Роль імпорту галузей легкої промисловості та харчової продукції. Продовольча безпека

     На  світовий ринок щороку надходить  біля 200 млн. т. зерна, у тому числі 90–100 млн. т. пшениці. Експорт пшениці виявився сконцентрованим в руках порівняно невеликої групи країн – США, Канади, Франції, Австралії, Аргентини. При цьому частка США складає біля 50% світового експорту пшениці.

     Великими  імпортерами зерна (більше 50% світового  імпорту) є країни, що розвиваються. Вони ввозять головним чином продовольче зерно. Наприклад, Єгипет завозить щороку біля 10 млн. т. зерна, Бразилія – 5 млн. т. Але найбільшими імпортерами зерна є Японія (біля 30 млн. т. щороку) та Росія (27–35 млн. т.). До імпортерів належать також Велика Британія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, Китай.

     Рис культивують перш за все у країнах  Південної, Східної та Південно-Східної  Азії. На ці реґіони припадає близько 90% світового збору рису. Посіви рису є також у Центральній Азії, південних районах Європи, на півдні Північної Америки та у окремих реґіонах Південної Америки. Найбільшими виробниками рису є Китай, В’єтнам, Корея, Індія, Індонезія, Бангладеш, Таїланд, Бірма, Філіппіни, Бразилія, Мексика, Мадагаскар, Японія, США, Італія, Іспанія.

     Основними експортерами рису є Таїланд, США, М’янма, Італія, а імпортерами – Індонезія, Іран, країни Європи.

     Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окремих країнах  вона вживається як продовольче зерно. Майже половина кукурудзи, що виробляється у світі, припадає на США. Великими виробниками кукурудзи також є Китай, Франція, ПАР, Бразилія, Мексика, Аргентина. Основні експортери кукурудзи: США, Аргентина, Франція, Таїланд, ПАР. Головними імпортерами цього зерна є країни Європи та Японія.

     Жито – морозостійка й вологолюбива культура, тому вирощується у Помірному поясі Південної півкулі, переважно у Лісовій та Лісостеповій зонах. Її посіви займають лише 2% від усіх зернових, врожайність вдвічі нижча, ніж у пшениці. Головними виробниками є: Росія, Китай, США, Індія, Канада та Україна.

     До  технічних культур відносяться  цукроносні, олійні, волокнисті та каучуконоси. До цукроносних культур належать цукрова тростина та цукровий буряк. Цукрову тростину вирощують у  США, Індії, Бразилії, Мексиці, Австралії, на Кубі, Філіппінах, у Пакистані, Аргентині, ПАР, Перу, В’єтнамі, Китаї. Головні експортери тростинного цукру-сирцю: Куба, Бразилія, Мексика, Ямайка, Пуерто-Ріко, Філіппіни, Маврикій, Австралія. Основними імпортерами є країни Європи, Японія, Канада.

     Цукровий  буряк вирощують переважно у країнах Європи та Північної Америки. Головними виробниками цукру-сирцю з цукрового буряку є Франція, Німеччина, Україна, Італія, Росія, Велика Британія. Більшість країн Європи, в тому числі й Україна, та США імпортують цукор, навіть якщо у них є власне виробництво.

     Олійні  культури є сировиною для одержання  жирів рослинного походження, що відіграють у раціоні харчування все питомішу роль. Головною олійною культурою  є соєві боби, з яких у світі  отримують до 1/3 олії. Близько 60% збору  соєвих бобів та 80% виробництва соєвої олії припадає на США. Ця олія виробляється також у Китаї, Кореї, Японії, Канаді, Бразилії, Індонезії.

     Арахіс  вирощують у багатьох країнах  субтропіків та тропіків. Він поширений  в Індії, Нігерії, країнах Західної Африки, Індонезії, Бразилії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери – країни Західної Африки, імпортери – країни Європи. 

     Ріпак – однорічна трав’яниста рослина; розповсюджений як олійна культура у  Польщі, Угорщині, країнах Північної  Європи, США, Канаді, Китаї. Найбільшим експортером ріпакового насіння та олії є Канада.

     Соняшник  вирощується головним чином у  Росії, Україні, країнах Південної  Європи, США, Аргентині, Китаї.

     Окрім згаданих польових олійних культур, є важливі деревні олійні культури. Так, сушена м’якоть кокосових горіхів (копра) переробляється на кокосову олію. Половина світового виробництва копри припадає на Філіппіни. У країнах Південно-Східної Азії та екваторіальної Африки поширені оливні пальми, з плодів яких одержують пальмову та пальмово-ядрову олію, що використовується як у харчовій, так і у парфумерній промисловості.

