K
b
1
Порівняльна оцінка авторів.

---

Page 32

32
Розраховується за даними Держкомстату України. Порогове значення
– на рівні 14,6 народжених на 1000 осіб
1
.
7.4.4. Найбільш реальною демографічною загрозою є різке зростання
смертності населення у всіх вікових групах, особливо у працездатному віці.
Індикатором слугує загальний коефіцієнт смертності (К
d
). Розраховується
як відношення чисельності померлих упродовж календарного року (Р
d
) до
середньорічної чисельності населення (
P
).Обчислюється в проміле [25]:
.
1000
⋅
=
P
P
K
d
d
Розраховується за даними Держкомстату України. Порогове значення
– на рівні 11,6 померлих на 1000 осіб
1
.
7.4.5. Додатковими показниками демографічної безпеки є:
• природний приріст або природне скорочення населення, що розра-
ховується як різниця між чисельністю народжених живими та чисельністю
померлих;
• коефіцієнт старіння населення (частка людей у віці 60 років та ста-
рше в середньорічній кількості населення);
• показник очікуваної тривалості життя при народженні, що характе-
ризує кількість років, що в середньому належало б прожити людині із поко-
ління народжених за умови, що упродовж усього життя цього покоління рі-
вень смертності у кожному віці залишиться такий, як у даний період;
• коефіцієнт демографічного навантаження, що характеризує кіль-
кість непрацездатного населення на кожні 1000 осіб працездатного віку.
Зазначені показники розраховуються за даними Держкомстату Украї-
ни.
7.5. У даній методиці показники демографічної безпеки розраховано в
динаміці і наведено у додатку 8.
1
Порівняльна оцінка авторів.

---

Page 33

33
8. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ
РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
8.1. Інвестиційна безпека
Економічне зростання України можливе при капіталовкладеннях на
рівні 20–25% від ВВП, що визначено як порогове значення інвестиційної
безпеки. Починаючи з 2000 р., в країні досягнуто значного річного приросту
капітальних вкладень: у 2000 р. – 14,4%, у 2001 р. – 20,8%, збільшено обсяг
зовнішніх інвестицій. Проте сумарні значення капітальних вкладень та річ-
ного приросту прямих іноземних інвестицій у 2001р. не перевищували
17,74% від ВВП (додаток 3). При цьому частка інвестицій за рахунок внут-
рішніх джерел становила 15,95% від ВВП, за рахунок джерел поза межами
держави – 1,79% від ВВП. Тобто до порогового значення не вистачає інвес-
тиційних ресурсів як мінімум 2,26% від ВВП.
Обмеженість в інвестиційних ресурсах спричиняє необхідність залу-
чення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Накопичений в економіці України
обсяг ПІІ на 1 січня
2002 р. становив 4555,3 млн. дол. США. В розрахунку
на душу населення це відповідає 93 дол. США, що є найменшим показни-
ком серед країн Центральної та Східної Європи. Для порівняння: на 1 січня
2001 р. цей показник у Білорусі становив 99 дол., Молдові – 116 дол., РФ –
139 дол., Румунії – 307 дол., Болгарії – 374 дол., Латвії – 958 дол., Польщі –
1047 дол., Естонії – 1643 дол.
Найпривабливішими для іноземних інвесторів є такі галузі економіки
України, як харчова промисловість та переробка сільськогосподарської про-
дукції (17,7% від накопиченого обсягу ПІІ), оптова торгівля і посередництво
у торгівлі (16,9%), хімічна та нафтохімічна промисловість, включаючи ви-
робництво коксу та продуктів нафтопереробки (8,3%), фінансова діяльність
1
Експертна оцінка авторів.

---

Page 34

34
(7,8%), машинобудування (9,3%), транспорт та зв’язок (6,8%). Тобто інвес-
тиції спрямовуються переважно у некапіталомісткі галузі української еко-
номіки із швидким оборотом капіталів.
Аналіз показує, що практично всі прямі іноземні інвестиції виробни-
чого спрямування вкладаються у виробництва, які належать до четвертого
(автомобілебудування, органічна хімія, переробка нафти тощо), третього
(електротехнічне та важке машинобудування, неорганічна хімія тощо) та
другого (чорна металургія, вугільна промисловість тощо) технологічних
укладів, а не на підтримку високотехнологічних галузей, виробництва нау-
комісткої продукції.
Найбільшими інвестиційними донорами України у 2001 р. були: США
(17,1% від накопиченого обсягу ПІІ), Кіпр (10,8%), Великобританія (9,1%),
Нідерланди (8,2%), Російська Федерація (6,9%), Віргінські острови (Брит.) –
6%.
Зростання тіньового сектору обмежує можливості держави щодо про-
ведення ефективної бюджетної та інвестиційної політики, негативно впли-
ває на політичний імідж країни, заважає розвиткові легальної економіки та
її ринковому реформуванню. Як показує аналіз, частка прямих іноземних
інвестицій з офшорних зон становить в економіці України близько 22% від
всього обсягу іноземного капіталу. Найвірогідніше, цей потік іноземних ін-
вестицій має українське походження: раніше через різні причини (з метою
ухилення від сплати податків, для відмивання коштів кримінального похо-
дження тощо) його було вивезено за межі держави і тепер він повертається
назад уже як іноземний інвестиційний ресурс.
Для підвищення рівня інвестиційної безпеки необхідно:
• створити позитивний інвестиційний клімат в державі через стабіліза-
цію його параметрів (політичних, правових, економічних, соціаль-
них);
• оптимізувати податкове навантаження на бізнес;

---

Page 35

35
• створити умови щодо переорієнтації інвестицій у реальну економіку,
зменшити ставки кредитування;
• інтенсивно оновлювати основні фонди, розвивати лізинг;
• зменшити витратне навантаження на економіку з боку незадіяних ви-
робництв, вивести з експлуатації фізично зношені основні фонди, за-
провадити дієвий механізм банкрутства підприємств і організацій;
• розвивати національний інвестиційний ринок, особливо вторинний
ринок цінних паперів, відновити довіру населення до кредитних орга-
нізацій, запровадити ефективну систему страхування інвестицій;
• підвищувати рівень внутрішньої складової інвестування;
• підвищувати купівельну спроможність населення України.
Довідково: у 1999 р. серед двадцяти шести країн з перехідною економікою
Україна посідала 19-те місце за рівнем ВВП за паритетом купівельної спро-
можності (2348 дол. США на душу населення). Словенія посідала перше місце з
показником 14267 дол., Чеська Республіка – третє (9472 дол.), Польща – сьоме
(7232 дол.), РФ – десяте (4539 дол.). За Україною були такі країни, як Грузія
(1950 дол.), Молдова (1745 дол.), Албанія (1474 дол.) та Таджикистан (748
дол.) [15];
• проводити заходи щодо детінізації економіки (за окремими експерт-
ними оцінками, тіньовий сектор в Україні досяг рівня офіційного
ВВП);
• забезпечити прозорість процесу великої приватизації в Україні;
• створити умови для зниження рівня корумпованості в органах влади.
Довідково: 2001 р. міжнародна організація Transparency International зара-
хувала Україну до найкорумпованіших країн світу (83 місце у списку, де 91,
останнє, посідає Бангладеш) [29].
8.2. Інноваційна безпека
В Україні триває руйнація фундаментальної бази для інноваційної ді-
яльності, витрати на фінансування науки за рахунок державного бюджету

