Склад витрат підрозділів і порядок їх планування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

 

ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Обліково-економічний  факультет

 

Кафедра ___________________________________

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни Внутрішньо - економічний механізм підприємства

На тему Склад витрат підрозділів і порядок їх планування

 

 

 

 

Керівник_________________                                      (посада) ________________________                                    (підпис керівника)

Виконав (ла) студент (ка)_____курсу форми навчання _________________ Групи __________________________ ______________________________                            (П.І.Б. студента)

 

 

 

До захисту допустити з оцінкою______________ ______________________                 (підпис викладача) "___" _____________200__ р.

Захищено з оцінкою______________ ______________________                 (підпис викладача) "___" _____________200__ р.

 

 

Донецьк 2009

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

Розвиток економічних відносин обумовлює необхідність трансформації  та удосконалення організаційних структур підприємств. З’являються нові їх моделі в різних сферах діяльності, особливістю яких є велика свобода окремих елементів структур, обмін інформацією, прийняття рішень та відповідальність за їхні результати. Їх дослідження має велике значення для визначення шляхів розвитку українських підприємств, які традиційно управлялися за моделями Файоля та Тейлора, що було доцільно у період індустріалізації, але не відповідає економічним реаліям сучасного періоду. 

В умовах формування в  суспільстві системи ринкових відносин, що супроводжується на початковій стадії цього процесу зниженням ефективності матеріального виробництва, особливої актуальності набуває проблема докорінної зміни механізму управління економікою підприємства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми має стати посилення впливу внутрішньозаводських економічних важелів на кінцеві результати роботи підприємства. Це можливо, якщо ринкові економічні відносини, що формуються в економіці країни, набувають логічного розвитку на внутрішньозаводському рівні.

Сучасне підприємство – це складна відкрита виробничо – господарська і соціальна система, яка:

• складається із взаємозалежних частин (виробництв, цехів, дільниць, служб тощо), діяльність яких впливає на кінцевий результат виробництва;
• взаємодіє із зовнішнім оточенням, з якого в систему надходять необхідні для виробничої діяльності фактори виробництва та в якому реалізуються і використовуються результати виробництва – продукція, роботи, послуги;
• здійснює діяльність, спрямовану на задоволення потреб суспільства (зовнішнього середовища системи);
• має властивості, що притаманні складним відкритим цілеспрямованим системам: здійснює певні процеси протягом життєвого циклу продукції; реагує на зміну зовнішнього оточення і самостійно забезпечує свій розвиток (володіє властивістю самоорганізації); має характерне для складних систем поєднання властивостей цілісності та відокремленості, які певним чином впливають на її функціонування та розвиток.

Підприємство як складна  виробнича система має виробничу  та організаційну диференціацію, що виражається в поділі його на виробничі, обслуговуючі підрозділи та апарат управління з певною функціональною структурою.

У процесі діяльності підприємства всі його підрозділи вступають  у двосторонні вертикальні та горизонтальні відносини. Відносини  по вертикалі пов’язані з ієрархічною структурою підприємства й управлінням діяльністю його підрозділів із одного центру – апарату управління. Горизонтальні зв’язки обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією.

Дослідження принципів  і методів механізму формування витрат, визначення вартості продукції та формування і розподіл доходу  є основною метою написання даної курсової роботи.

Завдання роботи:

- розглянути теоретичні  аспекти формування витрат, визначення вартості продукції та формування і розподіл доходу;

- проаналізувати діяльність  підприємства с точці зору  внутрішнього механізму;

- розглянути шляхи  удосконалення внутрішнього механізму  підприємства.

1. Теоретичні аспекти формування витрат, вартості продукції та доходу

1.1. Класифікація витрат структурних  підрозділів

 

Витрати виробництва - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої і комерційної діяльності

Вони знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції, що характеризує в грошовому вираженні всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, що необхідні для виробництва і реалізації продукції. 

По змісту і призначенню  вищезгадані витрати групуються по економічних елементах і калькуляційних статтях. Угруповання витрат по економічних елементах відбиває їхній розподіл по економічному змісті незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції і місце здійснення цих витрат. Це угруповання застосовується при складанні кошторису витрат на виробництва всієї  продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей промисловості встановлена наступна обов'язкова номенклатура витрат на виробництва продукції по економічних елементах :

• матеріальні витрати ;
• витрати на оплату праці ;
• відрахування на соціальні заходи ;
• амортизація  основних фондів;
• відрахування в державні спеціальні фонди ;
• податки, що включаються у витрати підприємства ;
• інші.

