Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

130.Суб'єктивні ознаки і об'єктивні  критерії втоми.

Суб'єктивною ознакою втоми є відчуття стомленості, яке переживається працівником як своєрідний психічний стан. Його компонентами є:

• відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі  належним чином продовжувати роботу. Воно може виникати і тоді, коли показники роботи тримаються на достатньо високому рівні;

• нестійкість  і відволікання уваги;

• порушення  в моторній сфері — рухи сповільнюються або, навпаки, стають поспішними, нескоординованими;

• погіршення пам'яті і мислення, особливо при  виконанні розумової роботи;

• послаблення  волі, рішучості, витримки, самоконтролю;

• сонливість.

До об'єктивних критеріїв втоми відносяться:

• показники  ефективності роботи;

• зміни в  різних фізіологічних системах і  психічних функціях.

При аналізі  динаміки виробничих показників особливу увагу необхідно приділяти якісним показникам роботи, які більш адекватно, ніж кількісні, характеризують розвиток втоми. На фоні втоми і зниження працездатності робота продовжується за рахунок вольових зусиль і резервних можливостей організму. Лише з часом виявляються очевидні ознаки втоми: рухи працівника стають неточними, порушується координація, з'являються зайві рухи. Тому виробничі показники слід використовувати в комплексі з фізіологічними і психологічними.

Зміни в організмі  працівника при втомі багатогранні і різно-спрямовані. Насамперед помічаються зрушення в функціональному стані тих систем і органів, які беруть участь у роботі. Мають місце гуморальні зміни. Однак найбільш показовими є зрушення в центральній нервовій системі. Слід також мати на увазі, що в деяких випадках «працюючі» фізіологічні системи можуть довго зберігатися на достатньому рівні або навіть покращуватися. Водночас нетреновані функції зазнають більш відчутних змін.

 

131. Ступені втоми та їх характеристика

Залежно від функціональних зрушень в організмі працюючих під впливом трудових навантажень розрізняють чотири ступеня втоми.

Втома першого ступеня (маловиражена), або фаза початкових порушень реакцій, мало чим відрізняється від вихідного Функціонального стану. Симптомами такої втоми є помилки при виконанні дій, до яких не треба

прикладати  значних зусиль для працівника. У  показниках працездатності істотних змін не спостерігається.

виконанні точних рухів з незначними м'язовими  зусиллями в зв'язку з невідповідністю силових дій з боку працівника. При цьому робота з помірними і максимальними зусиллями виконується без істотних змін.

Втома другого ступеня (помірна) характеризується незначним зниженням працездатності і витривалості, загальна працездатність близька до вихідного рівня. Зрушення виявляються в збільшенні кількості помилок при виконанні дій, які вимагають незначних або максимальних м'язових зусиль. При цьому перші виконуються з надмірними зусиллями, а другі — з меншими порівняно з вихідними значеннями.

Втома третього ступеня (виражена) характеризується відчутним зменшенням працездатності і витривалості рухового апарату. Час реакцій збільшується, швидкість оптимальних і максимальних робочих реакцій сповільнюється, м'язова сила при виконанні максимальних зусиль зменшується. Мінімальні м'язові зусилля виконуються з надмірною силою в 2—2,5 раза, тобто мають місце чітко виражені парадоксальні реакції. Загальна працездатність зменшується.

Втома четвертого ступеня (сильновиражена) супроводжується ультрапарадоксальними реакціями. Всі позитивні сигнали працівником не сприймаються, а негативні викликають позитивні реакції, що призводить до помилок, аварій тощо.

Для оцінки втоми  використовується величина зміни в  кінці робочого дня таких показників, як витривалість відносно стандартного м'язового зусилля (ВСМЗ), обсяг короткотривалої пам'яті (КП), час простої і складної зорово-моторних реакцій (ПЗМР, СЗМР), час переключення уваги (ПУ), критична частота злиття мерехтінь (КЧЗМ).

У стані маловираженої  і помірної втоми трудова діяльність можлива, оскільки вона підвищує тренованість організму і може продовжуватися протягом третини робочого часу. При вираженій і сильновираженій втомі працездатність знижується, фізіологічна ціна роботи значно підвищується, а відновлювальні процеси протягом 16—24 год після роботи можуть бути недостатніми, в зв'язку з чим несприятливі зрушення в організмі кумулюються.

132. Втома і перевтома працівника.