---

Page 36

36
протягом багатьох років не перевищують 0,4% ВВП (додаток 3), що набага-
то менше, ніж у розвинутих країнах (Японія – 0,87%; США – 0,56%; Швеція
– 0,86%, Фінляндія – 0,95%) [20].
У 2001 р. інновації впроваджувало лише кожне шосте підприємство,
або 16,5% промислових підприємств від їх загальної кількості [20, 156], тоді
як у США, Японії, Німеччині, Франції цей показник становить від 70% до
82% [28].
Обсяги фінансування науково-технічної діяльності у розрахунку на
одного мешканця України останніми роками зменшувалися. У 1996 р. вони
становили 16,7 дол. США; 1997 р. – 14 дол.; 2000 р. – 8 дол., 2001 р. – 9,3
дол., тоді як у США, Німеччині, Великобританії, Італії цей показник у 20–50
разів вищий. Для порівняння, в РФ обсяги фінансування науково-технічної
діяльності становлять понад 40 дол. на душу населення [26].
Не задовольняє потреби економіки України структура використання
науково-технічного потенціалу. Впродовж двадцяти останніх років тільки
5% було орієнтовано на оновлення, а 95% – на відтворення виробництва.
Зменшення коштів на оновлення виробничого потенціалу погіршує стан ви-
робничого комплексу.
В галузях промисловості, що визначають технічний та технологічний
рівень країни, а отже і її інноваційну безпеку, спостерігається падіння виро-
бництва наукоємної продукції. Так, частка машинобудівної продукції у за-
гальному обсязі промисловості недопустимо низька: 1999 р. – 10,9%, 2000 р.
– 10,3% і 2001 р. – 12,2%. Таке становище спричиняє проникнення на внут-
рішній ринок України імпортної високотехнологічної продукції і водночас
призводить до згортання науково-технічних досліджень, гальмує розвиток
наукоємних галузей вітчизняної промисловості, знижує конкурентоспромо-
жність національної економіки загалом.
Негативним чинником для України нині є відтік науковців і високо-
кваліфікованих фахівців з наукової сфери. Зокрема, кількість спеціалістів,

---

Page 37

37
які безпосередньо виконують науково-технічні роботи, зменшилася у 2001
р. порівняно з 1991 р. на 61,6% (з 295 тис. осіб до 113,3 тис.), у т.ч. кандида-
тів наук на 37,4% (з 27,8 тис. осіб до 17,4 тис.) [20, 43]. Якщо враховувати
одночасне зменшення за цей період наукових працівників у всіх секторах
науки (академічному, вузівському, галузевому та заводському), то можна
констатувати внутрішній відтік їх переважно у комерційну та фінансову
сфери. Відтік умів відбувається також безпосередньо через еміграцію. У
1996–2001 роки з України емігрувало 234 докторів наук та 779 кандидатів
наук.
Для підвищення рівня інноваційної безпеки необхідно:
• формувати інвестиційну політику на принципах поєднання інвес-
тицій з інноваціями;
• досягти підвищення рівня витрат на науково-технічні роботи шля-
хом залучення усіх джерел інвестування інноваційного процесу.
• зменшувати базу оподаткування прибутку підприємств та органі-
зацій на суму коштів, яку було спрямовано на науково-технічну та іннова-
ційну діяльність;
• запровадити державне страхування можливих ризиків від іннова-
ційної діяльності;
• сприяти розвитку інноваційної інфраструктури, максимально при-
стосованої до роботи в ринкових умовах (венчурного фінансування техно-
парків, інноваційно-технологічних центрів);
• переорієнтувати використання науково-технічного потенціалу пе-
реважно на оновлення, а не на відтворення виробництва;
• здійснювати інтеграцію до світового науково-технічного простору,
підвищувати рівень інтелектуалізації вітчизняного експорту та зменшувати
імпортозалежність країни від наукоємних товарів;

---

Page 38

38
• широко впроваджувати інформаційні технології в науково-
технічну діяльність.
8.3. Фінансова безпека
Найістотніші загрози фінансовій безпеці країни знаходяться у площи-
ні грошово-кредитних відносин та діяльності банківської сфери. Грубі по-
милки у фінансовій та грошово-кредитній політиці призвели до фінансової
кризи 1998 р. Наслідки відомі: чисті втрати бюджету від піраміди ОВДП
становили 7,6 млрд. грн., валютні резерви зменшилися з 2,3 млрд. до 761
млн. дол. США, відбулася девальвація гривні з 1,9 до 5,2 грн. за один дол.
США. Отже, було завдано нищівного удару по фінансових активах суб’єктів
господарювання та доходах громадян. У 2,5 разу зменшився показник ВВП
на душу населення у доларовому еквіваленті. За цим ключовим показником
Україна вмить опинилася у ранзі бідних країн світу.
І нині грошово-кредитна та банківська сфери – найменш прогнозова-
ний сегмент української економіки, що базується здебільшого на принципах
оперативного реагування.
Одним із основних критеріїв фінансової безпеки є стабільність націо-
нальної валюти, яка має забезпечуватися необхідними валютними резерва-
ми. Для підтримки стабільності національної грошової одиниці використо-
вують також монетарні інструменти: операції на відкритому ринку, методи
валютного контролю та валютного регулювання.
Станом на 30 грудня 2002 р., обсяг валютних резервів НБУ становив
4,42 млрд. дол. США. Наприкінці 2000 р. обсяг резервів НБУ дорівнював
1,35 млрд. дол. США. Отже, за два роки резерви зросли майже в 3 рази. Згі-
дно з міжнародною практикою обсяг резервів центрального банку не пови-
нен бути менший за суму, еквівалентну обсягу імпорту за 12 тижнів. Вихо-

---

Page 39

39
дячи з цього, можна відзначити, що НБУ наближається до того, щоб обсяги
резервів відповідали необхідній мінімальній потребі.
Порівняно з іншими країнами Україна має невеликі обсяги міжнарод-
них резервів. Наприклад, за даними МВФ, наприкінці грудня 2002 р. обсяг
валютних резервів Японії становив 469,7 млрд. дол. США, КНР – майже 112
млрд. дол., Франції – 61,7 млрд. дол., Польщі – 29,8 млрд. дол., Угорщини –
10,4 млрд. дол.
Індикатором, який свідчить про можливу зміну рівня курсу націона-
льної валюти, є співвідношення валових валютних резервів і грошової бази.
Чим ближче це співвідношення до 100%, тим менша ймовірність різкої де-
стабілізації валютного курсу. Саме зменшення цього показника з 76% – на
початку 1997 р. до 30% – наприкінці 1998 р. і призвело до фінансової кризи
в Україні.
Після 1998 р. співвідношення резервів НБУ і грошової бази почало
зростати. У 1999 – 2000 рр. воно перебувало на рівні 45%. І лише, починаю-
чи з 2001 р., рівень забезпечення грошової бази резервами НБУ перевищив
60%, що і забезпечило стабільність гривні в останні роки.
На проведення валютно-курсової політики відчутно впливає бюдже-
тна політика, а точніше рівень бюджетного дефіциту. Для країн, що вхо-
дять до зони євро, визначено, що рівень бюджетного дефіциту в них не по-
винен перевищувати 3% до ВВП. Для України з її невеликими обсягами
міжнародних резервів навіть рівень дефіциту 3% до ВВП – високий. А при-
пустимий – бездефіцитний бюджет, чи, навіть, бюджет з профіцитом. З ве-
ликими застереженнями можна прийняти бюджет з дефіцитом, але останній
аж ніяк не повинен перевищувати 1% до ВВП. В Україні в 2000 р. був про-
фіцитний держбюджет, в 2001 р. держбюджет мав невеликий дефіцит, проте
Закон про Державний бюджет на 2002 р. уже планував дефіцит на рівні бли-

