Прибыль предприятия

. рентних платежів  до бюджету; 

. доходів по цінних паперах і від пайової участі в діяльності інших підприємств;

. доходів від казино, відеосалонів тощо;

. прибутку від страхової  діяльності;

. прибутку від окремих  банківських операцій та угод;

. курсової різниці,  що утворилася в результаті  зміни курсу рубля по відношенню до котируваних Центральним банком Російської Федерації іноземних валют;

. прибутку від виробництва  і реалізації виробничої сільськогосподарської  та охото господарської продукції.

 

Чистий  прибуток підприємства, тобто прибуток, що залишається в його розпорядженні, визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт.

 

Чистий прибуток спрямовується  на виробничий розвиток,соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного фонду, сплаті до бюджету економічних санкцій, пов'язаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші мети.

 

Невід'ємним ознакою  ринкової економіки є поява консолідованого прибутку. Консолідований прибуток - це прибуток,зведена з бухгалтерської звітності про діяльність та фінансові результати материнських та дочірніх підприємств. Консолідована бухгалтерська звітність являє собою об'єднання двох і звітності більше господарюючих суб'єктів, що перебувають у певних юридичних та фінансово-господарських взаємовідносинах. Необхідність консолідації визначається економічною доцільністю. Підприємцям вигідно замість однієї великої фірми створювати декілька більш дрібних підприємств,юридично самостійних, але економічно взаємопов'язаних, тому що в цьому випадку може бути отримана економія на податкових платежах. Крім того, в зв'язку з подрібненням і обмеженням юридичної відповідальності за зобов'язаннями знижується ступінь ризику у веденні бізнесу, досягається більша мобільність в освоєнні нових форм вкладення капіталу та ринків збуту.

 

Прибуток  від реалізації продукції (товарів, робіт. послуг) становить собою різницю між виручкою від реалізації продукції без ПДВ, спецналога, акцизів, експортних тарифів, і витратами на виробництво і реалізацію,включаються до собівартості продукції.

 

Виручка від реалізації продукції визначається або по мірі її оплатиабо по мірі відвантаження  товарів (продукції, робіт, послуг) та пред'явлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції встановлюється підприємством на тривалий термін виходячи з умов господарювання та укладення договорів. У галузях сфери товарного обігу (торгівля, громадське харчування) замість категорії «виторг від реалізації продукції »використовується категорія« товарооборот ». Сутність товарообороту становлять економічні відносини, пов'язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. У закордонній практиці замість терміна «Виручка» часто використовують термін «валовий доход». Проте це дуже широке тлумачення даного терміну. Валовий дохід як економічна категорія виражає собою новостворену вартість, або чисту продукцію господарюючого суб'єкта. У практиці планування та обліку в торгівлі під валовим доходом розуміється сума торговельних надбавок (знижок); у громадському харчуванні - сума торгових набавок (знижок) і націнок.

 

Собівартість  продукції являє собою вартісну оцінку використовуються в процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини,матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

Сутність прибутку як економічної категорії проявляється в її функціях. Прибуток виконує три основні функції.

1. Прибуток, перш за все, використовується в якості показника оцінки підсумків самостійної діяльності підприємства, оскільки в ній відбиваються всі сторони його діяльності як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Однак прибуток не є універсальним показником роботи підприємства, так як величина її багато в чому визначається не залежними від діяльності даного підприємства факторами (політика цін, зміна ставок податку з обороту, структурні зрушення і т. д.). Багатофакторність економічної категорії прибутку викликає необхідність використовувати поряд з прибутком інші показники ефективності виробництва (реалізована продукція, продуктивність праці, швидкість обороту оборотних коштів та ін.)
2. Друга функція прибутку - розподільна. Прибуток використовується як знаряддя розподілу додаткового продукту та її грошової форми - чистого доходу між підприємством і суспільством в особі держави, між підприємством і галуззю, між підприємством і його працівниками, між сферою матеріального виробництва, де створюється додатковий продукт, і невиробничою сферою, яка міститься суспільством за рахунок додаткового продукту.
3. Третя функція прибутку пов'язана з процесом економічного стимулювання підприємства і його працівників. Прибуток використовується як джерело і умова формування заохочувальних фондів підприємств і як великого фінансового ресурсу розширеного відтворення на базі технічного прогресу.

Прибуток, що отримується  організацією торгівлі в результаті господарсько-фінансової діяльності, розподіляється між державою і самою  організацією як господарюючим суб'єктом. Об'єктом розподілу є балансовий прибуток.

Держава в законодавчому  порядку визначає ту її частину, яка  підлягає внесенню до відповідних бюджетів у вигляді податків та інших обов'язкових  платежів. Принципово важливо, щоб при  цьому дотримувалися інтереси як держави, так і комерційних організацій. Розмір вилучення прибутку до бюджету не повинен знижувати зацікавленість господарюючих суб'єктів у розширенні обсягів і поліпшення фінансових результатів підприємницької діяльності.

Різниця між балансовим прибутком і сумою податкових платежів, здійснюваних за рахунок прибутку, являє собою чистий прибуток торгової організації, або прибуток, що залишається в її розпорядженні.

Чим більше прибутку, отриманого організацією торгівлі, залишається  в її розпорядженні, тим менше  потреба в залученні коштів з позикових джерел, тим вище рівень її самофінансування і фінансової стійкості.

Визначення порядку  розподілу та конкретних напрямків  використання чистого прибутку знаходиться  в компетенції комерційної організації. Схема розподілу прибутку наведена на рис. 1.1.

