Прибыль предприятия

Для успішного розвитку економіки будь-якого підприємства необхідно вивчати співвідношення об'єму виробництва (реалізації) продукції з витратами і прибутком. Це співвідношення аналізується для дослідження комплексу причинно-наслідкових взаємозв'язків найважливіших показників кінцевих результатів діяльності підприємства, наукового обґрунтування управлінських рішень.[1]

Резюмуючи все вищесказане,  рентабельність  можна визначити  як  показник   ефективності  підприємства, що виражає відносну величину прибутку і що характеризує ступінь віддачі засобів, використовуваних у виробництві.

Без аналізу рівня рентабельності продукції не можна правильно вирішити питання структури промислового виробництва, його спеціалізації, розміщення на території країни, визначити ефективність виробництва тієї або іншої продукції. На основі рівня рентабельності продукції держава встановлює рівень закупівельних цін на продукцію.

Показник рентабельності корелює зі всіма показниками  ефективності виробництва, зокрема  із собівартістю продукції, фондомісткістю продукції і швидкістю оборотності  оборотних коштів.

Рентабельність має безліч модифікованих форм, в залежності від того яка прибуток і ресурси (витрати) використовують в розрахунках. Тому розглянемо кілька класифікацій зазначених у різних джерелах.

В основному  розрізняють п'ять видів рентабельності:

• рентабельність власного капіталу;
• рентабельність активів;
• рентабельність виробничих фондів;
• рентабельність продажів;
• рентабельність продукції.

Алгоритм розрахунку рентабельності являє собою відношення отриманого результату від використання об'єкта до понесених витрат. У загальному вигляді це можна представити таким чином:

                                                                   ( 1.1)

 

Рентабельність власного капіталу відображає частку прибутку у власному капіталі:

(1.2)

Рентабельність активів (майна) показує, яку прибуток отримує підприємство з 1 гривні вкладеної в активи:

 

  (1.3)

 

Рентабельність виробничих фондів показує, наскільки ефективна  віддача фондів:

 

        (1.4)

 

де ОПФ - середня величина основних виробничих фондів;

ОС - середня величина оборотних коштів.

Показники рентабельності активно беруть участь у процесах аналізу фінансово-господарської  діяльності підприємства, фінансовому  плануванні, вироблення управлінських  рішень, прийняття рішень кредиторами  та інвесторами.

Рентабельність продажів показує розмір прибутку на 1 гривню реалізованої продукції:

   (1.5)

Для оцінки ефективності роботи промислового підприємства недостатньо  використовувати тільки показник прибутку. Для ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і виробничі фонди, за допомогою яких вона створена.

У зв'язку з цим розрізняють  два види рентабельності: рентабельність, розрахована на основі фінансової прибуток і рентабельність, розрахована на основі чистого прибутку.

 

 

Вивчаючи рентабельність капіталу, необхідно відзначити її зв'язок з рентабельністю продажів, ресурсовіддачі. Вперше цю зв'язок виділили у фірмі Дюпон: фахівці даної фірми вперше звели разом показники рентабельності продажів і рентабельності активів і показали їх зв'язок у вигляді трикутної схеми. Схема цієї моделі виглядає наступним чином:

 

Рис. 1.2 Схема моделі Дюпона

 

В основу цієї моделі була покладена така залежність

 

 

Де ЧП - чистий прибуток

А - сума активів підприємства

Виручка - виручка від  реалізації продукції

Варто також відзначити той факт, що дана модель. Має стала  застосовуватися тільки останнім часом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Чинники рентабельності продукції

 

Для правильного формування прибутку і підвищення рентабельності підприємство має шукати шляхи вдосконалення.

Використання системи  узагальнюючих показників ефективності підприємства, кожен з яких відображає різні аспекти виробничо-господарської  діяльності підприємства, дозволяє отримати всебічну, багатогранну оцінку ефективності.

В системі узагальнюючих  показників найважливішим є рентабельність. Підвищення цього показника забезпечується, по-перше, збільшенням маси прибутку, а, по-друге, поліпшенням використання відповідного виду ресурсів або зменшенням витрат.

Так як рентабельність знаходиться  в прямій залежності від величини прибутку, пошук шляхів зростання  рентабельності повинен розглядатися в синтезі із зростанням прибутку. Найважливішими шляхами зростання прибутку є збільшення доходів від продажу продукції, а також від інших видів виробничо-комерційної діяльності підприємства. Однак на промислових підприємствах основним видом доходів є виручка від реалізації продукції, зростання якої досягається за рахунок:

 

• вивчення ринку продукції  на основі маркетингових досліджень і забезпечення виробництва продукції  відповідно до вимог споживача;

 

• забезпечення конкурентоспроможності продукції, що виробляється шляхом підвищення її якості, зниження собівартості, а також сервісного післяпродажного обслуговування;

 

• зростання цін на основі підвищення якості продукції  в результаті інноваційної діяльності підприємств і створення товарів  ринкової новизни.

 

Рентабельність продукції, крім того, залежить від собівартості реалізованої продукції. Чим нижча собівартість, тим вище за інших рівних умовах цей показник.

Рентабельність виробництва  і рентабельність капіталу крім маси прибутку залежать від ефективності використання виробництва. Чим вище ефективність використання, тим вище його рентабельність.

Для підвищення ефективності роботи підприємства першорядне значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), збільшення прибутку і підвищення рентабельності.

