Аналіз фінансової стійкості підприємства

На сьогодні можна відзначити, що процес поступової стабілізації економічного становища після світової економічної кризи обов’язково викличе до застосування прогностичного підходу до організації фінансів підприємств, при якому платоспроможність і всі інші показники фінансового стану та фінансової стійкості розглядаються у динамічній перспективі.

Одним з напрямків покращення фінансового стану та фінансової стійкості підприємства є їх прогнозування [17, c. 68].

Хотілось би зазначити, що особливості кризового фінансового стану і неплатоспроможності українських підприємств у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

• організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;
• не володіють достатньо практикою маркетингу і не здійснюють потрібних

маркетингових досліджень;

• не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи
• їх адміністрація і, насамперед, директорський корпус, слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху у ринковому господарюванні.

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України та усіх країн з перехідною економікою чи такою, що тільки стала ринковою, з’явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

На мій погляд істотну практичну цінність має позиція з цього питання тих авторів, які виділяють чотири типи фінансової стійкості.

Як уже зазначалося у попередньому розділі курсової роботи, до першого типу вони віднесли абсолютну стійкість фінансового стану, за якої запаси і витрати менше власних обігових коштів [38, c. 164].

Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Така ситуація на підприємстві трапляється дуже рідко, і її не можна вважати ідеальною, оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкості підприємство не використовує переваг які має зовнішнє фінансування, при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності.

Нормальна стійкість фінансового стану належить до другого типу, який гарантує платоспроможність підприємства.

Такий різновид фінансової стійкості визначається за умови, коли запаси і витрати перевищують власні оборотні кошти, проте є меншими за обсяг нормальних джерел фінансування запасів, до складу яких, окрім власних оборотних коштів відносять банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторську заборгованість товарного характеру.

В даній ситуації на підприємстві застосовується ефективна політика залучення та використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (власний оборотний капітал, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги), строк сплати яких не настав.

Третьому типу відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, однак і в такій ситуації зберігається можливість відношення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних обігових коштів.

За таких умов на підприємстві виникають певні проблеми з джерелами фінансування запасів та витрат.

Для формування певної частини оборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для інших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення).

Отже, нестійким, тобто передкризовим, можна вважати фінансовий стан підприємства за умови перевищення запасів і витрат над нормальними джерелами фінансування запасів [38, c. 165].

Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Досягнення передкризового та кризового типу фінансової стійкості є наслідком неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов’язань за ними.

Виявлення такого становища вимагає розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товарно-матеріальних запасів або збільшення періоду кредитування.

Як уже згадувалося у даній роботі, кожен із чотирьох типів фінансової стійкості характеризується складом однотипних показників, які дають повну характеристику фінансового стану підприємства. До них відносять:

• коефіцієнт забезпеченості запасів джерелами фінансування;
• надлишок (нестача) коштів для формування запасів;
• запас стійкості фінансового стану;
• надлишок (нестача) джерел фінансування на 1 грн. запасів.

Отже, використовуючи формули таблиці 1.3 першого розділу даної роботи та розраховані коефіцієнти табл. 2.3 другого розділу дамо оцінку стійкості фінансового стану підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Оцінка стійкості фінансового стану ВАТ «Віоріка»

За вище представленими розрахунками стверджуємо, що підприємство у 2007 та 2008 роках мало абсолютну фінансову стійкість. Така ситуація не може абсолютно позитивно характеризувати діяльність підприємства. Це пояснюється тим, що задля нормального функціонування в ринкових умовах підприємство повинно використовувати не тільки власні кошти в якості джерел формування запасів, а також залучати додаткові кошти ззовні (кредити, позики і т. д.). Проте, як показав проведений аналіз, у 2009 році така ситуація докорінно змінилася, і підприємство вже мало кризовий фінансовий стан та не забезпечене стабільними джерелами фінансування поточної фінансово-господарської діяльності. І в першу чергу, відчуває нестачу власного оборотного капіталу для покриття найбільш мобільної частини активів – запасів. Тому, щоб повернути підприємству стабільний стан та налагодити діяльність необхідно проводити заходи щодо оздоровлення даного підприємства. Керівництво повинно ретельно обдумати такі заходи та обґрунтувати кожен з них, щоб ситуація змінилася в кращу сторону, а не погіршилася [30, c. 100].

