Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

• Оператор-керівник. Головну роль у діяльності відіграють інтелектуальні процеси. Належать організатори, керівники різних рівнів, особи, які приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і володіють знаннями, досвідом, інтуїцією.

Залежно від  переважання того чи іншого психічного процесу в роботі оператора можна  виділити такі види діяльності:

• сенсорно-перцептивну;

• моторну;

«інтелектуальну.

У сенсорно-перцептивній діяльності центр ваги припадає на отримання інформації і її первинну оцінку. Основне завдання вирішується в сфері сприймання, а виконавські дії прості.

Для моторної діяльності характерна висока питома вага виконавських дій, у той час як сприймання інформації і прийняття рішення підпорядковані цій основній задачі.

Діяльність інтелектуального типу характеризується тим, що на перший план виступають функції прийняття рішень, логічної переробки інформації, обчислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

150.Система   «людина-техніка»   і   принципи   розподілу   функцій   між людиною і технікою.

Характерною особливістю науково-технічного прогресу на сучасному етапі є створення автоматизованих систем управління на основі впровадження електронно-обчислювальної техніки, наслідками чого є:

*збільш. кільк. об'єктів і їх пар-трів, якими необх. управляти;

* розвиток  системи дистанційного управління  об'єктами, про динаміку яких судять на основі сприйнятих сигналів від засобів відображення інформації;

* ускладн. і збільш. швидкості перебігу виробничих процесів;

* зміни в  умовах праці;

* зміни в  структурі і характері трудової  діяльн., поява професії оператора, основними фун-ями якого є управл., налагодження і контроль роботи різноманітних автоматизованих систем;

* створення  різних типів систем «людина-машина»,  функціонування яких залежить від взаємодії технічних пристроїв і діяльності людини в єдиному контурі регулювання.

Під системою «людина—машина» розуміють систему, яка включає людину-оператора (групу операторів) і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність. За структурою машинного компонента системи «людина-машина» можуть бути різного рівня складності [18]:

* інструментальні  системи «людина—машина», в яких  технічними пристроями є інструменти і прилади;

* прості системи  «людина—машина», які включають  стаціонарні і нестаціонарні технічні пристрої і людину, що використовує ці пристрої;

* складні  системи «людина—машина», в яких  людина управляє сукупністю технологічно  взаємопов'язаних,  але різних  за і функціональним призначенням  апаратів, пристроїв і машин. Керування  технологічним процесом забезпечується  локальними системами автоматичного управління;

* система  «людина—машина» у вигляді систємотехнічнихі  комплексів. Це складні системи,  в яких людина взаємодіє не  тільки з технічними пристроями, але й іншими людьми. Системотехнічні  комплекси можна подати як  ієрархію більш простих людино-машинних систем.

За типом  взаємодії людини і машини виділяються  системи не-1 перервної та епізодичної  взаємодії.

Незалежно від  рівня автоматизації системи  «людина—машина» основною ланкою є  людина, яка ставить мету, планує, направляє і контролює весь процес її функціонування.

Ефективність  роботи оператора, як і всієї системи  в цілому залежить від раціонального  розподілу функцій між людиною  машиною, виходячи з врахування їх переваг  і обмежень.

В одних випадках можливості людини набагато більші, ніж ; машини, в інших, навпаки, машина має переваги над людино* Так, людина здатна працювати в несподіваних ситуаціях, їй властива висока гнучкість і адаптивність до  мінливих зовнішніх впливів, може працювати по багатьох програмах. Для машини! неможливо запрограмувати всі випадковості; їй властиві мала! гнучкість і висока ціна багатоваріантної роботи. Людина здатна! створити повне уявлення про події, явища за неповної інформації. У машини така можливість обмежена. Людина має великі можливості для вибору способів дії, може швидко використовувати резерви, виправляти помилки. У машини ці можливості обмежені. В той же час у людини обмежена «пропускна здатність» щодо сприймання і переробки інформації. У машини — навпаки. У людини зменшується працездатність внаслідок розвитку втоми, розсіюється увага, з'являються різні емоційні стани і переживання. Машина має практично постійну роботоздатність. Людина порівняно повільно і неточно виконує обчислювальні операції, в той час як для машини характерні висока швидкість і точність обчислень. У зв'язку з цим необхідна автоматизація тих функцій, які можуть бути виконані без участі людини. За людиною залишаються функції щодо прийняття рішень, що і зумовлює більшу ефективність праці людини порівняно з роботою автоматичних пристроїв. Мислячий оператор посідає центральне місце у великих системах управління.

