Трудові відносини,зайнятість, безробіття

Безробіття вперше виникло у Великій Британії на початку ХІХ ст. Сам термін «безробіття» з’явився в Британській енциклопедії у 1911 р., а в 1915 р. у звіті Міністерства праці США. Сьогодні це явище присутнє у всіх країнах світу в різних масштабах, формах, тривалості. Світовий досвід свідчить, що в кожний період рівень зайнятості й масштаби безробіття характеризуються коливаннями, зумовленими різними чинниками. Так, основним чинником (причиною) безробіття в країнах з розвинутою ринковою економікою є науково-технічний прогрес і впровадження новітніх технологій. У країнах з перехідною економікою такими причинами стали глибока економічна криза, що обумовила відповідне значне скорочення попиту на людський ресурс; структурні зрушення (не тільки міжгалузеві, а й секторальні, внутрішньогалузеві та регіональні), результатом яких стала якісна невідповідність пропозиції людського ресурсу попиту на нього; рух людського ресурсу (професійний, соціальний, регіональний).

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку, активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент. За концепцією Міжнародної організації праці (МОП) працездатними вважаються особи віком 15-70 років.

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні та відносні показники. Основні абсолютні показники – кількість безробітних на різних рівнях (країна, область, місто, район); кількість безробітних за статево-віковою ознакою, освітою, соціальним статусом; середня тривалість безробіття (в місяцях). Основним відносним показником безробіття є рівень безробіття, який визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках як відношення кількості безробітних до загальної кількості працездатного населення країни. Рівень безробіття економічно активного населення – співвідношення у відсотках кількості безробітних і економічно активного населення. До економічно активного населення, за методологією ООН, належать наймані працівники та ті члени їхніх сімей, які допомагають їм; підприємці; особи, які не мають у даний момент роботи, але прагнуть її отримати, тобто безробітні.[2, с. 304]

Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)
2. структурне
3. циклічне
4. сезонне
5. приховане
6. інституціональне

       Проблема фрикційного безробіття -  проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного  безробіття  необхідно  врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

Наприклад, нехай протягом року 6 %  працездатних  змінило роботу і кожен з  цих  людей  шукав  нового  місця  приблизно місяць. Тоді втрата зайнятості за  рахунок  фрикційного  безробіття складає:  

             

                                               6%     = 0,5%               

Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і тимчасового скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути відображені зміни у пропозиції праці.

Структурне    безробіття, на відміну від фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

Розглянемо явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі.

Нехай ринок країни складається лише з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і пропозиція врівноважились, на ринку були представлені 8  вчителів фізики і 2 - економіки. Наступного року структура попиту змінилась: ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.

На перший погляд, сукупний попит має залишатись незмінним адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується і  виникає  безробіття, тому що вчителі фізики не можуть одразу стати  вчителями економіки. Таким чином, другого року роботу матимуть  лише 4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки.

Деякі країни, зокрема Швеція, мають великий досвід у  подоланні структурного безробіття. Він засвідчує, що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит;

б)територіальна мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова політика, спрямована на створення нових робочих місць;

г)доступність інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

Циклічне безробіття прийнято розглядати як безпосередній наслідок недостатнього попиту. Розміщення лінії сукупного  попиту  нижче  того рівня, який забезпечує повну  зайнятість,  пояснює  феномен циклічного безробіття.

Періоди збільшення споживчих витрат збігаються  із  зменшенням рівня безробіття, а у період скорочення  витрат  рівень безробіття збільшувався.

Особливих рис набуває  циклічне безробіття  у  постсоціалістичних країнах. Це невідповідність  визнаного(офіційного)  і  реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповненні  вакантних робочих місць.

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть  як  у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, на нашу думку, спричинятимуть:

1) потреба структурної  реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних обмежень  щодо росту циклічного безробіття;

3) дефіцитність інвестицій  для створення нових робочих  місць;

4) відсутність досвіду  роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності виконавчої влади.