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Розробка заходів щодо підвищення фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ «Віоріка» виявив слабкі місця в області управління фінансами. Тому ми рекомендуємо приділити більше уваги детальному проробленню фінансової політики підприємства.

На нашу думку, до основних напрямків розробки фінансової політики підприємства відносяться [15, c. 36]:

• аналіз фінансово - економічного стану підприємства;
• розробка облікової і податкової політики;
• вироблення кредитної політики підприємства;
• управління оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю;
• управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики;
• вибір дивідендної політики.

Аналіз фінансового стійкості та фінансового стану підприємства бажано проводити щокварталу. У результаті фінансового аналізу необхідно визначати й аналізувати прогнозні значення прибутку і збитків, розробляти прогноз руху наявних коштів. Потім доцільно складати прогноз балансу активів і пасивів за формою балансового звіту, що є перевіркою прогнозу прибутків і збитків та руху наявних коштів. За даними цих прогнозів варто розраховувати фінансові коефіцієнти, що дозволяють оцінити платоспроможність, фінансове положення, фінансову стабільність і стійкість [35, c. 26].

На підставі проведеного аналізу фінансово - економічного стану необхідно прорахувати варіанти тих чи інших положень облікової політики, оскільки від прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перераховуються в бюджет і позабюджетні фонди, структура балансу, значення ряду ключових фінансово – економічних показників. При визначенні облікової політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів списання сировини і матеріалів у виробництво, варіантів списання малоцінних і швидкозношуваних предметів, методів оцінки незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної амортизації, варіантів формування ремонтних і страхових фондів і т.д. Найбільший ефект оптимізація облікової політики дає на етапі маркетингових досліджень конкретних видів продукції, освоєння їх виробництва, а також планування нових виробництв і ділянок, технологічних схем і створення нових структур.

З метою підвищення ліквідності бухгалтерського балансу і рівня платоспроможності підприємства доцільна розробка варіантів податкових схем. Найбільший ефект розробки податкових схем можна одержати при плануванні нових технологічних схем і створенні нових структур. Тобто фактично потрібно розрахувати кілька варіантів податкових планів [29, c. 37].

Для вироблення кредитної політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу і рівень співвідношення власних і позикових коштів. На підставі цих даних підприємство вирішує питання про достатність власних оборотних коштів або про їхню нестачу. В останньому випадку приймається рішення про залучення позикових коштів, прораховується ефективність різних варіантів. В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при достатності власних коштів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект від вкладення коштів може бути значно вище, ніж процентна ставка.

На нашу думку, приймаючи рішення про залучення позикових коштів, підприємству доцільно скласти план їх повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті. Підприємству може бути вигідно узяти вексельний кредит, при цьому варто порівняти процентні ставки за векселем і кредитом. Фінансовим службам рекомендується враховувати всі можливі вигоди і витрати по залученню фінансових ресурсів як через систему кредитування, так і через інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їхнього погашення з урахуванням усіх можливих джерел одержання підприємством коштів. Фінансовій службі підприємства рекомендується: розрахувати потребу в позикових коштах (при її відсутності - можливу вигоду від їх залучення); правильно вибрати кредитну організацію (з огляду на наявність ліцензії, розмір процентної ставки, способи її розрахунку - складним відсотком чи простим відсотком, терміни погашення, форми видачі, репутацію на ринку цінних паперів і т.д.); скласти план погашення позикових коштів і розрахунок процентної суми з урахуванням особливостей оподаткування прибутку.