Отчет по практике на ПАТ «Львівський жиркомбінат»

Завдяки копіткій роботі і постійному вдосконаленню майонез ТМ «Щедро» сьогодні знає більшість покупців України. А з 2009 року майонез ТМ «Щедро» виробляється за унікальною технологією з використанням натурального ферментованого жовтка, що дає йому смакові переваги в порівнянні з конкурентами.

Майонез ТМ «Щедро» - це істинно український майонез, який увібрав в себе всі цінності традиційної Української щедрості.

В минулому була налагоджена лінія кетчупу, що була призупинена у зв'язку з певними труднощами, та нерентабельністю його виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Організація виробництва та економічні показники

 

Станом на 2013 рік фінансовий стан підприємства є нестабільним. Населення України не має можливості купувати продукцію комбінату у бажаній кількості, оскільки цьому суперечить фінансове становище населення, це негативно відбивається на економіці підприємства. Проте не зважаючи на всі негативні сторони, підприємство старається покращувати фінансовий стан.

Вже у цьому році плануються поставки продукції до Північної Африки. Також підприємство експортує свою продукцію до Ізраїлу та країн колишнього СССР.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Сировинна зона підприємства, шляхи реалізації готової продукції

3.1 Основні райони, з яких надходить сировина на підприємство

Підприємство працює із завізною сировиною. Вся олійна сировина завозиться на Львівський жиркомбінат залізницею чи автомобільними шляхами у цистернах. Після поступлення на підприємство її готують до зливу: олію розігрівають за допомогою нагрівального апарата опускаючи в цистерну, коли жир розтопився його викачують насосом через теплообмінник у бак де він зберігається і звідти він транспортується у гідроцех. Баків для зберігання олійної сировини є 25. Осад який залишається у баках відкачують у відповідний бак для подальшої реалізації.

Основними постачальниками олійної сировини на Львівському ЛЖК є українські підприємства-постачальники, географія розташування яких співпадає з географією вирощування соняшника (Запорізька, Черкаська, Вінницька області). Основна кількіст сировини завозиться із Запорізького олійно-жирового комбінату.

Пальмовий, пальмоядровий та інші специфічні жири отримують з-за кордону - країна-постачальник – Малайзія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Олійно-зливна станція

Сировина після надходження на підприємство попадає на олійно-зливну станцію, звідки вона надходить на очищення.

На Львівському жиркомбінаті є  2 олійно-зливні станції:

1. Зливна №1 (центральна) – до її складу входить бакове господарство (14 баків).
2. Зливна №2 – до її складу входить бакове господарство (7 баків).
3. Насосна станція та злив гарячого розливу для 2-х цистерн, що розташовані за 150м від зливної №1.
4. Підвальне приміщення зливної станції і злив для 2-х цистерн олії соняшника, яка розташована за 350м від зливної №1.
5. Кислотно-лужна станція та бакове господарство розташоване поруч до якого входять 4 баки, яка розміщена від зливної №1 за 350м.
6. Обслуговування 3-х ваг:

• електронна – для олії соняшника;

• механічна – для застигаючих жирів;
• механічна – для саломасу;

вони розташовані в гідрозаводі та знаходяться на відстані 100м від центральної зливної.

Із олійно-зливної станції сировина надходить у гідро цех, де проходить обробку з метою покращення якості. До таких заходів можна віднести рафінацію, під час якої знижуються кислотне та перекисне числа, пастеризацію тощо.

 

 

 

3.3 Реалізація готової продукції

Готова продукція випускається під торговими марками «Щедро», «Оллі» та «Запорізький». Щодо точок реалізації готової продукції, то це найбільшою мірою є територія України, проте майонезна та маргаринова продукція також імпортується у інші країни, зокрема, в Росію, Болгарію, Ізраїль.

Головним дистриб’ютором кількох провідних підприємств-виробників маргаринової та майонезної продукції в Україні є ТОВ «Агрокосм», до них і належить Львівський жиркомбінат. Продукція з складів жиркомбінату відвантажується на склади компанії-дистриб’ютора, де відбувається планування та розподіл її між споживачами.

Потрібно зазначити, що на розташування жиркомбінатів і, зокрема, ЛЖК впливає споживчий фактор, а не райони розміщення сировини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Основне виробництво

4.1  Рафінація жирів

Рафінація – це об’єднаний ряд важливих технологічних операцій обробки олії, з метою видалення домішок, що погіршують її якість і технологічні властивості. Характерність та послідовність цих операцій визначається природою олії і глибиною її очищення.

Процес одержання рафінованої дезодорованої олії та рафінованого дезодорованого саломасу включає ряд послідовних операцій відділення небажаних компонентів. 

Для рафінованої дезодорованої олії:

1. Гідратація;
2. Нейтралізація;
3. Адсорбційна обробка;
4. Переетерифікація;
5. Дезодорація.

Для рафінованого дезодорованого саломасу:

1. Адсорбційна обробка;
2. Дистиляційне розкислення.

Всі процеси, які використовують при при рафінації поділяють на: гідромеханічні, фізико- хімічні та масообмінні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.1.1 Процес нейтралізації

Процес нейтралізації проходить у нейтралізаторах. Головною ціллю даного процесу є відділення вільних жирних кислот. Крім цього при нейтралізації відбувається відділення деяких кольорових пігментів і металів.

