Шпаргалка по "Физиологии и психологии труда"

Патологічний функціональний стан організму характеризується функціональною недостатністю деяких важливих вегетативних підсистем і органів (кровообігу, дихання) у практично здорових людей. Типовою ознакою також є виникнення парадоксальних і ультрапарадоксальних реакцій, тобто має місце викривлений ефект Сєченова. Суть його в тому, що позитивні сигнали людиною не сприймаються, а негативні, навпаки, викликають дії, що на практиці призводять до помилок, аварій, травматизму.

171. Методика інтегральної бальної  оцінки важкості праці.  

На осн. встан. емпіричним шляхом причинно-наслідкових  залежностей між факторами труд. процесу і умов праці та функц. станом організму працівника була розроблена методика інтегрї бальної оцінки важкості праці. Для кількісної оцінки важкості праці використ-ся спец. «Карта умов праці на роб. місці».При інтегральній оцінці важкості праці враховуються тільки ті елементи, які формують певну категорію важкості на даному роб місці. Такі елементи називають біологічно значущими. При цьому елемент оцінюється повним балом, якщо тривалість його дії (експозиція) становить від 90 до 1 00% часу восьмигодинної робочої зміни. Існує два методи розрахунку інтегрального показника важкості праці по елементах трудового процесу і виробничого середовища. Перший метод базується на врахуванні визначального, «провідного» елемента, який має найвищий бал, і пропорційного до своєї бальної оцінки впливу додаткових елементів.Інтегральний показник важкості праці, балів:  І  =( Хв.+ (X*((6-Хв)/6))*10  де Хв — визначальний елемент, який отримав найвищу оцінку, балів; X — середня арифметична суми всіх інших біологічно значущих елементів без Хв, балів. За другим методом інтегральний показник важкості праці враховує всі біологічно значущі елементи і вираховується за емпіричною формулою: Ів=19,7х-1,6х^2, де х — середня арифметична суми всіх біологічно значущих елементів, балів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

172,Практичне значення вивчення проблеми важкості праці.

Фізіологічно  обгрунтована оцінка важкості різних видів праці та відповідна їх класифікація мають важливе теоретичне і практичне значення.

Теоретичне  обґрунтування сутності важкості праці, розробка гдиної методології і методики її оцінки дають можливість класифікувати за ступенем важкості всі роботи, які відрізняються характером і структурою трудових навантажень та умовами виробничого середовища. Обґрунтована оцінка важкості різних робіт необхідна для вирішення таких конкретних проблем організації праці, як:

• оптимізація  трудових навантажень і нормування праці різних категорій працівників;

•   оптимізація  умов праці;

• організація  оплати праці та об'єктивне встановлення пільг і компенсацій працівникам;

•  регламентація  режимів праці і відпочинку;

•скорочення і ліквідація важкої ручної праці. 
173.Вплив важкості праці на працездатність і продуктивність.  

Чим вища категорія важкості праці, тим більша втома і менша працездатність. Остання впливає на продуктивність праці, хоча ця залежність не є прямолінійною.Експериментальне було встановлено, що підвищення продуктивності праці на одиницю приросту працездатності знаходиться в межах 0,15—0,4 і становить в середньому 0,2. Скорочення важкості праці і покращання умов вироб с-ща є одним з важл резервів підвищення ПП, фактором підвищення працездатності і збереження здоров'я працівників.не всі затрати енергії працівника пов'язані зі створенням продукта і є сусп корисними. Тому інтенсивність праці харак-ся тими затратами енергії, які безпосередньо пов 'язані з результатами праці. У цьому полягає соц-ек природа інтенсивності праці. Сама інтенсивність праці виступає фактором її продуктивності. Інтенсивність праці виявляється в збільшенні затрат енергії за од часу за умови збільшення в-ва продукції, тобто ПП. При цьому затрати енергії на одиницю продукції зменшуються. За такого підходу інтенсивність праці має фізіологічну основу, однак повністю ототожнювати напруження фізіологічних функцій з інтенсивністю праці не слід. Кількісна відмінність зводиться до того, що важкість праці визначається всіма затратами енергії працівника як продуктивними, так і непродуктивними, а інтенсивність праці — тільки продуктивними, втіленими в корисному результаті праці. Фізіологічне обгрунтована оцінка важкості різних видів праці та відповідна їх класифікація мають важливе значення, зокрема: • для оптимізації трудових навантажень і нормування праці різних категорій працівників; • оптимізації умов праці; • організації оплати праці та об'єктивного встановлення пільг і компенсацій; • регламентації режимів праці і відпочинку; • скорочення і ліквідації важкої ручної праці. 
174. Взаємозвязок інтенсивності і важкості праці.