 

 

Прибутковість

 

Фонд накопичення

Фонд споживання

 

Резервний фонд Ремонтний фонд Капітальні вкладення І т.д.

Витрати на соц. потреби: Матеріальна допомога Лікування Матеріальна винагорода Оплата путівок

 

Рис.1.1. Розподіл прибутку

Фонди накопичення об'єднують  ту частину прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства, яка  призначена для будівництва і  придбання основних фондів, тобто  створення нового майна підприємства. При створенні цього фонду  підприємства ведуть окремий облік утворення та використання фондів накопичення.

Кошти фондів споживання призначені для фінансування витрат на соціальні потреби (крім капітальних  вкладень у соціальну сферу) і  матеріальне стимулювання колективу  підприємства. За рахунок коштів фондів споживання працівникам виплачуються премії, не пов'язані з виробничими результатами, різного виду заохочення, винагороди за довголітню трудову діяльність, у зв'язку з ювілейними датами і в інших аналогічних випадках. Соціальні та компенсаційні виплати, вироблені підприємством понад норм, встановлених законодавством, також здійснюються за рахунок коштів фонду споживання. До соціальних виплат відносяться; матеріальна допомога, оплата путівок для працівників та їхніх дітей на лікування та відпочинок, придбання за рахунок підприємства медикаментів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Рентабельність, як головний показник економічної ефективності на підприємстві.

Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Необхідне швидше реагування  на  зміну господарській ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного удосконалення виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку.

Актуальність статті полягає в тому що, як відомо, безпосереднім  результатом комерційної діяльності підприємства служить прибуток, але він приблизно відображає ефективність підприємницької діяльності. Точнішу оцінку функціонування організацій дає  рентабельність .

Метою є необхідність розглянути економічну сутність рентабельності підприємства та її значимість.

  Рентабельність  (від йому. rentabel – прибутковий, дохідний),  показник   економічної   ефективності  виробництва на  підприємствах. Комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів [2, 191].

 Рентабельність  не просто статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний критерій.  На  відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і миру в цілому), незалежно від розмірів і характеру  економічної  діяльності. Дана якість додає рентабельності, з одного боку, форму  економічної  категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами з приводу результативності використання чинників капіталу, а з іншого – характер об'єкту і інструменту фінансового менеджменту.

Узагальнюючим показником  економічної   ефективності  виробництва  є  показник  рентабельності.

В даний час в Україні в умовах кризи спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох господарств. Тому коли підприємство досягає точки нульового прибутку (точки беззбиткової), йому слід переглянути свою стратегію в напрямку появи можливості отримання прибутку і досягнення рентабельності підприємства.

Проблема  ефективності  займає одне з центральних місць  серед сукупності проблем, що стоять перед суспільством. Вона хвилює економічну науку і господарську практику впродовж багатьох сторіч. Особливо актуальною ця проблема стає  на  сучасному етапі розвитку економіки у зв'язку із зростанням дефіциту сировинних ресурсів, посилюванням конкуренції, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків.

У ринковій економіці виживають і успішно функціонують тільки ті підприємства, які порівнюють свої доходи з витратами і величиною вкладеного капіталу, які випускають конкурентоздатну продукцію і не виробляють більше, ніж можна продати. Орієнтація діяльності тільки  на  «вал»,  на  виконання намічених програм за всяку ціну – це явний шлях до банкрутства. Для успішного функціонування кожен господарюючий суб'єкт повинен прагнути до підвищення  ефективності  своєї діяльності  на  основі раціонального використання ресурсного потенціалу, збільшення прибутковості виробництва, поліпшення якості продукції, що реалізовується.

Для оцінки рівня  ефективності  функціонування підприємства найчастіше використовують відносні показники  — показники рентабельності (прибутковості, дохідності).

Рентабельним  вважається підприємство, яке приносить  прибуток.

 Рентабельність  безпосередньо  пов'язана з величиною прибутку. Проте її не можна ототожнювати  з абсолютною сумою одержаного  прибутку.  Рентабельність  –  це ступінь прибутковості, вигідності, дохідності. Вона вимірюється за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробничою, комерційною, інвестиційною і т. д.), вигідність виробництва окремих видів продукції (робіт, послуг). Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні. Різноманітність варіантів рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованій вартості для розрахунку рентабельності обумовлюють наявність значної кількості її показників [3, 249].

Роль  і значення показника рентабельності полягатимуть в наступному:

•     цей  показник  є одним з основних критеріїв  оцінки  ефективності  роботи підприємства;

•     підвищення рентабельності характеризує мету підприємства будь-якої галузі в ринковій економіці;

•      рентабельність  – результативний, якісний  показник  діяльності підприємства;

•     зростання  рентабельності сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства;

•     збільшення рентабельності забезпечує перемогу підприємства в конкурентній боротьбі і сприяє виживанню підприємства в ринковій економіці;

•      рентабельність  має важливе значення для власників (акціонерів і засновників), оскільки при її збільшенні зростає інтерес  до даного підприємства, росте ціна акції;

•     кредиторів і позичальників грошових коштів рівень рентабельності цікавить з погляду  реальності отримання відсотків  за зобов'язаннями, зниження ризику неповернення позикових засобів, платоспроможності  підприємства;

•     динаміка рентабельності підприємства вивчається податковими службами, фондовими біржами, міністерствами;

•     для підприємців  показник  рентабельності характеризує привабливість бізнесу в даній  сфері.