Втома ― тимчасове  зниження працездатності внаслідок  інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і погіршенні координації робочих функцій. Причиною втоми є критична величина затрат функціональних ресурсів і формування нейрофізіологічного конфлікту між діяльністю і відновлювальними процесами, загострення якого супроводжується диско ординацією в рухах, мисленні, сприйманні, д-ті внутрішніх органів і дефіцитом тонізуючої нервової імпульсації.

Якщо зрушення у працездатності працівника не проходять  за вихідні дні, то розвивається так  звана хронічна втома, яку можна вважати перевтомою. Основною відмінністю втоми від перевтоми є зворотність зрушень при втомі і неповна зворотність їх при перевтомі. Втома негативно не впливає на здоров'я і часто справляє позитивний вплив на організм людини, в той час як перевтома має негативний вплив.

Проявами  перевтоми є головний біль, підвищена  стомлюваність, дратівливість, знервованість, порушення сну, а також такі захворювання, як вегетосудинна дистонія, артеріальна гіпертензія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Перевтома може бути гострою як результат одноразової  напруженої діяльності і хронічною — як результат тривалої повторної діяльності. Загальна перевтома працівників виникає при тривалій інтенсивній фізичній роботі; при роботі, яка вимагає концентрації уваги та майстерності; на монотонних роботах; під впливом несприятливих факторів виробничого середовища; за умови недостатнього та незбалансованого харчування (нестача вітамінів, білків і т. ін.).     

133. Особливості втоми при фізичній і розумовій роботі

Ознаки і  прояви втоми при фізичній і розумовій  та нервово-напруженій праці мають  певні особливості. Так, особливістю  фізичної праці є те, що вона викликає напруження організму під час  її виконання. При сильному напруженні продовження роботи стає неможливим і виконання її автоматично припиняється, а організм зразу переходить у фазу відновлення працездатності. Відновлення сил відбувається інтенсивно і порівняно у короткий період. Нормальна фізична втома викликає глибокий, тривалий і освіжаючий сон. Тому її можна розглядати як сформоване в ході еволюції біологічне пристосування організму до навантажень. Однак залежно від важкості роботи потрібен різний час на відпочинок.

Розумова  праця не має чітких меж між  напруженням організму під час роботи і переходом у фазу відновлення сил, оскільки сформована домінанта в корі головного мозку не руйнується після закінчення роботи, а зберігається деякий час.

Це зумовлено  тим, що домінанти, які формуються при розумовій роботі, характеризуються великим нервовим напруженням та складною взаємодією процесів збудження і га-льмування, в зв'язку з чим виникає небезпека функціонального виснаження клітин кори головного мозку. Втома при розумовій і нервово-напруженій праці виявляється в зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, в погіршенні оперативної пам'яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники, треморі пальців і рук тощо. Подальше виконання роботи призводить до того, що охоронне гальмування переходить у рівноважну і парадоксальну гіпнотичні фази, що свідчить про небезпечне для здоров'я зниження працездатності. С.О. Косилов відмічає такі об'єктивні ознаки поступового наростання втоми при напруженій і тривалій розумовій роботі, як:

• порушення функції гальмування, в першу чергу диференціювального;
• порушення збудливого процесу, що виражається у зменшенні сили і швидкості реакції на сигнал, на який потрібно реагувати сильно і швидко;

Відновлювальні  процеси після розумової та нервово-напруженої праці відбуваються повільніше, ніж після фізичної роботи. Несприятливі зрушення в організмі працівника часто не ліквідуються повністю і кумулюються, переходячи в хронічну втому, або перевтому, та різні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями працівників розумової та нервово-напруженої праці є неврози, гіпертонії, атеросклерози, виразкові хвороби, інфаркти і інсульти. Перевтома при розумовій та нервово-напруженій праці може бути чотирьох ступенів — від початкового до важкого. Разом з тим не слід вважати, що розумова та нервово-напружена праця є шкідливою для людини. Вона, як і фізична, за оптимальних навантажень і організації сприяє вдосконаленню та розвитку людини як особистості.

 

 

 

 

 

 

 

134. Методика оцінки втоми працівника

Методика  втоми включає такі пок-ки і коеф-ти: показник втоми, показник напруження  і-ї функції, показник трудового напруження, показник напруження і-ї ф-ї в момент напруження j, показник трудового напруження в момент j, коефіцієнт стомлення, коефіцієнт відновлення працездатності, ступінь трудового навантаження. Показник втоми =В =(Кінт1+Кінт2)/2 *100%, де Кінт1,Кінт2- інтегральні показники функціонального стану в передостанній і останній моменти спостереження.