151 Етапи операторської праці.

Осн.етапами  опер.діяльн.є:

* Сприяння  інф-ії щодо об’єктів керування  та навколишнього середовища, яка  важлива для розв’язання завдань,поставлених перед системою “людина-машина”.Для цього оператор повинен помітити сигнали,виділити з їх сукупності найбільш важливі та розшифрувати;

* Оцінка і  переробка інформації. На цьому  етапі  порівнюються задані  і реальні режими роботи системи,здійснюється  аналіз та узагалбнення інф-ії,виділяються критичні об”єкти і ситуації. На основі вже відомих критеріїв важливості і терміновості встановлюється черговість обробки інф-ї;

* Прийняття  рішення про необхідні дії  на основі проведеного аналізу  та оцінки інф-ї,а також на основі інших відомостей про мету і умови роботи системи,можливі способи дії,наслідки правильних і неправильних рішень;

* Реалізація  прийнятого рішення шляхом виконання  певних дій або видачі відповідних  розпоряджень.

На кожному  етапі необхідний контроль власних дій,який може бути інструментальним або візуальним,що забезпечує надійність роботи оператора. Перші 2 етапи називають отримання інф-ї,інші два-її реалізацією.

152 Режими роботи оператора.

Ефективність  роботи оператора залежить від режиму,в  якому вона протікає. Розрізн. Мінімальний,оптимальний і екстримальний режими.

Мінім.реж. має місце при керуванні нормально працюючоювисокоавтоматизованою системою. Недовантаженість інф-єю,комфортні умови,монотонність призводять до втрати пильності, гіпнотичних станів оператора, що може бути причиною несвоєчасних дій на аварійні сигнали, виникнення аварій, катастроф.

Оптим. Реж. хар-ся комфортними умовами і нормальною роботою автоматичних пристроїв. Людина слідкує за станом системи, коригуєті параметри, які виходять за межі норми. Основне значення мають набуті навички,звичайний темп. Робота виконується беззначних нервово-психічних затрат.

Екстрим.реж. відзначається різко підвищеними вимогами до інтелектуальної та емоційно-вольової сфери людини. Робота в складних,відповідальних і несподіваних ситуаціях вимагаєвміння швидкоаналізувати обстановку і за короткий час прийняти та реалізувати рішення.оператору часто потрібна мужність, зоснована на почуттях обов”язку і відповідальності за свої дії.

153 Показники  ефективності роботи оператора

Найбільш  велике значення для ефективного  функці-ня системи “людина-машина”  має така властивість оператора,як надійність. Під надійністю розуміють здатність людини виконувати задані функції своєчасно і з необхідноюточністю за умовиможливих перешкод. Надійність оператора залежить від:

• Конструктивних характеристик технічних засобів;
• Проф.пфдготовки;
• Індивід.особливостей працівника

Осн.характеристики надійної роботи оператора:

• безпомилковість
• витривалість
• готовність до екстреної роботи
• стійкість до перешкод
• емоційна стійкість
• відновлення працездатності під час відпочинку
• багатоваріантність способів і прийомів роботи
• гнучкість і здатність своєчасно змінювати стратегіюдій
• швидкість прийняття і виконання дій

154 Операц. та емоційне напруж.оператора в процесі праці

Напруження  в роботі оператора може бути операційним (о.н.) і емоційним.(е.н.). О.н. виникає  внаслідок складності виконуваної  роботи; е.н – внаслідок впливу негативних емоційних подразників.

За рінем  напруж.розрізняють:

• помірне напр.,або нормальний робочий стан, який виникає під впливом праці. Воно супроводжується помірними зрушеннями фізіологічних функцій і виявляється вдоброму самопочутті, стабільному виконанні роботи;
• підвищен напр.виникає в екстремальних умовах роботи, які вимагають максимального,за межами норми,напруження фізіологічних і психічних ф-ій

Напруж.оператора  в екстримальних умовах виявляється  в зміні показників роботи вегетативних органів, опорно-рухового апарату, біохімічних  реакціях. Динаміку напружених станів добре відбиває частота пульсу, артеріальниу кров”яний тиск, частота дихань, темп.тіла тощо.

