Перспектива забезпечення зайнятості в економіці України

Підтримуємо  думку  щодо  доцільності  зміщення  законодавчого  фокусу  з  захисту  робочих місць (жорстка регламентація звільнень працівників) на захист працівників у період безробіття. Тобто основним завданням держави має бути мінімізація індивідуального ризику втрати роботи та зменшення доходу, тоді як захисту робочих місць приділяється мінімальна увага. Працівники почувають себе впевненіше за умови, що вони можуть отримати належну підтримку у разі втрати роботи, аніж за умови наявності жорсткого законодавства щодо регламентації звільнень (захисту робочих місць).

На наш погляд, встановлення надмірних адміністративних обмежень та суворої регламентації звільнення персоналу (особливо виплата вихідної допомоги у зв’язку зі скороченням) сприяють не посиленню захисту працівників, а, навпаки, можуть стати не підйомним фінансовим тягарем у разі необхідності скорочення виробництва, а також каталізатором зростання неформальної зайнятості. На практиці часто трапляється так, що роботодавці неспроможні виплатити гарантовану законодавством компенсацію у разі скорочення працівників, і звільняють останніх «за власним бажанням».  Для прикладу, однією з умов прийому на роботу є написання заяви про прийняття на роботу одночасно з заявою про звільнення (без зазначення дати). Роботодавець зберігає таку заяву і використовує її за потреби скорочення персоналу. Зрозуміло, що виплата вихідної  допомоги  у  такому  випадку  не проводиться.  Нажаль, у  Східноєвропейських  та  Центральноазіатських країнах практично не існує інституційних механізмів, які могли б захистити працівників від такого зловживання з боку роботодавців.

У проекті Трудового кодексу у порівнянні з КЗпП запроваджено градацію розмірів вихідної допомоги залежно від трудового стажу працівника. Так, у разі скорочення працівника з трудовим стажем до п’яти років роботодавець зобов’язаний виплатити йому вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, працівникам з трудовим стажем від п’яти до десяти років належить виплатити двомісячну середню заробітну плату, а тим, чий трудовий стаж перевищує десять років, передбачено виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячної середньої заробітної плати.

Досвід диференціації вихідної допомоги у зв’язку зі скороченням залежно від тривалості трудового стажу працівника запозичено з європейських країн. Для прикладу, в Угорщині та Албанії працівник може претендувати на таку допомогу лише у разі наявності трирічного стажу, у Сербії та Словенії мінімальний стаж повинен бути один рік. У низці країн (Великобританія, Нідерланди, Норвегія, Польща, США, Японія, Нова Зеландія та ін.) таких виплат законодавством взагалі не передбачено.

У частині країн Східної Європи розмір допомоги визначають на основі погодженої шкали відповідно до тривалості трудового стажу. Проте у більшості країн передбачено фіксовані виплати у розмірі 1-6 заробітних плат. Зазвичай, у тих країнах, де виплати залежать від трудового стажу, їх величина є вищою, у порівнянні з тими країнами, які використовують систему фіксованих компенсацій. Проте, особи з меншою тривалістю трудового стажу (молодь, жінки) є «дешевшими» при звільненні, тому у разі потреби скорочення штату їх звільняють в першу чергу.

Ст. 102 проекту Трудового кодексу визначає категорії працівників, які мають переважне право на залишення на роботі при проведенні скорочення. З одного боку, визначення цих категорій сприяє підвищенню їх захищеності. Проте, як уже наголошувалось, замість запровадження примусового захисту працівників від скорочень доцільніше, на наш погляд, провадити активну політику сприяння зайнятості. Варто наголосити, що менше половини країн у світі мають плани боротьби з безробіттям (див. табл. 4).

Наголошуємо, що роботодавці повинні мати достатній рівень свободи у звільненні персоналу. Якщо держава на створює таких передумов, то відбувається зростання неформальної зайнятості, що  ще більше  погіршує  становище  працівників.  Держава,  шляхом  підвищення  гнучкості трудових відносин, може стимулювати роботодавців до дотримання законів та створення нових робочих місць, що, в свою чергу, сприятиме поширенню соціальної захищеності серед ширшого контингенту осіб. Особливо позитивно це позначиться на зайнятості молоді та жінок.

                                                                                                                    

Таблиця 4

Наявність планів захисту від безробіття у різних країнах світу, 2011 р.

