Трудові відносини,зайнятість, безробіття

 

 

 

                    Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

                                 Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

 

 

 

                                                   Курсова робота

                      на тему: «Трудові відносини,зайнятість,безробіття»

 

 

 

                                                                         Студентки І курсу,

                                                             3 групи, спеціальності 6503

                                                                         факультету МЕіМ

                                                              Гриценко Жанни Олегівни

                                                                         Науковий керівник

                                      Кандидат економічних наук Тищенко М.П.

 

 

                                                   

 

                                            Київ – 2011

 

                                            План

Вступ.

1.Теоретичні засади трудових відносин. Сутність та теорії зайнятості.

2. Проблеми зайнятості та безробіття в механізмі відтворення робочої сили України.

3. Економічні функції держави в сфері зайнятості. Сучасні тенденції розвитку ринку праці,шляхи вдосконалення політики зайнятості.

Висновки.

Список літератури.

 

Вступ

Маркс писав: «Праця є перш за все процес, що відбувається між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою і природою». При цьому він наголошував, що праця має двоїсту природу: як обмін речовин між людиною і природою і як засіб спілкування між людьми у процесі виробництва.

 Праця і земля – два  основні джерела багатства, два  основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал, організація, інформація – це  справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах  розвитку цікавило питання про  ефективність використання робочої сили.

 Актуальність теми. Зайнятість є головною характеристикою ринку праці і визначає соціально-економічний розвиток країни. В сучасних умовах питання регулювання зайнятості набуває особливої значимості, оскільки циклічний характер ринкової економіки породжує безробіття і пов’язані з ним негативні економічні і соціальні наслідки.

 Проблема регулювання зайнятості також актуальна і для перехідної економіки, де причини неповного використання робочої сили суспільства посилюються недостатньою розвиненістю ринкової економіки та її інститутів. Зокрема, процес трансформації економічної системи в Україні, що супроводжувався формуванням ринку праці, обумовив виникнення такої гострої соціальної проблеми, як хронічне безробіття. Крім того, особливістю української економіки є пристосування до негативних шоків трансформаційного періоду за рахунок зниження рівня реальної заробітної плати і тривалості робочого часу. Усі ці проблеми знижують рівень життя більшості населення країни, збільшують кризові явища в економіці, стримують структурні перетворення, перешкоджають створенню умов для стабілізації й економічного зростання, а тому вимагають невідкладного вирішення.

 Наукові і практичні проблеми, пов’язані з відносинами зайнятості в умовах ринкової економіки відображені в роботах більшості зарубіжних вчених-економістів: Дж.М. Кейнса, Я. Корнаі,К. Маркса та ін. Значний вклад у розробку теоретичних питань щодо формування і функціонування систем регулювання трудових відносин зробили такі економісти, як В.Базилевич, А.Колот,П.Буряк,Б.Карпінський,М.Григор`єва, О.Грішнова,О.Герасименко,Г.Завіновська,Д.Богиня,Н.Зінкевич, П.Мазурок,А.Шахно та багато інших.

Проте,недостатньо дослідженою залишається проблема економічних функцій держави в сфері зайнятості. Недостатність теоретичних розробок,методичних і науково-практичних рекомендацій у стратегії регулювання зайнятості населення України негативно впливає на соціально-економічну політику, призводить до нестабільної політичної ситуації в державі, ускладнює шлях України до європейських структур. Об`єктивна необхідність вирішення проблеми стратегічного управління зайнятістю населення України,потреба дослідження впливу глобалізації та регіоналізації на стан безробіття обумовили вибір теми курсової роботи,визначили її актуальність та мету.

Мета курсової роботи полягає в теоретичному узагальненні щодо трудових відносин в Україні,виявленні причин поширення безробіття,розробці практичних рекомендацій ,спрямованих на вдосконалення політики зайнятості в державі. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:

- узагальнити теоретичні засади становлення трудових відносин;

- визначити різні погляди на теорії зайнятості;

- узагальнити існуючі теоретичні підходи до класифікації видів безробіття;

- з’ясувати основні причини виникнення надлишкової робочої сили;

- проаналізувати рівень безробіття  населення України;

- визначити основні завдання  та дії держави в сфері регулювання  зайнятості;

- проаналізувати основні тенденції формування ринку праці в Україні;

- розробити методичні рекомендації регулювання відносин зайнятості.

Об’єктом дослідження є ринок праці та соціально-трудові відносини України.

Предметом дослідження є механізм формування стратегії зайнятості,регулювання трудових відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії,наукові досягнення вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економіки праці,соціальної економіки і політики щодо механізмів впливу на сферу зайнятості населення,теоретичні надбання вітчизняних і зарубіжних учених з актуальних проблем сучасного соціально-економічного розвитку.