---

Page 40

40
зько 2%, а Закон про Державний бюджет на 2003 р. передбачає дефіцит на
рівні до 1%.
Важливим показником фінансової безпеки є рівень внутрішніх і зов-
нішніх боргів. У міжнародній практиці зазвичай "безпечним" є зовнішній
державний борг, якщо він не перевищує 60% від ВВП. Україна наприкінці
2000 р. і на початку 2001 р. мала прямий державний зовнішній борг відпові-
дно на рівні 25,6% і 20,7%, а з урахуванням гарантованого державою зовні-
шнього боргу – відповідно 33,1% і 26,3%. З тієї ж причини (недостатні обся-
ги міжнародних резервів) "безпечний" рівень зовнішнього державного боргу
не повинен перевищувати 30%. В Україні він близький до вказаної межі.
Іншим важливим показником фінансової безпеки є рівень інфляції.
Останніми роками спостерігається тенденція до різкого зменшення рівня
інфляції в Україні (в 2000 р. – 25,8%, в 2001 р. – 6,1%, а в 2002 р. – дефляція
0,6%). Ці дані свідчать про антиінфляційну політику НБУ, головним ін-
струментом якої є стримування рівня монетизації.
Про необхідність підвищення рівня монетизації економіки України
наочно підтверджують дані, що наведено в додатку 4. В Україні в 2001 р.
рівень монетизації становив 22,3%, що нижче порогового значення на 7,7
процентного пункту, що свідчить про недостатнє наповнення економіки
грошовими ресурсами. Незважаючи на постійне підвищення рівня монети-
зації економіки в цілому, починаючи з 1999 р., спостерігається тенденція до
зменшення рівня інфляції аж до дефляції у 2002 р. Причому дефляція свід-
чить і про падіння рівня прибутків від реалізації товарів на внутрішньому
ринку, і про подальше падіння рівня внутрішнього споживчого попиту.
Недостатній рівень монетизації економіки України характеризують і
дані швидкості обертання грошової маси. У 1995 і 1996 рр. грошова маса
оберталася понад 10 разів за рік, в 2002 р. – 5–6 разів, що є показником її
помітного зниження, хоча швидкість обертання грошей ще висока. Водно-

---

Page 41

41
час у країнах Західної Європи швидкість обертання грошей перебуває в ме-
жах 1–2 рази на рік, а в Японії – навіть 0,9 на рік.
Порівнюючи показники фінансової безпеки України за кілька останніх
років з пороговими значеннями, можна дійти висновку про деяке поліпшен-
ня ситуації. Показники рівня інфляції внутрішнього боргу, дефіциту бюдже-
ту та рівня монетизації не перевищують порогових значень. Лише показни-
ки вартості банківських кредитів, міжнародних резервів та зовнішнього бор-
гу перебувають ще у зоні ризику, але тенденційно вони наближаються до
порогових значень.
Для підвищення рівня фінансової безпеки необхідно:
• розробити стратегію фінансової безпеки України;
• забезпечити прийняття Податкового кодексу, законів України про
державний борг, фінансово-кредитну сферу, фінансові операції;
• створити надійну систему фінансового контролю;
• запровадити чіткий порядок у справі отримання і відшкодування
іноземних кредитів для господарських суб’єктів усіх форм власності;
• створити єдину державну інформаційну базу, яка охоплювала б усі
фінансово-кредитні установи;
• створити умови для збільшення реальних грошових доходів насе-
лення.
8.4. Енергетична безпека
На нинішньому етапі економічного розвитку України головною тен-
денцією є зменшення власного видобутку (виробництва) паливно-
енергетичних ресурсів. Так, у 2001 р., порівняно з 1990 р., видобуток нафти
і газового конденсату зменшився на 30%, натурального газу на – 34,9%, ву-
гілля – на 49,1%.

---

Page 42

42
Споживання основних первинних видів палива у 2001 р. забезпечува-
лося за рахунок надходжень від власного виробництва в середньому на
48%, з них вугілля – на 96%, нафти (включаючи газовий конденсат) – на
37%, природного газу – на 27% (у 2000 р. – відповідно на 49%, 99%, 27% і
25%).
Для забезпечення своїх потреб Україна змушена імпортувати значну
кількість енергоносіїв, що мало врівноважується експортними поставками з
України і призводить до дефіциту платіжного балансу. Головними постача-
льниками нафти в Україну є РФ і Казахстан. Співвідношення обсягів поста-
вок за останні роки становило: РФ – 70%; Казахстан – 30%.
Головними експортерами природного газу в Україну є РФ і Туркме-
нистан. Щорічно ці поставки покривають понад 70% обсягів споживання
(25–30 млрд. куб. м газу – за кошти і ще близько 30 млрд. куб. м – за раху-
нок оплати транспортних послуг за транзит російського газу). У структурі
споживання паливно-енергетичних ресурсів в Україні частка природного
газу становить 45,5%, тоді як у Польщі – 10,4%, а у Франції – 13% [31, 5].
При цьому платоспроможний попит на енергетичні ресурси в Україні є ни-
жчий за їх обсяги, необхідні для нормального функціонування суспільства.
Про це свідчить зростання заборгованості за спожиті енергоресурси.
При розрахунку показника забезпеченості потреби у паливно-
енергетичних ресурсах необхідно обсяг потреби зіставляти з платоспромо-
жним попитом, оскільки лише ці обсяги відповідають умовам нормального
функціонування господарських механізмів. З огляду на це можна констату-
вати, що реально Україна може забезпечити нині не більше 90% потреби в
енергетичних ресурсах.
Загроза енергетичній безпеці значно посилюється, коли імпорт енер-
гетичних ресурсів недостатньо диверсифікований: тобто існує країна – мо-
нопольний імпортер енергоносіїв. Як видно з додатку 5, розрахункові пока-
зники часток енергоносіїв, що забезпечувалися за рахунок однієї країни, зо-