Регіон	Кількість країн	Кількість країн, у яких функціонують схеми захисту від безробіття	Перелік країн
Східна Азія та Тихоокеанський регіон	24	9	Китай,  Гонконг,  Лаос,  Монголія,  Папуа  Нова Гвінея, Соломонові острови, Тайвань, Таїланд, В’єтнам
Європа та Центральна Азія	25	23	Усі країни, крім Грузії та Косово
Латинська Америка та країни Карибського басейну	32	8	Аргентина,  Бразилія,  Чилі,  Еквадор, Пуерто-Ріко, Уругвай, Венесуела, Сент-Кітс і Невіс
Середній Схід та Північна Африка	18	5	Алжир, Бахрейн, Єгипет, Іран, Кувейт
Високорозвинені країни	30	30	Усі країни
Південна Азія	8	1	Індія
Африка на південь від Сахари	46	4	Маврикій, Сейшелли, ПАР, Танзанія
Разом	183	80

 

Отже, Світова економічна криза довела, що вітчизняна система регулювання зайнятості потребує суттєвого реформування. Беручи до уваги той факт, що Трудовий кодекс досі не прийнято, існує можливість врахування позитивного досвіду інших країн щодо ефективного регулювання трудових відносин. Лібералізація трудового законодавства може стати додатковою перевагою  при  залученні іноземних інвестицій,  вона  також  сприятиме  розвитку  гнучких форм  зайнятості.  Чимало  країн  проводять  реформування  трудового  законодавства  з  огляду  на  те,  що жорстка  регламентація  трудових  відносин часто  пов’язана  з  підвищенням  рівня безробіття  та неформальної зайнятості. Перспективними напрямами удосконалення регулювання зайнятості в Україні можуть стати спрощення процедур звільнення працівників, можливість законної організації гнучких графіків роботи, розширення сфери застосування строкових трудових договорів.

 

 

 

Висновок

Ринок праці – найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки, ринок праці виконує такі функції: оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої сили, тобто того чи іншого різновиду праці; регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економік і регіонами України.

В Україні формування ринку праці відбувається одночасно з впровадженням заходів, що забезпечують його функціонування.

Структура ринку праці складається з трьох блоків:

1. ринкових відносин (процес обміну індивідуальної здатності до праці та фонду життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили);
2. державного управління і регулювання за допомогою організаційних заходів (система забезпечення зайнятості працездатного населення, підготовки і перепідготовки кадрів);
3. соціального захисту населення (виплата допомоги по безробіттю, допомога малозабезпеченим групам).

При цьому слід акцентувати увагу на проблемних моментах: дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, дефіцит кадрів робочих професій, низькі якісні характеристики вакансій і, як наслідок, неукомплектованість робочих місць, посилення структурних і регіональних диспропорцій зайнятості, безконтрольний відплив робочої сили в зарубіжні країни, регресивні зміни в якості робочої сили і мотивації до праці. Є невирішені проблеми та невикористані резерви із залучення роботодавців до реалізації державної політики зайнятості населення.

Однією з особливостей, яка негативно впливає на ринок праці й рівень соціальної напруги, є надмірне розшарування населення за доходами і зниження рівня його життя.

Ще одна особливість полягає у нехтуванні місця і ролі ринку праці в ринкових економічних відносинах. У сучасних умовах попит на робочу силу найчастіше відірваний від його пропозиції, оскільки відсутня ринкова система територіально - галузевого перерозподілу інвестицій і праці, що призводить до дисбалансу рику праці.

Втрачається цінність праці як такої. Продуктивна праця на державу чи приватного власника перестає бути головним джерелом доходів працівника.

Внаслідок втрати можливостей заробітку на службі у держави чи державних підприємств наші громадяни повернулися до напівнатурального господарства, яке у XXI сторіччі є анахронізмом.

В Україні продовжує зберігатися виявлений дослідниками специфічний тип економічної поведінки населення – з характерними ознаками обмеженої мобільності та підсобної зайнятості.

Негативний вплив на активізацію продажу робочої сили в Україні має успадкований з радянських часів споживчий аскетизм, плюс поширеність ведення підсобного господарства і взагалі прагнення до самозабезпечення натуральним господарством.

Аналізуючи механізм функціонування сучасного ринку праці, можна помітити, що в сучасних економічних системах створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного втручання, тобто державного його регулювання.