    У процесі роботи використано  такі наукові методи:системного  підходу,аналізу і синтезу,логіко-теоретичного узагальнення,абстрагування при обґрунтуванні теоретико-методологічних основ формування трудових відносин та уточненні термінологічного апарату;динамічних рядів,статистичних порівнянь-при оцінці трансформаційних змін сучасних тенденцій зайнятості населення і методів їх забезпечення;угрупування-для виявлення типів безробіття;сценарного моделювання-при розробці перспективної моделі вдосконалення механізму забезпечення зайнятості населення та сценарію її реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.Теоретичні засади трудових відносин. Сутність та теорії зайнятості.

Людський фактор є головною продуктивною силою суспільства. Тому у відтворенні продуктивних сил насамперед слід виділяти відтворення особистого фактора-людини праці і підприємця. Людина сама є продуктивною силою. Продуктивна сила людини праці характеризується її робочою силою,тобто здатністю до праці.

Щоб праця здійснювалася як продуктивний процес,робоча сила повинна реально включатися до складу продуктивних сил,тобто бути зайнятою у процесі виробництва. Людина праці,як і підприємець,виступають продуктивною силою тоді,коли вони,тобто їх здібності,реально використовуються в процесі виробництва.

Поняття «зайнятість» передусім означає,що потенційний носій особистої продуктивної сили – робочої сили чи підприємницького хисту,включений до складу продуктивних сил суспільства на певній ділянці виробничого процесу товарів і послуг.

Зайнятість-це не тільки праця. У сучасних умовах вона повинна органічно поєднуватися із задоволенням особистих потреб людини,в тому числі таких: рівень оплати праці,характер праці,умови праці,тривалість робочого дня,охорон праці,компенсація за шкідливість,інтенсивність праці тощо. Людина працює не заради праці як такої: праця повинна піднести добробут людини,її соціальний статус у суспільстві,на підприємстві,у сім`ї.

Виходячи зі сказаного,даємо таке визначення категорії зайнятості. Зайнятість – це діяльність громадян,пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб,яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначенням форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Види зайнятості зумовлені певними принципами організації,стимулювання й оплати праці,внутрішніми та зовнішніми економічними відносинами.[ 1,с.336]

У відповідності з Законом України "Про зайнятість населення" відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:

- виключне право громадян розпоряджатися  своїми здібностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не працювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно.

- створення державою умов для  реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи у відповідності з Конституцією України.

Закон України "Про зайнятість населення" закріплює основні принципи державної політики в галузі сприяння зайнятості: забезпечення рівних можливостей всім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігійних переконань у реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості; розвиток людських ресурсів; попередження масового і скорочення тривалого безробіття; підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвиткові їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці; забезпечення соціального захисту в галузі зайнятості, включаючи спеціальні заходи для громадян, що мають особливі труднощі в пошуку роботи; заохочення роботодавців до створення нових робочих місць тощо.

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих,хто потребує оплачуваної роботи,тобто має бути забезпечена зайнятість усіх,хто бажає і здатен працювати. Зайнятими вважаються всі особи,які відпрацювали протягом тижня не менше 4-х годин (в особистому підсобному господарстві не менше 30-ти годин) незалежно від того,чи була це постійна,тимчасова,сезонна,випадкова або інша робота.

Повна зайнятість є не тільки соціальною гарантією,а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Коли трудові,а разом з ними й інші ресурси використовуються повністю,економіка країни перебуває на межі своїх виробничих можливостей.

Економіка суспільства повинна забезпечити роботою всіх,хто хоче і здатний працювати ефективно. Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати,то формується неповна зайнятість:певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Слід зазначити,що не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності,яка приносить дохід. У зв’язку з цим наука виділяє таку категорію,як економічно активне населення. Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили і підприємливості – це населення обох статей віком 15-70 років,яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. Варто при цьому пам’ятати,що до економічно активних належать особи,зайняті економічною діяльністю,яка приносить дохід(зайняті),та безробітні.

Важливим показником зайнятості є раціональна зайнятість. Їй притаманні такі риси:

• Суспільно корисний характер трудової діяльності;
• Оптимальна структура народного господарства,що забезпечує суспільний поділ праці згідно з існуючими потребами;
• Використання сучасних досягнень науки і техніки;
• Професійно-кваліфікаційна структура сукупної робочої сили та адекватна їй система робочих місць

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості,тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему. Найпоширенішими серед них є:наймана праця за трудовою угодою (капіталістичний і державний сектори економіки,а також (частково) на підприємствах колективного сектору); праця осіб – співвласників кооперативних,колективних та акціонерних підприємств і організацій; праця громадян,зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві;праця громадян,зайнятих  індивідуальною  трудовою діяльністю (будівельні роботи,ремонт,дрібна торгівля тощо);праця осіб,зайнятих у фермерських господарствах;зайняті підприємництвом;зайняті громадською роботою.

Узагальнюючи, за формою зайнятості, враховуючи вид діяльності населення, можна виділити:

- економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності  постворенню валового продукту і національного доходу;

- службову зайнятість, пов’язану  з службою в армії, роботою  на вибірних, призначених посадах;

- соціальну зайнятість, яка пов’язана  з виконанням функцій соціального  характеру (творча, інтелектуальна  зайнятість, навчання, догляд за дітьми, людьми похилого віку, інвалідами та ін.).