---

Page 43

43
крема РФ, останніми роками значно перевищують порогові. Цим можна по-
яснити той політичний і економічний тиск, що здійснює на Україну РФ (не-
одноразові підвищення акцизів та мита, введення занижених квот на екс-
порт вітчизняних товарів). Надмірна залежність від імпорту такого стратегі-
чного ресурсу, як енергоносії з РФ, створює загрозу не лише енергетичній, а
й національній безпеці України.
Створення диверсифікованої моделі забезпечення України нафтою та
газом полягає не тільки в орієнтації її економіки на альтернативні джерела
постачання, а й у тому, щоб для реалізації своїх національних інтересів вона
відігравала роль транзитного коридору як для наявних, так і для перспекти-
вних поставок енергоресурсів. Інакше роль транзитної держави може бути
перехоплена іншими країнами. Газотранспортна система потребує терміно-
вих мільярдних вкладень, а український бюджет не в змозі витримати поді-
бних навантажень. Без зовнішніх інвестицій (а така можливість передбача-
ється під час створення міжнародного газотранспортного консорціуму) до
2010–2015 рр. трубопровід просто вийде з ладу.
Енергоємність економіки в Україні значно вища за показники провід-
них країн світу. Так, у 1990 р. на кожний долар ВВП в Україні витрачалося
3,32 кг умовного палива (у країнах Східної Європи – 0,63 кг, Західної Євро-
пи – 0,57 кг, США – 0,6 кг, Японії – 0,37 кг), у 2000 р. – 4,63 кг, 2001 р. –
3,81 кг. Частково це зумовлювалося існуючою структурою промисловості:
питома вага важкої та енергоємної продукції становила у 1990 р. 70% від за-
гального обсягу промислового виробництва.
В останнє десятиріччя структура промисловості погіршилася. У 2000
р. частка важкої промисловості зросла до 80%. Це зумовлює високу енерго-
та ресурсоємність, збільшує техногенне навантаження на природне середо-
вище. Істотно знизилися й темпи оновлення основних фондів, що також
спричиняє зростання енергоємності виробництва. Так, у 1990 р. спрацюван-
ня основних фондів у промисловості загалом становило понад 47% (у най-

---

Page 44

44
енергоємнішому металургійному комплексі – майже 59%), нині він стано-
вить 70–80%.
У структурі споживання окремих видів палива за 2001 р. промисло-
вість була істотним споживачем нафти, включаючи газовий конденсат
(майже 100%), торфу паливного (99%), вугілля (97%), топкового мазуту
(81%), природного газу (76%), вугільних брикетів (70%), дизельного паль-
ного і автомобільного бензину (по 26%). Серед галузей промисловості най-
більшими споживачами палива, як і раніше, були чорна металургія (40%),
електроенергетика (24%), паливна (21%), хімічна і нафтохімічна (7%) про-
мисловість.
За оцінками вчених-енергетиків, енергоємність ВВП України за
останнє десятиріччя збільшилася на 33% [31, 5]. За даними офіційної стати-
стики, енергоємність ВВП за первинною енергією в Україні перевищує
аналогічний показник країн ЄС майже у 9 разів. За іншими розрахунками –
у 14 разів. Значна енергоємність виробництва зумовлена технологічною від-
сталістю енергоємних галузей та наднормативними втратами енергоносіїв,
існуванням тіньової економіки тощо.
Питомі витрати енергії на виробництво основних видів продукції в
Україні в 1,5–3,5 разу вищі, ніж у розвинених країнах світу, і вони дедалі
зростають.
Для підвищення рівня енергетичної безпеки необхідно:
• істотно змінити баланс споживання енергоносіїв за рахунок змен-
шення питомої ваги природного газу з одночасним збільшенням споживан-
ня вугілля;
• здійснити реконструкцію теплових електростанцій і запровадити
розроблені вітчизняними вченими новітні технології, які забезпечили б фу-
нкціонування теплоенергетики за рахунок вітчизняної паливної бази;

---

Page 45

45
• збалансувати структуру національної економіки щодо зменшення
енергоємних виробництв;
• зменшити залежність національної економіки від імпорту палива;
• здійснювати диверсифікацію джерел надходження енергоносіїв;
• законодавчо врегулювати взаємовідносини між виробниками та
споживачами паливно-енергетичних ресурсів;
• створити умови для заохочення внутрішніх та іноземних інвестицій
у розвиток галузей паливно-енергетичного комплексу;
• зберігати і підвищувати роль України у транзиті енергоносіїв до
Європи.
8.5. Зовнішньоторговельна безпека
Розвиток української економіки за останні роки великою мірою зумо-
влюється зовнішніми чинниками. У 2001 р. відношення зовнішньоторгове-
льного обороту до ВВП становило 96,6%, а відношення експорту до ВВП –
52,1%. Упродовж 1996–2001 рр. експортна залежність України від світового
ринку товарів та послуг поступово зростала (додаток 6). Починаючи з 2000
р., спостерігається небезпечна для зовнішньоторговельної безпеки (ЗТБ)
країни тенденція: рівень експортної залежності (у 1999 р. – 48,1%, 2000 р. –
57,7%, 2001 р. – 52,1%) перевищив порогове значення (50%). Це означає, що
економіка країни має надмірну експортну орієнтацію, внутрішній ринок
звужується, що загрожує економічній безпеці країни. Показники імпортної
залежності України протягом аналізованого періоду перебувають на рівні
37% – 48,3% і поки що не перевищують порогового значення (50%).
Важливе значення для забезпечення зовнішньоторговельної безпеки,
особливо в глобальному середовищі, має чинник залежності країни від до-
мінуючих постачальників низки стратегічних ресурсів та країн – споживачів

---

Page 46

46
значних обсягів української продукції. Зокрема, надмірною залишається за-
лежність України від РФ, незважаючи на те, що її частка в загальному обсязі
торгівлі зменшилася з 47,5% в 1996 р. до 32% у 2001 р. Експорт товарів і
послуг з України до РФ у 2001 р. становив 29% у загальному обсязі експор-
ту; імпорт з РФ – 35,5% у загальному обсязі імпорту. Для порівняння: у
2001 р. експорт з України до США становив у загальному обсязі експорту
3,5%, імпорт – 4,4%; експорт до Італії відповідно 4,4%, імпорт – 2,5%; екс-
порт до Франції – 0,6%, імпорт – 2,1%; експорт до Німеччини – 4%, імпорт
– 9,1%; експорт до Китаю – 3,6%, імпорт – 1,3%.
На світовому ринку конкурентоспроможною насамперед є продукція
сировинних галузей України. Зокрема, вартість експортованих у 2001 р. не-
благородних металів і мінеральних продуктів становила 22,3% від ВВП
України. Отже, з одного боку, економічний стан країни цілковито залежить
від світового ринку цієї продукції, який є досить нестабільним. З другого, в
умовах обмеженості фінансових можливостей Україна концентрує фінансо-
ві кошти на підтримці лише сировинних галузей, оскільки вони забезпечу-
ють значну частину надходжень до бюджету, робочі місця та певну стабіль-
ність. Ці чинники значною мірою перешкоджають структурній перебудові
економіки України.
У зовнішній торгівлі України намітилася серйозна загроза зниження
рівня інтелектуалізації вітчизняного експорту і зростання імпортозалежнос-
ті країни щодо наукоємних товарів. Водночас зовнішня торгівля наукоєм-
ними товарами є найістотнішою частиною міжнародного трансферу науко-
ємної продукції. За останні роки, порівняно з 1994 р., частка наукоємної
продукції в обсязі експорту зменшувалася, а в обсязі імпорту – навпаки збі-
льшувалася [28, 78]. Це означає, що Україна втрачає міжнародні ринки збу-
ту цих товарів, і це становить загрозу зовнішньоторговельній безпеці.