 

Список використаної літератури

1. Трудове право України [Текст] : підручник / за ред. Н. Болотіної,

Г. І. Чанишевої. — 2-ге вид., стер. — К. : Т-во “Знання”, 2001. — 564 с.

2. Котляр А. Э. Перестройка и занятость [Текст] / А. Э. Котляр. — М. : [б. и.],  

    1990.— 210 с.

3. Близнюк В. Ф. Система оцінки  показників рівня безробіття  в Україні

    [Електронний ресурс] / В. Ф. Близнюк. — Режим доступу :  

     www.library.ukma.kiev.ua/elib/NZ/.../04_blyznyuk_vv.pdf.

4. Безробіття [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

    http://uk.wikipedia.org/wiki/Безробіття).

5.Кириленко В. В. Історія економічних  вчень [Текст] : навч. посіб. /

   В. В. Кириленко. — Т. : Економічна  думка, 2007. — 233 с.

6. Кривенко К. Т. Методологічні проблеми  викладання політичної економії  в 

    світлі сучасних вимог // Університетський рівень освіти: зміст та напрямки  

   забезпечення: Матеріали наук.-метод. конф. — К.: КНЕУ, 1998.

7. Волкова О.В.В 67 Ринок праці. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової

    літератури, 2007. – 624 с

8. Про зайнятість населення [Електронний  ресурс] : Закон України. — Режим 

    доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=803-12.

9. Дяків О. Формування механізмів регулювання зайнятості населення / О.

    Дяків //Україна: аспекти  праці [Текст]. — 1998. — №5. — С. 14. 
10. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин:

     Підручник. - К.: Знання, 2004.-535 с.

11. Волкова О.В.В 67 Ринок праці. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової

      літератури, 2007. – 624 с

12 Лихолят, С. Аналіз соціально-економічних причин та наслідків трудової

    міграції населення України [Текст] / С. Лихолят, О. Трухан // Науковий 

    вісник. Збірник науково-технічних  праць. – 2007. – Вип. 17.8. – С. 216–220.

13. Гаркавенко, Н. Проблеми зайнятості  та безробіття на національному 

   ринку праці [Текст] / Н. Гаркавенко // Формування ринкових відносин

     України. – 2008. – № 4. – С. 168–172 
14. Люмпенізація всієї країни // Український тиждень. Економіка 
15. Безматерных, В. Влияние международной миграции рабочей силы на

     формирование рынка труда в Украине [Текст] / В. Безматерных, С. Чжан //

     Проблемы материальной культуры. Экономические науки. – 2008. – № 5. – С. 75–78. 
16. Інформація Держкомстату України 
17 Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. . Економіка праці й

    соціально-економічні відносини. Київ: Центр навчальної літератури,  2004, 440 с. 
18. Яркин П. Тенденції ринку праці в Україні // Фінанси, №12, 2005р., - с.23-

      27. 
19. Горілий А.Г. Економіка ринків праці. Тернопіль: Видавництво Карп`юка, 

      1999, 156 с. 
20. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії: навч. посіб. / М.О.Ажнюк,

      О.С.Передрій. – К.: Знання, 2008. – 368 с. 
21. Волкова О.В.В 67 Ринок праці. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової

      літератури, 2007. – 624 с. 
22. Euro stat : офіційний сайт. – Режим доступу : ttp://epp.eurostat.ec.europa.eu/ 
23. Державний комітет статистики України : офіційний сайт. – Режим

     доступу: http://ukrstat.gov.ua/ 
24. World’s Unemployment Rates 2006-2010. Global finance. – Available online

      at : http://www.gfmag.com/tools/global-database/economic-data/10297-

      worlds-unemployment-rates-2006-2010.html#axzz1ni3rLavq

25. International Experience in Reforming Employment Regulations. Technical

     Note for the Government of Ukrain preparedby The World Bank. April 2011. –

    Available at : http://siteresources.worldbank.org/UKRAINEINUKRAINIAN EXTN/Resources/455680-1310372404373/UkraineLaborCodeReformEng.pdf 
26. Doing business. Measuring business regulations. Annual reports database. –

      Available at : http://www.doingbusiness.org/

27. Проект Трудового кодексу України [Електронний ресурс]. Текст

     законопроекту  до другого читання 10.12.2009. – Режим  доступу :

     http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n /webproc4_1?pf3511=30947 

 

 

 

 

1 Гендерна дискримінація – перевага при прийнятті на роботу виключно чоловікам або жінкам.