Класифікація витрат по економічних елементах дає  можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику по поліпшенню економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Тому для визначення витрат продукції на одиницю товару використовують класифікацію по статтях витрат ( калькуляційним статтям ). У відмінності від угруповання по економічних елементах, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо зв'язані з виробництвом конкретного найменування виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати по створенню, обслуговуванню і керуванню виробництвом цього виду виробу. Калькуляція складається по тим же статтям витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому , але в разі потреби в окремих галузях , виникає необхідність виділення інших статей витрат . Так у консервній, плодоовочевій промисловості виділяється такий вид витрат як "тара і тарний матеріал" , що у свою чергу калькулюється на бочки, банки , шухляди і т.д.

Для забезпечення наскрізного обліку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило , використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукцій, прийняті у виробничій програмі підприємства ( штуки, тонни, метри, кВт/год. і ін. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим затратам. Другі - відбивають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Зіставлення планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і намітити шляхи по їхньому зниженню.

  У залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва  розрізняють  цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає вартість витрат, пов’язаних з виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з керуванням, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає  виробничу собівартість і позавиробничі  витрати, пов’язані з реалізацією  продукції й інших витрат, що не відносяться до виробництва продукції.

Застосовуються різні  методи калькулювання промислової  продукції : прямого розрахунку, розрахунково-аналітичного, нормативного, параметричний, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того чи іншого методу залежить від виду виробленої продукції , характеру технологічного процесу , особливостей  сировини, що переробляється.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію. При цьому  методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

У багатономенклатурних виробництвах більш розповсюджений розрахунково- аналітичний метод. Сутність його полягає в тім, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрати ресурсів.

Нормативний метод - найбільше прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, придатних для розробки калькуляцій на нові види продукції.

Параметричний метод - застосовується для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних по якості виробів. Він ґрунтується на встановлені закономірності зміни витрат у залежності від зміни якісних параметрів продукції. Виявивши цю закономірність і витрати на виготовлення виробу - макета , можна довідатися витрати на інші однотипні вироби, що відрізняються один від одного параметрами. Для добору якісних властивостей (параметрів) проводиться кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра. Він дозволяє порівняти поліпшення якісних властивостей продукції з додатковими витратами на її виготовлення.

Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований засновані на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступним її розподілом на одержувану продукцію. Ці методи використовуються в комплексних виробництвах, тобто  там, де з однієї вихідної сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два чи кілька різнорідних видів продукції.

Метод виключення витрат полягає в тому, що з усієї продукції , отриманої у результаті комплексної переробки сировини, один її вид вважається основним, інші - побічними. З загальних витрат на переробку сировини виключають вартість побічної продукції, а    суму, що залишилася після виключення, відносять на витрати по основній продукції.

Застосування даного методу доцільно в галузях, де побічні  продукти займають невелику питому вагу, а їхня оцінка не робить істотного  впливу на витрати по виготовленню основної продукції.

При коефіцієнтному методі  (метод розподілу витрат) усі витрати розподіляються між отриманими продуктами пропорційно економічно обоснованим коефіцієнтам. При цьому один із продуктів приймається за умовну одиницю з коефіцієнтом рівним, одиниці, а інші прирівнюються до нього по перекладному коефіцієнті, що враховує яку-небудь ознаку. Як  ознаки можуть бути : відпускні ціни на продукцію, їх вага, вміст органічної маси й ін.

Витрати на виробництво  одиниці кожного виду продукції  обчислюються в наступній послідовності : весь випуск продукції розраховується в умовних одиницях; визначаються витрати на одну умовну одиницю шляхом розподілу загальної суми витрат на випуск продукції в умовних одиницях; розраховуються витрати на виробництво кожного виду продукції шляхом множення витрат на умовну одиницю та на відповідний коефіцієнт.

Комбінований метод:  він містить у собі перших два методи.

Сутність його зводиться  до наступного: а) велика частина продуктів  відноситься до основного. Це зменшує  вплив оцінки побічної продукції на витрати по виготовленню основної; б) побічна продукція виключається з загальних витрат не за відпускними цінами, а у відсотку до витрат на переробку всієї сировини ; в)    сума витрат, що залишилася після виключення, розподіляється між основними видами продукції відповідно до коефіцієнтів.

По способу віднесення витрат на собівартість продукції, при  її  калькулюванні   вони групуються на прямі - безпосередньо зв'язані з виробництвом продукції , і непрямі - зв'язані з роботою цеху чи підприємства , у цілому вони відносяться на собівартість продукції в порядку розподілу або встановленій ознаці.