---

Page 47

47
У додатку 6 наведено коефіцієнти покриття імпорту експортом за пе-
ріод, починаючи з 1996 року. Незважаючи на різкі коливання зовнішньотор-
говельного обороту за роками (від 37,96 млрд. дол. США в 1996 р. до 28,15
млрд. дол. в 1999 р.), коефіцієнт покриття постійно зростав, стабілізував-
шись на рівні 1,17–1,2, що відповідає потребам національної економіки та
свідчить про деяке зміцнення зовнішньоторговельної безпеки.
Для забезпечення зовнішньоторговельної безпеки необхідно:
• зменшити імпортну залежність щодостратегічноїсировини та палива;
• визначити стратегічні напрями підтримки на державному рівні ви-
сокотехнологічних галузей, виробництво наукомісткої продукції з метою
підвищення її частки в експорті і зменшення імпортної залежності країни з
високотехнологічних товарів;
• підтримувати традиційні напрями спеціалізації України в міжнаро-
дному поділі праці: авіакосмічна та лазерна промисловість, електрозварю-
вальне виробництво, суднобудування; виробництво сільгосппродукції (зер-
на, цукру, виробів масложирової, м’ясної, кондитерської, плодоовочевої,
спиртової та виноробної промисловості);
• забезпечити імпорт таких передових технологій та продукції, які
сприятимуть модернізації національної економіки, створенню замкнутих
технологічних циклів, зміцненню економічної безпеки України;
• розвивати вітчизняне імпортозамінне виробництво, що дає змогу
зменшувати імпорт закордонних аналогів;
• розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулю-
вання зовнішньоторговельної діяльності з метою насичення внутрішнього
ринку необхідними товарами;

---

Page 48

48
• забезпечити умови виокнання вимог антидемпінгового кодексу з
метою усунення загроз небажаних імпортних інтервенцій та захисту націо-
нального виробника.
8.6. Соціальна безпека
Скорочення обсягів суспільного виробництва зумовило вивільнення з
економіки значної частини працездатного населення. У 2001 р. на підприєм-
ствах, в організаціях, установах було зайнято лише 15 млн. осіб, тобто
30,7% усього населення України. Окрім того, близько 6 млн. становили осо-
би, які працювали за наймом, на власних селянських господарствах тощо.
Кількість безробітних, за визначенням МОП, становила 2,5 млн. осіб, або
11,1 % економічно активного населення. За останні три роки рівень безро-
біття стабілізувався на позначці 11–12% економічно активного населення
(додаток 7) з незначною тенденцією до зменшення (11,9% – в 1999 р.; 11,7%
– в 2000 р.; 11,1 – в 2001 р.) [26]. Особливо загрозливим є те, що майже по-
ловина безробітних – це люди молодого віку – від 15 до 29 років.
Зростання безробіття на тлі помилок у формуванні системи оплати
праці призвело до загального зубожіння населення України. Частка насе-
лення, грошові витрати якої були нижчими за прожитковий мінімум, у 2000
і 2001 рр. становила відповідно 87,9% і 89%. Середньомісячні грошові до-
ходи у 2001 р. на одну особу були майже в 1,7 разу нижчі за прожитковий
мінімум (додаток 7). Це дає змогу дійти висновку про вельми низький рі-
вень життя населення України.
Складовою грошових доходів працюючих є оплата праці. У 2001 р.
середньомісячна номінальна зарплата зайнятих у галузях економіки стано-
вила 311 грн. Дві третини працюючих отримували заробітну плату меншу
за прожитковий мінімум, а трьом мільйонам штатних працівників своєчасно

---

Page 49

49
не сплатили заробітну плату (в середньому 879 грн. кожному) в сумі майже
2,8 млрд. грн. Це означає, що сучасний економічний стан країни задоволь-
няє лише первинні потреби працюючої людини, не створюючи мотивації
для високопродуктивної праці. Водночас низький рівень заробітної плати
призводить до зниження купівельної спроможності населення, що, в свою
чергу, гальмує економічне зростання.
Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного реформування фі-
нансової, податкової, грошово-кредитної системи, ціноутворення, політики
зайнятості населення.
Низький рівень життя призвів до розширення тіньового сектору еко-
номіки. Тіньовий сектор забезпечує роботою певну частину населення.
Водночас значні його масштаби обмежують можливості держави не лише
здійснювати ефективне управління економікою, а й виконувати притаманні
їй функції щодо соціального захисту населення.
Для забезпечення соціальної безпеки необхідно:
• забезпечити стале зростання реальної заробітної плати;
• розробити і втілити в життя державну програму щодо зниження рі-
вня безробіття;
• зупинити падіння реальних доходів населення;
• значно підвищити номінальну заробітну плату (темпами, що пере-
вищують стрімке зростання споживчих цін на товари та послуги);
• посилити регулюючу функцію оподаткування заробітної плати і
підприємницького доходу;
• зменшити диференціацію доходів населення між заможними і бід-
ними, забезпечивши умови для створення потужного середнього класу;
• поліпшити становище найнезахищеніших верств населення: інвалі-
дів, пенсіонерів, багатодітних сімей, дітей-сиріт тощо;

---

Page 50

50
• здійснювати державну політику щодо належного фінансового за-
безпечення соціальних програм;
• забезпечити ефективний механізм правового захисту соціальних
прав громадян;
• проводити моніторинг грошових доходів найзаможніших груп на-
селення з метою виявлення доходів, що приховуються;
• проводити ефективну державну політику щодо стримування ін-
фляції;
• дотримуватися принципів диференціації заробітної плати з ураху-
ванням кваліфікації, складності та якості праці під час перегляду мінімаль-
них рівнів оплати праці;
• створити умови для істотного підвищення заробітної плати і внут-
рішніх цін на товари та послуги за збереження темпів девальвації гривні
(збільшення реальної заробітної плати можливе лише за умови відставання
темпів девальвації гривні від темпів інфляції).
8.7. Демографічна безпека
Зубожіння населення значною мірою вплинуло на демографічну ситу-
ацію в Україні. Кількість населення з 51,9 млн. осіб (за станом на 01.01.1991
р.) зменшилася до 48,5 млн. у 2001 р. (за станом на 5 грудня) і до 48 млн. (за
станом на 1 січня 2003 р.). За ці роки внаслідок депопуляції населення Укра-
їни зменшилося відповідно на 7% (на 3,4 млн. осіб) і 7,5% (на 3,9 млн. осіб).
У 2001 р. кількість народжених зменшилася порівняно з 1990 р. на
280,7 тис., тобто майже на 43%. Водночас смертність зросла з 629,6 тис. осіб
до 746 тис. Внаслідок цього, якщо у 1990 р. в Україні природний приріст
населення становив 27,6 тис. осіб, то у 2001 р. населення скоротилося на
369,5 тис. [26]. Найкритичніша ситуація спостерігається зі смертністю чоло-