 Взаємоєвязок інтенсивності і важкості праці свідчить про те, що в сприятливих умовах інтенсивність і продуктивність праці можна значно підвищувати без шкоди для здоровя людини. В несприятливих умовах збільшувати інтенсивність праці можна лише до певних меж.

Зростання коефіцієнта  фактичної важкості праці враховується при встановленні  відповідних доплат до тарифної ставки за несприятливі умови та інтенсивність праці. Так, доплати залежно від категорії важкості праці коливаються від 4 до 24% тарифної ставки. Доплати залежно від питомої ваги активного часу в оперативному і коефіцієнта фактичної важкості праці встановлені в діапазоні 5-20% тарифної ставки. У результаті працівникам, які виконують роботу шостої категорії важкості при коефіцієнті важкості 0,125 балів/хв і коефіцієнті зайнятості активною роботою 0,9 – 1,0, встановлюють доплати в розмірі 42- 44% тарифної ставки. Але на практиці необхідно намагатися забезпечити такі умови, за яких ефективне підвищення інтенсивності і продуктивності праці поєднувалося б розвитком професійної витривалості і збереженням здоровя працівників. 
175.Суть та критерії раціональності режиму праці й відпочинку.  
Під режимом праці і відпочинку розуміють загальну тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року, частоту і тривалість періодів трудової активності і перерв у процесі цієї активності, співвідношення і чергування цих періодів. з фізіологічної точки зору режим праці і відпочинку являє собою процес управління функціональним станом працівника з метою оптимізації діяльності. Економічні критерії представлені показниками погодинного виробітку, затратами часу на одиницю продукції, якістю продукції тощо. Гігієнічні критерії виявляються в показниках захворюваності і виробничого травматизму працівників. Соціальні критерії — в задоволенні (чи незадоволенні) працівників режимом праці і відпочинку; чисельності працівників, які скаржаться на швидкий розвиток втоми або перевтому. Раціональний, фізіологічне обгрунтований режим праці і відпочинку повинен відповідати Таким вимогам: • запобігати ранньому і надмірному розвиткові втоми працівників; • сприяти збереженню високої працездатності і оптимального функціонального стану організму працівників протягом зміни; • забезпечувати високу продуктивність праці; • сприяти ефективному відновленню фізіологічних функцій під час відпочинку. Проектування раціональних режимів праці і відпочинку здійс-нюється за такими методичними принципами:                   • раціональне чергування роботи з відіючинком для запобігання перевтомі, підвищення працездатності і продуктивності праці є обов'язковим для всіх видів праці; • розробка режимів праці і відпочинку для працівників фізичної, розумової, нервово-напруженої праці базується на єдиній ме-тодологічній основі; • обгрунтування кількості і тривалості перерв на відпочинок в умовах різної тривалості робочої зміни базується на однакових принципах і методології; • перерви на відпочинок, крім обідньої, надаються за рахунок робочого часу; • перерви на відпочинок повинні бути регламентованими. 
176. Характеристики внутрізмінного, тижневого і річного режимів праці і відпочинку.

Режим праці  і відпочинку протягом робочої зміни  визначається такими факторами, як тривалість робочого дня, час початку і закінчення роботи, час надання і тривалість обідньої перерви, кількість і тривалість регламентованих перерв на відпочинок (макропауз), наявність мікропауз у трудовому процесі. Тижневий режим праці і відпочинку характеризується встановленою кількістю робочих днів і годин, порядком чергування днів роботи і відпочинку, чергуванням роботи в різні зміни. Річний режим праці і відпочинку характеризується загальною кількістю днів і годин роботи, періодичністю і тривалістю основної і додаткових відпусток. Режим праці і відпочинку є предметом переговорів між найманими працівниками (профспілками) і роботодавцями при укладенні колективних договорів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

177. Завдання і методичні принципи  проектування режимів праці і  відпочинку.

Завданням проектування режимів праці і відпочивку є: 
§ Детальне вивчення характеру роботи, оптимізацію виробничого середовища 
§ Проведення хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для встановлення періодів роботи і відпочинку 
§ Вивчення особливостей динаміки працездатності та графічний її аналіз на основі фізіологічних, психологічних, і виробничих показників 
§ Раціоналізацію трудових процесів і впровадження заходів по запобіганню перевтомі працівників. 
Проектування раціональних режимів праці і відпочинку здійснюється за такими методичними принципами: 
1. розробка режимів праці і вдпочинку для працівників фізичної, розумової, нервово- напруженої праці базується на єдиній методологічній основі; 
2. перерви на відпочинок, крім обідньої, надаються за рахунок робочого часу, які повинні бути регламентовані; 
3. раціонльне чергування роботи з відпочинком для запобігання перевтомі, підвищення працездатності і продуктивності праці є обовязковим для всіх видів праці.