     Олію  також одержують з плодів оливкового дерева. Основний реґіон вирощування  довговічних оливкових дерев  – середземноморські країни. Перше  місце належить Італії, друге –  Іспанії, потім ідуть Португалія, Греція, Туреччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія, Болгарія.

     Особливу  групу в рослинництві становлять культури тропічного землеробства: чай , кава, шоколадне дерево. Найбільші  виробники чаю: Індія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія. Головними експортерами чаю на світовий ринок є Індія та Шрі-Ланка.

     Кавове  дерево росте в Африці, Латинській Америці, Південній та Південно-Східній  Азії. Виробники кави: Бразилія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Гватемала, Уганда, Ефіопія, Камерун, Ангола, Заїр, Індія, Індонезія. Найбільші експортери кави: країни Латинської Америки, імпортери – США, країни Європи, Японія, Канада.

     Шоколадне дерево росте у Африці та Південній  Америці. Головними виробниками  какао-бобів, плодів шоколадного дерева, є Гана, Нігерія, Камерун, Бразилія, Еквадор. Імпортерами какао-бобів, що йдуть на виготовлення шоколаду та напою какао, є країни Північної Америки та Європи.

     Тваринництво  підрозділяється на галузі за основними  видами тварин: розведення великої  рогатої худоби, свиней, овець, птахів.

     Розведення великої рогатої худоби має м’ясний, молочний та м’ясо-молочний напрями. Основними експортерами м’яса великої рогатої худоби – яловичини – є Монголія, Туреччина, Аргентина, Уругвай, Франція, Ірландія, Нова Зеландія, Австралія, Канада.

     Молочне тваринництво є, перш за все, у країнах з високим рівнем розвитку, де воно зосереджене біля великих міст для забезпечення їхнього населення молоком та молокопродуктами. Експорт молока не має великого поширення. Молоко переробляється на масло, сир, згущене та сухе молоко. Ці молокопродукти експортуються з країн Європи та Нової Зеландії.

     Свинарство  розвинене у густонаселених районах  світу, а також у районах виробництва  зерна, цукрового буряка, картоплі, – поруч з великими переробними  підприємствами харчової промисловості [19, с.234].

     В економічно розвинених країнах переважає  інтенсивне свинарство. У більшості  цих країн розповсюджені беконні  та м’ясо-сальні породи. Більше половини поголів’я свиней припадає на Азію, де виділяється Китай – більш  як 1/3 світового поголів’я. Ще третина поголів’я вирощується у країнах Європи, одна десята – у США. Експортери свинини: Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Китай. Імпортери: Велика Британія, Росія, інші країни Європи.

     Вівчарство  розміщене нерівномірно: переважає  воно у тих реґіонах, де інші види тваринництва не можуть набути достатнього розвитку, де є пасовища з низькотравною рослинністю. Виділяють чотири провідних напрямки: м’ясо-вовняне, вовняне, каракульське та овчинно-шубне. Найбільше поголів’я овець розміщене в Австралії – приблизно 1/7 світового стада, у Китаї, Новій Зеландії, ПАР, Індії, Аргентині, трохи менше – у Англії, Іспанії, Ірані, Туреччині, Перу, Уругваї, Болгарії, Румунії, Алжирі, Монголії, Казахстані, Узбекистані, Туркменії.

     Вівчарство  є постачальником не тільки м’яса, але й високоякісної вовни. Основні країни-експортери вовни: Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Аргентина, Уругвай. Імпортери вовни: Японія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, США. Важливе значення має також особлива вовна – каракуль, найбільшими виробниками якого є Афганістан, Намібія, країни Центральної Азії, ПАР, Судан. Паралельно з експортом вовни здійснюється експорт баранини.

     Птахівництво  – одна з швидкозростаючих галузей  тваринництва. У країнах Європи, США, Канаді птахівництво розвивається у складі птахопромислових комплексів, на яких виробляють бройлерне м’ясо. Найбільшими виробниками птахів та продуктів птахівництва – м’яса та яєць – є США, Китай, Італія, Франція, Велика Британія, Росія, Україна, Іспанія, Нідерланди, Японія, Канада, Бразилія. Основні експортери бройлерів: США, Нідерланди, Бельгія, Данія, Франція, а яєць – США, Бельгія, Нідерланди. 
 

2.3.Статистичні  дані по імпортних  операціях 
 

Товарна структура зовнішньої торгівлі за січень-жовтень 2009 року 
 

[23, www.ukrstat.gov.ua]