На підприємстві ПАТ «ЛЖК» нейтралізацію олії проводять, безпосередньо, в мильно-лужному середовищі, при цьому до олії нагрітої до температури 80-90˚С подають розчин лугу для нейтралізації вільних жирних кислот. В результаті реакції утворюються водорозчинні солі жирних кислот (мило), що переходять в лужне середовище утворюючи при цьому мильно-лужний розчин.

При процесі нейтралізації контролюють:

• концентрацію NaOH;
• температуру олії;
• кислотне число;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.1.2 Адсорбційна обробка (відбілювання)

Для поліпшення показників якості й безпеки рослинних олій доцільно використовувати процес адсорбційного очищення. Основним призначенням даного процесу є видалення з олій пігментів, залишків фосфоліпідів, залишків металів та мила.

Процес адсорбційного очищення полягає у змішуванні олії з одним або декількома адсорбентами, подальшій витримці протягом 20-30хв при температурі 90-100˚С під вакуумом при постійному перемішуванні для забезпечення процесу адсорбції та відділення адсорбенту з небажаними компонентами від олії шляхом фільтрації на фільтрах чи фільтр-пресах.

Для фільтрації олії використовується відбілювальна глина марки «Тонсіл».

 

Після відбілювання олія поступає в баки з яких подається на дезодорацію.

На етапах відбілювання контролюють:

• температуру олії;
• тиск у апараті;
• кількість сорбента;
• прозорість олії.

У відбіленій олії контролюють:

• колірність;
• прозорість;
• кислотне число;
• масову частку вологи і мила.

4.1.3 Дезодорація       

Процес дезодорації проводять з метою видалення з олії смакових і дезодоруючих речовин, а також вільних жирних кислот і продуктів первинного та вторинного окислення.

На ПАТ «ЛЖК» дезодорація проходить у трьох вертикальних колонах, що знаходяться у гідроцеху. У двох колонах такого типу зазвичай проводять дезодорацію саломасу, а у одній дезодорацію олії.

Процес дезодорації включає такі етапи:

• деаерацію олії при температурі 90-120˚С для видалення розчиненого в олії повітря і вологи;
• нагрівання олії до потрібної температури дезодорації (220-250˚С) під вакуумом при борботуванні гострого пару;
• витримка олії при температурі дезодорації під глибоким вакуумом (2-5мм.рт.ст.) при барботуванні пару для відгонки небажаних компонентів;
• охолодження олії до температури зберігання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2Виробництво гідрогенізованих жирів

Гідрогенізація жирів – це процес насичення подвійних зв’язків ненасичених жирних кислот триацилгліцеринів дією молекулярного водню у присутності каталізатора при певній температурі та тиску (найчастіше близького до атмосферного). Метод гідрогенізації олій і жирів дозволяє отримувати з рідких олій модифіковані олії і жири із заданими температурами плавлення, твердістю, вмістом твердих триацилгліцеринів.

  Гідрогенізація рослинних олій проводиться для одержання саломасів, які в подальшому використовують для харчових цілей (виробництво маргарину). Затвердіння жиру  в процесі гідрогенізації є результатом насичення  ненасичених з’єднань, а також їх ізомеризації. Основні чинники, що визначають властивості гідрогенізованих жирів: температура, тиск гідрогенізації, кількість і рід каталізатора, кількість і якість водню, що використовується при гідрогенізації.

Виготовлення гідрогенізованих жирів проводиться у апаратах, що працюють під тиском ( автоклави безперервної дії).

 

Технологічний процес проводиться при температурі 160-180˚С. При виготовленні гідрогенізованих жирів використовується:

• Жирова сировина;
• Водень;
• Каталізатор.

Водень який використовується, обробляється методом електролізу води під дією електричного струму в електролізерах. Виготовлений водень зберігається у газгольдері, звідки компресором подається у автоклав ний цех для виготовлення гідрогенізованих жирів.

На всіх етапах виробництва контролюють:

• масову частку вологи;
• масову частку фосфоліпідів;
• кислотне число;
• колірність (по мірі необхідності).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.3 Переетерифікація жирів

Метод пере етерифікації олій і жирів найбільш універсальний метод модифікації олій та жирів. Метод перерозподілу жирних кислот у триацилгліцеринах під дією каталізаторів (органічних чи неорганічних). Утворений продукт має близький до теоретично розрахованого склад ацилгліцеринів і нові властивості.

Перша операція по приготуванню переетерифікованих жирів – це зважування в необхідному об’ємному співвідношенні залежно від рецептури жиру, який необхідно отримати.

Приготування суміші здійснюється наступним чином: жири з баків по команді оператора подаються на електронну вагу в рафінаційний цех. У відповідній кількості суміш з ваги зливають у вуличний бак. Якщо всі показники в нормі (кислотне число 0.2-0.4мг КОН, перекісне число не перевищує 3мМоль), то суміш насосом через теплообмінник, де вона нагрівається до 90˚С, подається у відбілю вальний апарат, куди вводиться відбілю вальна глина і проводиться реакція відбілювання з метою руйнування перекісного числа до 0, видалення залишків металу та мила. Кількість відбілки додається  в залежності від перекісного числа, суміш нагрівається до температури 90˚С, досушується під вакуумом і подається на фільтрацію. Відфільтровану суміш подають в бак, де вона зберігається під вакуумом  (100-150мБар).