---

Page 51

51
віків у працездатному віці (35,3% від загальної кількості померлих чолові-
ків). За розрахунками експертів, зростання смертності та інвалідності праце-
здатного населення зумовило зменшення загального приросту працездатно-
го населення майже на третину.
Зменшення народжених призвело до погіршення вікової структури
населення: якщо у 1990 р. 23,3% населення було молодше за працездатний
вік і 17,7% – старше за нього, то на 1 січня 2001 р. ці показники становили
18,7 та 23,4% відповідно.
Згідно з критерієм відомого польського демографа Е.Россета, насе-
лення країни можна вважати старим з демографічної точки зору, якщо в
ньому частка осіб віком 60 років і більше перевищує 12% [19, 8]. Як видно з
додатку 8, в Україні цей показник у 1996 і 2001 рр. був значно вищий і ста-
новив 18,5 і 20,8%.
Майже на 55% зросла кількість інвалідів. Наслідком цього стало збі-
льшення частки пенсіонерів. У 1991 р. частка пенсіонерів від загальної кіль-
кості населення України становила 25%, причому співвідношення їх до кі-
лькості працюючих було 1:1,8 (один пенсіонер на 1,8 працюючого). У 2001
р. частка пенсіонерів зросла до 29,8%, а співвідношення їх до кількості пра-
цюючих становила 1:0,9 (тобто один пенсіонер на 0,9 працюючого). Це
надзвичайно ускладнює забезпечення достатнього рівня пенсій.
Очікувана тривалість життя народжених у 1999–2000 рр. становить
67,9 року (чоловіків – 62,4 року; жінок – 73,6 року). Для порівняння: наро-
джені у 1989–1990 рр. мають прожити 70,7 року (чоловіки – 65,9 року, жін-
ки – 75 років) [26]. За цим показником Україна нині посідає 108-ме місце у
світі, на рівні таких країн, як Туреччина, Перу, Гондурас, Алжир. Відста-
вання за рівнем тривалості життя від економічно розвинутих країн стано-
вить 9 років, а від Японії, країни з найвищою тривалістю життя, – 13 років.
Високими темпами зростає смертність населення від нещасних випад-
ків, отруєнь, самогубств і травматизму. Цей показник за останні 10 років

---

Page 52

52
зріс у 1,4 разу. Майже кожний шостий із померлих від нещасних випадків
заподіяв собі смерть, кожний восьмий – помер від отруєнь алкоголем. Знач-
ного поширення набули такі небезпечні хвороби, як ВІЛ-інфекція та СНІД,
розлади психіки через вживання наркотичних та психотропних речовин.
Незважаючи на те, що впродовж останніх років темпи зростання чисе-
льності ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД рік у рік скорочувалися, в 2001 р.
на обліку в медичних закладах перебувало 30,7 тис. осіб із зазначеним діаг-
нозом, що в 20 разів більше, ніж у 1995 році. Це захворювання вийшло за
межі групи ризику і вже впливає на загальну популяцію (500 інфікованих
щомісячно).
На початку 2001 р. Україна вступила в стан епідемії туберкульозу.
Щогодинно від цього захворювання в країні вмирає один житель, серед
яких 80% у працездатному віці. А лише 10 років тому випадки ураження ці-
єю хворобою були рідкісні, поодинокі.
Стратегічною метою державної демографічної політики має бути змі-
на негативних тенденцій щодо народжуваності та смертності шляхом під-
вищення рівня життя населення. Конкретніше пріоритетні напрями цієї по-
літики можна сформулювати таким чином:
• щодо народжуваності – збільшення розміру та удосконалення си-
стеми державної допомоги сім’ям, які мають дітей; підвищення якості та
розширення форм медичного обслуговування дітей та населення репродук-
тивного віку; пріоритетність охорони материнства і дитинства при розробці
та реалізації соціальних програм.
• щодо смертності – демографічна орієнтація заходів соціальної та
економічної політики: запровадження сучасних стандартів якості медичної
допомоги для населення незалежно від місця проживання та матеріальних
можливостей сім’ї.
Найближчою тактичною метою (до 2005 р.) має бути припинення

---

Page 53

53
зростання смертності, зміна негативних процесів у народжуваності шляхом
пом’якшення наслідків економічної кризи для сім’ї, підвищення добробуту
всього населення.
У середньостроковій перспективі (2006–2010 рр.) пріоритетним на-
прямом державної демографічної політики поряд із загальним зниженням
смертності населення повинно стати скорочення смертності осіб у праце-
здатному віці, особливо чоловіків.
У довгостроковій перспективі (до 2015 р.) необхідно створити умови
для відтворення населення близького до динаміки демографічних показни-
ків у розвинутих країнах (регульована народжуваність, що забезпечує бли-
зький до простого режим відтворення, низька смертність, постійно зростаю-
ча тривалість життя).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Барановський О. Боротьба з “відмиванням” грошей у банківському сек-
торі економіки / Вісник НБУ. – 2002. – № 5. – С. 10–14.
2. Барановський О.І. Фінансова безпека. – К.: Фенікс, 1999. – 338 с.
3. Варналій З. Забезпечення економічної безпеки України в умовах глоба-
лізації інвестиційних процесів / Глобалізація інвестиційних процесів та
фінансова безпека України: Матеріали Міжнародної науково-
практичної конференції. – К., 2001. – С. 123–131.
4. Власюк О.С., Пирожков С.І. Індекс людського розвитку: досвід Украї-
ни / Національний інститут стратегічних досліджень. – К., 1995. – 84 с.
5. Впровадження інновацій на промислових підприємствах України у
2001 р. // Експрес-інформація Державного комітету статистики. – 2002.
– № 16. – 18 січня.

---

Page 54

54
6. Глобализация и постсоветское общество / “Аспекты 2001”. Под ред.
А.Согомонова и С.Кухтерина. – М., 2001. – С.32.
7. Губський Б.В. Економічна безпека: методологія виміру, стан і стратегія
забезпечення. – К.: ДП “Укрархбудінформ”, 2001.
8. Демографічний щорічник за 2000 р. // Держкомстат України. – К., 2001.
– С. 126.
9. Доклад о мировом развитии 2002 года. Создание институциональных
основ рыночной экономики / Пер. с англ. – М.: Издательство “Весь
мир”, 2002. – 264 с.
10. Экономическая безопасность: Производство – Финансы – Банки / Под
ред. В.К.Сенчагова. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 1998. – 621 с.
11. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, ре-
альні загрози, стратегія забезпечення. – К., 2001. – 399 с.
12. Звіт “Україна. Людський розвиток. 1996”. – К., 1996.
13. Ковальчук Т. Глобалізація інвестиційних процесів та економічна безпе-
ка України / Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека
України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. –
К., 2001. – С. 68–76.
14. Кокіна В. Наркотики під контролем // Урядовий кур’єр. – 2002. –
№ 197. – 24 жовтня.
15. Колодко Г. Глобализация и сближение уровней экономического разви-
тия от спада к росту в странах с переходной экономикой // Вопросы
экономики. – 2000. – № 10. – С. 4-26.
16. Лисенко Ю.Г. та інші. Механізм управління економічною безпекою. –
Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 94.
17. Матеріали семінару “Інформаційне забезпечення ринку праці в Украї-
ні” (Ялта 25–27 вересня 2002 р.) // Держкомстат України. – К., 2002. –
С. 147.
18. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. – К., 1999. – 464 с.