 

 

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності фактори, що впливають на них, класифікують за різними ознаками. (Рис.1.3)

 

Чинники,які впливають на величину прибутку і рентабельності

 

 

Внутрішні

Зовнішні

 

Виробничі

Позавиробничі

Екстенсивні

Інтенсивні

 

 

Рис.1.3. Класифікація факторів, що впливають на резерви  збільшення прибутку і підвищення рентабельності

 

Примітка: Джерело [11, c. 258]

 

До  зовнішніх факторів відносяться природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових пільг, штрафних санкцій, інфляція та ін. Ці чинники не залежать від діяльності підприємств, але можуть мати значний вплив на прибуток і рентабельність.

Внутрішні чинники діляться на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і в свою чергу можуть поділятися на екстенсивні і інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: об'єму засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу та ін. Інтенсивні фактори впливають на формування і збільшення прибутку, підвищення рентабельності через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних матеріалів, вдосконалення технології обробки, прискорення оборотності оборотних коштів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів та ін. [6, с. 270].

До позавиробничих факторів відносяться, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту та ін.

При здійсненні фінансово-господарської  діяльності підприємства всі перераховані вище фактори знаходяться в тісному  взаємозв'язку і взаємозалежності. "Пряме" вплив на собівартість продукції, а значить, на прибуток і рентабельність, пов'язано з тим, наскільки раціонально і економно витрачаються матеріальні ресурси: адже частка матеріальних витрат у собівартості значна і коливається від 60 до 90%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Оцінка та аналіз показників рентабельності ТВО «Мозаїка»

 

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства.

 

Підприємство набуває  права юридичної особи з моменту  його реєстрації постановою глави адміністрації Київського району м. Одеса.

Предметом діяльності товариства, відповідно до статуту, є:

• роздрібна торгівля комп'ютерами, оргтехнікою та комплектуючими;

• здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• торгово-закупівельна діяльність.

При здійсненні господарської  або іншої діяльності підприємство може від свого імені набувати майнові і немайнові права, нести обов'язки, укладати договори, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі, здійснювати в країні і за кордоном в установленому порядку угоди, здійснювати іншу діяльність у відповідності з чинним законодавством та цим Статутом.

Майно підприємства складають  фінансові ресурси і матеріальні  цінності, що перебувають на балансі  і є власністю товариства. Джерелами  формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування, особисті кошти учасників, вкладені в статутний капітал.

Підприємство створюється  на основі індивідуального власності  громадян шляхом формування Статутного капіталу підприємства за рахунок внесків  грошових коштів, передачі майна інтелектуальної  власності.

Розмір Статутного капіталу може поповнюватися за рахунок прибутку від комерційної діяльності, або розширення складу засновників та суми внесків.

Засновники несуть збитки за зобов'язаннями Підприємства в межах їх вкладів. Засновники, не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями Підприємства невнесеної частини вкладу.

Припинення діяльності підприємства може здійснюватися у вигляді  його ліквідації і реорганізації.

Вищим органом управління є Рада засновників, в його віданні перебувають  питання:

- визначення стратегії розвитку підприємства;

 

- внесення змін до Статуту  підприємства;

 

- призначення керівника підприємства.

 

Структура організації - це логічні  взаємини рівнів управління і функціональних обов'язків.

Організаційна структура  управління - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарату управління. Структура управління значною мірою визначає результативність взаємодій і ефективність функціонування організаційної структури в цілому. Тому вона повинна будуватися з таким розрахунком, щоб забезпечити досягнення цілей організації з найменшими витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів (рис. 2.1).

 

 

 

Збори засновників  ТВО «Мозаїка»

 

Генеральний директор ТВО  «Мозаїка»

 

 

Головний бухгалтер  Старший продавець    Менеджер по закупкам

 

 

Бухгалтер         Продавці-консультанти

 

 

Рис. 2.1. Структура управління ТВО «Мозаїка»

 

Фірма має свій розрахунковий  рахунок у ПАТ КБ ПриватБанк, через який здійснює всі безготівкові платежі.

 

Цілями діяльності ТВО «Мозаїка» є:

 

• задоволення суспільних потреб у його послугах (роботи, продукції);

 

• реалізація на основі отримання прибутку соціально - економічних  інтересів членів трудового колективу  і власників підприємства;

 

• задоволення через  демократичні механізми самоврядування і соціально-професійного зростання потреби працівників у соціальному самоповагу, самореалізації особистості;

 

Підприємство займає кілька приміщень: торговий зал, складське  приміщення, кабінет головного бухгалтера, кабінет керівництва.

Торговий зал обладнаний сучасними офісними меблями і технікою.

 

Основні економічні показники ТВО «Мозаїка» наведені в таблиці 2.1 

 

Таблиця 2.1 Основні экономічні показники роботи ТВО «Мозаїка» за 2010-2011 роки

Показники	Од. вим.	2010	2011	Відхилення	Темп росту,%
Товарообіг	Тис. Грн..	15744	16607	863	105,48
Численність робітників	Чол.	15	15	0	100,00
У т.ч. ТОП	Чол.	10	10	0	100,00
Виробітка праці на одного робітника	Тис. грн. / чол.	1049,6	1107,133	57,53	105,48
Показники	Од. вим.	2010	2011	Відхилення	Темп росту,%
Виробітка праці одного працівника ТОП	Тис.грн./ чол.	1574,4	1660,7	86,30	105,48
Валовий прибуток