  До чинників, які діятимуть у бік скорочення  безробіття, можна віднести:

1) безмежність незадоволеного  попиту і  можливість  створення

нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері  послуг;

2) дотеперішня нерозвиненість приватного сектора і  наявність

тіньової економіки, які в разі  зняття  адміністративних  пут

зможуть залучити значну частину непрацюючих;

3) традиційно низький  рівень зарплати і слабкість  профспілок,

які не можуть домогтися підвищення загального рівня  зарплати і пов'язане з цим обмеження попиту на працю.

Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково  безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних.

Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна. Наприклад, неповна інформація про вакантні робочі місця. Рівень безробіття був би нижче при налагодженій роботі системи інформації. У цьому випадку зростає тривалість безробіття тому що гасяться стимули для енергійних пошуків роботи.

 

            Рівень безробіття визначається за такою формулою :

 

 

До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу (без дітей до 16 років, учнів, студентів, інвалідів, пенсіонерів, домогосподарок, ув’язнених, недієздатних тощо). Слід підкреслити, що до складу робочої сили не включають тих безробітних, які втратили надію знайти роботу, а тому перестали її шукати, чи тих, хто взагалі не бажає працювати. Це відповідно значно занижує офіційний рівень безробіття.

Доцільно буде проаналізувати рівень безробіття населення України за статтю,віковими групами та місцем проживання у 2010 році (Таблиця 2.1). З таблиці видно,що загальний рівень безробіття всього населення становив 8,1%(при середньому у світі 7,8%). Серед чоловіків більше безробітних (9,3%),ніж серед жінок(6,8%). До того ж,міське населення менше забезпечено робочими місцями,ніж сільське населення того ж віку.

 

Таблиця 2.1.Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2010 році.

(у середньому за період, у % до кількості економічно активного населення відповідної вікової групи)

 

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	8,1	17,4	9,9	7,8	6,8	5,3	0,0	8,8
жінки	6,8	16,7	8,1	6,8	6,0	3,9	-	7,8
чоловіки	9,3	17,8	11,2	8,7	7,6	6,8	0,1	9,7
міське населення	8,6	20,2	10,3	7,6	6,9	5,6	0,1	9,1
сільське населення	7,1	12,6	8,4	8,3	6,5	4,8	-	8,1

 

1 Жінки віком 15 - 54 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

[Державний комітет статистики України]

 

Безробіття, так само як і інфляцію,  ми  розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто  як  результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде  показано далі, не всяке безробіття є порушенням  або  відхиленням  від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує  завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці.(Рис.2.2)

        Рис.2.2 Основні  потоки на ринку праці.

[Розробка автора]

 

Ця досить спрощена схема потоків  на  ринку  робочої  сили ілюструє пряме  та  опосередковане  (непрацездатними) перетворення працюючих на безробітних, і навпаки.

Загальна кількість безробітних  формується  чотирма  потоками:

     а) працівниками, що  втратили  роботу  внаслідок  структурної перебудови виробництва або його  скорочення  у  період  кризи;

     б) працівниками, що залишили роботу добровільно;

     в) тими, що  раніше не працювали і вперше  з’являються  на ринку праці  у пошуках роботи;

     г) тими, що колись мали роботу і  з’являються  на  ринку праці повторно.

Отже,безробіття-це незадоволена пропозиція робочої сили. Основним чинником безробіття в країнах з розвинутою ринковою економікою є науково-технічний прогрес і впровадження новітніх технологій. У країнах з перехідною економікою такими причинами стали глибока економічна криза, що обумовила відповідне значне скорочення попиту на людський ресурс; структурні зрушення (не тільки міжгалузеві, а й секторальні, внутрішньогалузеві та регіональні), результатом яких стала якісна невідповідність пропозиції людського ресурсу попиту на нього; рух людського ресурсу (професійний, соціальний, регіональний).

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку, активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент.

Основними формами безробіття є:фрикційне, структурне, сезонне, циклічне, приховане ,інституціональне.

Досвід засвідчує,що певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним явищем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.Економічні функції держави в сфері зайнятості. Сучасні тенденції розвитку ринку праці, шляхи вдосконалення політики зайнятості.