---

Page 55

55
19. Население России на рубеже ХХ–ХХІ веков: проблемы и перспективы /
Под ред. В.А.Ионцева, А.А.Саградова. – М.: МАКС Пресс, 2002. –
352 с.
20. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник //
Держкомстат України. – К., 2002. – 316 с.
21. Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті
стратегії соціально-економічного розвитку України: Матеріали Кругло-
го столу. – К.: НІУРВ, 2000.
22. Павловська Н. Економічна сутність і методи визначення реальної заро-
бітної плати як показника купівельної спроможності // Україна: аспекти
праці. – 2001. – № 6. – С. 16–20.
23. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. – К.: Кондор,
2002. – 302 с.
24. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року // Відомості
Верховної Ради. – 1997. – № 3.
25. Соціальні індикатори рівня життя населення // Держкомстат України. –
К., 2001. – С. 208–210.
26. Статистичний щорічник України за 2001 рік // Державний комітет
статистики України. – К.: Техніка, 2002. – 644 с.
27. Стратегія подолання бідності // Соціальна політика. –2001. – № 149. –
18 серп. – С. 10.
28. Сухоруков А.І. Проблеми інноваційної безпеки України // Стратегічна
панорама. – 2002. – № 2. – С. 75–81.
29. Сухоруков А.І. Проблеми підвищення інвестиційної активності регіонів
// Економіка України. – 2002. – № 8. – С. 26–33.
30. Україна. Національний звіт з людського розвитку 2001 “Сила суспіль-
ної взаємодії”. – К.: ПРООН, 2002. – 113 с.
31. Утверджувати інноваційну модель економічних перетворень. Виступ
Президента України Л.Кучми на науково-практичній конференції 21

---

Page 56

56
лютого 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 36. – 25 лютого. –
С. 3–5.
32. Черный В. Стучите в бубен // Бизнес. – 2002. – № 25–26. – С.16–17.
33. Чижиков М. В 2050 году россиян будет всего 101 миллион! // Комсо-
мольская правда. – 2003. – 6 березня. – С.2.
34. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і на-
прямки забезпечення. – К., 1997.
35. Якуненко Н., Мельник Н. Аналіз ефективності системи державних соці-
альних допомог в України // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. –
С. 12–22.

---

Page 57

57
Д О Д А Т К И

---

Page 58

58
Додаток 1
Перелік загроз економічній безпеці України
Загрози економічній безпеці України – це сукупність реальних чи по-
тенційно можливих явищ та дестабілізуючих чинників, що ускладнюють
або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфе-
рі.
Основні загрози економічній безпеці України такі:
низький рівень конкурентоспроможності національної економіки;
диспропорції та структурні деформації в економіці;
нерозвиненість внутрішнього ринку;
нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів;
переважно фіскальний характер системи оподаткування, недоскона-
лість бюджетної політики;
неефективність управління державним боргом;
тінізація економічної діяльності, значний вплив корупції на економічні
відносини, низька ефективність протидії відмиванню грошей, отриманих неза-
конним шляхом;
неефективність управління об’єктами державної власності;
неналежний рівень відтворення трудового потенціалу, у тому числі вна-
слідок невідповідності реальних грошових доходів величині прожиткового мі-
німуму;
слабкість фінансової системи, її неспроможність до акумулювання фі-
нансових ресурсів та ефективного забезпечення інвестиційного процесу і
фінансово-господарської діяльності підприємств;
низький рівень енергетичної безпеки;
недостатній рівень продовольчої безпеки;
технологічне відставання, відсутність економічних стимулів для іннова-
ційної діяльності, низький рівень захисту інтелектуальної власності, неконтро-
льований трансфер технологій, відплив інтелектуального потенціалу;
неефективність використання природних ресурсів, масштабне засто-
сування екологічно шкідливих технологій та накопичення критичної маси
загрозливих явищ техногенного характеру;
низькі темпи впровадження міжнародних стандартів та систем якості
продукції;
обмеження доступу на зовнішні ринки через запровадження іншими кра-
їнами надмірних тарифних і нетарифних обмежень, антидемпінгових санкцій
тощо;
ресурсна, фінансова та технологічна залежність національної економіки
від зовнішніх джерел, надмірна експортна орієнтованість промисловості.

---

Page 59

59
Додаток 2
Показники економічної безпеки України
№
Показники економічної безпеки
Порогове
Значення
Фактичне
значення
(2001)
1
Обсяг інвестицій, відсотків до ВВП
25
17,74
2
Витрати на науково-технічні роботи (НТР), відсотків
до ВВП
2
1,2
3
Рівень інфляції за рік, відсотків
5
6,1
4
Обсяг внутрішнього боргу, відсотків до ВВП
Менш як 30
10,3
5
Обсяг зовнішнього боргу, відсотків до ВВП
Менш як 20
26,3
6
Рівень монетизації, відсотків до ВВП
30
22,3
7
Дефіцит бюджету, відсотків до ВВП
1
-2,0
8
Ліквідні міжнародні резерви НБУ, млрд. дол.
До 5
2,95
9
Вартість банківських кредитів
Не більш як 10%
річних
26,1% річних
10
Рівень забезпечення потреби у паливно-енергетичних
ресурсах, відсотків:
природний газ
100
85
нафта
100
85
вугілля
100
100
11
Частка потреби в паливно-енергетичних ресурсах, що
забезпечується за рахунок імпорту з однієї країни, від-
сотків
30
70
природний газ
30
48
нафта
30
61
12
Енергоємність економіки,
кг у. п/дол. США валового внутрішнього продукту
0,85–0,87
3,81
13
Коефіцієнт покриття імпорту експортом
Не менше 1
1,17
14
Експортна залежність, відсотків до ВВП
50
52,1
15
Імпортна залежність, відсотків до ВВП
50%
44,5
16
Індекс людського розвитку (за даними ПРООН
за 2000 р.)
0,8
0,74
17
Рівень безробіття (МОП), відсотків
7,6
11,1
18
Номінальна заробітна плата, дол. США
550
57,9
19
Коефіцієнт депопуляції
1
1,99
20
Загальний коефіцієнт народжуваності, проміле
14,6
7,7
21
Загальний коефіцієнт смертності, проміле
11,1
15,3
22
Коефіцієнт природного приросту (скорочення) насе-
лення, проміле
0
-7,6

---

Page 60

60
Додаток 3
Динаміка показників інвестиційної та інноваційної безпеки України
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Загальний обсяг інвес-
тицій (І), млн. грн.,
13547,6
13564,2
15788,4
19497,6
26856
36226,2
у тому числі:
капітальні вкладення
(СІ)
12557
12401
13958
17552
23629
32573
річний приріст пря-
мих іноземних інвести-
цій (FDI)
990,6
1163,2
1830,4
1945,6
3227
3653,2
Рівень інвестування
(Lis), відсотків
16,62
14,53
15,39
14,95
15,79
17,74
Фінансування наукових
та НТР за рахунок усіх
джерел (VF), млн. грн.,
943,6
1318,6
1260,9
1554,1
2046,3
2432,5
у тому числі, за рахунок
Держбюджету
376,4
466,9
363
428,2
614,5
751,6
Рівень фінансування
НТР (L
ins
), відсотків,
1,16
1,41
1,23
1,19
1,2
1,19
у тому числі, за рахунок
Держбюджету
0,46
0,5
0,35
0,33
0,36
0,37
Довідково:
ВВП (GDP), млн. грн.
81519
93365
102593
130442
170070
204190
Офіційний курс гривні
до дол. США (середній
за період), грн./дол.
1,83
1,86
2,45
4,13
5,44
5,37
Додаток 4
Динаміка показників фінансової безпеки України
Показники
1996 1997 1998 1999 2000 2001
Рівень інфляції, відсотків
39,7 10,1 20 19,2 25,8 6,1
Обсяг внутрішнього боргу, відсотків
до
ВВП
4,5 10,9 13,3 11,5 12,2 10,3
Обсяг зовнішнього боргу, відсотків
до
ВВП
19,8 19,1 27,4 39,5 33,1 26,3
Дефіцит державного бюджету, відсотків до
ВВП
3,9
4,9
0,5 -0,6 -2,1
-2
Рівень монетизації, відсотків
до
ВВП
11,5 13,4 15,3 16,9 18,9 22,3
Вартість банківських кредитів, річних відсотків
-
-
43,8 43,3 33 26,1
Міжнародні резерви (без золотих), млрд. дол.
США
1,96 2,34 0,76 1,05 1,35 2,95