В емоційних  станах оператора розрізняють емоційне напруження та емоц.збудження.Ем.напруж. хар-ся активізацією різних ф-ій організму в зв”язку з виконанням активної цілеспрямованоїдіяльності, або підготовки до неї,з очікуванням якоїсь небезпеки. Емоц.збудження – такий стан, який хар-ся активізацієюрізних ф-ій організму,підвищенням готовності до різних немподіваних дій у відповідб на емоціогенні фактори, переважноне пов”язані з певними цілеспрямованими діями. В емоц. напруженні  особливо великуе значення має психологічна компонента. У стані ем.напр.в поведінці людини з”являється пильність, діїстають чіткими, прискорюються процеси мислення, сприймання інф-ї, скорочується час реакцій, підвищується працездатність. Ем.напр.таким чином забезпечує адаптацію людини до зовнішнього середовища.

155 Ергономічні вимоги до проектування  системи “людина-техніка-середовище”

Наука ергономіка займається комплексним вивченням  трудовоїдіяльності людини. Об”єктом ергономіки єсист. “людина-техніка-середовище”, а завданням – погодження характеристик машини і навколішнього середовища з характеристиками людини. Ерг. Вивчає функціональні можливості іобмеження людини в трудовихпроцесахз метою створення для неї досконалихзнарядь іоптимальних умов праці. Ергономічні властивості людини характеризуються її антропометричними, фізіологічними, психофізіологічними,психологічними властивостями. Ці властив.визначають ергоном.вимоги до сист. “люд-маш-сер”.Осн. вимоги: гігієнічні, антрометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні.

Гігієн.в. визначають умови життєдіяльностіі працездатності людини в процесі взаємодії з технікою і середовищем. Показники: освітлення, температура, вологість, шум,вібрація,токсичність тощо. Антропомеричні в. Визначають відповідність конструкцій техніки антропометр.характеристикам людини (зріст, розміри тіла і окремих рухових ланок). Показники: роб.поза,оптимальні зони досягнення, раціональні тркдові рухи Фізіологічні і психофізіол.в. визнач.відповідність техніки ісередовища функціональним можливостям працівника (силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим, слуховим). Показ.: темп роб.рухів, обсяг інф-ї, навантаження на м”язову і нерв.систему. Психолог.в. визнач.відповідністьтехніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інф-ї, прийняття і реалізації рішень.

156 Робоче місце оператора і  принципи його організації

Роб.м. оператора – це місце в сист. “людина-техніка”, оснащене засобами відображення інф-ї, органами керування і допоміжним обладнанням,наякому здійснюється трудова діяльність. Правильна орг-ія роб.м. вимагає дотримання таких принципів :

• вибір раціальної роб.пози;
• раціонане розміщення індикаторів і органів керування у відповідності з їх важливістю і частотою користування в межах поля зору і зони досягнення;
• забезпечення оптимального обзору робочого місця;
• відповідність конструкції технічних пристроїв і робочих меблів антропометричним, фізіологічним і психологічним хар-ам людини;
• відповідність інформаційних потоків можливостям людини щодо сприймання і переробки інф-ї;
• забезпечення сприятливих санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезп. умов для відпочинку оператора в процесі роботи.

157 Виробниче середовище оператора  та вимогидо його оптимізації

Безпосередній вплив на функціональний стан і працездатність оператора, а також надійність, швидкість, точність його роботи має виробниче середорвище. Воно може бути комфортним,відносно дискомфортним, екстремальним та надекстримальним.

Комфортне вир.сер.забезпечує оптималбну динаміку працездатності людини і збереження її здоров”я. Порівняно дискомф.вир.сер. протягом певного часу забезпечує задану працездатність і збереження здоров”я працівника,однак викликає у нього неприємні суб”єктивні відчуття та функціональні змвни,які не виходять за межі норми. Екстрем.вир.сер. призводить дозниження працездатності оператора і викликає функціональні зміни, які виходять за межі норми але не ведуть до паталогічних змін. Надекстремальне вир.сер. призводитьдо паталогічних змін в організмі працівника і створює неможливість виконання роботи.