Критерієм оцінки втоми може бути пок-к трудового, або функціонального, напруж-ня. Чим більше трудове напруж, тим виразніші ознаки втоми. У виробничих умовах для оцінки трудового напруження працівників досліджуються такі психофізіологічні функції, як об'єм короткотривалої пам'яті; швидкість мислення; концентрація і переключення уваги; швидкість рухів (тепінг-тест); хвилинний об'єм крові. Показники мають різну спрямованість значень і різну вагову значущість функціональних зрушень.

Показник  напруження і-ї функції обчислюється за формулою: Пфі = (1- (х1+х2+...+ х.п)/п*хопт)ВК*100%;

де Пфі  — показник напруження і-ї функції; х — значення вимірювань функції в динаміці; х_опт — найкраще значення функції (при прямій залежності — найбільше значення показника, при оберненій залежності — найменше); п — кількість вимірювань; ВК — ваговий коефіцієнт. Чим більший модуль (без знака) числа, тим більше напруження функції.

Середнє знач. пока-ків напруж. функцій є пок-ком трудов. напруження: Пт.н = ∑Пфі/п;

де П_тн — показник трудового напруження; п — кількість досліджених функцій.

Для оцінки динаміки втоми розраховують показники напруження за кожною функцією і загальний показник трудового напруження для кожного моменту спостереження за формулами: Пфіj = (1- хіj/хопт)*ВК*100%, Птнj =  ∑Пфіj/п; де Пфіj — показник напруження і-ї функції в момент спостереження j ; Хіj — значення вимірювання і-ї функції в момент j, П_тнj — пок-к труд. напруж. в момент j; п — кількість досліджених функцій.

На основі значень П_тн. в динаміці робочого дня можна побуд. криву труд. напруження. За показником трудового напруження можна встановити ступінь втоми. При показнику нижче 15,0 має місце втома 1-го ступеня; від 15,0 до 25,0 — 2-го; від 25,0 до 35,0 —3-го і більше 35,0 — 4-го ступеня.

 Методом  опитування вивчається суб'єктивний  стан працюючих. У практично здорових людей виясняється наявність стомлення, величина якого оцінюється в балах за такою шкалою: відсутність стомлення — 0 балів; легке стомлення — 1; середнє стомлення — 2; сильне стомлення — 3; дуже сильне стомлення — 4 бали.

Загальний бал  стомлення групи працівників виводиться як середньоарифметичне їхніх відповідей.

Ступінь адаптованості  сукупності працівників до трудових навантажень можна оцінити методом  опитування їх щодо стомлення (сильно стомлюються, не стомлюються, стомлюються нормально).

Загальний коефіцієнт стомлення обчислюється за формулою: Кс = (Чс-Чн)/Чзаг

К_с може змінюватися від +1 до -1. Якщо К_с наближається до 0, то це свідчить про нормальний стан групи працівників, якщо дорівнює +1, то має місце сильне їх стомлення, а при -1 — навантаження невтомливе.

Методом опитування групи працівників досліджується  і відновлення працездатності, коефіцієнт якого обчислюється за формулою: К вп = (Чнр – Чнв)/ Чзаг

Відношення  загального коефіцієнта стомлення  до коефіцієнта відновлення працездатності характеризує ступінь трудового навантаження: Кстн = Кс/Квн

Оптимальною величиною цього відношення є +1. Якщо К_с,т.н > 1, то ступінь трудового навантаження не компенсується відновленням працездатності. Якщо К_стн < 1, то трудове навантаження менше від можливого рівня.

135. Заходи запобіг. перевтомі працівників на вир-ві

Виробнича втома  як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, з одного боку, відіграє захисну роль, а з іншого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають метою ліквідувати це фізіологічне явище. Вони спрямовуються на:

- віддалення розвитку втоми в часі;

- недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників;

- прискорення відновлення сил і працездатності.

Боротьба  з втомою в першу чергу зводиться  до покращання санітарно-гігієнічних  умов виробничого середовища.

Ступінь втоми  значною мірою залежить від робочої  пози працівника. Вимушена незручна поза обмежує можливість виконання раціональних прийомів роботи, що призводить до збільшення енергозатрат, швидкої втоми та захворювань нервово-м'язового апарату.