---

Page 61

61
Додаток 5
Динаміка показників енергетичної безпеки України
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Частка поставок енергоносіїв в
Україну з РФ, відсотків
природний газ
63,6
65,9
56,4
56,5
47,7
48
нафта
53,3
42,2
51,8
58,6
41,5
61
Енергоємність
економіки,
кг
у.п./дол. ВВП
3,77
3,21
3,54
4,65
4,63
3,81
Частка у споживанні
паливно-
енергетичних ресурсів, відсотків
природний газ
42,5
44,4
43,6
44,1
44,6
40
вугілля
26,9
21,9
20,9
21,3
22,4
22,9
нафта, у тому числі газовий
конденсат
9
9,6
10,5
10,2
7,6
12,8
Додаток 6
Динаміка показників зовнішньоторговельної безпеки України
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Обсяг зовнішньої торгівлі,
млрд. дол. США,
37,96
37,52
32,57
28,15
33,17
36,73
в т.ч. з РФ
18,04
15,12
12,53
10,35
11,57
11,75
Експорт (EX), млрд. дол. США,
19,15
18,97
16,46
15,19
18,06
19,81
в т.ч. РФ
8,91
6,94
5,16
4,56
5,56
5,74
Імпорт (IM), млрд. дол. США,
18,81
18,55
16,11
12,96
15,11
16,92
в т.ч. РФ
9,13
8,18
7,38
5,79
6,01
6,01
Коефіцієнт покриття імпорту
експортом (K),
1,02
1,02
1,02
1,17
1,2
1,17
у т.ч. РФ
0,98
0,85
0,7
0,79
0,92
0,95
Експортна залежність (L
exs
),
відсотків
42,9
37,9
39,3
48,1
57,7
52,1
у т.ч. РФ
20
13,9
12,3
14,4
17,8
15,1
Імпортна залежність (L
ims
), від-
сотків,
42,2
37
38,4
41
48,3
44,5
у т.ч. РФ
20,5
16,3
17,6
18,3
19,2
15,8
Довідково:
ВВП (GDP), млн. дол. США
44,6
50,1
41,9
31,6
31,3
38

---

Page 62

62
Додаток 7
Динаміка показників соціальної безпеки України
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Індекс людського розвитку
1
0,731
0,73
0,731
0,736
0,74
Рівень безробіття (МОП), відсотків
7,6
8,9
11,3
11,9
11,7
11,1
Грошові доходи населення, млн. грн.
40311
50069
54379
61865
86911
109391
Середньомісячні грошові доходи на
одну особу, грн./дол. США
65,7
35,9
82,3
44,2
90,1
36,8
103,3
25
146,3
26,9
186,4
34,7
Середньомісячна номінальна заробі-
тна плата, грн./дол. США
126
68,8
143
76,9
153,5
62,7
177,5
43
230
42,3
311
57,9
Індекс реальної середньомісячної
заробітної плати (відсотків до груд-
ня попереднього року)
86,2
97,6
87,1
103,4
103,6
120,4
Частка населення із середньодушо-
вими грошовими витратами на мі-
сяць, нижчими від:
межі малозабезпеченості
54,0
2
29,8
2
39,2
2
62,3
прожиткового мінімуму
80,2
82,7
Довідково:
Індекс споживчих цін, відсотків
139,7
110,1
120,0
119,2
125,8
106,1
Середньорічна чисельність населен-
ня, млн. осіб
51,1
50,7
50,3
49,9
49,5
48,9
Величина вартості межі малозабез-
печеності, грн.
95
76,1
85
128,2
156,4
315,1
3
Офіційний курс гривні до дол. США
(середній за період), грн./дол.
1,83
1,86
2,45
4,13
5,44
5,37
1
за даними ПРООН
2
розраховано за середньодушовими доходами
3
замість межі малозабезпеченості розраховується величина прожиткового мінімуму
Додаток 8
Динаміка показників демографічної безпеки України
Показники
1990
1996
1997
1998
1999
2000
2001
1
Коефіцієнт депопуляції
0,95
1,67
1,71
1,72
1,9
1,96
1,99
Сумарний коефіцієнт народжу-
ваності
1,8
1,3
1,2
1,2
1,1
1,1
1,1
Загальний коефіцієнт народжу-
ваності, проміле
12,7
9,1
8,7
8,3
7,8
7,8
7,7
Загальний коефіцієнт смертнос-
ті, проміле
12,1
15,2
14,9
14,3
14,8
15,3
15,3
Приріст населення, проміле
0,6
-6,1
-6,2
-6,0
-7,0
-7,5
-7,6
Коефіцієнт старіння населення
2
,
відсотків
18,3
18,5
18,9
19,5
20,1
20,5
20,8
Очікувана тривалість життя,
років
70,7
66,9
67,4
68,1
68,3
67,9
68
Коефіцієнт демографічного на-
вантаження
2
, осіб
791
791
786
781
768
749
726
1
Розраховано за попередніми даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
2
На початок року

---

Page 63

63
Додаток 9
Динаміка показників економічної безпеки окремих країн
РФ
Білорусь
Молдова
Казахстан
Польща
Німеччина
Франція
Італія
Коефіцієнт покриття імпорту експортом
1998 1,64
0,82
0,61
1,29
0,58
1,15
1,07
1,11
1999 2,41
0,88
0,81
1,51
0,6
1,15
1,04
1,07
2000 3,05
0,87
0,61
1,81
0,63
1,1
0,98
1,01
Експортна залежність, відсотків
до
ВВП
1998
25
31
33,2
25,2
17,3
25,3
21
20,4
1999 37,8
51,8
36,1
30,7
16,7
25,7
20,9
20
2000 39,7
62
34,7
44,2
–
25
19,5
18,8
Імпортна залежність, відсотків
до
ВВП
1998 15,3
37,6
54,2
19,5
29,3
21,9
19,8
18,4
1999 15,7
58,8
44,5
20,3
28
22,4
20,2
18,9
2000
13
71,4
57,2
24,4
–
22,6
19,9
18,7
Коефіцієнт природного приросту (скорочення) населення
1998 -4,8
-4,4
0,4
4,6
0,0
0,1
0,4
0,1
1999 -6,4
-4,9
-0,7
4,4
0,0
-0,1
0,3
-0,1
2000 -6,7
-4,1
-1,1
4,6
0,0
-0,1
0,4
0,0
Загальний коефіцієнт народжуваності
1998
8,8
9,1
11,3
14,8
10,2
9,5
12,6
9
1999
8,4
9,3
10,6
14,2
9,9
9,4
12,6
9,1
2000
8,7
9,4
10,2
14,6
9,8
9,2
13,2
9,3
Загальний коефіцієнт смертності
1998 13,6
13,5
10,9
10,2
10,2
9,4
12,2
8,9
1999 14,8
14,2
11,3
9,8
9,9
9,5
12,3
9,2
2000 19,7
13,5
11,3
10
9,8
9,3
12,8
9,3