178. Фізіологічні закономірності  розробки режимів праці і відпочинку. 
 Закономірності зводяться ось до чого: • час роботи залежить від її інтенсивності: чим важча робота, чим вищий її темп, тим менша допустима щільність робочого часу. Збільшення енергозатрат у 2 рази скорочує робочий час у 4 рази; • допустимий час роботи обернено пропорційний допустимій частоті пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів/хв тривалість робочого часу становить 8 год, а при частоті пульсу 150 ударів/хв — лише 2 год; чим вища фізична працездатність людини, тим вищі допустимії величини темпу роботи, щільності робочого часу і приросту робочого пульсу; 1 відносний час відпочинку на одиницю часу роботи тим більший, чим вищий темп роботи і чим менший невикористаний резерв підвищення темпу роботи; • скорочення періодів роботи зменшує допустиму величину часу  на відновлення працездатності;   • відпочинок працюючим м'язам і нервовим центрам в окремі мікроперіоди роботи забезпечується за рахунок мікропауз, які  мимовільно виникають між операціями і рухами в зв'язку з ! необхідністю переключення процесів збудження і гальмування в нервовій системі. Тривалість їх становить всього декілька се-' кунд, але залежно від темпу роботи вони можуть становити до 10% робочого часу; • сумарне відновлення функцій тим більше, чим більша кількість І      періодів відпочинку (при незмінній тривалості відпочинку);   • різні умови і різні види праці викликають приблизно однакові  зміни працездатності. Тривалість відпочинку повинна відповідати двом вимогам: 
- бути достатньою для відновлення працездатності і можливості повторноїроботи; - зберігати робочу установку. 
Таким чином фізіологічною закономірністю є стабільність допустимої величини часу відпочинку при різних допустимих величинах часу роботи.

179. Мікро- і макопаузи, іх суть  і значення.

Для відпочинку працюючим мязам і нервовим центрам в окремі мікроперіоди роботи забезпечується за рахунок мікропауз, які  мимовільно виникають між операціями і рухами в зв'язку з  необхідністю переключення процесів збудження і гальмування в нервовій системі. Тривалість їх становить всього декілька секунд, але залежно від темпу роботи вони можуть становити до 10% робочого часу.  При важкій фізичній роботі необхідно скорочувати періоди роботи і відпочинку. Тривалість відпочинку при важких роботах не повинна  перевищувати 5…10 хв(рідше 15 хв); при необхідності можна збільшувати частоту цих перерв, але не їх тривалість.доведена висока ефективність періодів відпочинку тривалістю 1…2хв після періодів тривалістю 6…15хв.

180. Основні методи встановлення  регламентованих перерв на відпочинок.

Регламентовані  перерви на відпочинок – це перерви  за рахунок робочого часу, які встановлюються в певні відрізки зміни і передбачають припинення роботи або підміну працівника. Найбільш поширені у практиці розробки режимів праці і відпочинку такі методи:

1) Емпіричний. Суть якого полягає в тому, що загальний час на відпочинок  встановлюється в процесі виробничого  експерименту шляхом порівняння  ефектів різних режимів, які  відрізняються кількістю і тривалістю перерв.

2) Метод визначення  часу на відпочинок на основі  фізіологічних характеристик. Найчастіше  використовується показник частоти  пульсу. Вважається, що кількість  надлишкових ударв пульсу не  повинна перевищувати 60- 100. як тільки  досягається такий рівень, робота повинна припинятися.

3) Метод, який  базується на врахуванні часу  відновлення фізіологічних функцій  до вихідного рівня. Так, залежно  від змін статичниї витривалості  час на відпочинок обчислюється  за формулою:   t в= Н/ К * 4%,  де Н- статична витривалість за першу годину роботи, с; Статична витривалість за останню годину роботи, с.

4) Метод встановлення  загального часу на ідпочинок  за показниками втоми і умови  праці. дослідженнями встановлена  залежність загального часу на  регламентований відпочинок від показника втоми. Яка описується рівнянням: 

tв= - 0,58 В, де    tв – час на відпочинок ; В- показник втоми. 
181.Зміст відпочинку та умови застосування пасивного і активного відпочинку.

Ефективність  відпочинку великою мірою залежить від його змісту.За змістом відпочинок може бути активним та пасивним.Пасивний відпочинок в позі сидячи або лежачи застосовується при важких фізичних роботах, а також роботах, повязаних з постійними переміщеннями або позою стоячи.Однак після пасивного відпочинку спостерігається дещо сповільнене впрацювання. Більш ефективним є активний відпочинок , в основі якого лежить феномен Сєченова.Він забезпечує більш швидке відновлення працездатності.У процесі активного відпочинку навантаження з втомлених нервових центрів і органів переключається на бездіяльні або менш завантажені під час роботи.Активний відпочинок забезпечується:-зміною форм діяльності; -впровадженням виробничої гімнастики.В основному зміна форм діял-ті передбачає  чергування : -основних і допоміжних робіт;-робіт різної складності і рівня монотонності;-фіз. та розумової праці;-більш інтенсивної роботи з менш інтен-вною;-робіт, які характером робочої пози.Періодичність зміни форм діял-ті залежить від конкретного змісту праці.Так, при виконанні дуже простих, короткотривалих операцій необхідно два рази протягом робочого дня змінювати операції.При виконанні робіт, які вимагають тривалого впрацювання, заміна їх іншими видами праці здійснюється через тиждень,або більш тривалі проміжки часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

182.Фізіологічний механізм і форми активного відпочинку на виробництві. 

Більш ефективним є активний відпочинок , в основі якого лежить феномен Сєченова.Він забезпечує більш швидке відновлення працездатності.У  процесі активного відпочинку навантаження з втомлених нервових центрів і органів переключається на бездіяльні або менш завантажені під час роботи.Активний відпочинок забезпечується:-зміною форм діяльності; -впровадженням виробничої гімнастики. В основному зміна форм діял-ті передбачає  чергування : -основних і допоміжних робіт;-робіт різної складності і рівня монотонності;-фіз. та розумової праці;-більш інтенсивної роботи з менш інтен-вною;-робіт, які характером робочої пози.Періодичність зміни форм діял-ті залежить від конкретного змісту праці.Так, при виконанні дуже простих, короткотривалих операцій необхідно два рази протягом робочого дня змінювати операції.При виконанні робіт, які вимагають тривалого впрацювання, заміна їх іншими видами праці здійснюється через тиждень,або більш тривалі проміжки часу.

183.Форми і призначення виробничої гімнастики.

Велике значення для підтримання високої працездатності і збереження здоровя працівників  має виробнича гімнастика.Особливо ефективні гімнастичні вправи при  роботах , повязаних з обмеженою  руховою активністю працівників.Виробн.гімнастика має три основні форми : вхідна гімнастика,фізкультурна пауза, фізкультурна хвилинка.Вхідна гім-ка проводиться на початку робочого дня протягом 5-7 хв. з метою прискорення процесу впрацювання.Внаслідок гімнастичних вправ зростає рухливість нервових процесів і прискорюється відновлення робочого динамічного стереотипу.Фізкультурна пауза проводиться протягом 5-10хв. від одного до чотирьох разів за зміну в період розвитку втоми.Фізкультурні хвилинки проводяться з метою зняття втоми окремих органів.Суть у тому, що протягом 2-3хв. працівник виконує 2-3 вправи.Особливо необхідні фізкультурні хвилинки для працівників розумової праці та робітників, для яких осноною є робоча поза сидячи.

184.Функціональна музика,її призначення  і методика використання. 
Функціональна- це музика, яка супроводжує процеси праці з мутою підвищення або підтримання високого рівня працездатності.Музика на вир-ві стимулює трудову діяльність, підвищує прцездатність, знижує втому, гальмує розвиток негативних псих. станів при виконанні монотонних робіт.Призначенння і характер музикальних передач протягом робочої зміни обумовлюється динамікою працездатності.Тому перед початком роботи протягом 15-20хв. доцільно передавати зустрічну музику, щоб підняти тонус і настрій працівників.На поч. зміни і після обіду протягом 10-15хв проводиться трансляція музикальних передач для стимулювання процесу впрацювання.На початкових стадіях розвитку втоми в першій і другій половині робочого дня доцільно транслювати музику для запобігання втомі і зняття відчуття стомлення.В останню годину роботи транслюють передфінальну музику, а по закінченні роботи-фінальну, яка також покликана зняти відчуття стомлення.Недоцільно застосовувати музику при виконанні робіт, які вимагають високої концентрації уваги працівника,виконуються в несприятливих санітарно-гігієнічних умовах та на нестаціонарних робочих місцях.